про відмову у відкритті касаційного провадження
16 грудня 2025 року
м. Київ
справа №380/6294/25
адміністративне провадження № К/990/51373/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 380/17291/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зменшення в довідці від 26.02.2025 №1159/12/3394 станом на 01.01.2023 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі 380/22471/24 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у відсотковому розмірі;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі 380/22471/24, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, в яких на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, в яких включити із зазначенням відомостей про розмір надбавки за вислугу років у грошовому вирізі обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65 відсотків від розміру посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та щомісячну премію у середніх розмірах у відсотках, що фактично виплачені за місяць у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2023 рік та розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених статтями 7 законів України про Державний бюджет України, відповідно на 2023 рік, для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання даної ухвали, а саме: надання доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв'язку із не усуненням у встановлений строк недоліків апеляційної скарги.
09.12.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій скаржник, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що головним розпорядником коштів є Міністерство оборони України, яке наявний фінансовий ресурс направляє на здійснення заходів щодо укріплення обороноздатності держави, протидії російській загрозі, а також створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, у тому числі, які брали безпосередню участь у антитерористичній операції, у зв'язку з чим майновий стан ІНФОРМАЦІЯ_1 , як розпорядника коштів другого рівня, не дав можливості своєчасно, у встановлений судом строк оплатити судовий збір.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений строк судом строк, що в свою чергу стало підставою для постановлення Восьмим апеляційним адміністративним судом оскаржуваної ухвали від 17.11.2025 про повернення апеляційної скарги.
Приписами пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно із частиною 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Положенням пункту 1 частини 4 цієї ж статті визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Відповідач, отримавши копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не усунув зазначені у ній недоліки апеляційної скарги, а тому суд апеляційної інстанції правомірно повернув своєю ухвалою від 17.11.2025 вказану скаргу апелянту.
Пояснення ж зазначені скаржником в обґрунтування касаційної скарги Верховний Суд не бере до уваги, позаяк такі є абстрактними, узагальненими та такими, що не містять ознак наявності перепони у вчиненні процесуальної дії протягом визначеного законодавством строку.
Зокрема варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 3674-VI від 08.07.2011 "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 статті 8 Закону №3674-VI встановлено право суду зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Як вбачається з наведеного, заявник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення такої сплати.
Обставини, пов'язані з неможливістю сторони сплатити судовий збір, у тому числі, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, також не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Так само не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору саме по собі посилання на факт введення воєнного стану. Стосовно зазначеного Верховний Суд звертає увагу відповідача на положення частини 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, відповідно до якої, в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Викладене вище спростовує доводи касаційної скарги щодо наявності у суду апеляційної інстанції обов'язку відстрочити відповідачу сплату судового збору.
У підсумку, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, оскільки у встановлений судом строк апелянтом не були усунуті недоліки апеляційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини 2 статті 298 та пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 380/6294/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа