про відмову у відкритті касаційного провадження
15 грудня 2025 року
м. Київ
справа №640/5050/22
адміністративне провадження № К/990/50272/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 640/5050/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ в місті Києві, відповідач), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у індексації пенсії позивача із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком та зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.10.2007 з визначенням базового місяця травень 2007 року, коефіцієнтом індексації 1,03600;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію пенсії позивачу із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком та зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.10.2007, виходячи з базового місяця травень 2007 року, коефіцієнтом індексації 1,03600.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 30.04.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025, у задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повністю.
Верховний Суд ухвалами від 22.09.2025 та 29.10.2025 вже повертав касаційні скарги позивачу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 640/5050/22 згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України з підстав того, що у касаційних скаргах не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
03.12.2025 позивач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 640/5050/22 з тих самих підстав, не врахувавши недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 29.10.2025 про повернення касаційної скарги, тим самим проігнорувавши вимоги Верховного Суду, передбачені пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Спір у цій справі виник через дії компетентного органу щодо відмови позивачу у індексації пенсії із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком та зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.10.2007 з визначенням базового місяця травень 2007 року, коефіцієнтом індексації - 1, 03600. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального права не визначає які саме норми порушено судами, а лише зазначає про незгоду із судовими рішеннями, що не є підставою для касаційного перегляду судових рішень, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, яку на думку скаржника, суди застосували неправильно, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Разом з тим, суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 07.03.2018 у справі № 727/5413/17, від 04.05.2018 у справі № 688/213/17, від 26.06.2018 у справі № 497/4/17, від 07.11.2019 у справі № 822/510/18, в яких суди дійшли висновків, що здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв'язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось.
Скаржник у касаційній скарзі не зазначив ґрунтовних підстав для відступу від наведених висновків і Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цих висновків.
Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 640/5050/22.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб