вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" грудня 2025 р. Справа№ 911/9/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Сибіги О.М.
Кравчука Г.А.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 16.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.10.2025
у справі № 911/9/24 (суддя - Заєць Д.Г.)
за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Димерське лісове господарство»
про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та скасування рішень про їх державну реєстрацію
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач, КОДА) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАСК Девелопмент» (далі - відповідач, ТОВ «НАСК Девелопмент») та просить:
- усунути перешкоди у здійсненні КОДА права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:
- №62764817 від 06.01.2022 із скасуванням державної реєстрації права ТОВ «НАСК Девелопмент» на земельну ділянку площею 1,68га з кадастровим номером 3221889000:21:039:0001;
- №62765244 від 06.01.2022 із скасуванням державної реєстрації права ТОВ «НАСК Девелопмент» на земельну ділянку площею 1,2043га з кадастровим номером 3221889000:21:039:0061;
- №62765027 від 06.01.2022 із скасуванням державної реєстрації права ТОВ «НАСК Девелопмент» на земельну ділянку площею 1,8991га з кадастровим номером 3221889000:21:039:0060;
- №62765457 від 06.01.2022 із скасуванням державної реєстрації права ТОВ «НАСК Девелопмент» на земельну ділянку площею 3,36га з кадастровим номером 3221889000:21:039:0015;
- усунути перешкоди у здійсненні КОДА права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом повернення на користь держави в особі КОДА від ТОВ «НАСК Девелопмент» земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221889000:21:039:0001 площею 1,68га; 3221889000:21:039:0061 площею 1,2043га, 3221889000:21:039:0060 площею 1,8991га, 3221889000:21:039:0015 площею 3,36га (далі - спірні земельні ділянки).
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на незаконне вибуття з власності держави спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що утворилися в результаті об'єднання 70 земельних ділянок, переданих у приватну власність фізичним особам та згодом відчужених, а надалі об'єднаних, внаслідок чого утворились 4 земельних ділянки, що неодноразово відчужувалися. При цьому, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) передав відповідні земельні ділянки до статутного капіталу ТОВ «НАСК Девелопмент». Між тим, спірні земельні ділянки, що вкриті лісовою рослинністю, до незаконного вибуття перебували у користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України) в особі філії «Димерське лісове господарство» та без зміни їх цільового призначення, розроблення проекту, за відсутності повноважень у Вишгородської районної державної адміністрації передані в оренду ПП «Маяк», що у подальшому передало їх у власність фізичним особам.
Необхідність подання відповідного позову в інтересах держави мотивована прокурором не вжиттям заходів позивачем, що представляє відповідну територіальну громаду, для відновлення відповідного права після повідомлення про виявлені порушення.
1.2. короткий зміст заяви про забезпечення позову
Від заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшла заява №15/1-913вих25 від 08.10.2025 року (вх. №77/25 від 08.10.2025 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221889000:21:039:0001, 3221889000:21:039:0061, 3221889000:21:039:0060, 3221889000:21:039:0015, які належать ОСОБА_1 .
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, прокурор вважає обґрунтованим припущення про високу ймовірність відчуження, реєстрації, поділу, об?єднання, зміни конфігурації спірних земельних ділянок, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів Київської обласної державної адміністрації.
1.3. короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2025 у справі № 911/9/24 заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури №15/1-913вих25 від 08.10.2025 року (вх. №77/25 від 08.10.2025 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221889000:21:039:0001, 3221889000:21:039:0061, 3221889000:21:039:0060, 3221889000:21:039:0015, які належать ОСОБА_1 - задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову у справі №911/9/24 шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221889000:21:039:0001, 3221889000:21:039:0061, 3221889000:21:039:0060, 3221889000:21:039:0015, які належать ОСОБА_1 .
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на земельні ділянки є співмірним та прямо стосується предмету позову, оскільки, існує ризик відчуження майна на користь третіх осіб, а, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту земельних ділянок може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.
1.4. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 09.10.2025 про забезпечення позову у справі №911/9/24 та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді доповідачу) (складу суду) від 15.10.2025 апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.10.2025 у судовій 911/9/24 передається раніше визначеному автоматизованою системою складу колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/9/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.10.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/9/24.
29.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/9/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №911/9/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.10.2025 та призначено розгляд справи на 10.12.2025.
09.12.2025 через систему «Електронний суд» від Київської обласної державної адміністрації надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 оголошено перерву у розгляді справи № 911/9/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.10.2025 на 16.12.2025.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Скаржник наполягає на відсутності ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки за судовою практикою подання негаторного позову у цій справі є невірно обраним позивачем способом захисту порушеного права та є самостійною підставою для відмови в позові. За вказаних підстав застосування арешту земельних ділянок не може гарантувати ефективний захист прав позивача, адже спосіб такого захисту обраний не вірно і результатом обрання такого способу є відмова від задоволення позову.
На думку апелянта, надання переваги позиції позивача (Київській обласній прокуратурі) є самостійним порушенням принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який визначений в п.2 ч.3 ст 2 ГПК України.
Також за доводами апелянта, суд не дослідив питання чи дійсно заява про забезпечення позову направлена на забезпечення гарантій виконання рішення суду, чи це клопотання, що гарантує прокуратурі можливість збереження предмета позову на майбутнє для створення штучної можливості здійснення захисту прав у разі закриття провадження чи відмови у задоволенні позову.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 16.12.2025 з'явилися представник апелянта та прокурор.
Представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Прокурор просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції були повідомлені належним чином та завчасно, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку ухвали суду до їх електронного кабінету системи «Електронний суд».
Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що наявних матеріалів достатньо для належного перегляду оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку, оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та за відсутності представників, що не з'явились в судове засідання.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025 задоволено заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури в частині заміни відповідача його правонаступником та замінено відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «НАСК Девелопмент» його правонаступником - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; м. Київ). Вказана ухвала залишена без змін судом апеляційної інстанції.
Підставою для пред?явлення позову прокурором зазначено порушення вимог ст. ст. 20, 22, 56, 35, 37, 84, 116, 118, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 42, 57 Лісового кодексу України, ст. ст. 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» при відведенні земельних ділянок, які на даний час мають кадастрові номери: 3221889000:21:039:0001, 3221889000:21:039:0015, 3221889000:21:039:0060, 3221889000:21:039:0061.
Згідно інформації ВО «Укрдержліспроект» від 18.08.2023 №778 та долучених картографічних матеріалів, зазначені земельні ділянки за матеріалами лісовпорядкування 2004 року повністю накладаються на землі лісогосподарського призначення Ясногородського лісництва ДП «Димерське лісове господарство», а за матеріалами лісовпорядкування 2014 року частково накладаються на лісові землі вказаного підприємства квартал 60.
Також, відповідно до листа ДІ «Димерське лісове господарство» від 14.08.2023 з копіями матеріалів лісовпорядкування, інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08.11.2017 №10-10-0.222-16753/2-17, спірні земельні ділянки, відповідно до статистичної звітності з кількісного обліку земель, вкриті лісовою рослинністю та обліковувались в постійному користуванні Димерського державного лісового господарства.
Таким чином, прокурор зазначає, що вказані земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, перебувають у постійному користуванні спеціалізованого лісогосподарського підприємства ДП «Димерське лісове господарство» та у відповідності до вимог ст. ст. 116, 141, 142, 149 Земельного кодексу України з державної власності та постійного користування не вибували.
У позові, який прокурор просить забезпечити, позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч положень земельного та лісового законодавства Київська обласна державна адміністрація втратила право користування та розпорядження спірними земельними ділянками.
Водночас, під час розгляду даної справи, змінився власник спірного майна, зокрема, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221889000:21:039:0001, 3221889000:21:039:0015, 3221889000:21:039:0060, 3221889000:21:039:0061 зареєстровано на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.07.2024 приватного нотаріуса Лопатенко B.B. за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі ліквідаційного балансу ТОВ « НАСК Девелопмент» від 20.05.2024.
Наведене, на думку прокурора, свідчить про реальну загрозу подальшого відчуження спірних земельних ділянок на користь інших фізичних чи юридичних осіб, що, у свою чергу, ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Тому, заява про забезпечення позову обґрунтована прокурором необхідністю забезпечити можливість реального виконання рішення у справі та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову, оскільки, державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки за відповідачем, у разі відсутності забезпечення позову, дає йому право вільно ними розпоряджатись, у тому числі, відчужувати на користь третіх особам. У такому разі, для належного захисту та поновлення порушених прав, позивач буде змушений вживати додаткових заходів, зокрема, вирішувати питання щодо збільшення позовних вимог або зміни предмета позову, визначати підсудність даного спору та замінювати неналежного відповідача у справі, що, згідно вимог чинного законодавства, можливо лише на стадії підготовчого провадження. При цьому, відсутність на даний час будь-яких дій відповідача, які могли б підтвердити наміри вчинення дій щодо відчуження, поділу чи об?єднання земельних ділянок, не спростовують наявність у відповідача, як в одноособового власника спірних земельних ділянок, можливості вільно розпорядитися ними, якщо не вжити заходи забезпечення позову.
Враховуючи викладене, прокурор вважає обґрунтованим припущення про високу ймовірність відчуження, реєстрації, поділу, об?єднання, зміни конфігурації спірних земельних ділянок, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів Київської обласної державної адміністрації, а тому, звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221889000:21:039:0001, 3221889000:21:039:0061, 3221889000:21:039:0060, 3221889000:21:039:0015, які належать ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є: усунення перешкоди у здійсненні КОДА права користування та розпорядження спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та усунення перешкоди у здійсненні КОДА права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом повернення на користь держави в особі КОДА земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221889000:21:039:0001 площею 1,68 га; 3221889000:21:039:0061 площею 1,2043 га, 3221889000:21:039:0060 площею 1,8991 га, 3221889000:21:039:0015 площею 3,36 га.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на незаконне вибуття з власності держави спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що утворилися в результаті об'єднання 70 земельних ділянок, переданих у приватну власність фізичним особам та згодом відчужених, а надалі об'єднаних, внаслідок чого утворились 4 земельні ділянки, що неодноразово відчужувалися та в подальшому передані до статутного капіталу ТОВ «НАСК Девелопмент». Між тим, спірні земельні ділянки, що вкриті лісовою рослинністю, до незаконного вибуття перебували у користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі ДП «Ліси України) в особі філії «Димерське лісове господарство» та без зміни їх цільового призначення, розроблення проекту, за відсутності повноважень у Вишгородської районної державної адміністрації передані в оренду ПП «Маяк», що у подальшому передало їх у власність фізичним особам.
Необхідність подання відповідного позову в інтересах держави мотивована прокурором невжиттям заходів позивачем, що представляє відповідну територіальну громаду, для відновлення відповідного права після повідомлення про виявлені порушення.
Підставою для пред?явлення позову прокурором є порушення вимог ст. ст. 20, 22, 56, 35, 37, 84, 116, 118, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 42, 57 Лісового кодексу України, ст. ст. 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» при відведенні земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221889000:21:039:0001, 3221889000:21:039:0015, 3221889000:21:039:0060, 3221889000:21:039:0061.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що усупереч положень земельного та лісового законодавства Київська обласна державна адміністрація втратила право користування та розпорядження спірними земельними ділянками.
У заяві про забезпечення позову прокурор зазначив, що під час розгляду даної справи змінився власник спірного майна, зокрема, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221889000:21:039:0001, 3221889000:21:039:0015, 3221889000:21:039:0060, 3221889000:21:039:0061 зареєстровано на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.07.2024 приватного нотаріуса Лопатенко B.B. за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі ліквідаційного балансу ТОВ « НАСК Девелопмент» від 20.05.2024.
Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) є не що інше, як застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
Таким чином, зміна власника спірного майна - земельних ділянок з кадастровими номерами 3221889000:21:039:0001, 3221889000:21:039:0015, 3221889000:21:039:0060, 3221889000:21:039:0061, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідчить про потенційну можливість вибуття спірних земельних ділянок із власності ОСОБА_1 , який виступає відповідачем у даній справі, що може унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог або перешкодити поновити порушені права держави в особі КОДА, за захистом яких Київська обласна прокуратура звернулась до суду, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції та з чим погоджується судова колегія.
Водночас, відсутність на даний час дій відповідача, які могли б підтвердити наміри вчинення ним дій щодо відчуження, поділу чи об'єднання земельних ділянок, на думку суду, не спростовують наявність у відповідача, як одноособового власника спірних земельних ділянок, можливості вільно розпоряджатися ними, якщо не вжити заходи забезпечення позову.
У контексті наведеного, судова колегія вважає обґрунтованими доводи прокурора про існування загрози відчуження спірних земельних ділянок на користь інших фізичних чи юридичних осіб, що в подальшому може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, відповідним та співмірним обмеженням має виступати утримання від подальшої зміни якісних характеристик земельних ділянок.
Виходячи з викладеного, за правильним висновком суду першої інстанції, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на земельні ділянки є співмірним та прямо стосується предмету позову, оскільки, існує ризик відчуження майна на користь третіх осіб, а, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту земельних ділянок може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, встановивши наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, враховуючи те, що такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221889000:21:039:0001, 3221889000:21:039:0061, 3221889000:21:039:0060, 3221889000:21:039:0015, які належать ОСОБА_1 , з чим погоджується судова колегія.
Разом з цим, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вказаного заходу забезпечення позову істотно не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача. Під розумним балансом інтересів у даному випадку суд розуміє те, що вжиття заходів забезпечення позову не завдасть настільки істотних наслідків для усіх зацікавлених осіб, ніж якщо такі заходи вжиті не будуть.
Накладення арешту на спірні земельні ділянки також не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки, земельні ділянки залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатись спірним майном обмежується на певний час, отже, має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду даної справи по суті.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221889000:21:039:0001, 3221889000:21:039:0061, 3221889000:21:039:0060, 3221889000:21:039:0015, які належать ОСОБА_1 .
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Під час перегляду оскаржуваної ухвали судовою колегією встановлено, що з урахуванням заявлених позовних вимог та обґрунтованості ризиків потенційного утруднення виконання рішення суду, у даному випадку наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а відтак доводи скаржника щодо неповного з'ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права судова колегія відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження.
Скаржник зазначає, що за судовою практикою подання негаторного позову у цій справі є неправильно обраним позивачем способом захисту порушеного права та є самостійною підставою для відмови в позові, а тому застосування арешту земельних ділянок не може гарантувати ефективний захист прав позивача, адже спосіб такого захисту обраний неправильно і результатом обрання такого способу є відмова від задоволення позову.
Колегія суддів наведені доводи сприймає критично, оскільки обставини стосовно обраного способу захисту позивачем своїх прав не підлягають оцінці під час розгляду питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Ухвала Господарського суду Київської області від 09.10.2025 у справі № 911/9/24 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.10.2025 у справі № 911/9/24 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
У зв'язку зі залишенням без змін ухвали місцевого господарського суду, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.10.2025 у справі №911/9/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 09.10.2025 у справі №911/9/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/9/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді О.М. Сибіга
Г.А. Кравчук