17 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 635/6447/21
провадження № 22-ц/818/3675/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В, Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2025 року в складі судді Савченка Д.М.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання строкових банківських вкладів та повернення коштів, який у подальшому уточнила.
Позовна заява мотивована тим, що до 30 квітня 2021 року включно діяв депозитний договір «Стандарт» строковий на 12 місяців № SAMDNWFD0071121170601 від 18.04.2016 на суму вкладу 1652,49 євро, а до 29 квітня 2021 року діяв депозитний договір «Стандарт» строковий на 12 місяців № SAMDNWFD0071920634501 від 23.04.2018 на суму вкладу 3199,42 доларів США, укладені між нею та банком.
Згідно п. 21 Депозитних договорів вона мала право повернути вклад протягом 5 календарних днів після дати закінчення кожного строку вкладу. Якщо закінчення строку вкладу припадає на вихідний день, то виплата вкладу здійснюється в перший робочий для банку день.Період повернення вкладу по Депозитному договору № l складає з 1 по 5 травня 2021 року включно, а по Депозитному договору № 2 складає з 30 квітня по 4 травня 2021 року включно.
Зазначила, що за допомогою смс-інформування від відповідача вона дізналася, що договори були автоматично продовжені на новий термін, вже через одну добу після закінчення їх строку і навіть у вихідні дні. У зв?язку з тим, що з 29 квітня по 11 травня 2021 року вона хворіла, а 1,2,3,4,8,9,10 травня 2021 року - вихідні дні, у перший робочий день 11 травня 2021 року вона звернулася до банку з проханням повернути депозити по закінченню строку. Однак їй було відмовлено у поверненні депозитів, посилаючись на те, що вона начебто запізнилася на день, і договори депозитів були автоматично продовжені. Після звернення у відділення заявка на розторгнення договорів була прийнята відповідачем, але в задоволенні безпідставно відмовлено.
Посилалася на те, що вона має дитину, сплачує кредит на житло, а також втратила право на отримання житлової субсидії. У зв'язку з неправомірними діями відповідача, їй завдано матеріальну шкоду в розмірі 49,58 євро, 95,98 доларів США, 19403,24 грн, що є упущеною вигодою внаслідок відсутності субсидії, та моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 20 000,00 грн у зв'язку втратою сну та спокою.
Просила визнати протиправними та незаконними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо надання ОСОБА_1 відмовим у розірвання депозитних строкових договорів «Стандарт», укладених на 12 місяців за №SAMDNWFD0071121170601 від 18.04.2016 на суму вкладу 1652,49 євро та №SAMDNWFD0071920634501 від 23.04.2018 на суму вкладу 3199,42 доларів;
розірвати депозитний договір «Стандарт» строковий на 12 місяців №SAMDNWFD0071121170601 від 18.04.2016 на суму вкладу 1652,49 євро і зобов'язати відповідача повернути кошти;
розірвати депозитний договір «Стандарт» строковий на 12 місяців №SAMDNWFD0071920634501 від 23.04.2018 на суму вкладу 3199,42 доларів і зобов'язати відповідача повернути кошти;
стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на корить ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду в розмірі 49,58 євро, 95,98 доларів США, 19403,24 грн, а також моральну шкоду в сумі 20 000 грн.
Протокольною ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2024 року суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог від 17.02.2022 у частині пунктів 1 та 4 заяви, пункти 2 та 3 судом вирішено не розглядати.
06 березня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції додаткові письмові пояснення у справі, в яких зокрема просила позовні вимоги в частині розірвання депозитних договорів «Стандарт» строковий на 12 місяців №SAMDNWFD0071121170601 від 18.04.2016 на суму вкладу 1652,49 євро та №SAMDNWFD0071920634501 від 23.04.2018 на суму вкладу 3199,42 доларів і зобов'язати відповідача повернути кошти, залишити без розгляду.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки вона хворіла та були вихідні та святкові дні, тому її звернення до банку стало можливим лише 11 травня 2021 року. Зазначила, що відповідач не мав права розміщувати вклад на новий термін, оскільки не минуло п'ять календарних днів з дати закінчення терміну вкладу, чим порушено її право на повернення вкладу. Банк не повідомляв її про перенесення вкладу на вклад «на вимогу», тому вона не могла знати, що у неї не п'ять днів на повернення вкладу, а три календарних дні або банк взагалі не переносив депозит «на вимогу» та депозит продовжений автоматично.
02 жовтня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» АТ КБ «ПриватБанк» подало письмові пояснення, в яких зазначило, що кошти за депозитними строковими договорами «Стандарт» SAMDNWFD0071121170601 від 18.04.2016 і SAMDNWFD0071920634501 від 23.04.2018 були виплачені ОСОБА_1 разом із відсотками у повному обсязі 04.05.2022 і 03.05.2022 відповідно, що підтверджується виписками за договорами. Таким чином, позовні вимоги викладені у заяві про уточнення позовних вимог від 17.02.2022 є неактуальними і такими, що не відповідають обставинам справи. Укладений між сторонами договір строкового вкладу є розірваним з моменту звернення позивачки до суду з позовом про повернення коштів, тому на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак після звернення ОСОБА_1 до суду з позовними вимоги про повернення коштів, пеня на невиплачену суму коштів передбачена частиною п'ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ, не нараховується. Вимоги про стягнення з банку матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди у вигляді неотриманої житлової субсидії у сумі 19403,24 грн не є ефективним способом захисту, оскільки не передбачені ні умовами депозитних договорів, які на думку позивача були порушені банком, ні нормами діючого законодавства. В позовній заяві відсутні підтвердження факту спричинення позивачеві моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяння) вони спричинені, відсутні факти, які підтверджують це, а також докази погіршення стану здоров'я та підтвердження морального страждання позивача.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.04.2016 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SAMDNWFD0071121170601 на суму вкладу 1478,34 євро та 23.04.2018 укладено договір № SAMDNWFD0071920634501 від на суму вкладу 3000,00 доларів США зі строком дії один рік, які неодноразово продовжувались (а.с.9,97-98 том 1).
Відповідно до п.14 депозитного договору № SAMDNWFD0071121170601 (далі Договір 1) та п. 4.1. депозитного договору № SAMDNWFD0071920634501 (далі Договір 2), «Після закінчення строку вкладу Банк має право перерахувати кошти з депозиту на Ваш вклад «До запитання»…
Згідно з п.15 договору 1 та п. 4.2 договору 2 «Якщо після закінчення 3-х календарних днів після надходження грошей на вклад «До запитання» Ви не зажадали суму вкладу або її частину, Ви доручаєте Банку перерахувати всю суму коштів з вкладу «До запитання» на цей депозит…».
Відповідно до п.16 договору 1 та п.4.3 договору 2 «Якщо Банк не перерахував кошти з депозиту на Ваш вклад «До запитання», то вклад автоматично продовжується ще на один термін. Термін вкладу продовжується неодноразово без Вашої явки до Банку. Новий термін вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу».
Відповідно до п.17 договору 1 та п.4.4 договору 2 «Продовження вкладу здійснюється без оформлення додаткових угод до договору».
Також, відповідно до п.п. 20-23 договору 1, п.п. 5.1.-5.3. договору 2: «Дострокове запитання вкладу не передбачено. Ви можете зажадати вклад протягом 5 календарних днів після дати закінчення кожного строку вкладу. Дія договору припиняється з виплатою Вам усієї суми вкладу разом із відсотками… Якщо закінчення терміну вкладу припадає на вихідний день, то виплата суми вкладу провадиться у перший робочий для Банку день».
За змістом договору 1 та договору 2, враховуючи попередню пролонгацію зазначених договорів, строк дії депозиту в сумі 1652,49 євро - до 30.04.2021 та продовжено з 03.05.2021, строк дії депозиту у сумі 3199,42 доларів США - до 29.04.2021 та продовжено з 02.05.2021 (а.с.10,13,14 том 1).
ОСОБА_1 звернулась до банку з вимогою про повернення вкладів 11 травня 2021 року (а.с.200-201 том 1).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого №766, що видана КНП Пісочинської селищної ради «Центр первинної медичної допомоги №2 Харківського району», ОСОБА_1 хворіла на гострий синусит з 29.04.2021 по 11.05.2021 (а.с.20 том 1).
Як вбачається з виписок за рахунками ОСОБА_1 кошти за депозитними строковими договорами «Стандарт» № SAMDNWFD0071121170601 від 18.04.2016 та № SAMDNWFD0071920634501 від 23.04.2018 були виплачені ОСОБА_1 разом із відсотками у повному обсязі 04.05.2022 та 03.05.2022 відповідно (а.с.23-49 том 2).
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Згідно зі статтею 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріали справи свідчать про те, що 18.04.2016 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SAMDNWFD0071121170601 на суму вкладу 1478,34 євро та 23.04.2018 укладено договір № SAMDNWFD0071920634501 від на суму вкладу 3000,00 доларів США зі строком дії один рік, які неодноразово продовжувались.
Враховуючи попередню пролонгацію зазначених договорів, строк дії депозиту в сумі 1652,49 євро - до 30.04.2021, строк дії депозиту у сумі 3199,42 доларів США - до 29.04.2021.
Таким чином ОСОБА_1 у відповідності до умов договорів щодо порядку повернення вкладів мала право вимагати вклад протягом 5 календарних днів після дати закінчення кожного строку вкладу. Тобто, останній день вимагати вклад на суму 1652,49 євро вклад на суму 3199,42 доларів США з урахуваннями вихідних днів, є 05.05.2021.
ОСОБА_1 була обізнана з відповідними умовами договорів, погодилася з ними, про що свідчить її власноручний підпис у тексті договорів.
Між тим, ОСОБА_1 звернулася до банку з такою вимогою лише 11.05.2021, тобто з пропуском відповідного строку на повернення вкладів.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відмовляючи у поверненні вкладів, банк діяв у відповідності до положень договорів та правомірно здійснив автоматичне продовження строку вкладів на новий термін.
Також, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що умовами депозитних договорів не передбачено можливості врахування поважності причин неможливості витребування вкладу у встановлений строк, між тим передбачена неможливість дострокового повернення вкладу. Єдиним наслідком не звернення з вимогою про повернення вкладу у встановлений строк є продовження дії вкладу на новий термін.
Оскільки дострокове повернення вкладів є неможливим відповідно до умов депозитних договорів, відмова банку у достроковому поверненні вкладів позивачці не може розглядатися як порушення умов зобов'язання.
Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є похідними вимогами, а тому задоволенню також не підлягають.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина