Справа № 576/2646/25
Провадження № 2/576/840/25
18 грудня 2025 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
суддяУсенко Л.М.
секретар судового засіданняБірюк О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 576/2646/25
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
до ОСОБА_1
простягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи та представники:не викликались
13.10.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» через свого представника Какун А.С. звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/13740/82/768356 у розмірі 38 238 грн та понесених судових витрат.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 20.12.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010/13740/82/768356, підписанням якого позичальник підтвердив, що ознайомився з чинною редакцією Правил та Тарифів банку на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб.
24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-72, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 2 від 26.07.2024 до договору відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 38 238,10 грн.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання.
З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 010/13740/82/768356 у розмірі 38 238,10 грн (сума заборгованості за основною сумою боргу).
Ухвалою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03.11.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву.
Відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином.
Заяв чи клопотань від учасників процесу не надійшло.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Безпосередньо дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
20.12.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010/13740/82/768356, підписаний відповідачем власноруч. Згідно з умовами договору розмір поточного ліміту на дату початку кредитування становить 10 000 грн, строк кредиту становить 48 місяців, процентна ставка фіксована - 45% річних, процентна ставка за користування сумою кредиту - 0,0001% річних, загальна вартість кредиту - 28 315 грн (а.с. 5-6).
Відповідач отримав платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 8).
24.07.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та АТ «Райффайзен Банк» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72 (а.с. 10-11), за яким, та додатковою угодою №1 до нього, АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказані у реєстрах боржників (портфель заборгованості).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 (а.с. 14) ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/13740/82/768356 у сумі 38 238,10 грн.
Також суду наданий розрахунок заборгованості, складений представником позивача. У розрахунку вказано, що станом на 31.08.2025 відповідач мав заборгованість в сумі 38 238,10 грн, з 26.07.2024 (дата відступлення права вимоги) сума боргу не змінювалась (а.с. 9).
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач особисто підписала заяву-договір від 10.01.2022 без номера.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Однак, матеріали справи не містять доказів надання відповідачу кредитних коштів за вказаними у договорі реквізитами, зокрема, платіжної інструкції, меморіального ордеру, виписки з особового рахунку тощо.
Розрахунок заборгованості, що наданий позивачем, не є первинним документам, який підтверджує отримання відповідачем кредиту, користування ним, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок створений самим позивачем, а тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником кредитних коштів.
Враховуючи ненадання позивачем доказів на підтвердження виконання первинним кредитором обов'язку з надання відповідачу кредитних коштів, а також те, що реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України, при цьому тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, згідно зі статтею 141 ЦПК України, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 18 грудня 2025 року.
Суддя Л.М. Усенко