16 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 260/1084/19
адміністративне провадження № К/990/48922/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді,-
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду державного майна України (далі - ФДМ України), в якому просила:
-визнати незаконним та скасувати наказ ФДМ України від 26 червня 2019 року № 260-р «Про звільнення ОСОБА_1 »;
-поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області з 27 червня 2019 року;
-стягнути з ФДМ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 червня 2019 року по день ухвалення судового рішення.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року залучено в якості третіх осіб Регіональне відділення ФДМ України по Закарпатській області та Регіональне відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ФДМ України від 26 червня 2019 року № 360-р «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 з 28 червня 2019 року в Регіональному відділенні ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на посаді, яка відповідає тій, з якої ОСОБА_1 звільнено на підставі наказу ФДМ України від 26 червня 2019 року № 360-р «Про звільнення ОСОБА_1 ». Стягнуто з Регіонального відділення ФДМ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 828985,56 грн.
Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 260/1084/19 стягнуто з ФДМ України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу ФДМ України задоволено. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року та додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 260/1084/19 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог та вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі № 260/1084/19 скасовано, а справу направлено до Закарпатського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 27 червня 2019 року №260-р "Про звільнення ОСОБА_1 ". Призначено (поновлено) ОСОБА_1 з 28 червня 2019 року на посаду у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, яка компетенційно відповідає тій, з якої ОСОБА_1 звільнено на підставі наказу Фонду державного майна України від 27 червня 2019 року №260-р "Про звільнення ОСОБА_1 ". Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1043619,72 грн (один мільйон сорок три тисячі шістсот дев'ятнадцять гривень сімдесят дві копійки) з врахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Фонду державного майна України судові витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень нуль копійок). Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях судові витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень нуль копійок). Рішення суду в частині призначення (поновлення) ОСОБА_1 з 28 червня 2019 року на посаді у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, яка компетенційно відповідає тій, з якої ОСОБА_1 звільнено на підставі наказу Фонду державного майна України від 27 червня 2019 року №260-р "Про звільнення ОСОБА_1 " та стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 16330,78 грн (шістнадцять тисяч триста тридцять гривень сімдесят вісім копійок) підлягає негайному виконанню.
26 листопада 2025 року безпосередньо до Верховного Суду Фонд державного майна України подав касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача з посади першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області у зв'язку з реорганізацією.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо релевантних правовідносин в частині застосування статті 235 КЗпП України. Також скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування до спірних правовідносин ключових аспектів застосування пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» спільно з статтею 42 КЗпП України.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 цієї норми КАС України, вимагає не лише зазначення скаржником про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки суд касаційної інстанції в межах розгляду цієї справи виклав висновки, з урахуванням інших висновків Верховного Суду, щодо застосування 235 КЗпП України, частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» спільно з статтею 42 КЗпП України, у зв'язку з чим доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених скаржником норм права є безпідставними та необґрунтованими.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді - повернути особі, яка її подала.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяС.А. Уханенко