Справа № 521/7096/25
Номер провадження:1-кп/521/1494/25
18 грудня 2025 року м.Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому та клопотання захисника про зміну запобіжного зоходу у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024160000000917 від 12.07.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.4 ст.368-3 КК КК України,-
В провадженні Хаджибейського районного суду м.Одеси перебуває зазначене кримінальне провадження, судом відновлено судовий розгляд.
Прокурор заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на тяжкість висунутого обвинувачення та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України без зміни раніше визначеного розміру застави. Також просила врахувати, що серед ризиків ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є високим, оскільки обвинуваченого повідомлено про підозру у вчиненні ще одного злочину. Підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу відсутні.
Захисник та обвинувачений заперечували проти клопотання прокурора, просили відмовити у його задоволенні, просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, який обвинувачений може виконувати в орендованій ним квартирі.
Вислухавши думки сторін, вивчивши клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
При розгляді питання про продовження строку запобіжного заходу оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.
З урахуванням наявності існування наведених ризиків виникла необхідність у вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за вчинення якого, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дев'яти років. Обвинувачений раніше судимий, має постійне місце проживання, неповнолітніх дітей на утриманні, до затримання здійснював підприємницьку діяльність, є інвалідом 2ї групи, уклав договор оренди квартири у м.Одеса 01.09.2025 року.
Суд приходить до висновку, що обвинувачений, для якого настання вказаних наслідків є небажаним, може вдатися до спроб переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, серед іншого оренди квартири у м.Одеса за договором, соціальних зв'язків на думку суду не здатні усунути наявність наведених ризиків та існує реальна загроза, що останній може вдатися до переховування від суду, зазначений ризик є достатьньо високим, оскільки судом ще на закінчено судовий розгляд, а тому ризики незаконно впливу на свідків, вчинення іншого правопорушення, також залишаються реальними.
Під час вирішення питання продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд також враховує надані суду відомості щодо особи обвинуваченого, який є інвалідом 2ї групи, стану його здоров'я, здійсненням останнім волонтерської діяльності.
З урахуванням наявності існування наведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, виникла необхідність у вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу стосовно обвинувачених.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу. Та відповідно до п.5 ч.2 зазначеної статті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, можна дійти висновку про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою надасть можливість запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити і гарантувати належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та перешкодити зазначеним ризикам.
За наведених обставин суд відхиляє посилання сторони захисту на відсутність наведених стороною обвинувачення ризиків, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Судом ще не закінчено судовий розгляд, тому ризикі можливого впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення та інші, на які посилається прокурор, продовжують існувати.
При цьому суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, які на час розгляду клопотання є реальними.
Під час розгляду клопотання прокурора судом також враховується, що вимогами Кримінального законодавства передбачено достатньо суворе покарання за злочин, який інкримінується обвинуваченому, а тому з метою нівелювання існуючих ризиків, зокрема переховування від суду та уникнення можливого суворого покарання, існують достатні підстави для подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу, що забезпечить судовий розгляд кримінального провадження та слугуватиме виконанню його завдань.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Оцінивши в сукупності всі наведені обставини, суд бере до уваги тяжкість інкримінованих злочинів, матеріальний стан, особу обвинуваченого та приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та необхідності продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому та відсутності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки такий запобіжний захід не зможе забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде співмірним з існуючими ризиками, відповідатиме особі обвинуваченого та тяжкості висунутого йому обвинувачення і зможе забезпечити належну процесуальну поведунку останнього.
Судом раніше було зменшено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу обвинувачченому, до розміру 490 (чотириста дев'яносто) прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 1483720 (один мільйон чотириста вісімдесят три тисячі сімсот двадцять) гривень, що є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України та співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості висунутого йому обвинувачення. Підстав для зменшення розміру застави суд не знаходить із урахуванням наведених обставин.
Керуючись ст.ст. 315, 176,177, 183, 193,194, 196 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів по 15 лютого 2026 року включно без зміни раніше визначеного розміру застави.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1