15 грудня 2025 року
м. Київ
справа №280/5375/25
провадження № К/990/48600/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про визнання протиправними дій та скасування постанови,
22 листопада 2025 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
25 листопада 2025 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), в якому просив:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тішиної Ірини Вікторівни відносно виконання з виконання виконавчого листа №280/8040/21 виданого 12 липня 2024 року Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплати, грошову компенсацію за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, служби Зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, у одиниці виміру що відповідає наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та державної спеціальної служби транспорту», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №767/28897, а також в цінах що діяли на 01 січня 2021 року;
- визнати неправомірною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження №77747616 від 15 травня 2025 року у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду з виконання виконавчого листа №280/8040/21 виданого 12 липня 2024 року Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплати, грошову компенсацію за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, служби Зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, у одиниці виміру що відповідає наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та державної спеціальної служби транспорту», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №767/28897, а також в цінах що діяли на 01 січня 2021 року.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 05 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Предметом розгляду цієї справи є правомірність/неправомірність винесення постанов державним виконавцем.
За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Проаналізувавши ухвалені у цій справі судові рішення, які ґрунтуються на встановлених конкретних обставин у цій справі, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що за таких фактичних обставин справи, рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 280/5375/25 за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про визнання протиправними дій та скасування постанов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська