вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" листопада 2025 р. Справа№ 911/2090/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk) на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 про відкриття провадження у справі та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 (повний текст рішення складено та підписано 11.03.2024)
у справі № 911/2090/23 (суддя Бацуца В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»
до Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk)
про стягнення 412 431,35 злотих
ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» звернулось в Господарського суду Київської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Моніки Зломанчук (Lider Monika Zlomanczuk) про стягнення 412 431,35 злотих.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно з договором поставки №16/051/pg від 01.07.2016, укладеним між ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» та ФОП Монікою Зломанчук (Lider Monika Zlomanczuk).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2023 відкрито провадження у справі № 911/2090/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» до Фізичної особи - підприємця Моніки Зломанчук (Lider Monika Zlomanczuk ) про стягнення 412 431,35 злотих, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи.
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.02.2024 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 13.03.2024) позов задоволено повністю.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Моніки Зломанчук ( Lider Monika Zlomanczuk на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» 412 431 злотих 35 грошів основної заборгованості та судові витрати 55 590,38 гривень судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Зломанчук Моніка (Lider Monika Zlomanczuk) звернулася 02.04.2024 (згідно поштового трекера на конверті) на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 про відкриття провадження у справі та скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/2090/23 повністю та закрити провадження. До апеляційної скарги долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/2090/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2090/23. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk) на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 про відкриття провадження у справі та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі №911/2090/23.
01.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2090/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 про відкриття провадження у справі та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, надавши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
09.07.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду засобами поштового зв'язку від Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 клопотання Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі №911/2090/23 задоволено. Звільнено Фізичну особу-підприємця Зломанчук Моніку від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 року у справі №911/2090/23. Поновлено Фізичній особі-підприємцю Зломанчук Моніці пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі №911/2090/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk) на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/2090/23. Розгляд справи №911/2090/23 призначено на 10.09.2024.
29.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідачки, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk), а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
02.09.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk) на відзив позивача.
03.09.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду повторно надійшли заперечення Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk) на відзив позивача.
05.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk), яке фактично є додатковими письмовими поясненнями, де відповідач зазначив, що позивач ввів в оману суд про адресу відповідача.
Водночас, 10.09.2024 розгляд справи не відбувся.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.09.2024 у справі №911/2090/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 прийнято справу №911/2090/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk) на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 про відкриття провадження у справі та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А. Розгляд справи № 911/2090/23 призначено на 09.10.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 розгляд справи відкладено на 26.11.2024. Судом було зобов'язано позивача здійснити переклад процесуальних документів для направлення відповідачу відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965 року).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відкладено розгляд справи № 911/2090/23 на 10.12.2024. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»: у строк до 06.12.2024 надати до суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на польську мову ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 про відкриття апеляційного провадження, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024, у двох примірниках для направлення відповідачу - Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk), які вирішено направити для вручення в порядку, передбаченому Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, через Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) до голови окружного суду Республіки Польща, в окрузі якого має бути виконане клопотання, Sad Okregowy w Lublinie / Окружний суд в Lublinie (20-076 Lublin ul. Krakowskie Przedmiescie 43) для їх подальшого вручення відповідачу - Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk).
09.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про неможливість виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 щодо перекладу зазначеної ухвали суду у строк до 10.12.2024. Водночас, разом з заявою представник позивача надав нотаріально завірені копії перекладу на польську мову ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 про відкриття апеляційного провадження та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 відкладено розгляд справи на 26.02.2025 з резервною датою на 26.03.2025 для належного повідомлення скаржника про розгляд справи через Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено судове доручення про вручення за кордоном судових документів у справі №911/2090/23 до компетентного органу Республіки Польщі, яким є Окружний суд у місті Люблін для вручення відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Зломанчук Моніці (Lider Monika Zlomanczuk) з клопотанням про вручення судових документів у справі №911/2090/23 з додатками, разом з їх нотаріально посвідченими перекладами на польську мову.
23.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду позивачем подано на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 нотаріальну копію перекладу на польську мову ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024.
24.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про стягнення додаткових судових витрат, які пов'язані з виконанням вимог ухвал суду, в сумі 15 150,00 грн., водночас, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем, в еквіваленті 1 446 злотих 30 грошей.
В судовому засіданні, призначеному на 26.02.2025, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 26.03.2025.
03.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача, в якій Фізична особа-підприємець Зломанчук Моніка (Lider Monika Zlomanczuk) зазначала про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, відповідач зазначила, що не отримала доступ до матеріалів справи в електронному виді, а суди першої та другої інстанції направляли на адресу відповідача судові рішення не перекладені на польську мову. Крім того, відповідач зазначила, що намагалась врегулювати спір мирним шляхом, проте, її звернення були залишені позивачем без відповіді.
Станом на 26.03.2025 доказів вручення ухвали суду від 10.12.2024 відповідачу були відсутні, а тому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 відкладено розгляд справи №911/2090/23 на 17.06.2025, з призначенням резервної дати наступного судового засідання на 15.07.2025. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» у строк до 04.04.2025 року надати до суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на польську мову ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 року про відкладення розгляду справи, у двох примірниках для направлення відповідачу - Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk), яку вирішено направити для вручення в порядку, передбаченому Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, через Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) до голови окружного суду Республіки Польща, в окрузі якого має бути виконане клопотання, Sad Okregowy w Lublinie / Окружний суд в Lublinie (20-076 Lublin ul. Krakowskie Przedmiescie 43) для їх подальшого вручення відповідачу - Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніці (Lider Monika Zlomanczuk) (ul. Wita Stwosza, 32, 20-439 Lublin, powiat Lublin, woj. Lubelskie, Polska).
08.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 позивачем подано нотаріальну копію перекладу на польську мову ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025.
12.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про призначення судової експертизи з метою з'ясування чи був виконаний підпис на позовній заяві тією особою, яка мала його підписати.
13.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про стягнення додаткових судових витрат, які пов'язані з виконанням вимог ухвал суду, в сумі 17 350,00 грн., водночас, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем, в еквіваленті 1 553 злотих 57 грошей.
13.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких надав пояснення по справі, а також просив долучити до матеріалів справи копію рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі №320/14596/24.
25.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніці (Lider Monika Zlomanczuk), в яких відповідач посилався на форс-мажорні обставини.
07.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких відповідач зазначила, що підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також не визнає позовні вимоги повністю. Крім того, відповідач зазначила, що направила на адресу позивача заяву про взаємозалік.
Станом на 15.07.2025 у суду апеляційної інстанції була відсутня інформації щодо вручення судових документів відповідачеві.
В судовому засіданні 15.07.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» надав суду адвокатський запит, адресований Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив надати інформацію про хід виконання судового доручення про вручення судових документів Фізичній особі-підприємцю Зломанчук Моніці та листи від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в яких управління повідомило, що до управління документів, складених за результатами виконання доручення суду або інформації щодо стану його виконання не надходило. Враховуючи зазначене, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) направило до Окружного суду в місті Любліні нагадування про результати виконання судового доручення. Зазначені докази долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 відкладено розгляд справи №911/2090/23 на 29.10.2025, з призначенням резервної дати наступного судового засідання на 19.11.2025. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» надати до суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на польську мову ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 року про відкладення розгляду справи, у двох примірниках для направлення відповідачу - Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk), яку вирішено направити для вручення в порядку, передбаченому Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, через Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) до голови окружного суду Республіки Польща, в окрузі якого має бути виконане клопотання, Sad Okregowy w Lublinie / Окружний суд в Lublinie (20-076 Lublin ul. Krakowskie Przedmiescie 43) для їх подальшого вручення відповідачу - Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніці (Lider Monika Zlomanczuk) (ul. Wita Stwosza, 32, 20-439 Lublin, powiat Lublin, woj. Lubelskie, Polska).
27.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про стягнення судових витрат в сумі 19 530,00 грн, що є еквівалентом 1 701 злотих 37 грошей.
03.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов лист Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому управління зазначило про виконання доручення Північного апеляційного господарського суду та повідомило про направлення до суду документів, що надійшли від Окружного суду в Любліні щодо виконання вищезазначеного доручення, з яких вбачається, що відповідачеві вручено ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024, 09.10.2024 та 10.12.2024 у справі №911/2090/23.
10.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk), в якому відповідач просила надіслати на її адресу позов в перекладі на польську мову, яке судом залишено без задоволення з підстав його необґрунтованості.
10.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk), в якій відповідач повідомила, що не буде присутня на судовому засіданні, призначеному на 29.10.2025.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.11.2025 у справі №911/2090/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 прийнято справу №911/2090/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk) на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 про відкриття провадження у справі та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
В судове засідання 19.11.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки у вказане судове засідання суд не повідомив.
Представник позивача заперечив проти доводів відповідача, викладених у апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідача колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону "Про міжнародне приватне право" якщо у приватноправових відносинах беруть участь іноземні юридичні особи, то такі відносини є відносинами з іноземним елементом.
Згідно зі статтею 80 цього Закону у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Зі змісту статей 16 та 25 Закону "Про міжнародне приватне право" вбачається, що іноземною фізичною особою або юридичною особою є особа, яка має місцезнаходження в іншій державі. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
У справі, що переглядається, визначений позивачем відповідач - Фізична особа-підприємець Зломанчук Моніка (Lider Monika Zlomanczuk), є нерезидентом (NIP 9222498809, Regon 060667312, фізична особа-підприємець за законодавством Республіки Польща, адреса основного місця провадження господарської діяльності якої наступна: Polska, woj. LUBELSKIE, pow. Lublin, gm. Lublin, miejsc. Lublin, ul. Wita Stwosza, nr 32, 20-439).
Порядок вручення викликів, повідомлень та судових рішень іноземним фізичним та юридичним особам регулюється ГПК України, двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами, ратифікованими Україною.
Відповідно до частини другої статті 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 19 Закону "Про міжнародні договори" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном та повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (надалі - Конвенція), яка є чинною в Україні згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000, із заявами та застереженнями.
Україна та Республіка Польща приєднались до зазначеної Конвенції.
В контексті необхідності обрання менш складного способу вручення слід враховувати і те, що вимога про переклад судових документів міститься у статті 5 Конвенції, а отже не поширюється на вручення документів альтернативними каналами передачі. Тож сама Конвенція не вимагає перекладу документів, які направляються альтернативними каналами, зокрема, це стосується і випадків їх надсилання безпосередньо поштою особі відповідно до статті 10 (а) Конвенції. Разом з тим, судова практика свідчить про більш суворі вимоги до перекладу документів, і полягає у тому, що відповідна вимога про переклад може не застосовуватися, якщо у суду є підстави вважати, що нерезидент володіє українською мовою, тобто мовою запитуючого суду.
Разом з тим, Конвенція не забороняє двом чи більше Договірним Державам домовлятися про встановлення з метою вручення судових документів інших шляхів передачі, ніж ті, які передбачені в Конвенції, і, зокрема, не забороняє безпосередніх зносин між їх відповідними органами.
Визначені у таких договорах Договірних Держав канали передачі будуть виключними або альтернативними відносно каналів передбачених у Конвенції, а заперечення до статей 8 або 10, наприклад, проти використання поштових каналів, буде недійсним щодо іншої держави?учасниці, з якою держава, яка заявила про заперечення проти використання поштових каналів, уклала додаткову або спеціальну угоду, що прямо допускає передачу документів поштою (Практичне керівництво із застосування Конвенції https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_a890).
Крім того, у разі якщо у відносинах України з іноземною державою діють одночасно і двосторонній, і багатосторонній міжнародні договори (один чи декілька) і в жодному з них не встановлено пріоритету застосування одного з них щодо тих самих питань, під час вручення документів суд може керуватися процедурою вручення, передбаченою у будь-якому із цих договорів.
Щодо вручення документів в Республіці Польща також діє двосторонній Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, підписаний між Україною і Республікою Польща від 24.05.1993, ратифікований постановою Верховної ради України від 04.02.1994.
Вирішуючи питання про вручення відповідачу судових документів, колегія суддів застосувала Договір між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 24.05.1993, що не суперечить судовій практиці про правомірність застосування обох вищевказаних міжнародних договорів при визначенні судами порядку вручення документів.
Відповідно до норм ГПК України всі судові рішення (ухвали, постанови суду) підлягають врученню учасникам процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до статті 242 ГПК України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (частина 10). У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11).
Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Зазначене стосується також і права іноземного суб'єкта господарської діяльності бути повідомленим про судовий розгляд.
Суд кожної країни відповідно до національного законодавства визначає, чи підлягає документ відправленню за кордон. Національна належність, місцезнаходження юридичної особи - нерезидента не є вирішальним для застосування Конвенції.
Тобто національне законодавство та судова практика можуть передбачати випадки, коли суд не направляє відповідачам-нерезидентам судові документи за кордон.
В Україні існує усталена судова практика (зокрема постанова Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/5257/21), відповідно до якої судові документи можуть не відправлятися за кордон для вручення у разі, якщо іноземна юридична особа має представника на території України, призначеного відповідно до вимог ГПК України, або має офіційне представництво на території України.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не має представників чи зареєстрованих представництв на території України, що свідчить про необхідність відправлення йому судових документів за кордон.
Відповідно до ст. 262 ГПК України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. До відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження. Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 260 цього Кодексу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі, як і ухвали про відкладення судового засідання надсилаються учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, ухвали Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та відкладення судового засідання відповідно до вищевказаних вимог ГПК підлягали врученню всім учасникам справи, у тому числі відповідачу (нерезиденту), який має право бути ознайомленим зі змістом ухвали для того, щоб бути обізнаними про рух справи, скористатись правом подати як заяви по суті справи, так і заяви з процесуальних питань. При цьому, вручення ухвал мало відбуватися відповідно до вимог Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, підписаного у м. Києві 24.05.1993.
Відповідно до статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща у справах, що охоплюються цим договором, установи юстиції, зносяться між собою за посередництвом центральних органів, якщо інше не передбачено цим договором.
Центральними органами визначено: з боку України - Міністерство юстиції та Генеральну Прокуратуру, а з боку Республіки Польща - Міністерство юстиції. Центральні органи можуть домовитися, що установи юстиції договірних сторін зносяться між собою безпосередньо.
Відповідно до ст. 5 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, підписаного у м. Києві 24.05.1993 у справах, що охоплюються цим Договором, клопотання складаються державною мовою запитуючої Сторони і до них додаються переклади на державну мову запитуваної Сторони або англійську чи російську.
З метою належного повідомлення відповідача - Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk), про розгляд справи, апеляційний господарський суд ухвалами від 09.10.2024, 26.11.2024, 26.03.2025, 15.07.2025 зобов'язував позивача надати до суду нотаріально засвідчений переклад на польську мову ухвал суду від 12.07.2024, 09.10.2024, 26.11.2024, 26.03.2025 та 15.07.2025 відповідно.
При оформленні та направленні документів слід керуватись Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008 №1092/5/54, відповідно до якої суд України направляє доручення через міжрегіональне управління до Міністерства юстиції України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Тобто з метою належного повідомлення відповідача про наявність та розгляд цієї справи, необхідно направити доручення через міжрегіональне управління до Міністерства юстиції України, яке повинне звернутись до компетентного органу Республіки Польща з проханням про вручення Фізичній особі-підприємцю Зломанчук Моніці (Lider Monika Zlomanczuk) судових документів, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції й зобов'язував позивача здійснити переклад відповідних документів.
Північний апеляційний господарський суд звертався до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в місті Києві з судовим доручення про вручення за кордоном судових документів у справі №911/2090/23 до компетентного органу Республіки Польщі, яким є Окружний суд у м. Любліні для вручення відповідачеві ухвал Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024, 09.10.2024, 10.12.2024, 26.03.2025, 15.07.2025 на підставі Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, підписаного у м. Києві 24.05.1993.
Відповідно до листа Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №2312/9.2-25/вх.2141/9-25 від 28.10.2025, було виконано доручення Північного апеляційного господарського суду та вручено відповідачеві ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024, 09.10.2024 та 10.12.2024 у справі №911/2090/23. На підтвердження зазначеного Управління направило до суду документи що надійшли від Окружного суду в Любліні, а саме Районного суду Люблін-Захід у Любліні, щодо виконання вищезазначеного доручення.
Крім того, колегія суддів виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2023 у справі №465/6147/18.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Суд апеляційної інстанції направляв на електронну адресу відповідача Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk) копії ухвал Північного апеляційного господарського суду, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому можливо розглянути справу за його відсутності.
Щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи з метою з'ясування чи був виконаний підпис на позовній заяві тією особою, яка мала його підписати, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 3 статті 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно з ч.1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку, коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи.
Тобто, Господарським процесуальним кодексом України на учасників процесу покладається обов'язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, звертатися з клопотанням про призначення експертизи до суду.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20.
При цьому, за змістом ч. 2 ст. 99 ГПК України питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта (аналогічний правовий висновком викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 р. у справі № 910/1668/19 ).
В матеріалах справи відсутній висновок судової експертизи, виконаний на замовлення Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk) у даній справі, в той час, як відповідач у клопотанні про призначення експертизи зазначила, що вона зверталась до експерта з графології.
Крім того, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача вартості поставленого товару згідно з договором поставки № 16/051/pg від 01.07.2016, укладеним між ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» та ФОП Монікою Зломанчук (Lider Monika Zlomaсzuk).
Таким чином, обставини щодо належності підпису, проставленого на позовній заяві від 04.07.2023 Говтвяну М.К. не входять у предмет доказування у даній справі.
Більше того, колегія суддів звертає увагу скаржника, що нормами процесуального закону не передбачено призначення експертизи щодо перевірки підпису позивача.
А тому колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk) про призначення експертизи.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, тобто до 03 лютого 2026 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Щодо оскарження відповідачем ухвали господарського суду Київської області від 11.08.2023 про відкриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному у статті 255 ГПК України, може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
Велика Палата Верховного Суду зазначала у своїй постанові від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
Наведене узгоджується з пунктом «d» статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
В обґрунтування доводів щодо оскарження зазначеної ухвали відповідач посилався, що позивачем порушено вимоги ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що позивач зобов'язаний до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Проте, колегією суддів не приймаються доводи скаржника, виходячи з наступного.
Як зазначено у ч. 8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила), оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Частиною 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до ч. 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Разом з тим, пунктом 25 Правил встановлено, що міжнародні реєстровані поштові відправлення можуть прийматися для пересилання лише з простим повідомленням про їх вручення.
Отже, за змістом вказаних пунктів Правил № 270 можливість надсилання оператором поштового зв'язку листів з описом вкладення передбачена тільки для внутрішніх поштових відправлень, а до інших видів листів опис вкладення не передбачений.
Тобто, міжнародні поштові відправлення (у тому числі листи) виділено в окрему групу, щодо якої чинними в Україні правилами надання послуг поштового зв'язку не передбачено можливості надсилання кореспонденції з описом вкладення, що унеможливлює виконання вимог положень ст. 172 ГПК України при надсиланні поштового відправлення нерезиденту України, яким є відповідач.
Відповідно до п. 2 Правил зазначено, що міжнародне поштове відправлення з оголошеною цінністю - поштове відправлення, що приймається для пересилання за межі України, доставляється в Україну або переміщується через територію України транзитом операторами поштового зв'язку, яке приймається для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.
Згідно з п. 62 Правил підтвердженням оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; електронні марки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом; розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв'язку.
Статтею 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» надано визначення: розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Аналізуючи вказані норми, можна зробити висновок, що належним доказом надіслання позовної заяви з додатками шляхом відправлення відповідного міжнародного поштового відправлення відповідачу є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, адресат.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2019 у справі № 910/7308/16 та від 10.09.2019 у справі №925/410/19.
Слід також зазначити, що обов'язок позивача направити відповідачеві копію позовної заяви разом з доданими до неї документами направлений на задоволення права іншої (протилежної) сторони мати змогу бути почутою судом (надати свій відзив, інші заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань).
У цій конкретній справі звертає на себе увагу те, що хоча позивач й надіслав копію позовної заяви з додатками Фізичній особі-підприємцю Зломанчук Моніці (Lider Monika Zlomanczuk) в порядку, передбаченому Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, тобто без опису вкладення, шляхом направлення відправлення з оголошеною цінністю, яке є міжнародним поштовим відправленням з вкладенням паперів, документів або інших предметів, оцінка вартості яких визначається відправником, разом з тим, суд першої інстанції повідомив відповідача про час та дату розгляду поданої позовної заяви. В свою чергу, відповідач отримав копію ухвали про прийняття до провадження поданої позовної заяви, скористався правничою допомогою та іншими своїми процесуальними правами, зокрема правом надання відзиву на позовну заяву, пояснень та наведення доводів по суті спору. Відповідач не зазначила, що не отримала копію позовної заяви та перебувала у нерівному становищі з позивачем.
Наведені обставини дають підстави вважати, що направлення позивачем відповідачеві позовної заяви в порядку, визначеному Правилами надання послуг поштового зв'язку, не став на заваді для розгляду поданої позовної заяви.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 16/051/pg, згідно з умовами п. 1.1. якого постачальник виготовляє і продає, а покупець купує і оплачує вироби із полімерних матеріалів, що надалі іменуються «Товари», в асортименті, кількості, по якості і по вартості згідно Специфікацій, узгодженим на кожну окрему партію Товару. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 1.2. договору країна походження Товару - Україна. Компанія виробник - ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн».
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3. договору орієнтовна загальна сума даного договору складає 4 000 000,00 злотих і складається із сум Специфікацій.
Ціна Товару включає вартість самого Товару, вартість упаковки і маркування Товару, тари і піддонів, транспортних витрат, отримання всіх необхідних дозвільних документів і оплату всіх витрат, пов'язаних з митним оформленням Товару.
Ціна узгоджується сторонами шляхом затвердження Специфікації до виставлення рахунку.
Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що всі розрахунки між покупцем та постачальником здійснюються в польських злотих по реквізитам, вказаним у п. 11 договору. Покупець перераховує 100 % суми Специфікації шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту митного оформлення Товару на території країни покупця, якщо інше не обумовлено в Специфікації. Оплата здійснюється на підставі Інвойсу.
Згідно з п. 5.1. договору поставка Товару здійснюється на умовах DDP склад покупця (Incoterms-2010). Строк і дата поставки обговорюється в Специфікації.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що прийом Товару по кількості здійснюється згідно з умовами поставки Incoterms-2010, вказаними у відвантажувальних документах на кожну партію Товару.
Згідно з п.6.2. договору у випадку виявлення недостачі Товару покупець направляє Постачальнику письмове повідомлення протягом 3-х робочих днів після його розвантаження, а також робить відмітку про недостачу Товару в міжнародній транспортній накладній (CMR). Питання відповідальності, пов'язані з недопоставкою Товару, вирішуються у відповідності з умовами Incoterms-2010.
Відповідно до п.6.3. договору прийом Товару по якості здійснюється на підставі паспорту якості і узгоджених Сторонами Специфікацій на кожну окрему партію Товару.
Згідно з п.6.4. договору про виявлення невідповідності Товару по якості, у тому числі, невідповідності показникам, вказаним у паспорті якості та/або Специфікації до даного Договору, Покупець негайно, але не пізніше 3-х днів з моменту виявлення таких недоліків, письмово повідомляє Постачальника. Претензія Покупця щодо невідповідності Товару по якості може бути заявлена протягом всього терміну придатності.
За наявності документального підтвердження невідповідності партії товару по якості постачальник зобов'язується протягом 20 календарних днів після складання акту замінити неякісний товар рівнозначним якісним товаром, а при підтвердженні вини постачальника у невідповідності кількості товару - у такий самий строк провести допоставку товару (п. 6.6. договору).
Пунктами 8.1., 8.2., 8.3. договору передбачено, що при настанні обставин неможливого повного чи часткового виконання будь-якою із Сторін зобов'язань по даному Договору, а саме: пожежі, стихійних лих, блокади, заборони експорту чи імпорту, чи інших, не залежних від Сторін обставин, строк виконання зобов'язань відсувається пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини чи їх наслідків. Якщо форс-мажорні обставини і їх наслідки будуть діяти більше 3-х місяців, то кожна із сторін буде мати право відмовитись від подальшого виконання зобов'язань по даному Договору. Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань по даному Договору наслідок форс-мажорних обставин, повинна негайно повідомити про це другу Сторону. Належним доказом наявності вказаних вище обставин і їх тривалість будуть слугувати довідки, видані Торгово-промисловою палатою країни Постачальника чи Покупця.
Згідно з пунктом 10.5. договору всі документи, що стосуються виконання Договору, в тому числі Специфікації, додатку, доповнення, а також сам Договір, є дійсними у вигляді відсканованих (після підписання) копій, відправлених по факсу чи електронній пошті.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2017 (п.10.6 договору).
30.07.2017 між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до договору поставки № 16/051/pg від 01.07.2016, згідно з умовами п. 1. якого сторони вирішили змінити п. 10.6. договору та викласти його у наступній редакції: «Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2018 р.».
28.12.2021 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 4 до договору поставки № 16/051/pg від 01.07.2016 р., згідно з умовами п. 1. якого сторони вирішили змінити в п. 10.6. договору фразу «до 31.12.2018 р.» на фразу «до 31.12.2025 р.».
13.12.2021 р. між позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію №47 до договору поставки № 16/051/pg від 01.07.2016 р., згідно з умовами якої Постачальник виготовляє і продає, а покупець купує і оплачує Товари згідно з переліком, а саме плівку поліетиленову код товару ТНВЕД - 3920108990 кількістю 230 рулонів вартістю 131 319 злотих, поліетиленову код товару ТНВЕД - 3920102500 кількістю 101 рулонів вартістю 36 957 злотих, на загальну суму 168 276 злотих.
Згідно з розділом 3 Специфікації покупець перераховує 100% суми Специфікації шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 40 календарних днів з моменту митного оформлення Товару на території країни Покупця.
Відповідно до розділу 4 Специфікації поставка Товару здійснюється на умовах DDP склад Покупця м. Люблін (Incoterms-2010). Строк поставки - грудень 2021 р.
24.01.2022 р. між позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію №48 до договору поставки № 16/051/pg від 01.07.2016 р., згідно з умовами якої Постачальник виготовляє і продає, а покупець купує і оплачує Товари згідно з переліком, а саме плівку поліетиленову код товару ТНВЕД - 3920108990 кількістю 126 рулонів вартістю 89 659 злотих, поліетиленову код товару ТНВЕД - 3920102500 кількістю 207 рулонів вартістю 66 326 злотих, на загальну суму 155 985 злотих.
Згідно з розділом 3 Специфікації покупець перераховує 100 % суми Специфікації шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 40 календарних днів з моменту митного оформлення Товару на території країни Покупця.
Відповідно до розділу 4 Специфікації поставка Товару здійснюється на умовах DDP склад Покупця м. Люблін (Incoterms-2010). Строк поставки - січень-лютий 2022 р.
25.10.2022 між позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію № 50 до договору поставки № 16/051/pg від 01.07.2016, згідно з умовами якої Постачальник виготовляє і продає, а покупець купує і оплачує Товари згідно з переліком, а саме плівку поліетиленову код товару ТНВЕД - 3920108990 кількістю 239 рулонів вартістю 198 475 злотих, поліетиленову код товару ТНВЕД - 3920102500 кількістю 10 рулонів вартістю 4 540 злотих, на загальну суму 203 015 злотих.
Згідно з розділом 3 Специфікації покупець перераховує 100 % суми Специфікації шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 40 календарних днів з моменту митного оформлення Товару на території країни Покупця.
Відповідно до розділу 4 Специфікації поставка Товару здійснюється на умовах DDP склад Покупця м. Люблін (Incoterms-2010). Строк поставки - жовтень-листопад 2022 р.
На виконання умов договору позивачем у період з грудня 2021 р. по жовтень 2022 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 527 276, 00 злотих, що підтверджується Специфікацією № 47, Специфікацією № 48, Специфікацією № 50 до договору поставки № 16/051/pg від 01.07.2016 р., інвойсом № 278 від 15.12.2021 р. на суму 168 276 злотих, відповідними міжнародною транспортною накладною (CMR) та митною декларацією (форма МД-2), інвойсом № 285 від 24.01.2022 р. на суму 155 985 злотих, відповідними міжнародною транспортною накладною (CMR) та митною декларацією (форма МД-2), інвойсом № 307 від 25.10.2022 р. на суму 203 015 злотих, відповідними міжнародною транспортною накладною (CMR) та митною декларацією (форма МД-2), випискою з банківського рахунку позивача за 24.03.2022 р. (призначення платежу: оплата інвойсу № 278 від 15.12.2021 р.), випискою з банківського рахунку позивача за 06.02.2023 р. (призначення платежу: оплата інвойсу № 285 від 24.01.2022 р.), випискою з банківського рахунку позивача за 08.03.2023 р. (призначення платежу: оплата інвойсу № 285 від 24.01.2022 р.), наявними у матеріалах справи, та не заперечується самим відповідачем у процесі розгляду справи.
За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 114 844,65 злотих, що підтверджується розрахунком заборгованості, виконаним позивачем, відповідними випискою з банківського рахунку позивача за 18.02.2022, випискою з банківського рахунку позивача за 24.03.2022, випискою з банківського рахунку позивача за 06.02.2023 р., випискою з банківського рахунку позивача за 08.03.2023, наявними у матеріалах справи.
Отже, враховуючи наявність заборгованості з боку відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 412 431,35 злотих основної заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно з договором поставки № 16/051/pg від 01.07.2016.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 412 431,35 злотих. Відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, що б підтверджували виконання свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за поставлений вищевказаний товар згідно з договором поставки № 16/051/pg від 01.07.2016 р.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято доводи відповідача щодо того, що у спірних відносинах у нього не виник та відсутній обов'язок щодо оплати у повному обсязі за поставлений вищевказаний товар згідно з Специфікацією № 47, Специфікацією № 48, Специфікацією № 50 до договору поставки № 16/051/pg від 01.07.2016 р. у зв'язку із тим, що поставлений товар за вищевказаними Специфікаціями був неналежної якості.
Так, згідно з п.6.4. договору про виявлення невідповідності Товару по якості, у тому числі, невідповідності показникам, вказаним у паспорті якості та/або Специфікації до даного Договору, Покупець негайно, але не пізніше 3-х днів з моменту виявлення таких недоліків, письмово повідомляє Постачальника. Претензія Покупця щодо невідповідності Товару по якості може бути заявлена протягом всього терміну придатності.
Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів повідомлення покупцем постачальника про виявлені недоліки товару, не надано докази направлення претензій, а також не надано копій самих претензій.
Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження зазначених доводів.
Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що докази, надані відповідачем у процесі розгляду справи, на підтвердження фактів поставки Товару за договором неналежної якості, а саме Свідоцтво від 25.04.2022 р., підписане представником компанії в Польщі Вальдемаром Суперсоном та видане Моніці Зломанчук та Підтвердження від 10.04.2020 р. повноважень щодо представника компанії в Польщі Вальдемара Суперсона, не є належними доказами, які б підтверджували виявлення та встановлення невідповідності вказаного Товару по якості, оскільки такі докази не передбачені положеннями пунктів 6.1.-6.6. та іншими пунктами договору поставки № 16/051/pg від 01.07.2016, та з огляду на відсутність у Суперсона Вальдемара Яноша повноважень на виявлення та встановлення невідповідності поставленого позивачем Товару по якості, до повноважень якого відносились реклама та просування підприємства, що підтверджується протоколом № 2 від 15.04.2016 р. загальних позачергових зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн», сертифікатом від 18.06.2016 р. про внесення запису до реєстру представництв іноземних підприємців, сертифікатом від 23.06.2021 р. про внесення запису до реєстру представництв іноземних підприємців, трудовим договором від 06.06.2016 р., наявними у матеріалах справи.
Також, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідач як на підставу щодо неможливості виконання обов'язку щодо оплати у повному обсязі за поставлений вищевказаний товар згідно з Специфікацією №47, Специфікацією №48, Специфікацією №50 до договору поставки №16/051/pg від 01.07.2016 посилалась на існуванням обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). Проте, зазначені доводи не прийняті судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що обґрунтоване наступним.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статтей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 р. у справі №904/3886/21.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Пунктами 8.1., 8.2., 8.3. договору передбачено, що при настанні обставин неможливого повного чи часткового виконання будь-якою із Сторін зобов'язань по даному Договору, а саме: пожежі, стихійних лих, блокади, заборони експорту чи імпорту, чи інших, не залежних від Сторін обставин, строк виконання зобов'язань відсувається пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини чи їх наслідків. Якщо форс-мажорні обставини і їх наслідки будуть діяти більше 3-х місяців, то кожна із сторін буде мати право відмовитись від подальшого виконання зобов'язань по даному Договору. Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань по даному Договору наслідок форс-мажорних обставин, повинна негайно повідомити про це другу Сторону. Належним доказом наявності вказаних вище обставин і їх тривалість будуть слугувати довідки, видані Торгово-промисловою палатою країни Постачальника чи Покупця.
Проте, відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виникнення і наявність у спірних відносинах форс-мажорних обставин та повідомлення про них позивача на підставі та у відповідності і з дотриманням положень пунктів 8.1.-8.3. договору.
Доказ, наданий відповідачем у процесі розгляду справи, на підтвердження виникнення і існування у спірних відносинах форс-мажорних обставин, що б перешкоджало виконанню ним свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за поставлений вищевказаний товар згідно з договором поставки № 16/051/pg від 01.07.2016 р., а саме Підтвердження № PUIG/2023/SSZ/03/2 від 28.03.2023 р., видане Польсько-Українською господарчою палатою, не є належним доказом, що підтверджує виникнення і існування у спірних відносинах форс-мажорних обставин, що б перешкоджало виконанню ним свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за поставлений вищевказаний товар згідно з договором поставки № 16/051/pg від 01.07.2016 р., оскільки таке Підтвердження зазначає лише про те, що обставини мають ознаки форс-мажору/обставин непереборної сили, та носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Крім того, Підтвердження №PUIG/2023/SSZ/03/2 від 28.03.2023 р., видане Польсько-Українською господарчою палатою, чітко не визначає і не конкретизує форс-мажорні обставини у спірних відносинах, не розкриває їх зміст, такі обставини не мають обов'язкового та преюдиціального характеру у спірних відносинах, а також не зазначає - в чому саме полягає неможливість виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за поставлений вищевказаний товар згідно з договором поставки № 16/051/pg від 01.07.2016 р. через наявність таких обставин (причинно-наслідковий зв'язок таких обставин із невиконанням відповідачем свого обов'язку).
Також, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про зупинення та/або переривання господарської діяльності відповідача у зв'язку із веденням військового стану в Україні та як наслідок виникнення обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов'язань за договором.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 412 431,35 злотих за договором поставки №16/051/pg від 01.07.2016 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, що позивачем не дотримано процедуру досудового врегулювання спору, а саме звернення позивача до суду позбавило відповідача можливості запропонувати більш вигідну мирову угоду, що обґрунтоване наступним.
Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.
Колегія суддів не приймає доводи відповідача, що позивач винен відповідачеві кошти в сумі 122 439,35 злотих, а тому вважає, що рішення суду прийняте без дослідження всіх обставин справи, оскільки порушення позивачем умов договору може бути підставою для звернення відповідача з відповідним позовом до суду, проте не є предметом розгляду у цій справі.
В своїй апеляційній скарзі відповідач також зазначала, що позивач звертався до неї з проханням звернутись до Торгово-промислової палати за довідкою про форс-мажорні обставини, проте за твердженням відповідача, позивач приховав цей факт.
Разом з тим, відповідно до матеріалів справи та пояснень позивача, необхідність отримання зазначеної довідки про форс-мажорні обставини була обумовлена тим, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82, пункту 69.2 підпункту 69.2-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України ГУ ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним договором поставки від 01.07.2016 № 16/051/pg з компанією Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща) за період з 24.02.2023 по 30.10.2023, за результатами якої складено акт перевірки від 06.11.2023 № 23493/10-36-07-09/16401787. У висновках акта перевірки зафіксовано порушення позивачем частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», в частині порушення граничних строків розрахунку про зовнішньоекономічному договору поставки від 01.07.2016 № 16/051/pg з компанією Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща), в сумі 422 431,35 польських злотих (еквів. 3 505 504,31) грн. На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2023 № 23891/0709, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у сумі 1 197 121, 44 грн.
З метою захисту своїх прав товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.12.2023 №23891/0709 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» суми пені в розмірі 1 197 121,44 грн. за порушення вимог валютного законодавства.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначав, що контролюючим органом здійснено помилкову оцінку суттєвих обставин проведення та виконання товариством у 2022-2023 роках зовнішньоекономічних операцій та безпідставно не враховано документальних довідок щодо факту існування форс-мажорних обставин, котрі вплинули на несвоєчасну виплату покупцем своїх фінансових зобов'язань позивачу, у тому числі наявність господарського спору в частині виконання покупцем (контрагентом товариства) своїх зобов'язань за укладеним зовнішньоекономічним договором. На переконання позивача, відповідачем протиправно надано оцінку довідці щодо факту існування форс-мажорних обставин, зокрема шляхом виходу за межі своєї компетенції. При цьому товариство наголосило, що його дії з примусового стягнення заборгованості з контрагента (резидента Республіки Польщі) однозначно свідчать про вчинення ним всіх належних дій з метою виконання товариством валютного законодавства.
Також доводи скаржника про те, що в рішенні не надано мотивованої оцінки кожному наведеному відповідачем аргументу, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
Згідно з існуючим науковим підходом, обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене судом на підставі обставин у судовій справі, які повно і всебічно з'ясовані на основі доказів, що були досліджені судом. Вмотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, мотивованість є обов'язковою вимогою, відмінною від вимоги щодо обґрунтованості судового рішення. Причому мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті, тобто фактично «мотивованість» та «обґрунтованість» судового рішення є двома взаємопов'язаними вимогами, які співвідносяться, як форма (спосіб зовнішнього відображення) та зміст.
Разом з тим, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року ).
Твердження відповідача про те, що вона через війну не мала можливості брати участь в розгляді справи не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції інтереси відповідача представляв адвокат, договір з яким було припинено з ініціативи відповідача. Водночас, остання не була позбавлена права користуватися правничою допомогою як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk) на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 про відкриття провадження у справі та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/2090/23 слід відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Позивач звертався до Північного апеляційного господарського суду з заявами про стягнення судових витрат в загальній сумі 19 530,00 грн, що є еквівалентом 1 701 злотих 37 грошей.
В обґрунтування зазначеної заяви позивач вказував, що на виконання вимог суду ним здійснено нотаріально завірений переклад на польську мову судових рішень, а саме:
- рішення господарського суду Київської області від 07.02.2024 та ухвали господарського суду Київської області від 13.03.2024 на суму 6500,00 грн.,
- ухвал Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 та 09.12.2024 на суму 5480,00 грн.,
- ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 на суму 3170,00 грн.,
- ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 на суму 2200,00 грн.,
- ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 на суму 2180,00 грн.
На підтвердження зазначених витрат позивачем надано суду:
- акт надання послуг №33-24 від 19.04.2024 на суму 6500,00 грн.,
- акт надання послуг №107-24 від 04.12.2024 на суму 5480,00 грн.,
- акт надання послуг №112-24 від 19.12.2024 на суму 3170,00 грн.,
- акт надання послуг №18-25 від 03.04.2025 на суму 2200,00 грн.,
- акт надання послуг №47-25 від 22.07.2025 на суму 2180,00 грн.,
- платіжну інструкцію №1051 від 17.04.2024 на суму 2600,00 грн.,
- платіжну інструкцію №1058 від 22.04.2024 на суму 3900,00 грн.,
- платіжну інструкцію №1564 від 06.12.2024 на суму 5480,00 грн.,
- платіжну інструкцію №1587 від 23.12.2024 на суму 3170,00 грн.,
- платіжну інструкцію №1826 від 10.04.2025 на суму 2200,00 грн.,
- платіжну інструкцію №2025 від 24.07.2025 на суму 2180,00 грн.
Отже, позивачем порушується питання про стягнення з відповідача 6500,00 грн. витрат на оплату перекладу та нотаріального посвідчення судових рішень господарського суду Київської області, які позивач поніс до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також 13030,00 грн. витрат на оплату перекладу та нотаріального посвідчення ухвал Північного апеляційного господарського суду, які позивач зазнав у суді апеляційної інстанції по вказаній справі.
Розглянувши зазначену заяву, оцінивши докази на підтвердження понесених позивачем витрат колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 5 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, підписаного у м. Києві 24.05.1993 у справах, що охоплюються цим Договором, клопотання складаються державною мовою запитуючої Сторони і до них додаються переклади на державну мову запитуваної Сторони або англійську чи російську.
В Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 №1092/5/54, передбачено, що переклад документів, які підлягають врученню в порядку Конвенції, здійснюється фахівцем, запрошеним до відповідного суду України згідно зі статтею 75 Цивільного процесуального кодексу України (відповідна норма міститься у статті 72 ГПК України), або засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.
Витрати, пов'язані із залученням перекладача, сплачуються у порядку, передбаченому статтею 127 ГПК України.
З положень статті 127 ГПК випливає, що перекладач отримує винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до його службових обов'язків. Розмір витрат на оплату робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг перекладача повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь перекладача зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 72 ГПК перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з ініціативи суду. Перекладач має право на оплату виконаної роботи. Перекладач зобов'язаний здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їхню рідну мову або мову, якою вони володіють.
Таким чином, суд з урахуванням обставин справи має право обрати один із варіантів:
- покласти на одну із сторін обов'язок з перекладу судових документів;
- самостійно залучити перекладача для перекладу судових документів.
При цьому, суд відповідно до статті 125 ГПК України може: 1) стягнути витрати на залучення перекладача з відповідної сторони як забезпечення судових витрат; 2) зобов'язати відповідну сторону внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат.
Судова практика склалась таким чином, що витрати на залучення перекладача покладаються зазвичай на позивача як на зацікавлену особу щодо вирішення справи по суті. Разом з тим, після ухвалення рішення у справі, у разі задоволення позову, вартість таких витрат стягується з відповідача в порядку ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу на відсутність у судів фінансування на залучення за власною ініціативою перекладача для здійснення перекладу судових документів з метою їх подальшого направлення стороні у справі за кордон (належного виконання судом свого обов'язку щодо направлення стороні повідомлення про розгляд справи). Такі витрати, як зазначалось вище, покладаються зазвичай на позивача як на заінтересовану особу щодо вирішення справи по суті з подальшим їх розподілом за результатами розгляду такої справи відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, враховуючи норми ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на відповідача понесених витрат для здійснення нотаріально посвідченого перекладу ухвал Північного апеляційного господарського суду частково в сумі 13030,00 грн.
Стосовно витрат, які позивач поніс внаслідок перекладу судових рішень господарського суду Київської області в сумі 6500,00 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2).
Згідно статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Аналогічні положення містяться у статті 315 Господарського процесуального кодексу України стосовно постанови суду касаційної інстанції.
Отже кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 зазначеного кодексу особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зломанчук Моніки (Lider Monika Zlomanczuk) на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 про відкриття провадження у справі та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/2090/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2023 у справі №911/2090/23 залишити без змін.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №№911/2090/23 залишити без змін.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Моніки Зломанчук (Lider Monika Zlomanczuk, NIP 9222498809, Regon 060667312, фізична особа-підприємець за законодавством Республіки Польща, адреса основного місця провадження господарської діяльності якої наступна: Polska, woj. LUBELSKIE, pow. Lublin, gm. Lublin, miejsc. Lublin, ul. Wita Stwosza, nr 32, 20-439 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн" (08298, вул. Доківська, 14-А, смт Коцюбинське, Бучанський район, Київська область, Україна; ідентифікаційний код 16401787) судові витрати в сумі 13 030 (тринадцять тисяч тридцять) гривень 00 копійок.
5. Видачу наказу по справі №911/2090/23 доручити Господарському суду Київської області.
6. Матеріали справи № 911/2090/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров