про відмову у відкритті касаційного провадження
15 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 400/6682/24
адміністративне провадження № К/990/40763/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року
у справі №400/6682/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у зарахуванні пільгової вислуги ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в Державній прикордонній служби України;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393, до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за коефіцієнтом 1,5, сформовану за періоди з 19 лютого 2009 року по 11 листопада 2009 року; з 26 лютого 2015 року по 13 серпня 2015 року; з 13 серпня 2015 року по 26 квітня 2016 року; з 26 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року; з 26 травня 2016 року по 15 липня 2016 року; з 15 липня 2016 року по 09 вересня 2016 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції пільгової вислуги років за періодів з 19 лютого 2009 року по 11 листопада 2009 року, з 26 лютого 2015 року по 13 серпня 2015 року, з 13 серпня 2015 року по 26 квітня 2016 року, з 26 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року, з 15 липня 2016 року по 07 вересня 2016 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 , відповідно до статті 12 Закону №2262-XII, та пункту 3 постанови КМУ №393, до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу у пільговому обчисленні, сформовану за періоди: з 19 лютого 2009 року по 11 листопада 2009 року, з 26 лютого 2015 року по 13 серпня 2015 року, з 13 серпня 2015 року по 26 квітня 2016 року, з 26 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року, з 15 липня 2016 року по 07 вересня 2016 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ІНФОРМАЦІЯ_2 06 жовтня 2025 року звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
У заяві про поновлення строку скаржник зазначав, що постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року надійшла в електронний кабінет ІНФОРМАЦІЯ_1 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 15 серпня 2025 року.
Крім того скаржник зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є військовою частиною НОМЕР_1 та є об'єктом підвищеної небезпеки у зв'язку із постійним нанесенням вогневого ураження з боку збройних формувань рф різними видами зброї у зв'язку з цим під час повітряних тривоги особовий склад розосереджується для збереження життя, що не дає належної та своєчасної можливості формувати позицію та вчасно направляти документи з дотриманням встановлених термінів. Так повітряна тривога в Одеській області оголошувалася відповідно до офіційних відкритих даних: - протягом 15 серпня 2025 року по 05 жовтня 2025 року - 116 разів із середньою тривалістю 58 хвилин і найдовшою 6 години 58 хвилин.
Також ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає, що з 24 лютого 2022 року у зв'язку з воєнним станом в Україні бере участь у забезпечені оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, а отже об'єктивно було позбавлене можливості дотриматися процесуального строку при зверненні з касаційною скаргою.
На підставі викладеного скаржник просив Верховний Суд поновити процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі №400/6682/24.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки наведені у касаційній скарзі підстави пропуску строку визнані судом неповажними; статті 330 КАС України, у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення процесуального строку та документ про сплату судового збору.
Копія ухвали надійшла в електронний кабінет ІНФОРМАЦІЯ_1 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 29 жовтня 2025 року о 21:00.
08 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулося до Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
12 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося із заявою про усунення недоліків касаційної скарги та долучило документ про сплату судового збору.
Поважність підстав пропуску строку скаржник обґрунтовує тим, що дізнався про необхідність касаційного оскарження лише 03 жовтня 2025 року, коли отримав адвокатський запит від позивача щодо належного оформлення йому пенсії. Крім того скаржник вважає, що оскільки рішення впливає на права Пенсійного фонду України, це вимагає касаційного перегляду. Скаржник також просить врахувати обставини в сукупності з тими, що були в зазначені в касаційній скарзі, тобто пов'язані з обставинами воєнного стану.
Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження відповідачем не наведено.
Разом з тим, Суд дійшов висновку, що дані доводи є неналежними для задоволення заяви скаржника виходячи з наступного.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (пункт 27 рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява №8371/02), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження Суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до Суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Надаючи оцінку доводам ІНФОРМАЦІЯ_1 Суд зазначає, що початком перебігу строку є фактична дата отримання повного тексту рішення, а не дата, коли сторона вирішила, що це рішення їй не вигідне чи складне для виконання. Залишаючи касаційну скаргу без руху Суд встановив, що постанова суду апеляційної інстанції від 13 серпня 2025 року була доставлена в електронний кабінет відповідача через підсистему ЄСІКС 15 серпня 2025 року.
Водночас отримання вимоги позивача про виконання судового рішення, оформленої у формі адвокатського запиту, стосується стадії виконання, а не подальшого судового оскарження такого рішення. Переоцінка стратегії судового захисту після набрання рішенням законної сили не є поважною причиною для поновлення строку, а є лише питанням внутрішньої організації праці суб'єкта владних повноважень. Скаржник, отримавши 15 серпня 2025 року копію постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року, мав оцінити ризики виконання такого рішення, включно зі всіма майбутніми пенсійними виплатами.
В той же час, колегія суддів вважає аргументи відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно не залучив третю особу, такими, що не пояснюють фізичної неможливості подати скаргу в межах передбаченого процесуальним законом строку, оскільки такий довід може вказувати лише на наявність підстав для скасування судових рішень під час розгляду справи по суті спору.
Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про пропуску процесуального строку у зв'язку з запровадженим воєнним станом в Україні через відсутність доказів безпосереднього впливу цих обставин на пропуск строку.
Нових доказів неможливості подання скарги у строк, передбачений процесуальним законом, надано не було.
Таким чином, колегія суддів вважає, що скаржником не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на звернення до Верховного Суду з пропуском строку.
Колегія суддів вважає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів, які спричинили значний пропуск строку на касаційне оскарження є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, що настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 333 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на вищезазначене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
Аналогічна позиція щодо вирішення питання про поновлення процесуальних строків висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 14 липня 2022 року у справі №480/1643/21, від 05 вересня 2023 року у справі №320/5328/22, від 13 січня 2025 року у справі №440/2357/24.
Керуючись статтями 248, 251, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд
1. Визнати неповажними підстави пропуску строку та відмовити ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі №400/6682/24.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі №400/6682/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа