СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 369/11416/25
пр. № 2-а/759/297/25
15 грудня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
І. Зміст позовних вимог.
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 5067072 від 25.06.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позовна заява мотивована тим, що 25 червня 2025 року близько 13:27 Позивач, керуючи автомобілем HONDA M-NV (д.н.з. НОМЕР_1 , була зупинена інспектором поліції Скірським В.А..
Інспектор виніс постанову серії ЕНА № 5067072, якою притягнув Позивача до адміністративної відповідальності за порушення п. 9.2.б Правил дорожнього руху (неподання сигналу світловим покажчиком повороту перед перестроюванням), що кваліфіковано за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач заперечує факт порушення, стверджуючи, що завчасно увімкнула відповідний сигнал повороту.
Позивач вважає постанову незаконною, оскільки постанова не містить жодних доказів вини, що суперечить ст. 251 КУпАП.
ІІ. Процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Відповідач Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини:
Відповідач стверджує, що 25.06.2025 о 13:27 за адресою м. Київ, просп. Гузара, 42, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HONDA M-NV (д.н.з. НОМЕР_1 ), під час перестроювання або повороту не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку. На думку Відповідача, це є порушенням п. 9.2 «б» ПДР України та тягне за собою відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У відзиві зазначено, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується самою оскаржуваною постановою, а також відеозаписом із нагрудної камери поліцейського (бодікамери) № 4473971, посилання на який міститься в тексті постанови.
Відповідач зауважує, що не має можливості надати вказаний відеозапис суду, оскільки на момент розгляду справи строк його зберігання, який згідно з відомчими інструкціями становить 30 діб, закінчився, і запис був автоматично видалений.
На думку відповідача, інспектор поліції Скірський В.А. діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а виявлене правопорушення було зафіксовано належним чином.
Відповідач також вказав на процесуальну помилку позивача, зазначивши, що Управління патрульної поліції у місті Києві є лише структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не має статусу юридичної особи, а отже, на думку відповідача, воно не може виступати самостійним відповідачем у справі.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Судом встановлено, що відповідно до Постанови серії ЕНА № 5067072 25.06.2025 о 13 год. 27 хв. позивач, керуючи транспортним засобом HONDA M-NV номерний знак НОМЕР_2 (у м. Києві, просп. Гузара, 42, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку руху при повороті, чим порушив п. 9.2 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до вимог ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У статті 46 КАС України зазначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
Інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який положеннями відповідної статті КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.
Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Як вбачається із постанови, позивач зазначив відповідачем по даному позову Управління патрульної поліції, тоді як належним відповідачем є Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ -40108646).
Відповідно до пунктів 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31 жовтня 2016 року № 1114), Департамент патрульної поліції (далі - ДПП) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.
Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).
Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штампи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а зауважив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
За вказаних обставин, в задоволенні позову до Управління патрульної поліції слід відмовити.
Позивач має право повторно звернутися з адміністративним позовом до належного відповідача - Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ -40108646).
Разом з тим, інші доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваної постанови, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
В порядку ст. 139 КАС України, судові витрати віднести за рахунок Держави.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 8-10, 72-78, 241-246, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.О. Петренко