703/2483/25
1-кп/703/414/25
18 грудня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сміла кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.01.2025 під №12025250350000014
про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженець с. Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, не одружений, утриманців не має, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а проживає за адресою АДРЕСА_1 , засуджений 31.07.2024 Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 289 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений із іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
ОСОБА_5 06.01.2025 близько 13-00 год, перебуваючи в будинку за адресою АДРЕСА_2 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_7 один удар невстановленим предметом в праву частину обличчя, чим заподіяв тілесне ушкодження у виді травми кісток лицьового черепа справа (перелом правої верхньощелепної пазухи зовнішньої стінки правої орбіти, виличної дуги), що згідно із висновком судово-медичної експертизи від 17.03.2025 №02-01/181 відносяться до категорії середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я та рани обличчя справа, що відноситься до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також один удар по нижній частині лівої ноги, чим заподіяв потерпілому тілесне ушкодження у вигляді відкритого перелому тіла (діафізу) лівої великогомілкової кістки, що, згідно із висновком судово-медичної експертизи від 17.03.2025 №02-01/181, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав, надав показання про те, що в січні 2025 року йому зателефонувала його дівчина ОСОБА_8 , повідомила, що в неї виник конфлікт із чоловіком, в будинку якого вони разом проживають, ОСОБА_7 , останній кинув у неї обігрівачем. По приїзду до будинку в нього виникла сварка із ОСОБА_7 , у відповідь на образу із боку потерпілого, вдарив того долонею по обличчю, коли повернувся спиною та ішов із кімнати потерпілого, той кинув йому слідом кухонним ножем, чим не заподіяв ушкоджень. Тоді він неприцільно кинув в ОСОБА_7 табуретку, що була в кімнаті потерпілого, влучив в обличчя, чим спричинив кровоточиву рану. Після цього розумів, що у ОСОБА_7 є тілесні ушкодження, просив ОСОБА_8 дати ганчірку, щоб той зупинив собі кров. Однак потерпілий ОСОБА_7 не заспокоювався, прагнув продовжити з'ясування відносин, приблизно через 5 хв після заподіяння удару по обличчю, вхопив у руки балонний ключ, здійснював рух у його бік, тому він дерев'яною битою один раз вдарив його по нозі, імовірно лівій. Надалі ОСОБА_8 викликала ОСОБА_7 «швидку», бо в нього були значні рани. Усвідомлюючи, що заподіяв ОСОБА_7 значні травми, битку спалив у грубі того ж дня, коли потерпілого забрала «швидка». З приводу вчиненого жалкує, витрати потерпілого на лікування відшкодовані на його прохання третьою особою.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом безпосередньо:
- показаннями потерпілого ОСОБА_7 про те, що з січня 2025 року в його будинку, за проханням знайомого, тимчасово проживали ОСОБА_5 та його подруга ОСОБА_8 06.01.2025 прийшов додому та побачив, що ОСОБА_8 увімкнула обігрівач, тому забрав його та розбив, оскільки в нього з квартирантами виникали суперечки з приводу того, що вони не платили за електроенергію. Пізніше повернувся ОСОБА_9 , який тримаючи в руках металевий прут, наніс йому удар в обличчя, а потім по ногах, поки він (потерпілий) сидів на дивані. ОСОБА_8 просила ОСОБА_9 припинити. Від травм в нього почалася кровотеча та ОСОБА_8 викликала швидку медичну допомогу. Його було госпіталізовано, перебував на стаціонарному лікуванні тиждень, за цей час ОСОБА_5 ніяк не допомагав;
- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що у вечірній час, в один із днів на початку січня 2025 року, як працівник швидкої медичної допомоги, прибула на виклик до будинку по АДРЕСА_2 . На місці виявила чоловіка, який лежав на дивані, пояснив, що не може піднятися. В нього були кровоточиві рани обличчя та ноги, пояснював, що його трубою вдарив знайомий, вказуючи на молодого хлопця, який також перебував у будинку разом із дівчиною. Даного чоловіка впізнає як обвинуваченого в справі;
- показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що вона та її хлопець ОСОБА_5 винаймали кімнату в будинку ОСОБА_7 . В неї виник конфлікт з ОСОБА_7 з приводу електрообігрівача, який останній розбив. З цього приводу зателефонувала ОСОБА_5 та той приїхав. В нього та ОСОБА_7 виникла сварка, викликана образами із боку потерпілого, внаслідок чого ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_7 , один раз дерев'яною палицею та один раз табуреткою. Від ударів у потерпілого були тілесні ушкодження, в нього було розбите обличчя та виникла кровотеча із ноги, тому викликала йому «швидку допомогу».
Клопотань про виклик інших свідків для їх допиту безпосередньо судом під час судового розгляду прокурором та стороною захисту не заявлено, прокурор, зважаючи на позицію обвинуваченого, який під час судового розгляду визнав провину, відмовилася від допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України прокурором надані письмові докази, процесуальні рішення, документи та інші матеріали, які безпосередньо досліджені судом, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні від 07.01.2025 під №12025250350000014, за змістом якого 07.01.2025 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України за фактом заподіяння 06.01.2025 за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток лицевого черепа та лівої ноги (т. 1, а. 108);
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні від 07.01.2025 під №12025250350000014, за змістом якого 07.01.2025 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України за фактом заподіяння 06.01.2025 за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток лицевого черепа та лівої ноги. Зазначено відомості про особу, якій повідомлено про підозру - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. 162);
- рапорт старшого інспектора відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 06.01.2025, відповідно до якого 06.01.2025 о 18-28 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що медпрацівником КНП «Смілянська міська лікарня» СМР повідомлено, що того ж дня під час конфлікту, ОСОБА_7 заподіяв тілесні ушкодження знайомий військовослужбовець на ім'я ОСОБА_9 . Рапорт зареєстрований у журналі єдиного обліку 06.01.2025 під №447 (т. 1, а. 111);
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 06.01.2025, згідно з даними якого ОСОБА_7 06.01.2025 повідомив, що 06.01.2025 близько 17-40 год за адресою АДРЕСА_2 , знайомий на ім'я ОСОБА_9 , завдав йому тілесних ушкоджень обличчя та ноги (т. 1, а. 113);
- протокол огляду місця події від 06.01.2025 з таблицею зображень, що проведений у проміжок часу з 19-00 год до 19-55 год в домоволодінні за адресою АДРЕСА_2 . В даному домоволодіння виявлено ОСОБА_5 , який пояснював, що проживає в частині відповідного будинку (т. 1, а. 114-119);
- довідка КНП «Смілянська міська лікарня» СМР від 06.01.2025 №121, згідно із якою у ОСОБА_7 виявлені відкритий перелом кісток лицевого черепу справа, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, відкритий перелом середньої третини великогомілкової кістки без зміщення уламків, а також встановлений стан алкогольного сп'яніння (т. 1, а. 112);
- протокол слідчого експерименту з фототаблицею, що проведений 22.02.2025 за адресою АДРЕСА_2 , на підставі заяви ОСОБА_7 про добровільну згоду на проведення відповідної слідчої дії в будинковолодінні, яким користується, під час якого потерпілий розповів про події, що відбулися в даному місці 06.01.2025 ввечері, коли ОСОБА_5 вдарив його металевою палицею в обличчя та по лівій нозі, спричинивши тілесні ушкодження, що потягли за собою кровотечу, а також відтворив, показавши на статисті, послідовність дій ОСОБА_5 та механізм, за яким останній заподіяв йому тілесні ушкодження (т. 1, а. 129-136);
- протокол слідчого експерименту, що проведений 22.02.2025 за адресою АДРЕСА_2 , на підставі заяви ОСОБА_7 про добровільну згоду на проведення відповідної слідчої дії в будинковолодінні, яким користується, під час якого свідок ОСОБА_8 розповіла про обставини, за яких ОСОБА_5 06.01.2025 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_7 . Свідок відтворила на статисті, яким чином обвинувачений вдарив потерпілого, який знаходився в положенні сидячи на дивані, металевою палицею, яку тримав у правій руці, один раз в обличчя, а також один раз по лівій нозі. Під час судового розгляду переглянутий відеозапис відповідної слідчої дії (т. 1, а. 138-142);
- протокол огляду місця події від 22.02.2025 за адресою АДРЕСА_2 , проведений на підставі заяви ОСОБА_7 про добровільну згоду на проведення відповідної слідчої дії в будинковолодінні, яким користується, під час якого з подвір'я вилучено металеву трубу, на схожість якої із тією, якою ОСОБА_5 заподіяв йому тілесні ушкодження, вказував потерпілий ОСОБА_7 . Відеозапис вказаної слідчої дії переглянутий у судовому засіданні під час судового розгляду (т. 1, а. 144-145);
- висновок судово-медичної експертизи від 17.03.2025 №02-01/181, за яким у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження: відкритий перелому тіла (діафізу) лівої великогомілкової кістки, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя; травма кісток лицьового черепа справа (перелом правої верхньощелепної пазухи, зовнішньої стінки правої орбіти, виличної дуги), що відносяться до категорії середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; рани обличчя справа, що відноситься до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, за давністю виникнення відповідають часу, вказаному в постанові про призначення експертизи (т. 1, а. 147-148);
- висновок судово-медичної експертизи від 17.03.2025 №02-01/180, за яким всі виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження, що відмічені у висновку судово-медичної експертизи від 17.03.2025 №02-01/181, могли виникнути за обставин, на які останній вказав при проведенні слідчого експерименту 22.02.2025 (т. 1, а. 150-152);
- висновок судово-медичної експертизи від 17.03.2025 №02-01/179, за яким всі виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження, що відмічені у висновку судово-медичної експертизи від 17.03.2025 №02-01/181, могли виникнути за обставин, на які вказала свідок ОСОБА_8 при проведенні слідчого експерименту 22.02.2025 (т. 1, а. 154-156);
- висновок судово-психіатричного експерта від 16.04.2025 №231, згідно з яким ОСОБА_5 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час виявляв та виявляє ознаки розладу особистості емоційно-нестійкого типу в стані компенсації, що не позбавляло та не позбавляє на даний час здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, за своїм психічним станом може брати участь у слідчих діях та судовому засіданні, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 1, а. 163-165).
Стороною обвинувачення надано також висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №069 від 14.02.2025, за змістом якого у ОСОБА_7 виявлено відкритий перелому тіла (діафізу) лівої великогомілкової кістки із раною в даній області, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя, а також рани у правій виличній області та рани в області зовнішнього кінця правої брови, що відноситься до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Дані тілесні ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета, могли бути заподіяні за обставин, повідомлених потерпілим ОСОБА_7 , за давністю спричинення можуть відповідати часу, повідомленому ним; виписка із амбулаторної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 , за період із 06.01.2025 до 14.01.2025, де зазначено основний діагноз та супутні захворювання, відомості про виконане оперативне втручання, маються додатки у виді рентгенівських знімків лівої ноги із переломом; протокол мультиспіральної комп'ютерної томографії, що містить відомості про переломи кісток лицевого черепа; довідку за результатами рентгенограми від 06.01.2025 із відомостями про скалковий перелом лівої великогомілкової кістки із незначним зміщенням.
За приписами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
За приписами ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Суд вважає, що надані прокурором на підтвердження вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення докази, які досліджені безпосередньо судом за участю сторін кримінального провадження та зміст яких відображений у даному вироку, є належними, достовірними та допустимими доказами, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та вони отримані у порядку, встановленому КПК України.
Заяв про недопустимість доказів від сторін не надходило.
Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_5 щодо предметів, якими обвинувачений заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, оскільки такі суперечать іншим матеріалам кримінального провадження а також послідовність заподіяння ударів останньому.
Зокрема, при відтворенні обстановки та обставин події свідок ОСОБА_8 показала, що обвинувачений ОСОБА_5 вдарив металевим предметом потерпілого, який перебував у положенні сидячи, по обличчю та нозі, чим заподіяв тілесні ушкодження. Вірогідність такого ходу подій підтверджена висновком додаткової судово-медичної експертизи від 17.03.2025 №02-01/179, за змістом якого експерт дійшов однозначного висновку про можливість виникнення у потерпілого тілесних ушкоджень за механізмом, вказаним свідком при відтворенні обстановки та обставин події. Вказане підтверджується показаннями потерпілого, який не посилався на ті обставини, що ОСОБА_5 завдав йому удару табуреткою, коли він перебував у положенні стоячи, а також даними, здобутими під час слідчого експерименту за участю потерпілого, де він відтворив механізм та послідовність завдання ОСОБА_5 ударів і такі обставини отримали своє підтвердження у висновку додаткової судово-медичної експертизи від 17.03.2025 №02-01/180. При цьому судом не оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 про послідовність завдання відповідних ударів, оскільки така не має значення для кваліфікації дій обвинуваченого та не була предметом експертного дослідження під час досудового слідства.
Щодо доводів обвинуваченого про те, що показання під час досудового слідства, зокрема слідчого експерименту, свідок ОСОБА_8 надавала «під тиском та всупереч власній волі», то такі судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. На такі не посилалася і свідок ОСОБА_8 , яка під час допиту пояснювала, що могла помилково повідомити відповідні обставини, зокрема ті, що стосуються дій обвинуваченого та потерпілого, їх послідовності, використовуваних сторонніх предметів, і це було спричинено її власними переживаннями від стресової ситуації, вагітністю та прагненням захистити близьку людину, яким для неї є ОСОБА_5 . Водночас суд констатує, що жодного раціонального пояснення своєї поведінки на досудовому слідстві, а також під час судового розгляду, спричинених нею суперечностей, свідком не надано.
Вказане тією ж мірою стосується і показань обвинуваченого, оскільки в частині того, якими діями та предметами, що він використовував, потерпілому завдані тілесні ушкодження, такі в цілому є ідентичними обставинам, повідомлений свідком ОСОБА_8 при її допиті в суді, різниця полягає лише в тому, що обвинувачений вказував, що кинув потерпілому табуреткою в обличчя, а в подальшому вдарив битою по нозі, а свідок - навпаки.
Аргументи обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що тілесні ушкодження голови та обличчя він потерпілому спричинив, кинувши в його бік табуреткою та не маючи наміру влучити в якусь конкретну частину його тіла, а удар биткою завдав пізніше і при цьому обидва діяння були викликані агресивною поведінкою з боку ОСОБА_7 , суд відкидає, оскільки вважає такі спробою обвинуваченого виправдати свою протиправну поведінку та перекласти частину провини на потерпілу особу.
Натомість умисного та усвідомленого характеру удару, завданого обвинуваченим по ногам ОСОБА_7 , ОСОБА_5 не заперечує.
При цьому металева труба, вилучена при огляді місця події 23.02.2025 за місцем проживання потерпілого, з огляду на обставини, вказані вище, не може вважатися тим предметом, яким ОСОБА_5 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_7 , тому не має значення речового доказу для даного кримінального провадження.
На переконання суду, вказані свідком ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 суперечності та викликані цим розбіжності, не спростовують висновку про те, що саме обвинувачений ОСОБА_5 заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 , діючи цілеспрямовано та умисно.
Оцінюючи доказове значення зазначених вище доказів, суд приходить до висновку про те, що всі вони у сукупності точно і конкретно підтверджують місце, час, фактичні обставини вчиненого злочину та у сукупності підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є належними, достовірними і допустимими та в своїй сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого та доводять наявність у діях ОСОБА_5 складу злочину за встановлених судом обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Приймаючи рішення, суд виходить з того, що згідно усталеної практики ЄСПЛ, при оцінці доказів, як правило, застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Коробов проти України», п. 66, рішення «Яременко проти України», п. 57). До такого ж висновку дійшов Верховний Суд, зазначивши, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення (постанова ВС від 12.06.2018 в справі №712/13361/15).
Крім того, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Вимагається, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (постанова ВС від 09.10.2018 в справі №372/4155/15-к).
Отже в обґрунтування вироку суд покладає показання потерпілого ОСОБА_7 , відомості, отримані під час відтворення обстановки та обставин події від 22.02.2025 за участю потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 , висновки судово-медичної експертизи від 17.03.2025 №02-01/181, додаткових судово-медичних експертиз від 17.03.2025 №02-01/180 та №02-01/179, висновок судово-психіатричної експертизи від 16.04.2025 №231, вважаючи такі докази достатньо вагомими, переконливими, точними в цілому та в окремих деталях, вони не містять суперечностей, здобуті в передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку, а тому приймаються судом як достовірні і такі, що відповідають критеріям якості доказів, встановленим усталеною прецедентною практикою ЄСПЛ (п. 161 рішення ЄСПЛ в справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
На переконання суду, за обставинами даного кримінального провадження та з урахуванням показань свідка ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_5 про подію кримінального правопорушення, що не в повній мірі узгоджуються із вказаними доказами, достовірно встановлено винуватість ОСОБА_5 відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Враховуючи викладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_5 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а саме:
- характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином;
- обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що внаслідок його вчинення створена безпосередня загроза життю потерпілого ОСОБА_7 і обвинувачений не вживав жодних дій для надання останньому допомоги або компенсації негативних наслідків свого діяння, зокрема пов'язаних із викликом потерпілому медичної допомоги, витратами потерпілого на лікування;
- відношення обвинуваченого до скоєного, який провину та факт вчинення щодо потерпілого неправомірних дій визнав, заявив про каяття. Водночас, суд не вбачає в поведінці обвинуваченого щирого каяття, оскільки його показання, процесуальна поведінка, відсутність дій щодо відшкодування завданої шкоди, не свідчать про беззастережний осуд власної поведінки та прагнення мінімізувати її наслідки;
- особу обвинуваченого, який засуджений 31.07.2024 Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 289 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений із іспитовим строком 1 рік, відтак вчинив дане кримінальне правопорушення в період звільнення від відбування покарання із випробуванням, його молодий вік, несення військової служби за контрактом в період воєнного стану.
Суд не може прийняти доводів обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що на його утриманні перебуває новонароджена дитина, яка є його спільною із ОСОБА_8 дочкою, оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження його батьківства. Як встановлено із повідомлення свідка ОСОБА_8 , актовий запис вчинений за її прізвищем. Обвинувачений ОСОБА_5 об'єктивно не надавав та на даний час не має змоги надавати утримання вказаній дитині, оскільки станом на час її народження безперервно утримується під вартою та знятий із всіх видів забезпечення за місцем несення служби, що підтверджується матеріалами справи;
- за місцем проживання обвинувачений ОСОБА_5 характеризується посередньо, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, кілька разів проходив курс лікування у КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня».
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст. 66 КК України, судом не встановлено, обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Враховуючи відсутність обставин, що пом'якшують покарання, підстави для застосування положень статей 69, 69-1 КК України відсутні.
Із урахуванням викладеного суд призначає ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі, бо переконаний, що за викладених вище обставин кримінального правопорушення та з урахуванням особи обвинуваченого, таке покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, принципам законності, індивідуалізації та справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, однак вважає за доцільне, враховуючи молодий вік обвинуваченого, його свідоме відношення до військового обов'язку в період воєнного стану, що вказує на наявність в нього настанови на вчинення суспільно-корисного діяння, покарання призначити на рівні нижньої межі, передбаченої відповідною санкцією.
Підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від покарання із випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, судом не встановлені, оскільки останній 31.07.2024 був звільнений від відбування покарання із випробуванням та протягом однорічного іспитового строку не зробив належних висновків зі своєї протиправної поведінки, через відносно невеликий проміжок часу вчинив інший, більш тяжкий насильницький злочин, а це, на переконання суду, свідчить про переважно протиправне спрямування його поведінки.
Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, не відбувши покарання за попереднім вироком, покарання йому слід призначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.07.2024.
Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду від 11.04.2025 ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили судом не встановлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Отже ОСОБА_5 у строк відбування покарання слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з 11.04.2025 і до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 100, 124, 369-371, 374 КПК України, ст. 12, 50, 65, 66, 67, 72, ч. 1 ст. 121 КК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.07.2024 у виді шести місяців позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_5 до відбування 5 (п'ять) років та 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 11.04.2025 і до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою.
Речовий доказ по справі - металеву трубу, що знаходиться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області (номер книги обліку речових доказів 383, порядковий номер 4794) після набрання вироком законної сили - знищити.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку у день його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий: ОСОБА_1