Постанова від 08.12.2025 по справі 916/188/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/188/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Філінюка І.Г., Ярош А.І.;

секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;

від прокуратури - Уліцька А.В.;

від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - Михайлов В.В.;

від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива+" - не з'явився;

від Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей" - Бурдега Р.В.;

від Подільського міської ради Подільського району Одеської області - не з'явився;

від Міністерства освіти і науки України - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 (повний текст складено та підписано 23.06.2025)

по справі №916/188/25

за позовом Заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Подільського міської ради Подільського району Одеської області та Міністерства освіти і науки України

до відповідачів:

1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива+"

2. Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей"

про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельні ділянки,

(суддя першої інстанції: Невінгловська Ю.М., дата та місце ухвалення рішення: 16.06.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

21.01.2025 до Господарського суду Одеської області Заступник керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Подільського міської ради Подільського району Одеської області та Міністерства освіти і науки України звернувся з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива+" та Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей", в якій просив:

- визнати недійсним Договір №01/03-2024 про спільне вирощування сільськогосподарських культур від 01.03.2024, укладений між ДНЗ "Подільський професійний ліцей" та СТОВ Агрофірма "Нива +";

- визнати недійсною Додаткову угоду від 11.03.2024 за № 01 до Договору №01/03-2024 від 01.03.2024 про спільне вирощування сільськогосподарських культур, укладений між ДНЗ "Подільський професійний ліцей" та СТОВ Агрофірма "Нива +";

- зобов'язати СТОВ Агрофірма "Нива +" повернути за актом прийому-передачі постійному користувачу ДНЗ "Подільський професійний ліцей" земельні ділянки загальною площею 129,9135 га, з них: земельна ділянка 17,4125 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0159, земельна ділянка площею 18,5329 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0074 та 93,9681 га, кадастровий номер 5111200000:02:020:0209.

В обґрунтування заявлених вимог Прокурор зазначив, що укладений між Відповідачами Договір №01/03-2024 про спільне вирощування сільськогосподарських культур від 01.03.2024 суперечить вимогам законодавства України, є прихованим договором оренди землі, зміст такого Договору суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» оскільки він не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим 04.04.2025 до суду першої інстанції від прокуратури надійшло клопотання про зміну предмету позову. У якому Прокурор просив розгляд пункту 4 прохальної частини позовної заяви здійснювати в наступній редакції: «зобов'язати СТОВ Агрофірма "Нива +" звільнити земельні ділянки загальною площею 129,9135 га, з них: земельна ділянка 17,4125 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0159 (вартістю 259 889,10 грн.), земельна ділянка площею 18,5329 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0074 (вартістю 346 853.69 грн.) та 93,9681 га, кадастровий номер 5111200000:02:020:0209 (вартістю 3 267 344,84 грн.) - загальною вартістю 3 874 087, 63 грн., які СТОВ Агрофірма "Нива +" займає на підставі Договору № 01/03-2024 про спільне вирощування сільськогосподарських культур від 01.03.2024 та Додаткової угоди від 11.03.2024 за № 01 до нього.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у даній справі в задоволені позову Заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Подільського міської ради Подільського району Одеської області та Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельні ділянки відмовлено.

Суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновку, що мета укладеного Договору між Відповідачами відповідає статутним завданням Ліцею, оскільки спрямована на забезпечення виробничого навчання та практики здобувачів освіти. Суд зазначив, що спільний обробіток земельних ділянок не змінює їхнього навчально-дослідного цільового призначення. Враховано також позицію Верховного Суду, який підтвердив спільну мету та інтерес сторін у забезпеченні виробничого навчання. У підсумку встановлено, що документи, укладені сторонами договору про спільну діяльність, відповідають вимогам статей 1130, 1131 та параграфу 2 глави 77 Цивільного кодексу України і не суперечать статті 1139 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд зазначив, що оспорюваний Договір не містить істотних умов договору оренди землі, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема відомостей про об'єкт оренди, розмір та порядок внесення орендної плати, індексацію, строки та відповідальність за її несплату. Тому правовідносини між ДНЗ "Подільський професійний ліцей" та СТОВ Агрофірма "Нива +" не мають ознак оренди, а підстави вважати договір удаваним відсутні.

Крім того суд вказав, що у Ліцею не було обов'язку отримувати дозвіл Міністерства освіти і науки України на укладення спірного договору, оскільки він не є договором оренди та відповідає положенням статуту.

Не погоджуючись з таким рішенням, 15.07.2025 Прокурор звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі № 916/188/25 та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Подільської окружної прокуратури задовольнити у повному обсязі, визнати недійсним Договір про спільне вирощування сільськогосподарських культур від 01.03.2024 № 01/03-2024 та Додаткову угоду від 11.03.2024 № 01 до Договору та зобов?язати звільнити земельні ділянки.

На переконання Прокурора оспорюване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального, порушенням норм процесуального права, а також неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи.

У своїй апеляційній скарзі Прокурор зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги його доводи, про те, що Договір про спільне вирощування сільськогосподарських культур та Додаткова угода до нього є за своїм змістом прихованим договором оренди земельної ділянки, який укладено з порушенням вимог земельного законодавства. Характер правовідносин між сторонами за умовами оспорюваного договору є прихованою орендою, оскільки наявні усі його істотні умови, зокрема: умови оплати, строк дії, умови надання земельних ділянок у користування, умови забезпечення доступу до ділянок.

Разом з тим Прокурор вказує, що місцевий господарський суд не взяв до уваги докази, стосовно того, що Ліцей листами від 23.09.2024 № 139 та від 07.11.2024 № 180 підтвердив факт передачі по Договору СТОВ "Агрофірма Нива+" земельних ділянок.

Також Прокурор вказує, що Додаткова угода від 11.03.2024 фактично встановлює плату за користування землею у фіксованому розмірі 3000 грн за 1 га, із визначенням конкретних строків та сум платежів, що є характерними ознаками орендної плати. За умовами угоди Ліцей отримує визначені кошти незалежно від результатів спільної діяльності, тоді як Товариство набуває у власність усю вирощену сільськогосподарську продукцію та 100% доходу від її реалізації, що свідчить про фактичну передачу земельної ділянки у платне користування. Прокурор наголошує, що спосіб розрахунку плати (від нормативно-грошової оцінки) відповідає порядку визначення орендної плати відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України та ст. 13 Закону «Про оцінку землі». Таким чином, на думку Прокурора, укладений договір приховує орендні правовідносини, однак суд першої інстанції безпідставно не врахував ці доводи.

Також на переконання Прокурора поза увагою суду залишилось те, що за умовами Договору та Додаткової угоди до нього вся сільськогосподарська продукція, яка створена у процесі спільної діяльності, набувається у власність Товариством, яке має право самостійно розпоряджатись зазначеною продукцією буз участі Ліцею.

Прокурор вказує, що в оспорюваному договорі відсутні конкретні обов'язки Ліцею та ТОВ Агрофірма "Нива +", виконання яких би забезпечувало досягнення спільної мети, не визначено грошову оцінку вкладів учасників, не покладено на жодну зі сторін ведення бухгалтерського обліку, не встановлено обов'язків щодо утримання спільного майна чи солідарного відшкодування збитків. На думку Прокурора, у тексті договору фактично не розкрито змісту «спільної» діяльності, а окремі положення мають декларативний характер. Отже, аналіз умов Договору, Додаткової угоди до нього та фактичних взаємовідносин сторін свідчить про їх невідповідність правовим вимогам статей 1130- 1134 Цивільного кодексу України щодо договору про спільну діяльність.

На переконання Прокурора, зазначений правочин є удаваним відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України, оскільки він фактично являє собою договір оренди, який крім того укладений з порушеннями Земельного кодексу України та Закону «Про оренду землі».

Також Прокурор вказує на порушення ст. 80-81 Закону «Про освіту» та статуту Ліцею, якими заборонено використовувати земельні ділянки закладу освіти не за освітнім призначенням і передавати їх в оренду без згоди МОН. Оскільки під час укладення договору не приймалося рішення компетентного органу та не проводилися земельні торги, порядок передачі державних земель в оренду не дотримано. У сукупності це є підставою для визнання договору недійсним за ст. 203 і 215 Цивільного кодексу України.

Крім того на переконання Прокурора, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права без урахування правових висновків Верховного Суду, зокрема у постанові від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19 щодо визначення правової природи договору за його змістом, а також у постанові від 28.03.2018 у справі № 915/166/17 та від 29.09.2022 у справі № 918/351/21 щодо відмежування договору про спільну діяльність від договору оренди землі. Також суд не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі № 920/22/18, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18 та від 07.12.2022 у справі № 924/11/22, щодо відсутності права постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 по справі №916/188/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/188/25.

22.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/188/25.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 по справі №916/188/25 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз'яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.

01.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 13626 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 прийнято справу №916/188/25 до свого провадження колегією суддів у новому складі; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 по справі №916/188/25; призначено розгляд справи на 27.10.2025 року о 12-30 год.

18.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, надійшов відзив на апеляційну скаргу Прокурора.

У своєму відзиві Позивач зазначає, що СТОВ Агрофірма "Нива +" згідно умов Договору та Додаткової угоди фактично надано право самостійно господарювати на землі, використовувати земельні ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції, тобто передано земельні ділянки у платне користування, при цьому договір оренди земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» не укладено

Головне управління наголошує на відсутності прав у ДНЗ "Подільський професійний ліцей" щодо розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122984600:01:002:0074; 5111200000:02:020:0209; 5122984600:01:002:0159.

Позивач -1 зазначає, що Земельний кодекс України розмежовує право власності та право постійного користування земельною ділянкою і не наділяє постійного користувача правом розпорядження землею (статті 78, 92, 95 Земельного кодексу України), що підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005. Відтак ДНЗ "Подільський професійний ліцей" не має права передавати спірні земельні ділянки у користування іншим особам, однак фактично вони використовуються СТОВ Агрофірма "Нива +", що суперечить вимогам земельного законодавства.

Також Позивач-1 у своєму відзиві зазначає, що оспорюваний договір разом із додатковою угодою фактично є договором оренди землі, а не договором про спільну діяльність. У ньому відсутні ознаки спільної діяльності: не визначені конкретні обов'язки сторін для досягнення спільної мети, порядок внесення та оцінки вкладів, ведення спільного обліку, утримання майна та розподіл збитків. Натомість зазначений Договір передбачає передачу земельної ділянки у користування за плату, що відповідає сутності договору оренди (ст. 1, 13, 15 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України та позиції Верховного Суду, правова природа правочину визначається його змістом та фактичними намірами сторін, а не назвою. Таким чином, спірні правовідносини слід розглядати як оренду землі, що визначає права та обов'язки сторін.

16.10.2025 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива+" надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.

20.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей" надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.

Крім того, 20.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива+" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 задоволено клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива+" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON.

За змістом абз. 2 ч. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

Враховуючи положення підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, підпунктів 2.3.22, 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпункти 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв'язку з тим, що суддя - учасник колегії Діброва Г.І. з 24.10.2025 по 28.10.2025 перебуватиме у відрядженні відповідно до наказу в.о. голови суду №289-в від 15.10.2025, а також 29.10.2025 відповідно до наказу в.о. голови суду №291-в від 15.10.2025 перебуватиме у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №440 від 22.10.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/188/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.10.2025 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді: Філінюк І.Г., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді Філінюк І.Г., Ярош А.І.

27.10.2025 в судове засідання з'явились Прокурор, представники Позивача-1, Відповідача-1 та Відповідача-2.

В судовому засіданні розглянуто клопотання Відповідача-1 про поновлення строку на подання відзиву.

Судовою колегією було відмовлено у зазначеному клопотанні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Отже, строк на подання відзиву, є таким, що встановлюється судом.

Частинами 1 та 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За приписами частин 1, 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Обґрунтовуючи подане клопотання, Відповідач-1 зазначає, що з урахуванням обсягу та змісту апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, а також складних умов функціонування господарюючих суб'єктів на території України внаслідок триваючої військової агресії з боку російської федерації, Товариству знадобився додатковий час для підготовки обґрунтованого відзиву.

Враховуючи, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження СТОВ Агрофірма "Нива+" отримало 07.08.2025, тоді як відзив на апеляційну скаргу подано лише 16.10.2025, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач-1 мав достатньо часу для його подання. У зв'язку з цим строк на подання відзиву пропущено, а наведені Відповідачем-1 підстави для його поновлення суд визнає необґрунтованими

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія залишила без розгляду поданий Відповідачем-1 відзив на апеляційну скаргу.

Крім того, у судовому засіданні було розглянуто клопотання Відповідача-2 про поновлення строку на подання відзиву. З огляду на аналогічність підстав, наведених у клопотаннях Відповідача-2 та Відповідача-1, судова колегія також відмовила у поновленні строку на подання відзиву Відповідачу-2 та залишила поданий ним відзив без розгляду з мотивів, викладених вище.

У судовому засіданні 27.10.2025 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/188/25 до: 27.11.2025 року о 12-30 год.

07.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення від Міністерства освіти і науки України, разом з клопотанням про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/188/25 до: 08.12.2025 року о 13-30 год.

Представники Позивача-2, Позивача-3 своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення в апеляційному порядку.

08.12.2025 у судове засідання, з'явились Прокурор, представники Позивача-1 та Відповідача-2, які підтримали вимоги та доводи викладені ними письмово. Представники Позивача-2, Позивача-3 та Відповідача-1 у судове засідання не з'явилися. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників учасників сторін які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Котовська міська рада Одеської області рішенням №541-V від 26.05.2010 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування ДНЗ "Котовський професійний ліцей" загальною площею 120 га за адресою: м. Подільськ, пров. Жуковського для навчально- дослідницьких цілей.

Рішенням Подільської міської ради Одеської області №194-VII від 26.10.2016 затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 97,4288 га в постійне користування Державному навчальному закладу "Котовський професійний ліцей" для дослідних і навчальних цілей, яка розташована за адресою: пров. Жуковського, м. Подільськ, Одеська область. Також передано в постійне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, загальною площею 97,4288 га, яка розташована за адресою: пров. Жуковського, м. Подільськ, Одеської області (кадастровий номер 5111200000:02:020:0209) Державному навчальному закладу "Котовський професійний ліцей" для дослідних і навчальних цілей.

Рішенням Куяльницької ради Подільського району Одеської області №1612-VІІ від 14.02.2019 затверджено проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для дослідницьких і навчальних цілей та надано Державному навчальному закладу "Подільський професійний ліцей" у постійне користування земельні ділянки площею 18,5329 га, (кадастровий номер 5122984600:01:002:0074), 17,4125 га (кадастровий номер 5122984600:01:002:0159) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності без зміни цільового призначення для дослідницьких і навчальних цілей, яка розташована на території Любомирської сільської ради, Подільського району, Одеської області (за межами населених пунктів).

Наказом Міністра освіти і науки України №122 від 02.02.2024 затверджено Статут Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей" (нова редакція), погодженого на загальних зборах колективу 28.06.2023. Також даним наказом доповнено види діяльності Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей" за видами економічної діяльності, а саме:

01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;

01.47 Розведення свійської птиці;

45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном насінням і кормами для тварин.

Так, відповідно до п. 1.1. чинної редакції Статуту Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей" (далі - Ліцей), Ліцей здійснює первинну професійну підготовку кваліфікованих робітників, з числа випускників закладів загальної середньої освіти на основі базової чи профільної середньої освіти, загальноосвітню підготовку, професійне (професійно-технічне) навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

Ліцей може здійснювати допрофесійну підготовку учнів закладів загальної середньої освіти, впроваджувати діяльність щодо розвитку здібностей молоді та поглиблення знань з окремих навчальних предметів професійного спрямування Ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти та науки України державним навчальним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та профільної середньої освіти.

Пунктом 1.5. Статуту визначено, що основними повноваженнями і напрямами діяльності Ліцею є:

1.5. Основними повноваженнями і напрямами діяльності Ліцею є:

- організація освітнього процесу, вибір форм та методів здобуття освіти;

- освітня, методична, фінансово-господарська та виробничо-комерційна діяльність;

- розробка освітніх програм (навчальних планів) з професій на основі освітніх стандартів (типових освітніх програм), визначення регіонального компоненту змісту професійної (професійно-технічної) освіти, затверджуються в установленому порядку; які

- розробка правил прийому здобувачів освіти до Ліцею на основі типових правил прийому;

- формування разом з державним органом, до сфери управління якого належить професійний ліцей, планів прийому здобувачів освіти з урахуванням державного замовлення та/або регіонального замовлення, потреб ринку праці та потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті і замовлень підприємств, установ, організацій;

- атестація педагогічних працівників;

- організація стажування педагогічних працівників на підприємствах, в установах, організаціях;

- здійснення професійного (професійно-технічного) навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації працюючих робітників та незайнятого населення;

- організація виробничого навчання здобувачів освіти на підприємствах, в установах, організаціях;

- забезпечення заходів з охорони праці та безпеки життєдіяльності здобувачів освіти, працівників.

За пунктом 1.6. Статуту, Ліцей надає платні освітні та інші послуги, визначені Ліцеєм відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 796, та пов'язані з його основною статутною діяльністю, у тому числі за видами економічної діяльності згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», а саме:

85.32 Професійно-технічна освіта

85.31 Загальна середня освіта

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

01.13 Вирощування овочів і баштанних культур;

01.47 Розведення свійської птиці;

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

46.21 Оптова торгівля зерном.

Ліцей має землю у постійному користуванні та може використовувати спільне вирощування сільськогосподарських культур з потужними агрофірмами які мають сучасну сільськогосподарську техніку з метою забезпечення необхідних умов, для проведення виробничого навчання та виробничої практики здобувачів освіти з професії: тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар-ремонтник.

Відповідно до п. 1.7. Статуту визначено, що Ліцей у своїй діяльності керується Конституцією України, Указами Президента України, Законами України «Про освіту», «;Про професійно- технічну освіту», «;Про загальну середню освіту», Положеннями про професійно- технічний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 року №1240, Положенням про ступеневу професійно- технічну освіту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 456, Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 року № 992, Положенням про організацію навчально- виробничого процесу у професійно- технічних навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 30.05.2006 № 419, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 червня 2006 року за № 711/12585, іншими нормативно-правовими актами України, цим статутом.

Пунктом 6.1. Статуту визначено, що Ліцей належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, місцевого органу управління освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 7.1 Статуту, Ліцей є неприбутковим закладом та користується податковими, митними та іншими пільгами згідно із законодавством України.

Доходи (прибутки) Ліцею використовуються виключно для фінансування видатків на утримання Ліцею, реалізації мети (цілей, завдань) та основних повноважень і напрямів діяльності Ліцею, визначених цим Статутом.

Як визначено п. 7.4. Статуту, додатковими джерелами фінансування є:

- кошти, одержані за первинну професійну підготовку кваліфікованих робітників понад державне замовлення та/або регіональне замовлення, професійне (професійно-технічне) навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників відповідно до укладених договорів з юридичними та фізичними особами в межах ліцензованих обсягів, у тому числі підготовку і перепідготовку робітників та за замовленнями служби зайнятості населення;

- плата за надання додаткових освітніх послуг;

- доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, цехів та надання інших послуг населенню;

- доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання в установленому законодавством порядку;

- кошти, що отримані Ліцеєм за надання платних послуг (платних послуг, зазначених у підпунктах а, б, в, г пункту 7.4 цього Статуту), визначених Переліком платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 (зі змінами).

Згідно п. 7.9. Статуту, майно Ліцею, у тому числі: навчально- виробничі, побутові, культурно- освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об'єкти є об'єктами державної власності, що закріплюються за ліцеєм на праві оперативного управління.

Функції управління майном, яке закріплюється за професійним ліцеєм, здійснює Міністерство освіти і науки України.

Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають перепрофілюванню, використанню не за цільовим призначенням, вилученню або передачі у власність, оренду юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.

Згідно з п.7.11. Статуту Ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Відповідно до п.7.12. Статуту Ліцей має право отримувати безкоштовно від суб'єктів господарювання техніку, обладнання, матеріали, транспортні засоби, інші матеріальні цінності, а також фінансові ресурси, у порядку, визначеному законодавством.

01.03.2024 між ДНЗ "Подільський професійний ліцей" та СТОВ Агрофірма "Нива +", укладено Договір про спільне вирощування - сільськогосподарських культур №01/03-2024 (далі Договір), відповідно до умов якого, сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна яке належить їм на законних підставах, співвпрацювати задля досягнення спільної мети:

- забезпечення надання теоретичних знань та практичних навиків учням Ліцею у сфері сільського господарства;

- забезпечення необхідних умов, для проведення виробничого навчання та виробничої практики учнів Ліцею з професії: тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар- ремонтник;

- забезпечення надання теоретичних знань та практичних навиків учням Ліцею щодо виконання робочих навчальних планів і програм на основі високої культури землеробства, застосування досягнень науки і передової практики сільськогосподарського виробництва;

- забезпечення надання теоретичних знань та практичних навиків учням "Ліцею" щодо отримання високих стійких врожаїв с/г культур, вдосконалення форм і методів ведення сучасного господарства та раціонального використання земельних ресурсів з дотриманням сучасних заходів по охороні навколишнього середовища;

- забезпечення надання теоретичних знань та практичних навиків учням Ліцею щодо збереження та підвищення якісних характеристик земельних ділянок: запобігання забур'яненню, деградації, ерозії земельних ділянок, підвищення врожайності на них тощо. Спільне вирощування за цим Договором задля досягнення мети Договору здійснюватиметься на земельних ділянках загальною площею 123,3699 га, що перебувають у постійному користуванні Ліцею і використовується в навчальних цілях, у тому числі земельні ділянки (поля) сільськогосподарського призначення за переліком полів загальною площею 123,3699 га, у тому числі земельна ділянка 17,4125 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0159, земельна ділянка 18,5329 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0074, земельна ділянка 87,4245 га кадастровий номер 5111200000:02:020:0209.

Відповідно до п. 1.2. Договору, учасники зобов'язуються вчиняти необхідні дії за спільною згодою до моменту досягнення мети, указаної в п. 1.1 Договору, але не довше ніж до 31.06.2025р., що є строком дії Договору. У випадку, якщо момент досягнення мети Договору або настання строку визначеного цим пунктом настає раніше ніж закінчення польових робіт збору урожаю, його реалізації та розподілу доходів, то строк дії Договору продовжується до повного збору урожаю, його реалізації та розподілу доходів відповідно до умов цього Договору. Сторонами погоджено, що дія договору може бути продовжена шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що кожна зі сторін Договору зобов'язана протягом розумного строку з моменту укладання цього Договору зробити внесок у спільне вирощування сільськогосподарських культур за цим Договором задля досягнення мети цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору, внесок Ліцею у спільне вирощування сільськогосподарських культур задля досягнення мети цього договору виражається в наданні права доступу та оброблення земельної ділянки загальною площею 123,3699 га, що перебуває в постійному користуванні Ліцею і використовується в навчальних цілях, B тому числі земельні ділянки (поля) сільськогосподарського призначення за переліком полів загальною площею 123,3699 га, в тому числі земельна ділянка 17,4125 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0159, земельна ділянка 18,5329 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0074, земельна ділянка 87,4245 га кадастровий номер 5111200000:02:020:0209, а також може бути власна праця, навички та вміння з вирощування, переробки та реалізації сільгоспкультур за новими прогресивними технологіями в сільському господарстві.

Вказані земельні ділянки використовуються в інтересах спільної діяльності, речові права на них у спільну діяльність не передаються, землі залишається у постійному користуванні Ліцею Учасниками погоджено, що на момент укладання цього Договору вартість внеску Ліцею становить 10% від загальної вартості часток Учасників.

Водночас згідно з п. 2.3. Договору, внесок Товариства у спільну діяльність за Договором включає: сільськогосподарську техніку, що належить йому на праві власності, матеріали для утримання такої техніки, посіви сільгоспкультур, знання та навички, трудові ресурси (працівники). Учасниками погоджено, що на момент укладання цього Договору вартість внеску Товариства становить 90% від загальної вартості часток Учасників.

Також пунктами 2.4. та 2.5. Договору встановлено, що Учасниками погоджено, що в ході провадження спільної діяльності кожен з Учасників за погодженням із іншим Учасником, має право вносити додаткові внески у спільну діяльність та відповідно збільшувати розмір та частку свого внеску.

Відповідно до внесків, зазначених у п. 2.2 та 2.3 Договору, частки учасників у спільній діяльності не є рівнозначними.

Згідно з п.5.1. Договору, майно, що передане учасниками як внесок до спільної діяльності та використовується для досягнення поставленої мети, залишається власністю учасників, але відображається в окремому балансі учасника, відповідального за ведення спільних справ у цій спільній діяльності (п. 4.1, 4.2 Договору).

За пунктом 5.2. Договору, сільськогосподарська продукція, яка створене у процесі спільної діяльності, належить учасникам на праві спільної часткової власності. Учасниками погоджено, що сільськогосподарська продукція отримана за результатом виконання цього договору може бути реалізоване Товариством з метою відшкодування витрат, здійснених учасниками у процесі виконання Договору.

Пунктом 6.1. Договору, встановлено, що доходи отримані внаслідок реалізації сільськогосподарської продукції отриманої за результатом виконання цього договору, розподіляються між учасниками пропорційно до їх часток у спільній діяльності (п. 2.2., 2.3., 2.4. Договору). Насамперед доходи направляються на відшкодування витрат, здійснених учасниками у процесі виконання Договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору, після досягнення учасниками мети або закінчення строку дії Договору (п. 1.2) спільна діяльність вважається припиненою.

Додатковою угодою №1 від 11.03.2024 до Договору сторонами Договору погоджено зокрема наступне:

1. Учасниками погоджено, що з метою покриття витрат Ліцею понесених для досягнення мети Договору та якості виконання положень Договору щодо розподілу доходів, отриманих внаслідок реалізації сільськогосподарської продукції, отриманої за результатом виконання цього договору, товариство перераховує на рахунок Ліцею кошти в розмірі 3000 грн. за 1 га землі, до якої надано доступ для досягнення мети Договору. Дані розрахунки проводяться у таких розмірах та строки:

- 30% від загальної розрахункової суми, а саме: 111 032,91 грн до 01 серпня 2024 року;

- 70% від загальної розрахункової сум, а саме: 259076,79 грн до 31 грудня 2024.

2. Учасниками погоджено, що після оплати товариством на користь Ліцею коштів у розмірі, який визначено п.1 цієї Додаткової угоди, умови Договору щодо порядку поділу результатів спільної діяльності, а саме розподілу доходів, отриманих внаслідок реалізації сільськогосподарської продукції на користь Ліцею, вважаються виконаними належним чином та у повному обсязі. Сільськогосподарська продукція, яка створена у процесі спільної діяльності, набувається у власність Товариством. Товариство має право самостійно розпоряджатись сільськогосподарською продукцією, яка буде створена у процесі спільної діяльності, у тому числі здійснювати її продаж, а 100% доходу отриманого від її реалізації належать Товариству та не підлягають подальшому розподілу між Учасниками.

3. Учасниками погоджено, що у випадку неповного виконання Товариством п.1 цієї Додаткової угоди, умови Договору щодо порядку поділу результатів спільної діяльності, а саме розподілу доходів, отриманих внаслідок реалізації сільськогосподарської продукції на користь Ліцею застосовуються пропорційно до розміру невиконання товариством п.1 цієї додаткової угоди.

4. Всі інші умови Договору, в які не вносять зміни цією додатковою угодою залишаються без змін та учасники підтверджують свої зобов'язання за ними.

ДНЗ "Подільський професійний ліцей" в листах за вих. № 139 від 23.09.2024 та №180 від 07.11.2024, підтверджено факт передачі за Договором про спільне вирощування сільськогосподарських культур № 01/03-2024 від 01.03.2024 СТОВ Агрофірма "Нива +" 123,3699 га земель сільськогосподарського призначення, з них: 35,9454 га (земельна ділянка 17, 4125 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0159, земельна ділянка площею 18,5329 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0074) землі, що розташовані на території Любомирської с/р Подільського району та 87,4245 га, кадастровий номер 5111200000:02:020:0209 - землі, що розташовані на території м. Подільськ біля пров. Жуковського.

Також листом за №139 від 23.09.2024 ДНЗ "Подільський професійний ліцей" повідомило прокуратуру про те що Договір укладений з метою забезпечення навчального процесу та надання можливості учням ліцею опановувати практичні навички роботи з сучасною технікою, яка на теперішній час використовується аграріями. Також повідомлено про транспортні засоби та техніку ДНЗ "Подільський професійний ліцей" яка використовується для обробки земель. Крім того, зазначено, що Тракторист- машиніст с/г виробництва; слюсар з ремонту с/г техніки; водій автотранспортних засобів» не залучались для виконання польових робіт щодо обробки землі та збору урожаю. Учні разом з майстрами виробничого навчання згідно розкладу уроків виробничого навчання та виробничої практики, відпрацьовують вміння і навички на сучасній с/г техніці СТОВ АГРОФІРМА "Нива+".

Також зазначено, що заборгованість по виплатам згідно договору відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка площею 17, 4125 га (кадастровий номер 5122984600:01:002:0159), сільськогосподарського призначення та земельна ділянка площею 18,5329 га (кадастровий номер 5122984600:01:002:0074), сільськогосподарського призначення перебувають в постійному користуванні ДНЗ "Подільський професійний ліцей".

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру №HB-0700014242024 від 12.11.2024 власником земельної ділянки загальною площею 93,9681 га, кадастровий номер 5111200000:02:020:0209, яка передана в постійне користування Державному навчальному закладу "Подільський професійний ліцей" для дослідних і навчальних цілей, яка розташована за адресою: пров. Жуковського, м. Подільськ, Одеської області є територіальна громада м. Подільськ в особі Подільської міської ради Одеської області.

Також судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №420/14243/24, позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Міністерства освіти і науки України до Подільської міської ради Подільського району Одеської області, третя особа на стороні Позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДНЗ "Подільський професійний ліцей", задоволено повністю:

- визнано протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо невжиття заходів, спрямованих на оформлення документів про передачу земельної ділянки комунальної власності площею 97,4288 га кадастровий номер 5111200000:02:020:0209, яка перебуває у постійному користуванні Державного навчального закладу «Подільський професійний ліцей», у державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

- зобов'язано Подільську міську раду Одеської області вчинити дії відповідно до вимог законодавства, спрямовані на передачу земельної ділянки комунальної власності площею 97,4288 га кадастровий номер 5111200000:02:020:0209, яка перебуває у постійному користуванні Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей" (вул. Короленко (Механізаторів), 1 м. Подільськ, Подільський район, Одеська область, 66300, код ЄДРПОУ: 02546571) у державну власність в особі Головного управління Держтеокадастру в Одеській області.

Водночас доказів державної реєстрації права власності земельною ділянкою площею 97,4288 га кадастровий номер 5111200000:02:020:0209 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області матеріали даної справи не містять.

З відповіді Подільської міської ради Одеської області від 12.06.2024 та від 29.11.2024 вбачається, що жодних заходів до усунення порушень, в тому числі шляхом подачі позову про визнання договору про сумісну діяльність недійсним, Подільською міською радою дотепер не вжито.

З відповідей Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 08.08.2024 за вих. № 10-15-0.31-4878/2-24, від 26.12.2024 за вих. №10-15- 0.6-7721/2-24 та від 26.12.2024 за вих. №10-15-0.6-7716/2-24 вбачається, що вони володіють інформацією щодо використання спірних земельних ділянок СТОВ Агрофірма "Нива +". При цьому жодних заходів до усунення порушень, в тому числі шляхом подачі позову про визнання договору про сумісну діяльність недійсним, не вжито.

Листом Подільської міської ради Одеської області № 02-18/1072 від 18.04.2024, № 07-14-392/1749 від 12.06.2024, № 07-14-1164 від 21.11.2024 підтверджується відсутність позовної роботи в частині визнання недійсним договору про спільне вирощування сільськогосподарських культур №01/03- 2024 від 01.03.2024 та додаткової угоди до нього № 01 ід 11.03.2024 i зобов'язання повернути земельну ділянку, також вбачається, що претензійна робота взагалі не проводилась.

Подільською окружною прокуратурою на адресу МОН за вих. № 61-6538 ВИХ-24 від 23.08.2024 та за вих. № 61-8624-24 від 22.11.2024 направлено лист про вжиті заходи в межах повноважень, у тому числі шляхом внесення позовної заяви про визнання недійсним договору про спільне вирощування сільськогосподарських культур № 01/03-2024 від 01.03.2024 та додаткової угоди до нього від 11.03.2024 та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Листом МОН України № 1/13429-24 від 29.07.2024 (адресованим Офісу Генерального Прокурора) та №1/21601-24 від 19.11.2024 повідомило про відсутність позовної роботи в частині визнання недійсним договору про надання послуг y навчально- виробничому процесі з вирощування сільськогосподарських культур від 01.03.2024, додаткової угоди №01 від 11.03.2024 та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Листом №61-8624-24 від 22.11.2024, Подільська окружна прокуратура звернулося до МОН України, в якому вказала, що керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, просить повідомити чи вживались Міністерством освіти та науки заходи представницького характеру з метою скасування зазначеного договору в судовому порядку (направлялись листи, претензії, позовні заяви), якщо не вживались, зазначити чи будуть вживатись найближчим часом.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 03.01.2025 №61-35ВИХ-25 проінформовано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, листом від 03.01.2025 №61-37ВИХ-25 - поінформовано Подільську міську раду Одеської області, листом від 03.01.2025 №61-36ВИХ-25 поінформовано Міністерство освіти та науки України та зазначено, що позовна заява буде скерована до суду для розгляду по суті.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Досліджуючи підстави представництва Прокурором інтересів держави в даній справі в особі зазначених Позивачів, колегія суду враховує, що відповідно до за положеннями ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить Прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Так, за змістом ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках Прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду Прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Питання представництва інтересів держави Прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується Прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, за якою Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва Прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У розумінні наведених положень Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва Прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч.2 ст. 129 Конституції України).

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом)..

Звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсними Договору №01/03-2024 про спільне вирощування сільськогосподарських культур від 01.03.2024, та Додаткової угоди від 11.03.2024 за № 01 до зазначеного Договору та зобов'язання повернення земельних ділянок, Прокурор визначив Позивачами як уповноважених державою органів у спірних правовідносинах - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Подільську міську раду Подільського району Одеської області та Міністерство освіти і науки України

В обґрунтування належності Міністерства освіти на науки України як Позивача у даній справі, Прокурор, зокрема, вказав, що Міністерство є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядкований Державний навчальний заклад "Подільський професійний ліцей".

Функції управління майном, закріплених за ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює саме Міністерство освіти і науки України, а заклад в свою чергу несе відповідальність перед Міністерством за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна, у зв'язку з чим Міністерство уповноважене погоджувати та подавати на погодження до Кабінету міністрів України проекти договорів.

Оцінюючи вказані доводи Прокурора, колегія суддів вважає, що самого лише адміністративного підпорядкування Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей" Міністерству освіти і науки України в контексті спірних правовідносин недостатньо для висновку про порушення, невизнання або оспорювання будь-яких прав чи охоронюваних законів інтересів Позивача-3, як це передбачено ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України.

Так, Міністерство освіти і науки України не було стороною спірного правочину, недійсність якого і є предметом даних позовних вимог, та Прокурор, звертаючись з позовом в інтересах Позивача-3 не просив суд повернути земельну ділянку останньому, а фактично в цій частині сформував позовні вимоги в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Подільського міської ради Подільського району Одеської області.

Зважаючи на викладене, виходячи з визначених Прокурором підстав та предмету позову, колегія суддів дійшла висновку, що Міністерство освіти і науки України не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто вказана особа є неналежним Позивачем,

Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений Прокурором Позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення Прокурора в інтересах неналежного Позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №925/1214/19, від 16.02.2022 у справі № 904/1407/21, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20).

Враховуючи, що факт звернення Прокурора в інтересах держави в особі неналежного Позивача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, керуючись ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову Заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

Водночас, колегія суддів вважає вірним звернення Прокурора з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Подільського міської ради Подільського району Одеської області та зазначає наступне.

Як було встановлено апеляційним господарським судом, земельні ділянки площею 18,5329 га кадастровий № 5122984600:01:002:0074 та 17,4125 га (кадастровий № 5122984600:01:002:0159 належать на праві власності Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області, тоді як земельна ділянка площею 93,9681 га кадастровий № 5111200000:02:020:0209 залишається у власності територіальної громади м. Подільськ в особі Подільської міської ради.

Судова колегія враховуючи обізнаність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Подільського міської ради Подільського району Одеської області про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, приймаючи до уваги невжиття заходів претензійно-позовного характеру Позивачем-1 та Позивачем-2, відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень в майбутньому, колегія суддів вважає, що відповідні органи фактично усунулися від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, що свідчить про їх бездіяльність.

Судова колегія зазначає, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені Прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від Прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.

Разом із врахуванням листів від 03.01.2025 №61-35ВИХ-25, №61-37ВИХ-25, №61-36ВИХ-25, якими Подільська окружна прокуратура Одеської області проінформовала Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Подільську міську раду Одеської області про підготовку позовної заяви в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Подільської міської ради Одеської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива +" та ДНЗ "Подільський професійний ліцей" про визнання недійсним Договору № 01/03-2024 від 01.03.2024 про спільне вирощування сільськогосподарських культур та Додаткової угоди №01 від 11.03.2024, а також вказано, що позовна заява буде направлена до Господарського суду Одеської області.

За вказаного та зважаючи на те, що предметом дослідження у даній справі є обставини, які стосуються врахування Відповідачами вимог законодавства саме при укладенні спірного Договору, а відтак Прокурором дотримано вимоги, визначені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку звернення, що свідчить про наявність законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Подільського міської ради Подільського району Одеської області у цій справі.

Щодо суті спору колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З аналізу статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України вбачається, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

У силу частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним правочином.

Відтак, удаваним правочином є угода щодо прикриття дійсної угоди сторін (відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Таким чином, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

На відміну від фіктивного правочину (ст. 234 Цивільного кодексу України), за удаваним правочином (ст. 235 Цивільного кодексу України) права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Такі висновки Великої Палати Верховного Суду наведені в п. 42 постанови від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц.

Правові наслідки удаваного правочину: якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено судовою колегією, 01.03.2024 між ДНЗ "Подільський професійний ліцей" та СТОВ Агрофірма "Нива +" було укладено Договір про спільне вирощування сільськогосподарських культур № 01/03-2024. З аналізу його умов убачається, що за своєю правовою природою зазначений Договір належить до договорів про спільну діяльність.

Положеннями частини 1 статті 1130 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За визначенням статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 29.03.2023 у справі № 922/1320/21, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права.

Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов'язаних між собою прав і обов'язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину.

Відсутність у договорі чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування (подібні висновки наведено, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22).

Відповідно до умов укладеного Договору сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна яке належить їм на законних підставах, співпрацювати задля досягнення спільної мети:

- забезпечення надання теоретичних знань та практичних навиків учням Ліцею у сфері сільського господарства;

- забезпечення надання теоретичних знань та практичних навиків учням «Ліцею» щодо отримання високих стійких врожаїв с/г культур, вдосконалення форм і методів ведення сучасного господарства та раціонального використання земельних ресурсів з дотриманням сучасних заходів по охороні навколишнього середовища;

Як все зазначалося відповідно до п.2.2. Договору, внесок Ліцею у спільне вирощування сільськогосподарських культур задля досягнення мети цього договору виражається в наданні права доступу та оброблення земельної ділянки загальною площею 123,3699 га, що перебуває в постійному користуванні Ліцею і використовується в навчальних цілях, B тому числі земельні ділянки (поля) сільськогосподарського призначення за переліком полів загальною площею 123,3699 га, в тому числі земельна ділянка 17,4125 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0159, земельна ділянка 18,5329 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0074, земельна ділянка 87,4245 га кадастровий номер 5111200000:02:020:0209, а також може бути власна праця, навички та вміння з вирощування, переробки та реалізації сільгоспкультур за новими прогресивними технологіями в сільському господарстві.

Аналізуючи умови Договору, судова колегія зазначає, що фактично на Ліцей покладається надання права доступу та оброблення земельної ділянки загальною площею 123,3699 га, що перебуває в його постійному користуванні і використовується в навчальних цілях, а внесок СТОВ Агрофірма "Нива+" у спільну діяльність за Договором включає: сільськогосподарську техніку, що належить йому на праві власності, матеріали для утримання такої техніки, посіви сільгоспкультур, знання та навички, трудові ресурси (працівники).

Судова колегія звертає увагу на те, що умовами зазначеного Договору не визначено конкретних зобов'язань Сторін щодо досягнення мети, передбаченої пунктом 1.1 Договору.

Крім того у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що в межах виконання Договору про спільну діяльність учням Ліцею фактично надавалися теоретичні знання та практичні навички відповідно до визначеної мети Договору. Зокрема, відсутні підтвердження проведення виробничого навчання та виробничої практики, у тому числі журнали (щоденники) занять, навчальні плани, звіти, акти виконаних робіт чи інші документи, які б свідчили про участь учнів Ліцею у відповідних навчальних заходах, передбачених умовами Договору.

Також судовою колегією було встановлено, що відповідно до пункту 4.1 Договору керівництво та ведення спільної діяльності здійснюється одноособово Товариством, яке без погодження з Ліцеєм наділене правом самостійно вчиняти всі дії щодо обробітку землі, посіву, внесення добрив, збору врожаю та укладення необхідних договорів. Таким чином, фактичне управління та реалізація Договору зосереджені виключно у Товариства, що свідчить про відсутність реальної спільної діяльності сторін.

Разом з тим судовою колегією встановлено, що 11.03.2024 між Відповідачами укладено Додаткову угоду № 1, якою було фактично визначено фіксовану плату за користування земельними ділянками Ліцею у розмірі 3000 грн за 1 га із встановленням строків та порядку її сплати. Після здійснення такої оплати зобов'язання Товариства щодо розподілу результатів спільної діяльності вважаються виконаними у повному обсязі.

Крім того, умовами Додаткової угоди передбачено, що вся сільськогосподарська продукція, отримана в процесі виконання Договору, переходить у власність Товариства, яке самостійно розпоряджається нею, а 100 % доходу від її реалізації належать виключно Товариству.

За наведених обставин Ліцей фактично усунутий від участі у реалізації сільськогосподарської продукції та розподілі доходів, а правовідносини сторін за своїм змістом мають характер платного користування земельними ділянками, а не спільної діяльності.

Таким чином, відповідно до умов оспорюваного Договору та Додаткової угоди до нього всі роботи, пов'язані з вирощуванням сільськогосподарських культур, понесенням витрат, збиранням урожаю, набуттям права власності на продукцію та її подальшою реалізацією, здійснюються Товариством самостійно. При цьому роль Ліцею зводиться виключно до надання земельних ділянок без фактичної участі в їх обробітку, отриманні врожаю та розподілі доходів.

Наведені вище положення оспорюваного договору та Додаткової угоди до нього свідчать про наявність в них істотних умов Договору оренди.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Прокурора та доходить висновку, що оспорюваний договір не відповідає положенням статей 1130- 1134 Цивільного кодексу України і за своєю правовою природою не є договором про спільну діяльність, а є удаваним правочином, оскільки фактично відображає волю сторін укласти договір оренди землі. Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про наявність договору про спільну діяльність таким, що не відповідає обставинам справи та є помилковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно - правовими актами.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України, земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Положеннями частин 1, 8 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

За змістом положень ст.ст. 93, 124 Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 зазначеного Земельного кодексу України та, за загальним правилом, за результатами проведення земельних торгів.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою комунальної чи державної власності шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

Обсяг прав землекористувачів закріплений у ст. 95 Земельного кодексу України та передбачає, зокрема, право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.

З огляду на зазначене, Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (Відповідачу-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Відповідні висновки щодо застосування норм цивільного та земельного законодавства України наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17 зі спору, що виник з подібних правовідносин.

Аналогічний висновок міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19.

У відповідності з ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду (ст. 210 Земельного кодексу України).

Також, положеннями ст. 203, 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, зокрема, про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як було встановлено судовою колегією, рішенням Подільської міської ради Одеської області № 194-VII від 26.10.2016 затверджено Проєкт землеустрою та передано у постійне користування ДНЗ "Котовський професійний ліцей" земельну ділянку загальною площею 97,4288 га (кадастровий номер 5111200000:02:020:0209) для дослідних і навчальних цілей, яка розташована за адресою: пров. Жуковського, м. Подільськ, Одеська область. Крім того, рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 1612-VІІ від 14.02.2019 затверджено проєкт землеустрою та передано у постійне користування ДНЗ "Подільський професійний ліцей" земельні ділянки площею 18,5329 га (кадастровий номер 5122984600:01:002:0074) та 17,4125 га (кадастровий номер 5122984600:01:002:0159) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності без зміни цільового призначення, також для дослідних і навчальних цілей, які розташовані на території Любомирської сільської ради, Подільського району, Одеської області (за межами населених пунктів).

Також було встановлено, що земельна ділянка площею 18,5329 га (кадастровий номер 5122984600:01:002:0074) та 17,4125 га (кадастровий номер 5122984600:01:002:0159) на праві власності належить Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області,

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 93,9681 га (кад. № 5111200000:02:020:0209), передана ДНЗ "Подільський професійний ліцей" у постійне користування для навчально-дослідних цілей, є власністю територіальної громади м. Подільськ в особі Подільської міської ради. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі № 420/14243/24 визнано протиправною бездіяльність міської ради щодо передачі цієї ділянки у державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру, однак доказів державної реєстрації права власності за державою у матеріалах справи не міститься.

Отже, на даний час зазначена земельна ділянка залишається у власності Подільської міської ради і перебуває у постійному користуванні ДНЗ "Подільський професійний ліцей".

З вищенаведених обставин слідує, що наділений правом постійного користування землею Відповідач-2 фактично передав у користування Відповідачу 1 земельні ділянки комунальної та державної форми власності, які належать Позивачу-1 та Позивачу-2 , не маючи права розпоряджатися нею.

З огляду на те, що Державний навчальний заклад "Подільський професійний ліцей" як постійний користувач земельних ділянок не наділений повноваженнями передавати їх у користування іншим особам, зокрема в оренду, укладення оспорюваного Договору та додаткової угоди до нього, які у сукупності утворюють удаваний договір оренди земельних ділянок, суперечить вимогам земельного законодавства (статті 92, 93, 95, 122, 124 Земельного кодексу України, стаття 4 Закону України «Про оренду землі»), що є правовою підставою для визнання недійсними як зазначеного Договору, так і Додаткової угоди до нього як похідної від нього.

Враховуючи наведене судова колегія доходить висновку, що укладений між Відповідачами Договір №01/03-2024 про спільне вирощування сільськогосподарських культур від 01.03.2024 та Додаткової угоди від 11.03.2024 за № 01 до зазначеного Договору підлягають визнанню недійсними згідно зі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Відповідач-1 використовує спірні земельні ділянки і станом на час розгляду справи їх не звільнив шляхом повернення власнику (або постійному землекористувачу).

Як зазначено у пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Доказів звільнення спірних земельних ділянок Відповідачем-1 матеріали справи не містять. А тому вимога Прокурора про зобов'язання Відповідача-1 звільнити земельні ділянки заявлена правомірно та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області, поданих в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Подільської міської ради Подільського району Одеської області, щодо визнання Договору та Додаткової угоди недійсними та зобов'язання звільнити земельні ділянки. Судова колегія вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції в цій частині є неправильними, а наведені Прокурором доводи знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Водночас судова колегія зазначає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області, заявлених в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, є правильним, однак з підстав, викладених вище у мотивувальній частині цієї постанови.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 по справі №916/188/25 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 по справі №916/188/25 підлягає частковому скасуванню, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови суду апеляційної інстанції з залишенням без змін рішення суду в іншій частині.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129,269,270,275,277,281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 по справі №916/188/25- задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 по справі №916/188/25 - скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 по справі №916/188/25 в наступній редакції:

"1. Позовні вимоги Заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Подільського міської ради Подільського району Одеської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива+" та Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей", про визнання недійсними Договору, Додаткової угоди та зобов'язання звільнити земельні ділянки - задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір №01/03-2024 про спільне вирощування сільськогосподарських культур від 01.03.2024, укладений між ДНЗ "Подільський професійний ліцей" та СТОВ Агрофірма "Нива +";

3. Визнати недійсною Додаткову угоду від 11.03.2024 за № 01 до Договору №01/03-2024 від 01.03.2024 про спільне вирощування сільськогосподарських культур, укладений між ДНЗ "Подільський професійний ліцей" та СТОВ Агрофірма "Нива +";

4. Зобов'язати СТОВ Агрофірма "Нива +" звільнити земельні ділянки загальною площею 129,9135 га, з них: земельна ділянка 17,4125 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0159, земельна ділянка площею 18,5329 га кадастровий номер 5122984600:01:002:0074 та 93,9681 га, кадастровий номер 5111200000:02:020:0209.

5. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива+" (66352, Одеська область, Подільський район, с. Липецьке, вул. Одеська, 67-Д1, код ЄДРПОУ 38443027) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вулиця Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 6056,00 грн за подання позовної заяви.

6. Стягнути з Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей" (66300, Одеська область, місто Подільськ, вул. Короленка, 1, код ЄДРПОУ 02546571) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вулиця Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 3028 грн за подання позовної заяви.

7. Відмовити в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України".

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива+" (66352, Одеська область, Подільський район, с. Липецьке, вул. Одеська, 67-Д1, код ЄДРПОУ 38443027) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вулиця Пушкінська, 3 код ЄДРПОУ 03528552) 9084,00 грн за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей" (66300, Одеська область, місто Подільськ, вул. Короленка, 1, код ЄДРПОУ 02546571) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вулиця Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 4542,00 грн за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено на підписано 18.12.2025 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: І.Г. Філінюк

А.І. Ярош

Попередній документ

132689460

Наступний документ

132689462

Інформація про рішення:

№ рішення:	132689461
№ справи:	916/188/25
Дата рішення:	08.12.2025
Дата публікації:	19.12.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (23.06.2025)
Дата надходження:	21.01.2025
Предмет позову:	про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити певн

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

03.03.2025 14:20	Господарський суд Одеської області
31.03.2025 14:00	Господарський суд Одеської області
28.04.2025 12:00	Господарський суд Одеської області
26.05.2025 11:30	Господарський суд Одеської області
16.06.2025 14:30	Господарський суд Одеської області
27.10.2025 12:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
27.11.2025 12:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
08.12.2025 13:30	Південно-західний апеляційний господарський суд