Справа № 761/10996/25
Провадження № 2/761/5850/2025
16 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Юзькової О.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-понг» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості. Позов мотивований тим, що 08 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитний договір № 9772113, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 5 000 грн., шляхом перерахування їх на його банківський рахунок. 01.04.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 01/04, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 9772113 від 08 листопада 2019 року на користь ТОВ «Довіра та Гарантія». 13 грудня 2021 року між ТОВ «Довіра та Гарантія» та ТОВ Фінансова компанія «Пінг-понг»» укладено договір факторингу № 1/6, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-понг»» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9772113 від 08 листопада 2019 року. Відповідач порушив умови вказаного кредитного договору внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 24 117,09грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000,00 грн.,заборгованість за відсотками - 18 517,09 грн., заборгованість за комісією - 600,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, та судові витрати, а саме 2422,40 грн. судового збору та 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Провадження в справі відкрито 14.04.2025, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки направлялись ухвала про відкриття провадження, які повернулись на адресу суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обстави, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи в розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи в розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу, що передбачено п. п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Зважаючи на те, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило. Відповідачем відзив не подано.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних в ній матеріалів та ухвалити рішення по суті спору.
17 липня 2025 року в адресу суду представник позивача надав заяву про зміну назви позивача.
Дослідивши матеріали справи, надавши належну оцінку наявним доказам, суд приходить до наступних висновків.
Встановлено, що 08 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав Анкету-заяву на кредит № 9772113.
08 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9772113, відповідно до якого відповідачу надано кредит на наступних умовах: сума кредиту 5 000 грн., строк кредиту - 15 днів, дата надання кредиту 08.11.2019, дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом 23 листопада 2019 року, комісія за надання кредиту 600, 00 грн., нараховується за ставкою 12.00% від суми кредиту; проценти за користування кредитом
2 250,00 грн, нараховуються за ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; тип процентною ставки фіксована.
Згідно із платіжним дорученням №3152406 від 08 листопада 2019 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 000 грн. (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи) .
Згідно із Відомостями про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан», заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 9772113 становить 24 117,09 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 5 000,00 грн., заборгованості по відсоткам - 18 517,09 грн., заборгованості за комісією 600,00 грн.
01.04.2020 міжТОВ «Мілоан'та ТОВ«Довіра та Гарантія'укладено договір факторингу № 01/04, згідно з яким ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Довіра та Гарантія» права грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (копія реєстру наявна в матеріалах справи).
Згідно із витягом з додатку до договору факторингу № 01/04 ТОВ «Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 9772113 від 08.11.2019 в розмірі 24 117,09 грн.
13 грудня 2021 року між ТОВ «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» укладено Договір факторингу № 1/6, згідно з яким ТОВ «Довіра та Гарантія» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Наказу № 70-к від 01.07.2025 року на виконання Рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» № 1778 від 01.07.2025 року перейменовано з 01.07.2025 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» (копія наказу та копія рішення наявні в матеріалах справи).
Згідно із витягом з додатку до договору факторингу № 1/6 від 13.12.2021, розмір боргу відповідача перед позивачем становить 24 117,09 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 5 000, 00, заборгованості по відсоткам - 18 517, 09 грн., заборгованості за комісією - 600,00 грн.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач направив відповідачу досудову вимогу про сплату заборгованості (копія досудової вимоги наявна в матеріалах справи).
Станом на час розгляду справи відповідач не надав суду докази, які б підтвердили виконання ним умов кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За нормою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно з статтею 512 ЦК Україникредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно достатті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.1 ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
У зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним вище договором про надання споживчого кредиту утворилась заборгованість, що підтверджується наданими розрахунками заборгованості.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача.
Відповідач не спростував суми заборгованості, заявленої до стягнення, не надав контррозрахунку в разі незгоди з таким розрахунком.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Порядок розподілу судових витрат визначений у статті 141 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як визначено ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги №43657029 від 01 листопада 2024 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-понг» та адвокатом Лановий Є.М., додаткову угоду №9772113 від 03 березня 2025 року до договору №43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; акт №9772113 від 03 березня 2025 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лановий Є.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Пінг-понг» щодо стягнення кредитної заборгованості
Оскільки позивачем надано належні докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, оскільки від відповідача клопотання про зменшення розміру таких витрат в адресу суду не надходило, то суд вважає можливим стягнути їх з відповідача на користь позивача.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, представник позивача звернувся до суду з позовною заявою через систему «Електронний суд» тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.
Керуючись статтями 509, 526, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268, 280, 284 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ: 43657029, юридична адреса: м. Київ, вул. Рибальська, 22) заборгованість за кредитним договором № 9772113 від 08.11.2019 в загальному розмірі 24117,09 грн., з яких: заборгованості по тілу кредиту - 5 000, 00, заборгованості по відсоткам - 18 517, 09 грн., заборгованості за комісією - 600,00 грн.
Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ: 43657029, юридична адреса: м. Київ, вул. Рибальська, 22) судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ: 43657029, юридична адреса: м. Київ, вул. Рибальська, 22) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: