Провадження №2/447/944/25
Справа №447/1672/25
18.12.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді: Бачуна О.І.
з участю секретаря судового засідання: Данилів О.І.
представника позивача Змисної М.Р., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в залі суду м. Миколаєві, Львівської області справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
Позивач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 : квартиру за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв.м.; автомобіль TOYOTA AVENSIS 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 . Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв.м.; Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , компенсацію вартості транспортного засобу TOYOTA AVENSIS 2008 року випуску у розмірі 161385,00грн.
Мотивує вимоги тим, що сторони по справі зареєстрували шлюб 18.09.2015року. Під час перебування у шлюбі ними було придбано майно, у поділі якого на даний час виникла необхідність, оскільки в добровільному порядку вони не дійшли згоди щодо його розподілу.
Ухвалою суду від 05.06.2025року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 28.10.2025року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, пояснили що дійсно квартиру за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв.м. є спільним майном подружжя. Крім цього, просили суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки TOYOTA AVENSIS 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , стягнути з відповідача в користь позивачки грошову компенсацію в розмірі 50% вартості автомобіля в сумі 98236,68грн.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників справи, встановлені наступні обставини справи.
Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта № НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони по справі зареєстрували шлюб 18.09.2015року, актовий запис 09.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області №447/1914/24 від 02.10.2024року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
Як вбачається із висновку експерта за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження №22757 від 12 травня 2025року середня ринкова вартість автомобіля TOYOTA AVENSIS 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_1 станом на 02.05.2025року становить 322770 гривень.
Як вбачається із інформації наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 09.05.2025року , транспортний засіб марки TOYOTA AVENSIS 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , який з 15.12.2023 року належав ОСОБА_1 , 17.04.2025року був перереєстрований в ТСЦ №3245 на нового власника ОСОБА_5 .
Як вбачається із інформації наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 19.05.2025року, транспортний засіб марки TOYOTA AVENSIS 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , реєструвався за ОСОБА_1 , 15.12.2023року на підставі договору купівлі-продажу №9545 від 14.12.2025року виданого ПП « Автовир»
Як вбачається із висновку експерта №93 від 26.09.2025року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи згідно адвокатського запиту №456 від 19.09.2025року, ринкова вартість автомобіля TOYOTA AVENSIS, Т25, 2,0D, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_3 станом на момент його огляду 23.09.2025року з урахуванням калькуляції необхідного відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, становить 273900,36грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22.11.2021року, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 передали, а ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв.м.
Факт належності ОСОБА_1 квартири за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв.м. підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №286009348.
Як вбачається із роздруківки з АТ КБ « ПриватБанк» 12.12.2023року ОСОБА_1 отримав переказ грошових коштів в сумі 2000 USD від ОСОБА_9 .
Як вбачається із роздруківки повідомлення з електронної пошти ОСОБА_10 від 18.09.2025року, від ОСОБА_9 надійшло повідомлення наступного змісту « Привіт Коля, дякую що повернув 2000 $ які я позичала тобі на машину і 100 $ за комісію. Ніна передала.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 визнав вимогу щодо поділу квартири за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв.м. Щодо іншого майна згода на поділ між колишнім подружжям не було досягнуто.
Враховуючи те, що рухоме та нерухоме майно придбано сторонами у період шлюбу, то воно визнається судом спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями Цивільного Кодексу України та Сімейним Кодексом України.
Згідно із ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1статті 61 Сімейного Кодексу України визначено, що об"єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із ст. 70 Сімейного Кодексу України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із ст.71Сімейного кодексу України майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2ст.71 Сімейного кодексу України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Частиною 2 статті 184ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Суд не бере до уваги наданий стороною позивачки висновок експерта №22757 від 12.05.2025року, відповідно до якого за результатами проведення експертного автотоварознавчого відповідно експертом визначено, що середня ринкова вартість автомобіля TOYOTA AVENSIS 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_1 станом на 02.05.2025року становить 322770 гривень, оскільки експертом ОСОБА_11 для експертного дослідження взято автомобіль 2009року випуску, що підтверджується Бюлетнем автотоварознавця №140 квітень 2025року, а предметом спору в даній справі є автомобіль 2008року випуску.
Крім цього, як вбачається із висновку експерта №93 від 26.09.2025року ринкова вартість автомобіля TOYOTA AVENSIS, Т25, 2,0D, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_3 станом на 23.09.2025року з урахуванням калькуляції необхідного відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, становить 273900,36грн., тому суд вважає, що компенсацію половини вартості вказаного автомобіля потрібно визначати із вказаної суми.
Суд критично оцінює подану відповідачем квитанцію від 12.12.2023року про отримання ним грошового переказу на суму 2000$ (доларів) від ОСОБА_9 , оскільки з такої не вбачається призначення платежу. Відтак суд не бере до уваги роздруківку повідомлення з електронної пошти ОСОБА_12 від 18.09.2025року
Судом встановлено, що автомобіля марки TOYOTA AVENSIS 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 ОСОБА_13 15.12.2025 року одноособово відчужив ОСОБА_5 , тому з ОСОБА_13 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 половину вартості вказаного автомобіля, що становить 136950,18 гривень (273900,36грн. вартість автомобіля / 2)
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ч. 2 ст.77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1,6 ст.81 ЦПК України).
Докази у справі відповідно до положень ст.89 ЦПК України оцінюються, окрім іншого, за принципом їх достатності і взаємного зв'язку у їх сукупності.
Керуючись ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.ст.7-13, 76-81, 139, 141,259, 263-265, 268, 273,354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 право власності на 1\2 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв.м.;
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_4 компенсацію половини вартості транспортного засобу TOYOTA AVENSIS 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 у розмірі 136950,18 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 18.12.2025
Суддя Бачун О. І.