16 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 465/5156/25 пров. № А/857/48886/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2025 року у справі № 465/5156/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справ
суддя у І інстанціїСвірідова В.В.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2025 року у справі № 465/5156/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (надалі - Відповідач) про скасування постанови серії ЛВ №00745808 від 13.01.2025р. - відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що предметом спору є законність накладення штрафу за несплату послуг паркування. Відповідно до пп. 268-1.1.2 ПКУ та ст. 79-1 Земельного кодексу України, стягнення збору за паркування (а отже, і надання платних послуг) можливе виключно на спеціально відведених та належним чином сформованих земельних ділянках , які мають кадастровий номер та пройшли державну реєстрацію. Позивач зазначає, що майданчик для паркування по АДРЕСА_1 не є сформованою земельною ділянкою. Якщо земельна ділянка не сформована, вона не може бути об'єктом цивільних прав. Відповідач не має права вимагати оплату за паркування на ній, і, як наслідок, не може штрафувати за несплату. Суд повністю проігнорував висновок Верховного Суду (справи № 380/17422/23, № 520/12022/17, № 1340/5450/18), що "несформованість земельної ділянки... свідчить про незаконність дій відповідача щодо розпорядження нею, у тому числі щодо включення її до переліку спеціальних земельних ділянок". Крім того, позивач ОСОБА_1 зазначив, що є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням. Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», водії з інвалідністю... користуються правом безоплатного паркування.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач та позивач в особі його представника повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
В судове засідання позивач чи його представник не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.
В судовому засіданні представник відповідача Шпакова Т.М. надала пояснення та заперечила проти доводів апеляційної скарги.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП, а саме порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі не оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, а тому доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними. Відтак суд вважає, що постанова серії ЛВ №00745808 від 13.01.2025р. є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.9-10).
Постановою інспектора з паркування департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Сиротник Іриною Богданівною серія ЛВ №00745808 від 13.01.2025р. ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу AUDI A6 д.н.з НОМЕР_2 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 400 грн. за ч.1ст.152-1 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що 26.11.2024р. о 17 год. 43 хв. за адресою м. Львові на вул. Тершаківців, позивач здійснив користування майданчиком для платного паркування, не оплативши вартість послуг, чим порушив вимоги абз.2 п.26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.2009 №1342, що зафіксовано за допомогою технічного засобу LOGIC INSTRUMENT Fieldbook K80V2.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Правові та соціальні основи дорожнього руху визначені Законом України № 3353-XII від 30.06.1993р. «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до ст.14 якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ст.53 вказаного Закону юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до ст.52-2 зазначеного Закону при розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Інспекторам з паркування забороняється приймати грошові кошти у готівковій формі в рахунок оплати вартості таких послуг та/або в рахунок оплати штрафів, накладених на місці вчинення правопорушення.
Положення частини першої цієї статті не застосовуються у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб та транспортних засобів, які відповідно до закону та/або рішення відповідної міської, селищної, сільської ради звільняються від оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів на спеціально відведених (позначених) на цих майданчиках місцях.
Аналогічні положення закріплені п.п.26, 29 Правил паркування транспортних засобів, затв. постановою КМ України № 1342 від 03.12.2009р.
Відповідно до п.22 вказаних Правил на майданчиках для паркування обов'язково облаштовуються місця (в обсязі не менше 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Відстань від в'їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів.
Несплата користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч.ч.6 та 7 ст.30 Закону України № 875-XII від 21.03.1991р. «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об'єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
Місця для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачені частиною шостою цієї статті, також виділяються на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, їх власниками/співвласниками (управителями) або орендарями, на проїзних частинах автомобільних доріг і тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів) - органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (суб'єктами господарювання, якщо їм у встановленому порядку передано відповідні частини доріг і тротуарів для ведення господарської діяльності) з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою (ч.8 ст.30 вказаного Закону).
Механізм надання пільг власникам транспортних засобів, зазначеним у ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування (далі - безоплатне паркування) і на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів визначено Порядком надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затв. постановою КМ України № 585 від 25.05.2011р.
Відповідно до п.2 цього Порядку право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).
Згідно з п.4 зазначеного Порядку документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.
В силу вимог п.5 згаданих Правил безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 96, ст. 3314), і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
Відповідно до положень ч.1 ст.152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення
Згідно з приміткою до ст.152-1 КУпАП під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Суб'єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом 3 частини 1 статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).
Положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Відповідно до п.6 Правил паркування транспортних засобів, затв. постановою КМ України № 1342 від 03.12.2009р., контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою, інспектори з паркування у частині контролю за дотриманням правил паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).
Згідно з положеннями ст.14-2 КУпАП України адміністративну відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа.
Відповідно до примітки до зазначеної статті, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.152-1 КУпАП.
Водночас, правовою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність відповідного складу правопорушення у діях особи, тобто, сукупності ознак за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.
В контексті спірних правовідносин, склад адміністративного правопорушення наявний у випадку несплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування особою, у якої був такий обов'язок.
Оскільки позивач на підставі закону, звільнений від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, він не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу на те, що приміткою до ст.152-1 КУпАП встановлено, що положення частини першої цієї статті не застосовується до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами дорожнього руху, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., розміщення на транспортному засобі знаку «Водій з інвалідністю» є правом, а не обов'язком особи з інвалідністю.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу того, що майданчик для паркування по вул. Тершаковців не є сформованою земельною ділянкою, в як наслідок такий майданчик, не може бути об'єктом цивільних прав, а відповідно відповідач не має права вимагати оплату за паркування на ній, і як наслідок не міг штрафувати за несплату послуг паркування, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту правового висновку, відображеного у постанові КАС ВС від 29 жовтня 2025 року у справі № 380/17422/23 слідує, що:
« 29. У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що згідно з листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 18.05.2023 інформації щодо формування земельних ділянок, як об'єктів цивільних прав за адресами вул. Академіка О. Богомольця, вул. М. Коцюбинського у м. Львові, що згідно з ухвалою Львівської міської ради від 20.05.2021 №755 включені у Перелік спеціальних земельних ділянок ,визначених для забезпечення паркування транспортних засобів в управлінні земельних ресурсів відсутня. Львівською міською радою рішень (ухвал) про розроблення та затвердження землевпорядних документацій для формування спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів за адресами: вул. Академіка О. Богомольця, вул. М. Коцюбинського у м. Львові не приймалось. Інформація щодо кадастрових номерів земельних ділянок за вказаними адресами відсутня. Окрім того, згідно з додатком 2 до ухвали Львівської міської ради №120 від 27.01.2011 із змінами, внесеними спірною ухвалою, за №53-42, 146-8 у полі таблиці «адреса земельної ділянки» міститься тільки назва вулиць Академіка О.Богомольця та М. Коцюбинського, однак відсутня інформація про конкретне розташування земельної ділянки (адреси на вулиці) чи будь - яка інша інформація про земельні ділянки.
30. Отже, земельні ділянки для паркування транспортних засобів не формувались, не відводились.
31. З урахуванням наведеного, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача в оспорюваній позивачем частині, прийняте щодо невизначених земельних ділянок, розташування яких реально неможливо встановити на місці, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок під розташування на них майданчиків для паркування транспортних засобів не розроблявся, кадастровий номер, який є єдиним ідентифікатором визначення місця розташування, не присвоєний, межі та цільове призначення не встановлені.
32. При цьому несформованість земельної ділянки у встановленому законом порядку, відсутність факту державної реєстрації спірної ділянки, свідчить про незаконність дій відповідача щодо розпорядження нею, у тому числі щодо включення її до переліку спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Львова.
33. Аналогічні висновки були висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 520/12022,17 та згодом Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 у справі № 1340/5450/18, на яку у касаційній скарзі покликається позивач, і предметом якої була ухвала Львівської міської ради від 12.07.2018 №3707 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 27 січня 2011 року № 120 "Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова" в частині доповнення до Переліку спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування та кількості місць для паркування" земельними ділянками, визначеними для службового паркування на 3 (три) та 9 (дев'ять) транспортних засобів.
34. Аналогічні висновки були висловлені Верховний Судом також у постанові від 25.01.2023 у справі №522/13231/17, предметом якої були рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 № 5286-VІ «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції»; рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 №5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції», яким затверджено Додаток 2 «перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки)».
Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Натомість незважаючи на приведені правові висновки КАС ВС та положення ч. 2 ст.77 КАС України, відповідач будучи суб'єктом владних повноважень не довів належними доказами обставин з приводу того, що майданчик для паркування по вул. Тершаковців є сформованою та зареєстрованою земельною ділянкою, яка будучи об'єктом цивільних прав є включеною в установленому порядку у Перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення платного паркування транспортних засобів. Як наслідок відповідач не довів належними доказами обставин з приводу того, що він відповідно має права вимагати оплату за паркування на ній та накладати штраф за невиконання такого обов'язку.
Викладені доводи мають визначальне значення для вирішення спору, через що решта мотивів та аргументів сторін не розцінюються як такі, що спричиняють принциповий вплив на висновки апеляційного суду.
На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП та помилково накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких умов належить визнати протиправною і скасувати постанову серія ЛВ №00745808 від 13.01.2025р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 400 грн. за ч. 1ст.152-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.1 ст.152-1 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення).
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Згідно приписів ст.139 КАС України правові підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат в цьому апеляційному провадженні є відсутніми.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2025 року у справі № 465/5156/25 скасувати.
Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати постанову серія ЛВ №00745808 від 13.01.2025р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 400 грн. за ч. 1ст.152-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.152-1 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року