Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10223/25
Провадження № 2/711/4368/25
18 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
29.10.2025 позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», в особі представника Канак М.С., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за Договором позики № 78788125 від 17.02.2023 у розмірі 42 414,80 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 17.02.2023 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 78788125, за умовами якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики. 14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 9 від 23.08.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 42 414,80 грн., з яких: 10 700,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 714,80 грн. - сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам Договору позики відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідачки позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 78788125 в розмірі 42 414,80 грн., з яких: 10 700,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 714,80 грн. - сума заборгованості за відсотками.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
25.11.2025 представник відповідача - адвокат Підодвірний Т.І. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачем не надано доказів того, що наявна у матеріалах справи копія договору № 78788125 від 17.02.2023 створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є не належним доказом, оскільки в ньому відсутні відомості про суми, сплачені відповідачем на погашення заборгованості, а також не зазначено відсоткову ставку, за якою здійснювалося нарахування. Крім того, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги, оскільки у договорі факторингу відсутні посилання на договір № 78788125 та ПІБ відповідача. Витяг із реєстру боржників до договору факторингу створений позивачем одноособово як зацікавленою особою, що робить його неналежним та недопустимим доказом відступлення права вимоги.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У позовній заяві ОСОБА_2 просила розглядати справу за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Підодвірний Т.І. у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення або про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.02.2023 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78788125, який підписаний сторонами електронним підписом та електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов Договору позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума позики - 10 700,00 грн. Строк позики 30 днів. Процентна ставка (базова) - 2,5% в день (фіксована). Дата надання позики - 17.02.2023. Дата повернення позики - 19.03.2023. знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 1% в день. Процентна ставка за понадстрокове користування кредитом (його частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%. Пеня (не застосовується в період карантину) - 2,70% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2 333,95%. Орієнтовна загальна вартість позики - 13 910,00 грн.
У Договорі містяться персональні дані відповідача, зокрема дата народження, РНОКПП, паспортні дані, адреса, номер телефону, адреса електронної пошти, номер картки, а також електронний підпис одноразовим ідентифікатором «UeM1UlpqYm».
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 78788125 від 17.02.2023, сформованим ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 21.03.2023 відповідач здійснив платіж у розмірі 385,20 грн., який зарахований в рахунок погашення відсотків за користування кредитом. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 42 414,80 грн., яка складається з: 10 700,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 31 714,80 грн. - заборгованість за відсотками.
14.06.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено Договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позику), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
23.08.2023 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено Додаткову угоду № 10 до Договору факторингу № 14/06/21 від 28.07.2021, якою сторони домовились про загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно реєстрів боржників № 9 від 23.08.2023 та ціну продажу.
Згідно акту прийому - передачі реєстру боржників № 9 від 23.08.2023 за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» та клієнт ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали даний акт про те, що на виконання п. 1.2 Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю № 2 кількістю 4 657, після чого, з урахуванням п. 1.2 Договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Відповідно до Реєстру боржників № 9 від 23.08.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 78788125 у розмірі 42 414,80 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 10 700,00 грн., заборгованість за відсотками - 31 714,80 грн.
На час розгляду справи Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78788125 від 17.02.2023 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний, доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором суду не надано.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Відповідно до частини 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що 17.02.2023 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78788125.
Доводи сторони відповідача щодо недоведеності позивачем факту укладення вказаного Договору у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», через відсутність на ньому електронного цифрового підпису, спростовуються матеріалами справи.
Так, з копії договору № 78788125 від 17.02.2023 слідує, що вказаний договір, укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленням, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ.
Вказаний договір підписаний з боку позикодавця директором за допомогою електронного підпису «QpXKihN7Sb», а з боку позичальника за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UeM1UlpqYm». Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття цивільних прав та обов'язків, а також забезпечує їх ідентифікацію сторін.
Відповідач не спростував факт використання ним одноразового ідентифікатора для підписання Договору, зокрема, не надав доказів неправомірного використання його персональних даних для укладення Договору позики, чи звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій.
Водночас, суд вважає слушними доводи сторони відповідача щодо недоведеності позивачем факту перерахування коштів та розміру заборгованості.
Відповідно до частини 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 752/17604/15-ц зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що грошові кошти були перераховані на банківський картковий рахунок відповідача. Проте, в порушення вимог статтей 76-81 ЦПК України, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту перерахування коштів ОСОБА_1 (зокрема: меморіального ордеру, платіжного доручення, виписки з рахунку позикодавця про списання коштів або довідки платіжної системи про успішну транзакцію із зазначенням реквізитів картки отримувача). Сама лише наявність підписаного електронного договору не свідчить про реальне виконання позикодавцем зобов'язання з надання грошових коштів. Оскільки позика є реальним договором, відсутність доказів передачі грошей свідчить про те, що зобов'язання у відповідача не виникло.
Суд наголошує, що Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Обов'язком позивача, який стверджує про надання відповідачу позики первісним кредитором за Договором позики, у якого він набув право вимоги, є надання доказів, що підтверджують зарахування позичальнику таких коштів, а у разі неможливості самостійно подати такий доказ - право на обґрунтування такої неможливості та заявлення клопотання про витребування доказів судом.
Водночас, звертаючись до суду із позовом позивач первинних облікових бухгалтерських документів не надав, про здійснення ним досудових заходів забезпечення доказів не вказував, клопотання про витребування судом таких доказів не подавав.
Укладаючи договори факторингу, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не був позбавлений права вимагати первинні бухгалтерські документи у первісного кредитора.
Розрахунок заборгованості за Договором, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання позики, а, отже, не є належними доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок є документом, створеним первісним кредитором, а, відтак, інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості.
Таким чином оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ»» до ОСОБА_1 є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: Г. В. Булгакова