вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" листопада 2025 р. Справа№ 910/10724/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Отрюха Б.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника відповідача Пащенка М.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 04.09.2025 (суддя Котков О.В.)
у справі № 910/10724/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста» звернулось в Господарський суд міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 252-р від 19.06.2025 та зобов'язання виключити позивача з Державного реєстру суб'єктів господарювання, яких притягнуто до відповідальності за вчинення порушення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №910/10724/25 вирішено передати матеріали справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду тим складом суду, у якого перебуває справа № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста».
Ухвала суду мотивована тим, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/3027/24 про банкрутство позивача - ТОВ “ФК “Інвестохіллс Веста», провадження у якій було відкрите ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024.
Оскільки предметом спору у даній справі є визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 252-р від 19.06.2025 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким, окрім іншого, на ТОВ “ФК “Інвестохіллс Веста» накладено штраф, а також зобов'язання АМКУ виключити ТОВ “ФК “Інвестохіллс Веста» з Державного реєстру суб'єктів господарювання, яких притягнуто до відповідальності за вчинення порушення, то такий спір у відповідності до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 8 ч. 1 ст. 20, ч 13 ст. 30 ГПК України має бути розглянутий тим складом суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ “ФК “Інвестохіллс Веста».
Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, 15 вересня 2025 року відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва в межах розгляду справи № 910/10724/25.
В основу доводів скарги покладені висновки про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, оскільки позовні вимоги мають немайновий характер та не входять до переліку спорів, які відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства розглядаються в межах справи про банкрутство.
За доводами скаржника, з положень ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України вбачається, що у справах про банкрутство розглядаються не будь-які спори, а тільки майнового характеру, які заявлені саме до боржника або немайнових вимог де боржник виступає відповідачем. При цьому, наведеними положеннями не передбачено розгляд спорів за позовом самого боржника до інших осіб поза межами вирішення завдань, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі: Скрипка І.М. (головуючий), Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10724/25.
09.10.2025 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2025 задоволено заяву суддів Скрипки І.М., Мальченко А.О., Тищенко А.І. про самовідвід, матеріали апеляційної скарги Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №910/10724/25 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 справу №910/10724/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий), Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10724/25; розгляд справи призначено на 25.11.2025.
Позивач у відзиві заперечив доводи та вимоги скарги, просив залишити її без задоволення.
За доводами позивача, рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про накладення штрафу є індивідуальним адміністративним актом, який має обов'язковий характер і породжує грошовий обов'язок боржника сплатити до державного бюджету визначену суму штрафу. Таким чином, з моменту набрання чинності рішенням АМКУ виникає майнове (грошове) зобов'язання боржника перед державою. Це зобов'язання має економічний зміст і безпосередньо впливає на майновий стан боржника. Для боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, накладення штрафу призводить до збільшення його пасивів та зменшення ліквідаційної маси, що використовується для задоволення вимог кредиторів. Отже, таке рішення АМКУ зачіпає майнові інтереси кредиторів боржника.
Згідно зі статтями 42, 59 та 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник втрачає право самостійно розпоряджатися своїм майном. Всі дії, пов'язані з управлінням майном боржника, у тому числі здійснення розрахунків, виконання зобов'язань і представництво його інтересів у судах, здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна або ліквідатор). Відтак, хоча рішення АМКУ створює обов'язок зі сплати штрафу, банкрут не має права здійснювати таку сплату самостійно, оскільки це буде порушенням встановленої законом черговості задоволення вимог кредиторів та може розцінюватися як неправомірне відчуження майна. Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, боржник фактично втрачає право самостійно, на власний розсуд визначати порядок погашення заборгованості за власними зобов'язаннями, а подальше задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ.
Відповідно до статей 42 та 61 КУзПБ, арбітражний керуючий здійснює повноваження керівника банкрута, управляє його майном та представляє його інтереси у судових і адміністративних органах. Позов про визнання недійсним та скасування рішення АМКУ подано від імені боржника, на підставі довіреності, виданої арбітражним керуючим, який реалізує свої повноваження в інтересах боржника та його кредиторів. Метою подання такого позову є захист майнових інтересів кредиторів, оскільки скасування незаконно накладеного штрафу зберігає майнову масу боржника для задоволення їхніх вимог.
Розгляд цього спору не потребує участі інших кредиторів, оскільки він не стосується розподілу ліквідаційної маси, черговості вимог чи встановлення їх розміру. Вирішення спору про скасування рішення АМКУ здійснюється самостійно, без переривання чи зупинення розгляду основної справи про банкрутство. Такий розгляд є допоміжним елементом процедури банкрутства, спрямованим на збереження активів боржника та недопущення незаконного збільшення його пасивів.
Відповідно до статті 7 КУзПБ, усі майнові спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом у межах справи про банкрутство, у тому числі й спори з суб'єктами владних повноважень. Спір щодо оскарження рішення АМКУ є майновим, оскільки стосується правомірності грошового зобов'язання, що впливає на активи боржника.
Такий спір розглядається в окремому судовому провадженні, але в межах справи про банкрутство, тобто без залучення інших кредиторів як сторін спору, без необхідності повторного повідомлення всіх учасників провадження, без зміни або зупинення строків розгляду основної справи про банкрутство. Окремий розгляд забезпечує оперативність і ефективність вирішення спору, не створює додаткового процесуального навантаження та не впливає на строки процедури банкрутства.
В судовому засіданні суд оголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/3027/24 про банкрутство позивача - ТОВ “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста», провадження у якій було відкрите ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024.
Постановою Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі № 910/3027/24 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Лозовського Володимира Миколайовича.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. ( ч. 2 ст. 7 Кодекс України з процедур банкрутства ).
Системний аналіз положень законодавства про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача у відзиві, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Таким чином, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста» звернулось в Господарський суд міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 252-р від 19.06.2025 та зобов'язання виключити позивача з Державного реєстру суб'єктів господарювання, яких притягнуто до відповідальності за вчинення порушення.
Рішення Антимонопольного комітету України № 252-р від 19.06.2025 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», окрім іншого, на ТОВ “ФК “Інвестохіллс Веста» накладено штраф.
Як обґрунтовано зазначив позивач у відзиві, рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про накладення штрафу є індивідуальним адміністративним актом, який має обов'язковий характер і породжує грошовий обов'язок боржника сплатити до державного бюджету визначену суму штрафу. Таким чином, з моменту набрання чинності рішенням АМКУ виникає майнове (грошове) зобов'язання боржника перед державою. Це зобов'язання має економічний зміст і безпосередньо впливає на майновий стан боржника. Для боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, накладення штрафу призводить до збільшення його пасивів та зменшення ліквідаційної маси, що використовується для задоволення вимог кредиторів. Отже, таке рішення АМКУ зачіпає майнові інтереси кредиторів боржника.
Згідно зі статтями 42, 59 та 61 КУзПБ, після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник втрачає право самостійно розпоряджатися своїм майном. Всі дії, пов'язані з управлінням майном боржника, у тому числі здійснення розрахунків, виконання зобов'язань і представництво його інтересів у судах, здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна або ліквідатор). Відтак, хоча рішення АМКУ створює обов'язок зі сплати штрафу, банкрут не має права здійснювати таку сплату самостійно, оскільки це буде порушенням встановленої законом черговості задоволення вимог кредиторів та може розцінюватися як неправомірне відчуження майна. Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, боржник фактично втрачає право самостійно, на власний розсуд визначати порядок погашення заборгованості за власними зобов'язаннями, а подальше задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ.
Відповідно до статті 61 КУзПБ, арбітражний керуючий (ліквідатор) здійснює повноваження керівника банкрута, управляє його майном та представляє його інтереси у судових і адміністративних органах.
Позов про визнання недійсним та скасування рішення АМКУ подано ліквідатором, який реалізує свої повноваження в інтересах боржника та його кредиторів. Метою подання такого позову є захист майнових інтересів кредиторів, оскільки скасування незаконно накладеного штрафу зберігає ліквідаційну масу боржника для задоволення їхніх вимог.
При цьому, розгляд цього спору не потребує участі інших кредиторів, оскільки він не стосується розподілу ліквідаційної маси, черговості вимог чи встановлення їх розміру. Вирішення судом спору про скасування рішення АМКУ здійснюється самостійно, без переривання чи зупинення розгляду основної справи про банкрутство. Такий розгляд є допоміжним елементом процедури банкрутства, спрямованим на збереження активів боржника та недопущення незаконного збільшення його пасивів.
Аналіз частини 2 статті 7 КУзПБ дає підстави для висновку, що усі майнові спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом у межах справи про банкрутство, у тому числі й спори з суб'єктами владних повноважень. Даний спір щодо оскарження рішення АМКУ в розумінні ч. 2 ст. 7 КУзПБ є майновим, оскільки стосується правомірності накладення штрафу (який є грошовим зобов'язанням боржника), відповідно впливає як на активи так і на пасиви боржника, відповідно і на формування ліквідаційної маси банкрута.
Такий спір розглядається судом в окремому позовному провадженні, але в межах справи про банкрутство, тобто без залучення інших кредиторів як сторін спору, без необхідності повторного повідомлення всіх учасників провадження, без зміни або зупинення строків розгляду основної справи про банкрутство. Окремий розгляд забезпечує оперативність і ефективність вирішення спору, не створює додаткового процесуального навантаження та не впливає на строки процедури банкрутства.
Частиною 3 статті 7 КУзПБ встановлено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За обставин відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста», яке є позивачем у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали даної справи № 910/10724/25 за позовом про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 252-р від 19.06.2025 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», підлягають направленню за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи про банкрутство.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 277 ГПК України визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю та застосування ним норм процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення оскаржуваного судового рішення без змін.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 129, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/10724/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 18.12.2025.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Б.В. Отрюх
О.М. Остапенко