Справа № 624/532/25 Головуючий І-ї інстанції - Богачова Т.В.
Провадження № 33/818/1342/25 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
17 грудня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Дєдової Н.С.
за участю особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Штеця В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Кегичівського районного суду Харківської області від 10 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 07.06.2025 року близько 23 год. 08 хв. керував транспортним засобом Mazda, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Ветеранів Праці в с. Нова Парафіївка, Берестинського району, Харківської області, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9а ПДРУ. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в КНП КСР «Кегичівська центральна районна лікарня» та згідно висновку № 25 від 07.06.2025 року результат - 0,401 проміле.
Постановою судді Кегичівського районного суду Харківської області від 10 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнутосудовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзіОСОБА_1 просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що спиртні напої у день події не вживав, жодних ознак алкогольного сп'яніння, які стали підставою для проходження відповідного огляду, інспектор поліції не назвав.
Погодившись на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, він був доставлений до КНП КСР «Кегичівська центральна районна лікарня», де його огляд був проведений не лікарем чи фельдшером, а медсестрою ОСОБА_2 , а лікар ОСОБА_3 , яка засвідчила складений медичний висновок, під час огляду взагалі не була присутня, що підтверджується і наявним відеозаписом.
При цьому, всупереч вимог закону, зі змістом складеного висновку він ознайомлений не був, копії його не отримував, коли і ким він був складений - не бачив.
Акт огляду також у його присутності складений не був, та і сам огляд фактично не проводився, а звівся фактично до огляду за допомогою газоаналізатора, результат якого йому не показали, а тільки озвучили.
Вважає, що огляд на стан алкогольного сп'яніння був проведений не уповноваженою на те особою, а тому має бути визнаний недійсним.
До початку судового розгляду подав доповнення до апеляційної скарги, в яких містять ся фотокартки лікаря ОСОБА_3 та медичної сестри ОСОБА_2 , а також відповідь на адвокатський запит директора КНП КСР «Кегичівська центральна районна лікарня» Саргсян Г. №952 від 03.12.2025 року, згідно якої у ніч з 07.06.2025 року на 08.06.2025 року у приймальному відділенні зазначеної медичної установи перебували на чергуванні ургентний лікар ОСОБА_3 та чергова сестра медична ОСОБА_2 .
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Проте, судом першої інстанції залишено поза увагою недоліки, допущені уповноваженою посадовою особою під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі наркотичного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452).
Відповідно до частини 4 статті 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Положеннями частини 5 статті 266 КУпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №786939 від 07.06.2025 року, ОСОБА_1 07.06.2025 року близько 23 год. 08 хв. керував транспортним засобом Mazda, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Ветеранів Праці в с. Нова Парафіївка, Берестинського району, Харківської області, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в КНП КСР «Кегичівська центральна районна лікарня» та згідно висновку № 25 від 07.06.2025 року результат проведеного огляду - 0,401 проміле.
Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, а й встановлення стану сп'яніння в порядку, визначеному чинним законодавством.
Як зазначає в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , його огляд на стан алкогольного сп'яніння був проведений за допомогою спеціальних технічних засобів - газоаналізатора.
Вказані пояснення апелянта знайшли своє підтвердження дослідженим відеозаписом зазначених подій з нагрудних камер поліцейських, що долучено до протоколу серії ААД №786939 від 07.06.2025 року.
Згідно відеозапису події, після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 під час спілкування із співробітниками поліції в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, та запропоновано пройти відповідний огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, на що ОСОБА_1 виявив бажання пройти такий огляд у медичному закладі. Інспектор поліції зазначив, що він звісно має таке право, а тому буде доставлений до КНП КСР «Кегичівська центральна районна лікарня». Також, зауважив, що газоаналізатор у лікарні, такий самий як і у них (поліцейських), та має таку ж сертифікацію.
Прибувши до медичної установи, ОСОБА_1 медичним працівником було надано газоаналізатора Драгер, який він пройшов, продувши його, після чого йому було повідомлено, що результат позитивний - 0,4 проміле.
У зв'язку з викладеним, поліцейський повідомив ОСОБА_1 , шо стосовно нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, та почав оформлення матеріалів. Після їх складення, ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом складеного протоколу.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції визначено, що метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.
Пунктом 9 Розділу ІІІ інструкції визначено, що зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Інструкції, передбачено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Разом з цим, відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Інструкції для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 розділу ІІІ Інструкції.
Зважаючи на викладене, огляд на стан сп'яніння, проведений у лікарні лише за допомогою драгера (газоаналізатора) без лабораторних досліджень крові чи сечі, є недійсним згідно з вимогами чинного законодавства, оскільки процедура вимагає обов'язкового лабораторного підтвердження результату.
За таких обставин, зважаючи на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного, сп'яніння у медичній установі, на який він погодився, був проведений з порушенням вимог, встановлених КУпАП та Інструкції №1452, а тому не може вважатися дійсним, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Таким чином порушено принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на формально перелічених документах.
Тобто, має місце недотримання поліцейським норм КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи, що огляд ОСОБА_1 у медичній установі був проведений з порушенням вимог, встановлених КУпАП та Інструкції №1452, а тому вважається недійсним, у зв'язку із чим висновок про керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є недоведеним.
Таким чином, обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААд№786939 від 07.06.2025 року, не знайшли свого обгрунтованого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки поліцією не було дотримано порядок проведення огляду на стан сп'яніння, встановлений Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є слушними та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.
Постанову суддіКегичівського районного суду Харківської області від 10 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик