16 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 260/2914/24
адміністративне провадження № К/990/49341/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати Наказ ГУНП в Закарпатській області №907 від 08 квітня 2024 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області" в частині застосування до капітана поліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області дисциплінарного стягнення у виді звільненні із служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати Наказ ГУНП в Закарпатській області №73о/с від 08 квітня 2024 року "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 із служби в поліції з 08 квітня 2024 року;
- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області;
-стягнути з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08 квітня 2024 року по день ухвалення рішення у справі, виходячи з суми середньоденного грошового забезпечення 1012,97 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з цими судовими рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року касаційну скаргу повернуто заявнику.
28 листопад 2025 року на адресу Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга позивача на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та її звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, позивач в тексті касаційної скарги зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 цієї норми КАС України, вимагає не лише зазначення скаржником про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності зазначеної конкретної норми (норм) права та мотивованих аргументів неправильного її (їх) застосування, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Скаржник вказує, що лист Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 25 березня 2024 року № 5110/106/25-2024 є недопустимим доказом.
В касаційній скарзі позивач зазначає, що єдиним належним допустимим та достовірним доказом факту передачі позивачу кримінальних проваджень є Журнал-реєстр кримінальних проваджень, що передбачено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570, яким затверджено «Інструкцію з організації діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України».
З огляду на викладені доводи, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судом касаційної інстанції в ухвалі від 06 листопада 2025 року, якою первісну касаційну скаргу повернуто заявникові, було надано тлумачення частини першої статті 74 КАС України.
Так, в ухвалі Верховного Суду від 06 листопада 2025 року наголошено, що частиною першою статті 74 КАС України установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.
Суд зауважив, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.
Підсумовуючи Суд зазначив, що надання неправильної, на думку скаржника, оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.
Проте як видно з повторно поданої касаційної скарги, позивачем було проігноровано тлумачення судом касаційної інстанції частини першої статті 74 КАС України, позаяк доводи стосуються саме про оцінку наявним у матеріалах справах доказам, що свідчить про необґрунтоване посилання з подібними доводами вже у цій касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Уханенко