Справа № 621/1887/25 Головуючий І-ї інстанції - Філіп'єва В.В.
Провадження № 33/818/1338/25 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
17 грудня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Дєдової Н.С.
за участю захисника Головко В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Головко В.В. на постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 04 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 08.06.2025 року о 00 год. 38 хв. водій ОСОБА_1 , по вул. Моностирська, буд.1 в с.Коропове Чугуївського району Харківської області керував квадроциклом FORCE 450 L, реєстраційний номер б/н, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Зміївського районного суду Харківської області від 04 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Головко В.В. просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що огляд ОСОБА_1 мав проводитися у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не на загальних підставах.
Вказує, працівники поліції встановили статус військовослужбовця ОСОБА_1 , виявивши у його телефоні мобільний застосунок «Армія+», з якого убачається, що останній є офіцером ЗСУ, що підтверджується наявним відеозаписом.
Водночас, відеозапис події є небезперервним, містить нарізки з 20 файлів, що є неприпустимим. У зв'язку із зазначеним, вважає, що працівники поліції повинні були залучити двох свідків.
Крім того, складення протоколу про адміністративне правопорушення відбувалось під час дії повітряної тривоги у Харківській області, натомість, поліцейські не звертали на це уваги та не запропонували ОСОБА_1 прослідувати в укриття.
Також, просить врахувати відповідь командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 від 15.07.2025 року на адвокатський запит, згідно якої капітан ОСОБА_1 має позитивні характеристики за місцем служби, та з урахуванням з відсутністю у ВЧ за штатом транспортного засобу та посади водія, останній використовує власний ТЗ під час виконання службових завдань, зокрема, забезпечує (здійснює) поховання полеглих військовослужбовців зазначеної ВЧ.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, що 08.06.2025 року о 00 год. 38 хв. водій ОСОБА_1 , по вул. Моностирська, буд.1 в с.Коропове Чугуївського району Харківської області керував квадроциклом FORCE 450 L, реєстраційний номер б/н, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №355012 від 08.06.2025 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 08.06.2025 року о 01 год. 40 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук; огляд у КНП «Зміївська ЦРЛ» не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;
- рапортом інспектора СРПП ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 08.06.2025 року щодо події з зазначенням обставин, часу та місця зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Перевіряючи доводи захисника Головко В.В. на предмет того, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця мав проводитися і відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не на загальних підставах, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Згідно відеозапису події, що мала місце 08.06.2025 року, не убачається, що ОСОБА_1 самостійно повідомляв співробітників поліції, що він є військовослужбовцем та виконує будь-яке службове завдання, більш того, останній впродовж тривалого часу взагалі відмовлявся назвати поліції свої дані.
Водночас, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу, отримання його копії та надання власних пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення.
З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов'язків.
Апеляційний суд приймає до уваги довідку №857 від 07.07.2025 року, згідно якої капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 з 08.06.2022 року (а.с.43), витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №263 від 15.10.2024 року, відповідно до якого капітан ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків начальника групи комунікацій з 15.10.2024 року (а.с. 44) та відповідь командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 від 15.07.2025 року на адвокатський запит, згідно якої капітан ОСОБА_1 має позитивні характеристики за місцем служби, та з урахуванням з відсутністю у ВЧ за штатом транспортного засобу та посади водія, останній використовує власний ТЗ під час виконання службових завдань, зокрема, забезпечує (здійснює) поховання полеглих військовослужбовців зазначеної ВЧ (а.с. 53).
Водночас, вище наведені документи, подані захисником, не дають можливості достеменно встановити, що на час вчинення цього адміністративного правопорушення ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби, а матеріали справи таких даних також не містять. Крім того, останній не забажав залишитися на місці зупинки та довести зазначені ним обставини, а працівникам поліції надати можливість перевірити таку інформацію для визначення процедури проведення огляду, а покинув місце події, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає такі доводи захисника необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на суб'єктивному сприйнятті законодавства.
Твердження апелянта стосовно того, що відеозапис події є небезперервним та складається з великої кількості окремих файлів, що на думку апелянта свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання адміністративного матеріалу порушили принцип безперервності її застосування, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами, в тому числі результатами огляду, що містяться у відповідному акті.
Посилання захисника у судовому засіданні на той факт, що ОСОБА_1 заперечував факт керування ним транспортним засобом, є безпідставними, та спростовуються наявним відеозаписом, згідно якого останній самостійно зазначав, що поліцейські зупинили його.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 самостійно відмовився від підпису протоколу про адміністративне правопорушення, ознайомлення з його змістом, отримання копії та надання власних письмових пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення, зокрема, з наведених вище підстав.
Доводи апелянта, що працівниками поліції не було залучено двох свідків, не беруться до уваги апеляційного суду, оскільки вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як убачається з матеріалів судового провадження, до протоколу про адміністративну правопорушення було додано, зокрема, відеозаписи з боді-камер 475601, 474424.
Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.
Аргументи адвоката з приводу того, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення діяла повітряна тривога у Харківській області, натомість, ОСОБА_1 не було запропоновано прослідувати в укриття, не є слушними за тих підстав, що слідувати в укриття під час повітряної тривоги є правом особи, а не її обов'язком. При цьому, як зафіксовано наявним відеозаписом, ОСОБА_1 не вимагав від поліцейських надати йому таку можливість та взагалі не акцентував на тому своєї уваги.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2025 року (справа №642/7051/23), згідно якого проведення розгляду справи в умовах оголошення сигналу «повітряна тривога» не утворює істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, за умови відсутності клопотання про відкладення судового розгляду, забезпечення відповідного рівня безпеки та дотримання процесуальних прав учасників судового процесу.
З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргузахисника Головко В.В. залишити без задоволення.
Постанову суддіЗміївського районного суду Харківської області від 04 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик