16 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 161/10719/25 пров. № А/857/47115/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2025 року у справі № 161/10719/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними,
місце ухвалення судового рішення м.Луцьк
Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справ
суддя у І інстанціїОлексюк А.В.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2025 року у справі № 161/10719/25 поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк для подання адміністративного позову.
Позов ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови - задоволено.
Постанову Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради MVA 2503458 від 04.03.2025 року - скасовано, а провадження у справі - закрито.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що судом безпідставно визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, позаяк під склоочисником автомобіля було залишено згенероване повідомлення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Позивач у пункті 16 позовної заяви зазначив що був присутнім під час винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Дата набрання постановою законної сили є 02.04.2025року, а граничним строком подання скарги 12.04.2025 року. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження серед яких і оскаржувана постанова позивач 08.05.2025 ороку подав заяву щодо її отримання. Натомість з позовом звернувся 30.05.2025 року. Також вказує на обставини щодо вчиненого правопорушення позивачем, зокрема автомобіль позивача припаркований менше ніж за 10 м до початку перехрестя, що перешкоджає дорожньому руху.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлявся шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Позивач в судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв.
В судовому засіданні представник відповідача Книш А.В. надала пояснення та підтримала доводи апеляційної скарги.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП суду не надані, а відтак оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно постанови серії MVA 2503458, по справі про адміністративне правопорушення від 04 березня 2025 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за п.15.9 «г» ПДР України та ч. 3 ст. 122 Кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень.
З обумовленої постанови по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 04.03.2025 року убачається, що керуючи автомобілем Опель н/з НОМЕР_1 , позивач порушив правила зупинки, а саме: 03.03.2025 року о 10:45:56 за адресою перехрестя вулиць Караїмська - Базарна, м. Луцьк, Волинська область здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від краю перехрещування проїзної частини Караїмська - Базарна та створив загрозу та перешкоду дорожньому руху. Вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром BOSCH GLM 500, фотозйомка проводилася спецзасобами марки Samsung SM-A546E/DS.
З заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 30.05.2025 року убачається, що оскаржувана постанова була отримана позивачем 08.05.2025 року.
До суду з даним позовом позивач звернуся 02.06.2025 року.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Стосовно доводів скаржника про пропуск строку звернення до суду з цим позовом та відсутність поважних причин для поновлення судом такого строку, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Зі змісту заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 30.05.2025 року убачається, що оскаржувана постанова була отримана позивачем 08.05.2025 року. До суду з даним позовом позивач звернуся 02.06.2025 року.
Як наслідок позивач беззаперечно пропустив десятиденний строк звернення до суду з позовом щодо оскарження названої постанови.
02.06.2025 року до суду надійшла заява від позивача про поновлення строку звернення до суду. У вказаній заяві позивач покликався на те, що порушення є триваючим, позивачем періодично здійснювалися активні дії щодо захисту своїх прав, під час винесення постанови без його участі Департаментом муніципальної варти Луцької міської ради, порушено вимоги статей 245, 268, 278, 279 КУпАП, запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Ухвалюючи судове рішення про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин, ??а саме: «порушення прав позивача є триваючим та за зверненням позивача від 08.05.2025 не прийнято відповідного рішення, а позивачем періодично здійснювалися активні дії щодо захисту своїх прав, під час винесення постанови без його участі Департаментом муніципальної варти Луцької міської ради, порушено вимоги статей 245, 268, 278, 279 КУпАП, запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків».
Надаючи оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції та доводам позивача щодо наявності поважних причин пропуску строків звернення до суду, колегія суддів зазначає таке.
Так, за приписами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
У постановах від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21, від 21 листопада 2025 року у справі № 500/7006/24 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Тож саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку.
При цьому судом апеляційної інстанції ураховано, що місце проживання позивача не віднесено до зони активних бойових дій, у період 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області не припиняв своєї роботи. Інших суттєвих перешкод внаслідок запровадженого воєнного стану, які б слугували об'єктивною перепоною для своєчасного звернення позивача до суду з цим позовом не встановлено, а позивачем не доведено.
Також не заслуговують на увагу посилання позивача (з приводу того, що порушення прав позивача є триваючим та за зверненням позивача від 08.05.2025 не прийнято відповідного рішення, а позивачем періодично здійснювалися активні дії щодо захисту своїх прав, під час винесення постанови без його участі), позаяк приведені доводи не вказують на наявність у позивача обставин, які (у період з 08.05.2025 року до 01.06.2025 року) безпосередньо унеможливлювали або суттєво ускладнювали можливість вчинення позивачем процесуальних дій з приводу звернення до суду у визначений законом строк і ці обставини, виникли об'єктивно та незалежно від волі позивача, як особи яка пропустила строк.
Як наслідок колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції та доводи позивача про наявність поважних причин не відповідають приведеним положенням законодавства, оскільки не ґрунтуються на наявності об'єктивних непереборних обставин та перепон, які не залежали від волі позивача.
Отож, приведені позивачем причини не є поважними та такими, що слугують поновленню позивачу строку звернення до суду з цим позовом.
За приписами пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для його поновлення, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за відсутності повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2025 року у справі № 161/10719/25 скасувати.
Ухвалити постанову, якою адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради -залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року