15 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14436/24 пров. № А/857/33323/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Обрізка І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року, прийняте суддею Сподарик Н.І. у місті Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (надалі - ГУ ДМС, відповідач) про визнання протиправними дій щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20080607-01646 (скорочено - УПЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами збирання, обробки та внесення її персональних даних;
- визнання протиправною бездіяльність ДМС України (відповідь №КО-3879-24/6.3/2503-24 від 03.05.2024) як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо невжиття заходів із знищення (видалення, анулювання) унікального номеру запису у реєстрі 20080607-01646 (скорочено - УНЗР), який присвоєний Васечко М.Л., ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язання ДМС України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру знищити (видалити, анулювати) унікальний номер запису у реєстрі 20080608-01646 (скорочено - УНЗР), який присвоєний Васечко М.Л., ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 відмовлено в позові.
Суд виходив з того, що на час звернення до суду не було порушено право або інтерес позивача, оскільки на її заяву щодо відкликання згоди на збір та обробку персональних даних паспорта громадянина України для виїзду за кордон, повернення паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідачем надана відповідь у якій відмовлено позивачу у видаленні УНЗР з системи ЄІАС УМП, оскільки причини відсутні, а також роз'яснено правила та процедуру оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Суд зазначив, що позивачка як аргумент позовної заяви стверджує, що не була поінформована про порядок функціонування системи Єдиного державного демографічного реєстру. Проте законодавство України є загальнодоступне, перед набранням чинності будь яким законодавчим актом передує його офіційне опублікування, а незнання законодавства не позбавляє прав та не звільняє від обов'язків, які особа на себе бере, добровільно з власної ініціативи подаючи заяву до компетентних органів для оформлення будь-яких документів, сплативши при цьому адміністративний збір за адміністративну послугу.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дитиною подано до органів ДМС України заяву - анкету, однак, така заповнювалася працівниками ГУ ДМС у Львівській області, так само і персональні дані у подальшому заносились в електронному вигляді до електронної системи Єдиного державного демографічного реєстру без згоди ОСОБА_1 та згоди дитини на збір та обробку персональних даних, тому така згода є недійсною (надана заява - анкета не містить доказів згоди та підпису позивачів, а також згоди на присвоєння номеру - УНЗР).
Крім того, у заяві - анкеті відсутня будь - яка інформація щодо участі батьків при її заповненні. Також позивачів супереч Закону України «Про захист персональних даних» не було поінформовано про мету обробки персональних даних та її наслідки.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 , отримала 31.07.2017 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 з безконтактним електронним носієм.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до ГУ ДМС України у Львівській області та Державної міграційної служби України із заявою, в якій просили знищити (видалити, анулювати) персональний номер 20080607-01646, який присвоєний при оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Листом від 03.05.2024 №КО-3879-24/6.3/2503-24, Державна міграційна служба України повідомила про відмову позивачу у видаленні УНЗР з системи ЄІАС УМП, оскільки причини відсутні.
Листом від 15.05.2024 за №В-475/6/4601-24/4601.08/7100-24, ГУ ДМС України у Львівській області повідомили заявників, що Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачає підстав та права вимагати видалення даних з Реєстру. УНЗР не може бути видалено з Реєстру, якщо особа отримала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру. Враховуючи те, що інформація відносно ОСОБА_2 була внесена в Реєстр за згодою законного представника ОСОБА_1 без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», та така інформація є достовірною, відомості про зворотнє відсутні, тому підстави для видалення УНЗР - відсутні.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначені Законом України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (надалі - Закон №5492-VI).
На виконання вимог Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України постановою від 18 жовтня 2017 № 784 затвердив «Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації» (далі - Порядок ведення ЄДДР).
Зокрема, пунктом 4 цього Порядку передбачено, що Реєстр складається з головного та резервного обчислювальних центрів і вузлів уповноважених суб'єктів. Уповноважені суб'єкти є розпорядниками відомчих інформаційних систем у межах, визначених Законом №5492-VI. Засобами Реєстру є технічні і програмні засоби відомчих інформаційних систем уповноважених суб'єктів, що застосовуються для внесення інформації до Реєстру та оформлення документів.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до ЄДДР здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в ЄДДР та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в ЄДДР є незмінним.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).
Одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон (підпункт «б» пункту першого частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій.
За частинами першою-другою статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.
Поряд із цим, у статті 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).
Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.
Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, порядок оформлення, видачі, обміну якого регламентує Закон № 5492-VІ та прийнятими на виконання цього Закону урядовими постановами, а саме: Постановою КМУ від 07.05.2014 № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» (далі - Постанова № 152), Постановою КМУ від 18 жовтня 2017 № 784 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації» та Постановою КМУ від 26.11.2014 №669 «Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи» (далі - Порядок).
Відповідно до ч.2 ст. 14 Закону № 5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Водночас, застосовуючи законодавчі положення в цій частині, потрібно зважати на те, що цей Закон встановлює вимоги щодо оформлення не тільки паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а й інших документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також її спеціальний статус. Тому вимоги щодо форми документів, установлені у статті 14, є загальними, і застосовувати положення цієї статті потрібно в системному взаємозв'язку з іншими нормами Закону № 5492-VI.
Так, усі документи, які перелічено в частині першій статті 13 Закону № 5492-VI, за винятком посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасового посвідчення громадянина України та посвідчення водія, згідно із Законом № 5492-VI, повинні містити безконтактний електронний носій, за фактом виготовлення якого до Реєстру підлягають внесенню відомості про особу та документ (серія, номер, дата персоналізації), щодо якого прийнято рішення про його оформлення.
Згідно вимог ст.4 Закону №5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним (ст. 10 Закону № 5492).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону № 5492 для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.
Згідно п.1 ч.1 ст. 13 Закону № 5492 до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відтак, паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).
З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до відповідача із заявою, в котрій просила серед іншого знищити єдиний унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР).
Судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що 04.07.2017 за добровільним волевиявленням ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ДМС у Львівській області для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (біометричного).
Відносно позивача було сформовано заяву-анкету для внесення інформації до ЄДДР від 04.07.2017 № 5939865, яка є одночасно згодою на обробку персональних даних засобами ЄДДР та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі (далі - УНЗР).
В подальшому, більш ніж через шість років подала заяву щодо відкликання згоди на збір та обробку персональних даних паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що час звернення до суду не було порушено право або інтерес позивача, оскільки на її заяву щодо відкликання згоди на збір та обробку персональних даних паспорта громадянина України для виїзду за кордон, повернення паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідачем надана відповідь у якій відмовлено позивачу у видаленні УНЗР з системи ЄІАС УМП, оскільки причини відсутні, а також роз'яснено правила та процедуру оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Спірні правовідносини регулює спеціальний закон, а саме Закон № 5492 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.
Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2020 у справі № 260/99/19 зазначив: «щодо задоволених позовних вимог про анулювання єдиного унікального номер запису в реєстрі (УНЗР) та персональних даних особи, зареєстрованих в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру оскільки спеціальним законом, а саме Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492, не передбачено підстав для вилучення такої інформації. Суд апеляційної інстанції зазначив, що присвоєння унікального номера особі, як порушення її права на свободу віросповідання, не можуть слугувати підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону № 5492-УІ та/чи робити з нього винятки. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що застосування у цій справі правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 по справі № 806/3265/17 (на яку посилається позивач), як зразкової справи, відсутні».
Тому вимоги позивачки щодо (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім'я ОСОБА_2 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі необґрунтовані.
Апелянт покликається на те, що не була поінформована про порядок функціонування системи Єдиного державного демографічного реєстру.
Разом з тим, суд вірно звернув увагу на те, що законодавство України є загальнодоступне, перед набранням чинності будь яким законодавчим актом передує його офіційне опублікування, а незнання законодавства не позбавляє прав та не звільняє від обов'язків, які особа на себе бере, добровільно з власної ініціативи подаючи заяву до компетентних органів для оформлення будь-яких документів, сплативши при цьому адміністративний збір за адміністративну послугу.
Відповідно до п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 8 Закону № 2297-VI суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 15 Закону № 2297-VI, персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних. Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.
Відтак, статтею 15 Закону України «Про захист персональних даних» чітко визначені випадки видалення або знищення персональних даних, серед яких відсутня така підстава як звернення суб'єкта персональних даних із заявою про відкликання згоди на збір та обробку персональних даних.
Разом з тим, звернення позивача щодо відкликання згоди на збір та обробку персональних даних, відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» не може слугувати підставою видалення його даних з Єдиного державного демографічного реєстру, оскільки спірні правовідносини врегульовані спеціальним законом, а саме Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», яким не передбачено підстав для знищення (видалення, анулювання) інформації стосовно особи із Реєстру.
При цьому, законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення інформації щодо нього до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, проте ніяк не вилучення її, в зв'язку з релігійними переконаннями.
Апеляційний суд враховує, що, позивач добровільно подав свої персональні дані, які були внесені у Реєстр без порушень відповідачем Закону №5492-VI та Закону № 2297-VI, за відсутності доказів протилежного. Тобто, правовідносини між сторонами з реалізації позивачем права на отримання паспорта відбулись з підстав та у порядку, визначеному чинним законодавством.
Таким чином, оскільки інформація про позивача була отримана з дозволу останнього і без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних», та Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», та є достовірною, підстави для видалення даних позивача, а саме прізвища, ім'я, по-батькові, дати народження, статі, ідентифікаційного номеру, місця народження, місця проживання, відцифрованого обличчя, відцифрованого підпису, відцифрованих відбитків пальців рук, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру запису у реєстрі, відсутні, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 серпня 2020 у справі №260/99/19.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі №380/14436/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар