Справа № 613/308/25 Головуючий І-ї інстанції - Шалімов Д.В.
Провадження № 33/818/1357/25 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
17 грудня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Дєдової Н.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 та захисника Варченка О.П. на постанову судді Богодухівського районного суду Харківської області від 05 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 07 лютого 2025 року о 23 год. 40 хв. по вул. Харківській, 50, м. Богодухів, Харківської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan Terrano, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Драгер на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я КНП Богодухівська ЦРЛ ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 05 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Варченко О.П. просять поновити строк на апеляційне оскарження та постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 направити на новий розгляд.
В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначають, що справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , без належного його повідомлення про час та місце розгляду справи. Вказують, що останній не отримував жодної судової повістки чи повідомлення ані засобами поштового зв'язку, ані у виді СМС-повідомлення чи повідомлення у мобільних застосунках. Про постановлення оскаржуваного рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 дізнався випадково при оформленні у відділку поліції дозволу на зберігання зброї, що мало місце 14.07.2025 року, після чого він невідкладно звернувся до суду для з'ясування обставин справи.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилаються на те, що працівниками поліції була порушена процедура огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 не було запропоновано пройти такий огляд у медичному закладі.
Вказують, що відеозапис події має фрагментарний характер, що є порушенням принципу його безперервності, та робить його неналежним доказом у справі. Крім того, у спірному протоколі про адміністративне правопорушення відсутні характеристики технічного засобу, за допомогою якого його було здійснено.
Крім того, щодо ОСОБА_1 було винесено постанову за ч.1 ст.126 КУпАП, згідно якої він керував ТЗ та не надав на вимогу поліцейського посвідчення водія, реєстраційний документ на ТЗ, а також поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ. Натомість, ОСОБА_1 надав зазначені документи через застосунок «Дія», що є допустимою формою згідно вимог чинного законодавства.
Мотиви суду
До початку судового розгляду від захисника ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому останній просить провести розгляд справи за його відсутності, та за відсутності його підзахисного ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП.
Перевіряючи доводи, викладені ОСОБА_1 та його захисником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Богодухівського районного суду Харківської області від 05 травня 2025 року, слід зазначити наступне.
Як убачається з матеріалів справи, після надходження вказаної справи у провадження Богодухівського районного суду Харківської області, останню було призначено до розгляду на 03.03.2025 року, на 17.03.2025 року, на 07.04.2025 року та на 05.05 2025 року.
Так, про судове засідання, призначене на 03.03.2025 року о 10 год 15 хв., ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером мобільного телефону, вказаному у протоколі (063 458 94 19, а.с. 1). Однак, зазначене повідомлення не було доставлено за тих підстав, що «абонент тимчасово недоступний». (а.с. 19)
Про судове засідання, призначене на 17.03.2025 року о 10 год. 00 хв., ОСОБА_1 був повідомлений судом у такий же спосіб, натомість, направлене йому СМС-повідомлення знову не було доставлено за тих же підстав. (а.с. 21)
Про час та місце розгляду справи, призначеної на 07.04.2025 року о 10 год 15 хв., ОСОБА_1 був повідомлений судом за допомогою направлення СМС-повідомлення за тим же номером. Даних щодо доставки (чи не доставки) такого повідомлення на вказану дату матеріали справи не містять.
Щодо судового розгляду, призначеного на 05.05 2025 року о 10 год. 00 хв., ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення йому судової повістки за поштовою адресою, наявною в матеріалах справи, та повідомлення за номером мобільного телефону. СМС-повідомлення не було доставлено через недоступність абонента мобільного зв'язку. (а.с. 24) Судова повістка, направлена поштою, згідно треккеру відстеження поштового відправлення 0601134759694, 03.05.2025 року була повернута відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання. (а.с. 25-26)
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, крім того, ОСОБА_1 також було відомо, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього буде розглядатися у Богодухівському районному суді Харківської області, про що йому повідомлялось при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а тому апеляційний суд вважає, що останній у розумні інтервали часу мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та, відповідно, цікавитися результатом розгляду такої справи.
Як убачається з матеріалів справи, номер телефону, за яким суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_1 про судові засідання, був зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення. (а.с. 1)
При цьому, суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі було забезпечено ОСОБА_1 можливість реалізації права на доступ до правосуддя, а тому доводи апелянтів про порушення його прав в суді першої інстанції апеляційний суд визнає неспроможними.
Водночас, з урахуванням того, що копію оскаржуваної постанови суду ОСОБА_1 не отримував, оскільки остання повернулась до суду не врученою з відміткою Укрпошти «неправильно зазначена (відсутня) адреса» (а.с. 32-33), а з матеріалами справи він ознайомився тільки 15.07.2025 року на підставі поданої ним заяви (а.с. 36), апеляційний суд приходить до висновку щодоповажності наведених у клопотанні апелянтів причин пропуску строку на апеляційне оскарження та можливості його поновлення .
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Проте, судом першої інстанції залишено поза увагою недоліки, допущені уповноваженою посадовою особою під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння чи в неї маються ознаки такого стану, а й та обставина, що саме він у такому стані відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:
- керування особою транспортним засобом у конкретних час і місці;
- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп'яніння;
- наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі наркотичного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452).
Відповідно до частини 4 статті 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Положеннями частини 5 статті 266 КУпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п.1 Розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 07 лютого 2025 року о 23 год. 40 хв. по вул. Харківській, 50, м. Богодухів, Харківської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan Terrano, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Драгер на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я КНП Богодухівська ЦРЛ ОСОБА_1 відмовився.
Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, а й встановлення стану сп'яніння в порядку, визначеному чинним законодавством.
Як зазначає в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник, ОСОБА_1 не було запропоновано пройти такий огляд у медичному закладі.
Вказані пояснення апелянта знайшли своє підтвердження дослідженим відеозаписом зазначених подій з нагрудних камер поліцейських, що долучено до протоколу серії ЕПР1 №241398 від 08.02.2025 року.
Згідно відеозапису події, що мала місце 07.02.2025 року, убачається, що ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції під час дії комендантської години. Під час спілкування, в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, про що йому було повідомлено та запропоновано пройти відповідний огляд на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Драгер. ОСОБА_1 , не заперечуючи факт вживання ним алкоголю та наявність озвучених поліцейськими ознак сп'яніння, тривалий час сперечався з інспекторами поліції, та коли на місце події другий екіпаж поліції доставив Драгер, зазначив, що нічого не буде проходити, доки поліцейські не повернуть йому документи, які він надав для огляду. Після того, як співробітник поліції виконав його вимогу, ОСОБА_1 повідомив, що нічого він проходити не буде, а інспектори поліції можуть писати та складати усе, що вважають за потрібне, на що йому було повідомлено про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за не виконання вимог п.2.5 ПДРУ.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Натомість, згідно наявного відеозапису з бодікамер поліції, після відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою спеціальних технічних засобів (газоаналізатора Драгер), інспектором поліції, всупереч вище наведених вимог закону, не було запропоновано останньому пройти такий огляд у медичній установі.
Сам протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження його іншими об'єктивними доказами, не може бути однозначними та достатніми доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення поза розумним сумнівом.
За таких обставин, зважаючи на відсутність з боку працівників поліції пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, всупереч вимог, встановлених КУпАП та Інструкції №1452, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, був проведений з порушенням та не може вважатися дійсним, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Таким чином порушено принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на формально перелічених документах.
Тобто, має місце недотримання поліцейським норм КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння співробітниками поліції був проведений з порушенням вимог, встановлених КУпАП та Інструкції №1452, а тому вважається недійсним, у зв'язку із чим висновок про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДРУ за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є недоведеним.
Таким чином, обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №241398 від 08.02.2025 року, не знайшли свого обгрунтованого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки поліцією не було дотримано порядок проведення огляду на стан сп'яніння, встановлений Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є слушними та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання ОСОБА_1 та його захисника на безпідставне складення інспекторами поліції постанови за ч.1 ст.126 КУпАП щодо нього за тих підстав, що останній надав документи через застосунок «Дія», що, на його думку, є допустимою формою згідно вимог чинного законодавства, апеляційний суд не приймає до уваги, так як зазначене питання не є предметом розгляду у межах даного судового провадження про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Щодо вимог апелянта про направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд, апеляційний суд зауважує, що нормами КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. (частина 1 статті 293 КУпАП)
Таким чином, направлення справи на новий розгляд за результатами розгляду скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно вище наведених вимог закону, не передбачено.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 та захисника Варченка О.П. задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Богодухівського районного суду Харківської області від 05 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Постанову суддіБогодухівського районного суду Харківської області від 05 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик