Справа № 158/2659/25 Провадження №11-кп/802/699/25 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
17 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження №12025035590000114 за апеляційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 ,
Вказаним вироком суду ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт Цумань, Луцького району Волинської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , з неповною середньою освітою, не працююча, громадянка України, одружена, раніше судима вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.07.2025 за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень,
засуджена за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Покладено на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду постановлено рахувати з дня постановки ОСОБА_8 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.07.2025 року ухвалено виконувати самостійно.
Вироком суду вирішено питання речових доказів та судових витрат.
ОСОБА_8 визнана винною та засуджена за те, що вона, 16 червня 2025 року близько 10:00 год., переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно, не маючи на те відповідного дозволу, на березі річки «Путилівка», поблизу автомобільної дороги по вул. Грушевського в селищі. Цумань Луцького району Волинської області, знайшла поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною рослинного походження, яку помістила до кишені штанів та перенесла до будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , чим незаконно придбала та зберігала без мети збуту наркотичний засіб - канабіс, до вилучення працівниками поліції.
16.06.2025 року близько 23 год. 24 хв. працівниками поліції за місцем проживання ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_2 , проведено огляд місця події, в ході якого вилучено поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження, яка являє собою наркотичний засіб - канабіс, маса якої в перерахунку на висушену речовину складає - 9,5394 г, який ОСОБА_8 незаконно придбала та зберігала для власних потреб, без мети збуту.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченої, вважає вирок суду незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Посилається на те, що призначаючи ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК України, місцевий суд не врахував, що обвинувачена не працює, не навчається, суспільно корисною працею не займається, вчинила кримінальне правопорушення перебуваючи під кримінальним переслідуванням за результатами якого була засуджена. Також зазначає, що призначаючи обвинуваченій остаточне покарання місцевий суд безпідставно не застосував положення ч.4 ст.70 КК України, оскільки обвинувачена раніше судима до покарання у вигляді штрафу та вчинила кримінальне правопорушення за оскаржуваним вироком до постановлення попереднього. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.07.2025 у виді штрафу в розмірі 2 000 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 роки з покладенням на обвинувачену обов'язків, визначених ст.59-1 КК України, виключити із резолютивної частини вироку вказівку про самостійне виконання вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.07.2025.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, прокурора, яка подану апеляційну скаргу підтримувала, просила скасувати вирок суду та ухвалити новий, обвинувачену та її захисника, які заперечували апеляційну скаргу прокурора і просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Обвинувальний акт у суді першої інстанції розглядався у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за правилами ст.ст.302, 381 КПК України, у зв'язку із чим встановлені досудовим розслідуванням обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, судом апеляційної інстанції не перевіряються. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
За змістом положень ч.1 та ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Разом з тим, вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_8 , місцевим судом дотримані не в повній мірі.
Доводи апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання, то вони є слушними.
Так, перевіривши апеляційні доводи прокурора щодо необхідності призначення обвинуваченому остаточного покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, апеляційний суд визнає такі обґрунтованими.
Згідно ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи обвинувачена ОСОБА_8 раніше судима вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.07.2025 за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень.
Згідно долучених до обвинувального акта матеріалів кримінального провадження на час ухвалення оскаржуваного вироку обвинувачена ОСОБА_8 не сплатила штраф у розмірі 34 000 гривень, призначений за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.07.2025.
У межах даного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, 16 червня 2025 року, тобто до ухвалення щодо неї вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 липня 2025 року.
Отже, ухвалюючи оскаржуваний вирок суд першої інстанції повинен був після призначення обвинуваченій покарання за ч.1 ст.309 КК України, призначити їй остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.
Проте, місцевий суд обмежився призначенням ОСОБА_8 лише покарання за ч.1 ст.309 КК України, та не призначив обвинуваченій остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, тобто не застосував закон, який підлягав застосуванню, що свідчить про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, і згідно положень п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування даного вироку апеляційним судом.
Отже, місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність покарання, а тому вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_8 підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.
Разом з тим, є безпідставними вимоги апеляційної скарги прокурора про призначення обвинуваченій покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 роки з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно правил ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 раніше судима, перебувала на обліку в лікаря-психіатра та нарколога, посередньо характеризується за місцем проживання.
Також враховується наявність пом'якшуючих покарання обставин, щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Визначаючи вид та розмір покарання, апеляційний суд враховує перераховані вище обставини, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді пробаційного нагляду, в межах санкції даної норми закону, з покладенням обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, остаточно призначивши обвинуваченій покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 липня 2025 року більш суворим за даним вироком.
Відповідно до положень ч.1 ст.59-1 КК України, що покарання у вигляді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Згідно з вимогами ч.2 ст.59-1 КК України суд покладає на засудженого до апробаційного нагляду такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Таким чином, під час призначення обвинуваченій покарання у вигляді пробаційного нагляду покладення на неї обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, складає невід'ємну частину цього заходу примусу, забезпечуючи його мету, та є обов'язковим (безумовним).
Застосування ж обов'язків, визначених у ч.3 ст.59-1 КК України, віднесено до дискреційних повноважень суду з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким відповідно до п.1 ч.1 ст.413 КПК України визнається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
На підставі п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує вирок частково та ухвалює новий вирок.
Ураховуючи зазначені вище дані та обставини в їх сукупності, межі апеляційних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обвинуваченій слід призначити остаточне покарання у вигляді пробаційного нагляду, з покладенням на ОСОБА_8 обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України.
Саме такий захід примусу із застосованими умовами його відбування буде законним, справедливим та сприятиме його меті, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 вересня 2025 року в частині призначеного ОСОБА_8 покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.1 ст.309 КК України покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені апробаційною програмою.
На підставі на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.07.2025, більш суворим, призначеного даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені апробаційною програмою.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня постановки на облік до уповноваженого органу з питань пробації.
Виключити із резолютивної частини вироку вказівку про самостійне виконання вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.07.2025.
В решті вирок суду - залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
Головуючий
Судді: