16 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/8059/24 пров. № А/857/12890/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О. І.
Запотічного І. І.
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 17 березня 2025 року (головуючий суддя Плеханова З.Б.), ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у м.Ужгород, у справі № 260/8059/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
05.12.2024 ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 071750013688 від 04.11.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати їй до пільгового трудового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.02.1992 на посаді чергової по позакласній залізничній станції поста маршрутно-релейної централізації ЕЦ-2 станції Чоп Львівської залізниці з 23.02.1993 по 31.07.2013, на посаді чергової по залізничній станції Чоп відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» з 01.08.2013 по 15.04.2018, а також призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як робітнику локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років за «Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», з 28.10.2024.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду 17 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №071750013688 від 04.11.2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту а статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період з 23.02.1993 р. по 31.07.2013 року та з 01.08.2013 року по 15.04.2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням зарахованого до пільгового стажу роботи періоду з 23.02.1993 р. по 31.07.2013 року та з 01.08.2013 року по 15.04.2018 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що документи, що були надані із заявою про призначення пільгової пенсії, містять всі необхідні відомості, для врахування спірних періодів до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ. Суд зазначив, що з урахуванням спірних періодів, а також періодів, що були враховані відповідачем, пільговий стаж позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII, становить понад 12 років 6 місяців. Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що при розгляді заяви про призначення пенсії від 28.10.2024 року відповідачем протиправно не враховано спірний період до пільгового стажу роботи позивача, який підтверджений записами трудової книжки. Разом з тим, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо призначення позивачці пенсії за віком віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначати пенсію, у зв'язку з чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає. При цьому, суд у відповідності до вимог ч.2 ст.9 КАС України вважав за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, поданої 28.10.2024 року, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні, оскільки це є необхідним для повного захисту прав та інтересів позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволених вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 17 березня 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1997 по 24.06.1991: згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: не зазначено дату видачі диплома, на підставі якого внесено зміни; згідно диплома ( НОМЕР_2 ), оскільки прізвище особи, зазначене в дипломі як ОСОБА_2 , не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_3 ). Документи про зміну прізвища ОСОБА_4 не надано. Вказує на те, що встановлення належності правовстановлюючих документів (трудової книжки ) здійснюється шляхом подання заяви в порядку цивільного судочинства, згідно ст. 315 ЦПК України. До спеціального стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, не враховано періоди роботи, зазначені в довідці від 24.09.2024 № 65, оскільки: посада особи, зазначена в довідці як «чергова по позакласній залізничній станції»/»чергова по залізничній станції» не відповідає назві посади, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 (чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням, відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом). Отже, оскільки у позивачки відсутня одна із обов'язкових умов для призначення пенсії відповідно до пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, право на призначення пенсії позивачка не має.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що згідно паспорта громадянина України за номером №000382898 виданим органом 2123, прізвище ім'я та по батькові позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Згідно Свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_3 , виданим 31.08.1991р., ОСОБА_5 , після укладення шлюбу з ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_3 .
Відповідно до Диплома НОМЕР_2 за реєстраційним номером 8449 від 23.06.1991 року ОСОБА_5 у 1988 році вступила до Львівського технікуму залізничного транспорту і в 1991 році закінчила повний курс по спеціальності Експлуатація залізниць і 23 червня 1991 року їй присвоєно кваліфікацію технік-експлуатаційник
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.02.1992 року ОСОБА_1 :
Навчання в ЛТЖТ з 01.09.97 по 24.06.91 . Диплом НОМЕР_2 .
Запис №1 - 10.07.1991 р. - прийнята практикантом черговим по парку ( Наказ начальника ст.Чоп №358 від 10.07.91)
Запис №2 - 19.07.1991 р. - переведена черговою по парку ( Наказ начальника ст.Чоп №368 від 19.07.91)
Запис №3 - 23.02.1993 р. - переведена черговою по негласній залізничній станції маршрутно - релейної централізації (Наказ начальника ст.Чоп №37 від 23.02.93)
Запис №4 - Згідно наказу начальника Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» від 09.09.2011 р. №965/Н відокремлений підрозділ «Станція Чоп» з 01.01.2011 року переведений до складу відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» як виробничий структурний підрозділ станція Чоп.
Запис №5 - Запис №4 рахувати недійсним.
Запис №6 - Згідно наказу начальника Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» від 09.09.2011 р. №965/Н відокремлений підрозділ «Станція Чоп» з 01.01.2012 року переведений до складу відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» як виробничий структурний підрозділ станція Чоп.
Запис №7 - 01.08.2013 р. - Переведена черговим по залізничній станції ( Наказ №111/ос від 01.08.2013).
Запис №8 - 01.12.2015 р. - Відокремлений підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» реорганізовано шляхом перетворення у виробничий підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ( Наказ від 01.12.2015 №1-во.н/од).
Запис №9 - 15.04.2018 р. - Звільнена з роботи по статті 38 КЗпП України за власним бажанням ( Наказ №141/ від 03.04.2018 р.
Записи містять відбиток печатки, підписані та наявні ініціали уповноваженої особи.
Згідно Листа Регіональної філії «Львівська залізниця» виробничого структурного підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» від 07.12.2023 р., станція Чоп віднесена до категорії «позакласних» у зв'язку із надмірною (не стандартною) завантаженістю.
Згідно довідки Регіонального відділу служби статистики Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Українська залізниця» №НЧУрег/21 від 10.09.2024 середньодобова інтенсивність руху поїздів на станції Чоп у 1991 році загалом становило 152,6 поїздів на добу, у 1992 році - 154,9, у 1993 році 148,2 і так далі. З 1991 року по 2018 рік середньодобова інтенсивність руху поїздів не була меншою за 119,9 поїздів за добу.
Згідно довідки про особливий характер роботи, який дає право на пенсію за вислугу років Структурного підрозділу «Служби кадрової та соціальної політики» Ужгородський регіональний відділ Управління персоналом Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №65 від 24.09.2024, ОСОБА_1 працювала і забезпечувала організацію перевезень та безпеку руху на залізничному транспорті:
Черговою по позакласній залізничній станції поста маршрутно-релейної централізації ЕЦ-2 станції Чоп Львівської залізниці: - з 23.02.1993 року (наказ № 337 від 23.02.1993 року) по 31.07.2013 рік (наказ 111/ОС від 01.08.2013)
Черговою по залізничній станції Чоп відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»
-з 01.08.2013 року (наказ 111/ОС від 01.08.2013) по 15.04.2018 року (наказ 141/ОС від 03.04.2018)
Стаж роботи за вислугу років на 01.10.2017 року складає: двадцять чотири роки 07 місяців 09 днів, що дає їй право на пенсію за вислугу років за списком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583 та згідно п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 p. XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Довідка видана на підставі первинних документів: архівної довідки № Б-341 від 16.05.2024 р. та картки П-2, наказів по особовому складу , картки про нарахування заробітної плати, довідки про середньодобову інтенсивність руху поїздів за період з 1991 по 2018 рік № НЧУрег/21 від 10.09.2024.
28 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
За принципом екстериторіальності вказана заява позивача від 28 жовтня 2024 року розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
За результатами розгляду вищевказаної заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 04.11.2024 року прийнято Рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 071750013688, яким відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.
Так, в ході розгляду документів до страхового стажу позивача не враховано період навчання з 01.09.1997 по 24.06.1991:
- згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 №162, а саме: не зазначено дату видачі диплома, на підставі якого внесено зміни;
- згідно диплома ( НОМЕР_2 ), оскільки прізвище особи, зазначене в дипломі як ОСОБА_2 , не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_3 ). Документи про зміну прізвища ОСОБА_4 не надано.
До спеціального стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, не враховано періоди роботи, зазначені в довідці від 24.09.2024 № 65, оскільки: посада особи, зазначена в довідці як «чергова по позакласній залізничній станції»/»чергова по залізничній станції» не відповідає назві посади, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 (чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням, відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом).
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулась до суду із вимогами про його скасування та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди, у зв'язку із чим призначити пенсію.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За змістом ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст.26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон України № 1788-ХІІ), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ч.1 ст.56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом «а» ст.55 Закону №1788-ХІІ, із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VIII) та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі Закон №911-VIII) було передбачено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, зокрема:
- робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах,
- за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України пенсії призначаються після досягнення працівниками 55 років і за стажу роботи:
для чоловіків - не менше як 30 років, з них не менш як 12 років шість місяців на такій роботі;
для жінок - не менш як 25 років, з них не менш як 10 років на такій роботі. За відсутності стажу роботи в чоловіків - 30, у жінок - 25 років, у період до 01 квітня 2024 року, пенсія за вислугу років названим особам призначається за наявності стажу роботи в залежності від періоду звернення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено, зокрема, Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років (далі Список №583), до якого включено наступні професії та посади: де серед іншого:
Чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом .
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Так, на момент внесення записів у трудову книжку позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується «1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; «05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162).
Згідно з п.2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що трудова книжка містить відомості про підстави внесення записів, підписи осіб, відповідальних за ведення і видачу трудових книжок, а також відбитки печатки підприємства, записи виконані у хронологічній послідовності, не суперечать один одному, не мають підчисток та виправлень, формально відповідають вимогам, які висуваються законодавством до ведення трудових книжок.
В свою чергу, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними чи того, що трудова книжка не належить позивачеві.
Так, спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №071750013688 від 04.11.2024 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що до пільгового стажу не взято до уваги періоди роботи згідно з довідкою від 24.09.2024 № 65 оскільки пільгова довідка не відповідає вимогам щодо оформлення згідно з додатком 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637, а саме: в переліку посад робітників локомотивних бригад затвердженого постановою № 583 від 12.10.1992 року правом на пенсію за вислугу років користуються лише «Чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом», тобто посада зазначена в пільговій довідці не відповідає переліку посад затверджених постановою (не зазначено, що станція Чоп магістральна залізниця з особливо інтенсивним рухом).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає. що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Посади, які займала позивач у спірний період (черговий по позакласній залізничній станції та черговий по залізничній станції) належить до переліку професій, передбачених Списком №583, що дають право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону №1788-ХІІ, архівною довідкою від 16.05.2024 р. № Б-341 підтверджується стаж роботи позивача , а довідка про інтенсивність руху свідчить про те, що станція Чоп магістральна залізниця з особливо інтенсивним рухом.
Крім цього, відповідно до довідки Структурного підрозділу «Служби кадрової та соціальної політики» Ужгородський регіональний відділ Управління персоналом Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №65 від 24.09.2024 про особливий характер роботи, який дає право на пенсії за вислугу років стаж роботи за вислугу років ОСОБА_1 станом на 01.10.2017 р. складає 24 роки 07 місяців 09 днів .
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до відомостей у трудовій книжці та Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років має право на зарахування до пільгового стажу роботи періоди з 23.02.1993 року по 31.07.2013 року та з 01.08.2013 року по 15.04.2018 року.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що період навчання позивача підтверджений Дипломом НОМЕР_2 за реєстраційним номером 8449 від 23.06.1991 року, а вказані періоди не зараховані лише з підстав невідповідності довідки встановленим нормам.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Суд також враховує, що аналіз змісту зазначених документів свідчить про те, що не виникає жлдних сумнівів, що вказані документи належать саме ОСОБА_1 , та видані на її ім'я, оскільки містять додаткові ідентифікуючі дані, що дає підстави стверджувати що всі вони стосуються однієї і тієї ж особи, а саме ОСОБА_1 .
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що обов'язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця; працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства. Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 23.02.1993 р. по 31.07.2013 року та з 01.08.2013 року по 15.04.2018 року та як наслідок, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 071750013688 від 04.11.2024 підлягає до скасування, а заява про призначення пенсії підлягає повторному розгляду, як це правильно констатував суд першої інстанції, застосовуючи вимоги ст. 9 КАС України щодо виходу за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права позивача.
Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, то в силу приписів ст.308 КАС України таке не є предметом апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог частково, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 17 березня 2025 року у справі № 260/8059/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний