Провадження № 33/821/225/25 Справа № 701/130/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Маренюк В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.
05 грудня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участі захисниці Каленської С.С. (в режимі відеоконференції) та особи яку притягнуто до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу захисниці Каленської С.С. на постанову Маньківського райсуду Черкаської обл. від 10.03.2025 р., якою ОСОБА_1 , який наро-
дився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Маньківка Черкаської обл.,
громадянина України, має середню освіту, не од-
ружений, не працює, проживає
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та нього накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., -
Відповідно до постанови суду, 7.02.2025 року о 22:30 год. ОСОБА_1 був затриманий по вул. Леонтовича, 32 у с-щі Маньківка, Уманського р-ну, Черкаської обл. за керування транспортним засобом ВАЗ-2107, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю із ротової порожнини) та відмовився від проходження в установленому законом порядку освідування на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відсторонений від керування транспортним засобом.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисниця Каленська С.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю події і складу адмінправопорушення в діях ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що протокол про адмінправопорушення ОСОБА_1 не отримував, про розгляд справи дізнався з інформації на сайті суду, а судом проігноровано факт ненадання копії протоколу. Суд, на думку апелянтки, не має права проводити судовий процес без даних про вручення ОСОБА_1 копії протоколу про адмінправопорушення. Матеріали справи не містять відомостей про вжиття поліцейським заходів для вручення протоколу, зокрема про направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
В протоколі не заповнено всіх граф, в тому числі відсутні дані про засіб відеофіксації, запис із якого покладено в основу обвинувачення у вчиненні адмінправопорушення і такі порушення є перешкодою для притягнення до відповідальності.
Сам по собі протокол про адмінправопорушення не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом у справі в розумінні ст. 251 КУпАП. В протоколі про адмінправопорушення повинні бути зазначені свідки і потерпілі, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адмінвідповідальності та інші відомості необхідні для вирішення справи. На відеозапису, долученому до матеріалів справи видно, що при складанні протоколу були присутні свідки, але в протоколі про адмінправопорушення вони не зазначені. Відеозапис свідчить про надуманість з боку поліцейського щодо наявності не існуючих ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 та прагнення поліцейського до формального притягнення водія до адмінвідповідальності.
Працівником поліції при оформленні документів порушені вимоги Інструкції та порядок проходження огляду, крім того особа не проінформована про порядок застосування спеціального технічного засобу, не надано на вимогу особи сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки.
Направлення на огляд ОСОБА_1 не пред'являлося. Звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_1 потребував правової допомоги, зателефонував адвокатці, однак законна вимога про забезпечення правового захисту працівниками поліції була проігнорована та не було роз'яснено процесуальних прав, що є істотним порушенням права на захист.
Крім того, протягом двох годин ОСОБА_1 , разом з адвокатом, звернулися до закладу охорони здоров'я, де ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння та відповідно до Висновку № 000352 від 7.02.2025 р., складеного о 23:30 год., ознак сп'яніння не виявлено.
Крім того, в матеріалах відсутні відомості про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортними засобами.
Судом не розглянуто клопотання захисника про допит безпосередніх свідків описаних подій, хоча покази свідків, які були безпосередніми очевидцями подій мають важливе значення для прийняття законного процесуального рішення.
Заперечення на протокол про адмінправопорушення також не розглянуте судом.
Крім того в постанові зазначено, що ОСОБА_1 не з'явився до суду, а його захисник просила про розгляд справи без її участі, що не відповідає дійсності, оскільки захисником було подане клопотання про проведення судового засідання10.03.2025 р. без її участі, а не про розгляд справи без її участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисниці Каленської С.С. та правопорушника ОСОБА_1 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адмінправопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адмінправопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адмінправопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 268 КУпАП, справа про адмінправопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Всупереч зазначеним вимогам закону справа розглянута без участі особи яка притягається до адмінвідповідальності та її захисника та без даних про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи. В протоколі про адмінправопорушення зазначена дата розгляду справи 17.02.2025р. о 10:00, однак в зазначену дату судовий розгляд проведено не було, визначена інша дата судового розгляду - 10.03.2025 р., однак повідомлення стороні захисту судом не направлялися.
Суд апеляційної інстанції встановив, що судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ухвалено 10.03.2025 р., без його участі, в матеріалах справи відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 повідомлення про дату та час слухання справи, шляхом поштового відправлення або шляхом надсилання sms-повідомлення, чим порушено його право на захист.
Отже, суд апеляційної інстанції розцінює допущені порушення судом першої інстанції, як підставу для скасування судового рішення та прийняття нової постанови.
За таких обставин, під час апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив рішення без належного повідомлення правопорушника про час та місце розгляду справи, що є порушенням норм процесуального права, яке має наслідком скасування судового рішення.
Разом з тим, апеляційний суд під час перегляду встановив, що вина особи у вчиненні адмінправопорушень доводиться наданими доказами, а тому наявні підстави для прийняття нової постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладення відповідного стягнення.
Згідно ст. 245 КУпАП , завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 294 КУпАП, в разі скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу по суті з винесенням нового рішення або закрити провадження у справі.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адмінвідповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння особою, що керує транспортним засобом.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно із законодавством України.
Згідно ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адмінправопорушення. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спэяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 9.112015 р.
Відповідно до п. 2 розділу 1 цієї Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу НП України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу 1 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції встановив, що 7.02.2025 р. о 22:30 год. водія ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції по вул. Леонтовича, 32 у с-щі Маньківка Уманського р-ну Черкаської обл., який керував автомобілем ВАЗ-2107, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю із ротової порожнини. На пропозицію працівників поліції водій ОСОБА_1 відмовився від проходження в установленому законом порядку освідування на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Працівники поліції в усній формі відсторонили водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Законною підставою для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , стало те, що на автомобілі ВАЗ-2107 не працювали габаритні вогні
Переглянувши відеозапис, який долучений до матеріалів справи, апеляційний суд встановив, що на ньому зафіксовано зупинку автомобіля та спілкування працівників поліції з водієм ОСОБА_1 . В ході спілкування працівники поліції виявили у водія ознаки алкогольного сп'яніння, які йому озвучені, та на цій підставі неодноразово запропонували пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому медичному закладі. Водій ОСОБА_1 просив поліцейських зачекати з проведенням огляду з невідомих та незрозумілих підстав, телефонував, не надавав жодної відповіді на неодноразову пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, після чого працівник поліції роз'яснив водієві правові наслідки відмови від огляду, роз'яснив процесуальні права та повідомив про складення протоколу про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову водія від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння.
Свідки на місці події на відеозапису не зафіксовані, тому клопотання захисниці про виклик і допит свідків задоволенню не підлягає.
Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь- яких інструкцій.
Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов'язаний пройти огляд, цей обов'язок покладений на нього п. 2.5. ПДР. Обов'язки водія транспортного засобу, як суб'єкта правовідносин - це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, водій повинен виконати всі дії для повного та беззаперечного виконання всіх вимог відповідних осіб, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стосовно доводу апеляції, що ОСОБА_1 не пред'являлося направлення на огляд до медичної установи, то апеляційний суд вважає його безпідставним, тому що такі дії не передбачені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій або відмовляється від проходження будь-якого огляду, не виконує вимоги поліцейських та ПДР, або проходить огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу, та якщо не погоджується з результатом огляду на місці, тоді виписується направлення до найближчого медичного закладу, огляд проводиться в лікарні в присутності водія та поліцейського, але не вручається водієві таке направлення просто так, без жодних підстав, тобто ці доводи не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. п. 8, 9 розділу II) затверджена форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу, однак направлення не видається водієві для самостійного проходження огляду.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відвідування медзакладу в супроводі адвоката Інструкцією не передбачено, тому апеляційний суд зауважує, що надана стороною захисту ксерокопія висновку № 000352 від 7.02.2025 р. щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з результатом огляду ОСОБА_1 - 0,18 ‰ є доказом того, що на місці зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 у нього дійсно був наявним запах алкоголю з порожнини рота, а тому він, як водій транспортного засобу, підлягав огляду на стан сп'яніння.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням того, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на переконання суду, в його діях наявний склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина водія ОСОБА_1 , а саме відмова від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, підтверджується:
- протоколом про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 241298 від 7.02.2025 р., згідно якого 7.02.2025 р. о 22:03 год. по вул. Леонтовича, 32 у с-щі Маньківка Уманського р-ну Черкаської обл. водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2107, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю із ротової порожнини, від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР (а. пр.2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спецтехзасобів від 7.02.2025 р., в якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від огляду (а. пр.3);
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейських з місця події, на якому зафіксовано факт керування автомобілем та вчинення водієм дій направлених на відмову від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому порядку (а. пр.7).
Відповідно до п. 5 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису», затверджену наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 р., включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Вказана вимога передбачає саме ведення безперервного запису, а не долучення такого відеозапису до матеріалів справи. Є логічним, що у справі про адмінправопорушення за ст. 130 КУпАП процесуальну користь представляє певний проміжок часу із відображенням фактичних обставин справи та також є логічним недоцільне дослідження судом всього часу несення чергування працівниками поліції від початку увімкнення відеореєстратора до завершення чергування, коли мова йде тільки про час огляду певної особи на стан сп'яніння, а саме вчинення певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відеозапис поліцейських є невід'ємною частиною протоколу про адмінправопорушення та відповідно є додатком до нього, відомості зафіксовані на відеозаписі поліцейського є логічними та послідовними, узгоджуються між собою та іншими доказами у справі, тому не викликають сумніву у суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції критично відноситься до твердження сторони захисту, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо факту керування ОСОБА_1 автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю із ротової порожнини) та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Стосовно доводів захисниці в частині визнання протоколу про адмінправопорушення не належним доказом, суд апеляційної інстанції зазначає, що протокол про адмінправопорушення складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7.11.2015 №1395, підписаний особою, яка його склала.
Під час апеляційного перегляду справи повністю були усунуті всі порушення прав ОСОБА_1 , які були допущені судом першої інстанції, в першу чергу права на захист.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР.
Будь-яких доказів, які б могли переконати суд про відсутність події та складу адмінправопорушення в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні та захисником суду апеляційної інстанції не надані.
Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба допомогти особі, яка притягнення до адмінвідповідальності, уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.
Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 та ступінь його вини, суд апеляційної інстанції вважає необхідним застосувати до нього адмінстягнення за ч. 1ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Окрім того, на підставі ст. 401 КУпАП ,з правопорушника ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Маньківського райсуду Черкаської обл. від 10.03.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять ) грн. 60 коп.
Апеляційну скаргу захисниці Каленської С.С. - задовольнити частково.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.