18.12.2025 Справа №642/7743/25
Провадження № 1-кп/642/681/25
18 грудня 2025 року м.Харків
Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12016220510002236, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,
До Холодногірського районного суду міста Харкова надійшло клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12016220510002236, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.06.2016, приблизно, о 01-00 год. невстановлені особи, знаходячись в приміщенні нічного клубу «Шоколад», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 140 нанесли умисні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
05.07.2016 допитано в якості свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що в ніч з 19.06.2016 по 20.06.2016 перебував у нічному клубі «Шоколад», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 140, де о 00 год. 30 хв. до ОСОБА_4 підійшов раніше невідомий йому чоловік, який працював охоронцем у вищевказаному клубі та наніс потерпілому кулаком правої руки один удар в область лівої щоки, що відповідно до висновку експерта відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення протягом 9 років було проведено ряд необхідних слідчих дій, але встановити осіб, які скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, не вдалось можливим, про підозру будь - якій особі не повідомлено.
Досудовим розслідуванням встановлено, що кримінальне правопорушення, відповідно до змісту інформації про події, мало місце 20.06.2016. Отже, з моменту вчинення кримінального правопорушення сплинули строки притягнення особи до кримінальної відповідальності. Оскільки, відповідне кримінальне правопорушення було вчинено в червні 2016 року, то строк притягнення до відповідальності за вказане кримінальне правопорушення - злочин закінчився.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив суд його задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки невідомі, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.
Вислухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, з-поміж іншого, з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Закриття кримінального провадження є однією з форм закінчення досудового розслідування, яке відбувається за наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Провадження може бути закрите після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, оцінки прокурором всіх зібраних та перевірених доказів, а тому п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України не звільняє слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та належного виконання ними своїх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Аналіз норми п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України свідчить про те, що закриття кримінального провадження за вказаною правовою підставою може мати місце лише у разі доведеності події кримінального правопорушення, її юридичної кваліфікації та за умови невстановлення особи, яка його вчинила, а також закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Судом встановлено, що у провадженні СВ ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12016220510002236 від 20.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 20.06.2016, приблизно, о 01-00 год. невстановлені особи, знаходячись в приміщенні нічного клубу «Шоколад», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 140 нанесли ОСОБА_4 умисні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
05.07.2016 допитано потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що в ніч з 19.06.2016 по 20.06.2016 перебував у нічному клубі «Шоколад», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 140, де о 00 год. 30 хв. до ОСОБА_4 підійшов раніше невідомий йому чоловік, який працював охоронцем у вищевказаному клубі та наніс потерпілому кулаком правої руки один удар в область лівої щоки, що відповідно до висновку експерта відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Як вбачається з матеріалів вказаного кримінального провадження та встановлено судом, в період з 20.06.2016 по теперішній час органом досудового розслідування не проведено жодної слідчої (розшукової) дії щодо розслідування кримінального провадження, хоча потерпілий чітко зазначив, що тілесні ушкодження йому нанесли саме охоронці з клубу «Шоколад».
Окрім цього, в матеріалах кримінального провадження відсутні вказівки прокурора по кримінальному провадженню.
Прокурор в своєму клопотанні про закриття зазначає, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення протягом 9 років було проведено ряд необхідних слідчих дій, але встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України на теперішній час, не вдалось можливим, про підозру будь-якій особі у вказаному кримінальному провадженні не повідомлено. Вищевказане кримінальне правопорушення - передбачене ч. 1 ст. 122 КК України відповідно до ч. 4 ст.12 КК України відносяться до нетяжких злочинів. Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п?ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини. Таким чином, з моменту вчинення кримінального правопорушення до теперішнього часу минуло більше, ніж п'ять років, у зв?язку з чим закінчився відповідний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, на теперішній час, на думку прокурора, є достатні підстави для закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
Однак суд звертає увагу, що прокурорами Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова взагалі не здійснювалося процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні шляхом здійснення відповідних дій, передбачених КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №12016220510002236 від 20.06.2016, станом на дату подання прокурором клопотання про закриття кримінального провадження дії щодо встановлення особи органом досудового розслідування не проводились взагалі, а тому досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016220510002236 від 20.06.2016 не може відповідати вимогам ефективності.
Орган досудового розслідування не надав належної оцінки доводам заявника про вчинення кримінального правопорушення, не дотримані вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.
Разом з тим до обов'язків держави входять позитивні зобов'язання у сфері прав людини, метою, яких є: захист осіб; забезпечення достатніх юридичних засобів реагування на випадки порушення прав людини; гарантія проведення ефективного, оперативного та невідкладного розслідування випадків порушення прав людини незалежними компетентними особами; сприяння реалізації та забезпечення ефективного механізму юридичного, передусім судового захисту основоположних прав людини; запобігання порушення прав людини із боку третіх осіб.
Доктрина позитивних зобов'язань передбачає, що держава повинна не тільки володіти законодавством, що найбільш повно забезпечує дотримання як негативних, так і позитивних прав, але і вживати всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не залишалося на папері. Тобто права мають бути забезпечені не тільки de jure, але і de facto. Але держава вільна у виборі конкретних заходів, які підлягають застосуванню, щодо повного та ефективного захисту тих чи інших прав людини. Позитивні зобов'язання держави не можуть тлумачитись як такі, що визначають конкретні засоби чи конкретні дії держави.
Єдиним критерієм для визначення того, чи дотримувалась держава в особі її органів влади цього обов'язку, є ефективність її дій у конкретній ситуації.
У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
При цьому суд звертає увагу, що поняття «не встановлення особи» та «не встановлення місцезнаходження особи» не є тотожними в розумінні кримінального процесуального закону України, і не встановлення місцезнаходження особи не є підставою для закриття кримінального провадження в будь-якому випадку.
Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі «Євген Петренко проти України» (заява №55749/08 від 29 січня 2015 року) § 65 «…для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості».
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини на державу за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції покладений обов'язок провести ефективне розслідування. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування узагальнені в рішеннях у справах «Джуліані та Гаджіо проти Італії» (Giuliani and Gaggio v. Italy) та «Армані да Сілва проти Сполученого Королівства» (Armani Da Silva v. the United Kingdom).
Таке зобов'язання провести розслідування не є обов'язком досягнення результатів, а обов'язком вжиття заходів. Не кожне розслідування обов'язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає із викладом подій скаржника. Проте воно, в принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими - до встановлення та покарання винних осіб «Джуліані та Гаджіо проти Італії», пункт 301, та «Армані да Сілва проти Сполученого Королівства», пункт 233.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2024 № 953/8874/23 наголошено, що закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, не звільняє суд від обов'язку перевірити, чи дотримався орган досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин справи. Прийняття рішення про закриття провадження з цієї підстави можливе лише після констатації того, що орган досудового розслідування провів повне, всебічне та неупереджене розслідування і вжив усіх можливих заходів, проте не встановив особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Отже, суд доходить висновку, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженню не було проведено взагалі, органом досудового розслідування не вчинено жодної слідчої дії, направленої на встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а тому клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12016220510002236 від 20.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, у якому не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України є передчасним та задоволенню не підлягає.
Керуючись п. 3-1 ч. 1, п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України, суд,-
У задоволенні клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12016220510002236, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя ОСОБА_5