16 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 160/4909/25
адміністративне провадження № К/990/49488/25
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 160/4909/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов'язання провести повний розрахунок при звільненні та здійснення виплат,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням його уточнень (зменшення), які прийняті судом, просив:
- визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо не проведення 29.01.2024 повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , а саме щодо невиплати останньому:
- одноразової грошової допомоги в розмірі посадового окладу прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» в 2024 році, що пов'язано із переведенням ОСОБА_1 на роботу до іншого органу прокуратури в іншу місцевість (населений пункт) в червні 2024 року (з м. Дніпра до м. Запоріжжя), на підставі статті 120 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону України «Про оплату праці», із врахуванням пункту 1 постанови КМУ від 02 березня 1998 року № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість»;
- допомоги для оздоровлення за 2024 рік у розмірі середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , як прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури, на підставі статті 82 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» та статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- грошової компенсації за всі не використані ОСОБА_1 в 2024 році дні щорічної відпустки, а саме за основну відпустку (30 календарних днів) та додаткову оплачувану відпустку (15 календарних днів), згідно статті 82 Закону України «Про прокуратуру», на підставі ст. 83 Кодексу законів про працю України та статтею 24 Закону України «Про відпустки»;
- зобов'язати Запорізьку обласну прокуратуру провести повний розрахунок при звільненні та здійснити ОСОБА_1 наступні виплати:
- одноразову грошову допомогу в розмірі посадового окладу прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» в 2024 році, що пов'язано із переведенням ОСОБА_1 на роботу до іншого органу прокуратури в іншу місцевість (населений пункт) в червні 2024 року (з м. Дніпра до м. Запоріжжя), на підставі статті 120 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону України «Про оплату праці», із врахуванням пункту 1 постанови КМУ від 02 березня 1998 року № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість»;
- допомогу для оздоровлення за 2024 рік у розмірі середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , як прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури, на підставі статті 82 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» та статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- грошову компенсацію за всі не використані ОСОБА_1 в 2024 році дні щорічної відпустки, а саме за основну відпустку (30 календарних днів) та додаткову оплачувану відпустку (15 календарних днів), згідно статті 82 Закону України «Про прокуратуру», на підставі статті 83 Кодексу законів про працю України та статті 24 Закону України «Про відпустки», із урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Запорізької обласної прокуратури у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги у зв'язку із переведенням на роботу в іншу місцевість, у відповідності до статті 120 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 2 березня 1998 № 255.
Зобов'язано Запорізьку обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 02909973) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу у зв'язку із переведенням на роботу в іншу місцевість, у відповідності до статті 120 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 2 березня 1998 № 255.
Визнано протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати у належному розмірі грошової компенсації за невикористані дні відпустки.
Зобов'язано Запорізьку обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 02909973) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) донарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 26763,00 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
28 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Запорізької обласної прокуратури, в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За приписами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 12 Закону України «Про оплату праці», статті 120 КЗпП та постанови Кабінету Міністрів України № 255 від 02 березня 1998 року «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» при визначенні підстав для виплати одноразової допомоги у зв'язку із переведенням прокурора на роботу в іншу місцевість, коли така особа має реєстрацію у цій місцевості. Також, відсутній правовий висновок Верховного Суду з приводу застосування норм матеріального права щодо правильності розрахунку середньоденного заробітку для виплати компенсації за невикористані відпустки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Предметом спору у цій справі є стягнення на користь позивача допомоги у зв'язку із переведенням на роботу в іншу місцевість, у відповідності до статті 120 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 2 березня 1998 № 255, а також грошової компенсації за невикористані дні відпустки.
Приймаючи оскаржувані судові рішення у цій справі, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04 червня 2024 року № 07/3/3-1909вих24 про призначення ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Запорізької обласної прокуратури, кандидатуру позивача внесено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Запорізької обласної прокуратури, як такого, що є переможцем конкурсу на зайняття вакантних посади та тимчасово вакантних посад прокурорів в обласних, спеціалізованих на правах обласних прокуратурах в порядку переведення до органу прокуратури вищого рівня, оголошеного рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 24 січня 2024 року №1пп-24. Тож, судами попередніх інстанцій установлено, що позивача переведено до Запорізької обласної прокуратури на посаду прокурора відділу, а відтак відповідач, як установа, до якої переведено позивача, мала виплатити позивачу допомогу у зв'язку із переведенням на роботу в іншу місцевість у розмірі 1 посадового окладу.
Водночас, Верховний Суд у справі № 816/1188/16 зазначив, що відповідно до частин першої та другої статті 120 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість. Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.
Зміст вказаної норми права кореспондується із частиною першою статті 12 Закону України "Про оплату праці" та пунктом 1 Постанови №255, які гарантують позивачу компенсацію одноразової допомоги, у зв'язку з переведенням його роботу в іншу місцевість. Будь-які застереження чи обмеження у наведених нормах права, зокрема, умова про реорганізацію, ліквідацію або припинення підприємства, установи, організації для виплати одноразової допомоги у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням працівника на роботу в іншу місцевість, відсутні.
Вказане спростовує доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 160/4909/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов'язання провести повний розрахунок при звільненні та здійснення виплат, - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Г. Загороднюк