Справа № 766/14076/18
н/п 2-з/766/212/25
про забезпечення позову
18.12.2025р. суддя Херсонського міського суду Херсонської області Зуб І.Ю., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лошкарьова Федора Анатолійовича про забезпечення позову, -
Заявник звернувся до суду із зазначеною заявою, в якій просить забезпечити позов. А саме: накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Заява мотивована наступним.
Суть спору полягає у стягненні майнової шкоди у розмірі 40 770,00 грн., завданої майну позивачки 07 липня 2018 року, а також понесених судових витрат.
Сторона позивачки повідомляє суду, що на початку розгляду справи вже вживалися заходи щодо забезпечення позову, проте вони були скасовані з огляду на обставини, що існували у 2018 році: Ухвалою Херсонського міського суду від 18 липня 2018 року у справі № 766/13541/18 було накладено арешт на квартиру відповідача. Постановою Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року ухвалу про арешт було скасовано. Мотивація суду полягала у тому, що матеріали справи не містили доказів вчинення відповідачкою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання (реалізація майна, підготовчі дії до реалізації тощо), а сам факт заподіяння шкоди не свідчить про реальну загрозу невиконання рішення. Ухвалою Херсонського міського суду від 22.11.2018 у справі № 766/14076/18 також було відмовлено у забезпеченні позову з аналогічних підстав відсутність доказів реальної загрози відчуження майна. Однак, станом на сьогоднішній день обставини справи кардинально змінилися. Ризик відчуження майна, який у 2018 році суди вважали припущенням, у 2019 році став доконаним фактом, що підтверджується Постановою Херсонського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року у справі № 766/9971/21, яка набрала законної сили.
Підставою для повторного звернення з клопотанням про забезпечення позову є підтвердження недобросовісної поведінки сторони відповідача, спрямованої на приховування активів від стягнення. Як встановлено Постановою Херсонського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року у справі № 766/9971/21: 30 вересня 2019 року, тобто вже під час розгляду справи № 766/14076/18 про стягнення шкоди, ОСОБА_2 уклала договір дарування квартири АДРЕСА_1 на користь свого сина, ОСОБА_3 . Постановою Херсонського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року у справі № 766/9971/21 визнано цей правочин недійсним як такий, що вчинений на шкоду кредитору (фраудаторний правочин). Постановою Херсонського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року у справі № 766/9971/21 встановлено, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були спрямовані на фіктивний перехід права власності з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду саме у справі № 766/14076/18.
Наведені обставини є прямим та беззаперечним доказом того, що: Існує реальна та підтверджена діями загроза невиконання рішення суду у справі № 766/14076/18. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже вчиняли активні дії щодо відчуження єдиного цінного активу, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги позивача. ОСОБА_3 , який є правонаступником та нинішнім фактичним власником (спадкоємцем) майна, був безпосереднім учасником фраудаторної схеми, що свідчить про його намір ухилитися від майнової відповідальності. Відсутність арешту на даний момент надає відповідачу можливість повторно відчужити квартиру третім особам (добросовісним набувачам), що зробить виконання рішення суду про стягнення коштів остаточно неможливим, адже у відповідача відсутні інші співмірні активи.
Зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду з метою поновлення прав позивача.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України в судове засідання сторони не викликались.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наступне.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
23 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої відповідачем внаслідок залиття належної позивачці квартири АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_1 , розташованій над квартирою позивачки. 07 липня 2018 року відбулось затоплення належної позивачці квартири внаслідок пошкодження фільтра водяного лічильника, розташованого у квартирі ОСОБА_2 , що підтверджується актом ЖБК «КОМАРОВ». Згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи вартість ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого внаслідок затоплення майна, становить 40 770,00 грн. З огляду на викладене, посилаючись на ст.1166 ЦК України ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 40 770,00 грн, витрати на правничу допомогу 8 000,00 грн та судові витрати.
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданого Корабельним районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблений актовий запис №253.
В матеріалах справи міститься клопотання про залучення правонаступника, яке буде розглянуто судом в судовому засіданні.
Так, на час розгляду заяви про забезпечення позову питання про наявність або відсутність підстав для залучення правонаступника ще не вирішено.
У справі № 766/9971/21 в постанові Херсонського апеляційного суду вказано: «…що ОСОБА_2 з дня пред'явлення до неї вказаного позову про стягнення матеріальної шкоди (23.07.2018 року) та до дня відчуження своєї квартири за договором дарування (30.09.2019 року) достовірно знала про розгляд справи № 766/14076/18, заявляла клопотання про розгляд справи в судовому засідання з повідомлення (викликом) сторін, у задоволенні якого ухвалою суду від 16.10.2018 року було відмовлено. Також суд апеляційної інстанції враховує те, що оспорюваний договір дарування квартири уклали сторони, які є близькими родичами (мати подарувала синові). Стороною відповідача не надано доказів на підтвердження того, що під час укладення спірного договору дарування внутрішня воля сторін договору (матері та сина) відповідала зовнішньому її прояву, що сторони договору передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, а саме що відчужував ОСОБА_2 мала інше житло, в якому мала намір жити після відчуження своєї вказаної квартири та в дійсності переселилася в те житло, тобто що вона після укладення договору дарування припинила фактично володіти та користуватися вказаною квартирою. Навпаки, сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 після укладення договору дарування продовжувала фактично володіти та користуватися вказаною квартирою.» Судом апеляційної інстанції договір дарування квартири, на яку просить представник позивача накласти арешт в якості забезпечення позову, визнано недійсним.
У відповідності до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, що зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення доказів».
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимоги.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення доказів» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, втому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Враховуючи факти, встановлені судом, факти встановлені судовими рішеннями у справі № 766/9971/21, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та існуванням загрози невиконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 150-153 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
СуддяІ. Ю. Зуб