15 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1712/24 пров. № А/857/18442/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, прийняте суддею Валюхом В.М. у місті Луцьк, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (надалі - ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17 листопада 2023 за № UA205050/2023/000762/2.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 позов задоволено.
Суд виходив з того, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у МД митну вартість товару, тому відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Суд звернув увагу на те, що в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, а розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Стосовно твердження відповідача про те, що декларантом не надано жодних транспортних (перевізних) документів, а надана калькуляція транспортних витрат не підтверджує суму даних витрат, то у випадку, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Також не впливає на митну вартість те, що поставка згідно з транспортними документами здійснюється з Нідерландів, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.11.2023 № A53295009 видане в Австрїї. Більше того, суд зауважив, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме: вартість товару згідно інвойсу від 08.11.2023 №10230874 не відповідає сумі оплати згідно платіжної інструкції від 09.11.2023 №34; в проформі від 23.10.2023 б/н вказані умови оплати - 20% передоплата для резервації та повна оплата перед доставкою; надана платіжна інструкція від 09.11.2023 №34 не відповідає даним умовам оплати; проформа не завірена продавцем; декларантом не було надано транспортних (перевізних) документів; надана калькуляція транспортних витрат, проте не надано документів, які б підтверджували суму даних витрат; в п.5 Контракту від 17.10.2023 No17102023 визначена форма оплати- передоплата; надано платіжну інструкцію від 09.11.2023, тоді як товар був оформлений на експорт 08.11.2023 (згідно копії митної декларації країни відправлення MMRN23NLCDDIFOMMOGKDA1), а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 виписане на покупця товару 06.11.2023; продавець згідно контракту від 17.10.2023 №17102023 зареєстрований в Нідерландах, поставка згідно калькуляції транспортних витрат здійснюється з Нідерландів, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.11.2023 № НОМЕР_1 видане в Австрії.
На вимогу митниці декларантом було надано: договір про надання послуг від 08.11.2023 №04/11; акт прийому- передачі від 15.11.2023 №15/11; лист від одержувача товару від 17.11.2023 б/н.
Документів, які б спростовували чи пояснювали наявні розбіжності, декларантом не надано.
Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що вказано в заяві від 17.11.2023 б/н.
У зв'язку з ненаданням позивачем на запит митного органу документів, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості/митну вартість, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в позові.
Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.11.2023 ТОВ «777 Трейдінг Груп» через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подано МД №23UА205050073190U4 з метою здійснення митного оформлення товару: «Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF, модель згідно з довідником - Ambassador 200, - (кузов, шасі, рама) № XMGDE02FSOH017528, - включаючи водія, загальна к-сть сидячих - 40, - загальна к-сть стоячих - 43, - для людей з обмеженими можливостями - 1, - призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, - тип двигуна - дизель, - робочий об'єм циліндрів двигуна 6693см.куб., - номер двигуна - невизначений, - потужність - 160kw, - колісна формула - 4x2, - календарний рік виготовлення - 2008, - Країна виробництва - (NL). Торгівельна марка «VDL». Митна вартість товару була визначена за основним методом та становить 6000,00 євро (а. с. 82).
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-проформа від 23.10.2023 №б/н (а. с. 88), рахунок-фактура (інвойс) від 08.11.2023 № 10230874 (а. с. 22, переклад - а. с. 23), сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 09.11.2023 №АF01185138 (а. с. 89 зворот-90), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.08.2023 № 0605096471 (а. с. 49-50, переклад - а. с. 51), свідоцтво від 06.11.2023 № НОМЕР_1 (а. с. 48), банківський платіжний документ від 09.11.2023 № 34 (а. с. 24), калькуляція транспортних витрат від 15.11.2023 (а. с. 36), висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 15.11.2023 № 789 (а. с. 84 зворот), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 17.10.2023 № 17102023 (а. с. 17-21), договір про надання послуг митного брокера від 24.01.2022 № 24/01, довідка від 15.11.2023 № 151123033, фото (а. с. 97-99), копія митної декларації країни відправлення від 08.11.2023 MRN 23NLCDDIFOMMOGKDA1 (а. с. 25, переклад - а. с. 26).
Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи відповідно до положень статей 53, 54 МК України: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а. с. 35).
При цьому, направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності:
- вартість товару згідно інвойсу від 08.11.2023 № 10230874 не відповідає сумі оплати згідно платіжної інструкції від 09.11.2023 № 34;
- в проформі від 23.10.2023 б/н вказані умови оплати - 20% передоплата для резервації та повна оплата перед доставкою;
- надана платіжна інструкція від 09.11.2023 №34 не відповідає даним умовам оплати;
- проформа не завірена продавцем;
- декларантом не було надано транспортних (перевізних) документів;
- надана калькуляція транспортних витрат, проте не надано документів, які б підтверджували суму даних витрат;
- в пункті 5 Контракту від 17.10.2023 № 17102023 визначена форма оплати - передоплата;
- надано платіжну інструкцію від 09.11.2023, тоді як товар був оформлений на експорт 08.11.2023 (згідно копії митної декларації країни відправлення №MRN23NL CDDIFOMMOGKDA1), а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 виписане на покупця товару 06.11.2023;
- продавець згідно контракту від 17.10.2023 № 17102023 зареєстрований в Нідерландах, поставка згідно калькуляції транспортних витрат здійснюється з Нідерландів, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.11.2023 № НОМЕР_2 видане в Австрії (а. с. 35).
На вимогу митниці декларантом було надано: договір про надання послуг від 08.11.2023 № 04/11 (а. с. 37-39); акт прийому- передачі від 15.11.2023 № 15/11 (а. с. 40); лист від одержувача товару від 17.11.2023 № б/н.
Крім того, листом (а. с. 41-45), у відповідь на вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, ТОВ просило також митний орган провести митне оформлення на підставі поданих документів.
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000762/2 від 17.11.2023 (а. с. 31-32).
З графи 33 вказаного рішення вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Митну вартість визначено за резервним методом (стаття 64 МК України). Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме за МД №UA205030/2023/021281 від 14.11.2023, де митна вартість товару становить 9500,00 євро.
Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033834, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України (а. с. 33-34).
В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205050073325U2 від 17.11.2023 (а. с. 29-30).
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою третьою статті 52 цього ж Кодексу врегульовано, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Частинами другою третьою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою третьою статті 54 вказаного Кодексу передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що до митного оформлення позивач надав наступні документи: рахунок-проформа від 23.10.2023 №б/н (а. с. 88), рахунок-фактура (інвойс) від 08.11.2023 № 10230874 (а. с. 22, переклад - а. с. 23), сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 09.11.2023 №АF01185138 (а. с. 89 зворот-90), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.08.2023 № 0605096471 (а. с. 49-50, переклад - а. с. 51), свідоцтво від 06.11.2023 № НОМЕР_1 (а. с. 48), банківський платіжний документ від 09.11.2023 № 34 (а. с. 24), калькуляція транспортних витрат від 15.11.2023 (а. с. 36), висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 15.11.2023 № 789 (а. с. 84 зворот), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 17.10.2023 № 17102023 (а. с. 17-21), договір про надання послуг митного брокера від 24.01.2022 № 24/01, довідка від 15.11.2023 № 151123033, фото (а. с. 97-99), копія митної декларації країни відправлення від 08.11.2023 MRN 23NLCDDIFOMMOGKDA1 (а. с. 25, переклад - а. с. 26).
Відтак відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
В порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.
Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
Відтак, в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару.
Колегія суддів звертає увагу на те, що контрактом № 17102023 від 17.10.2023 визначено, що загальна сума становить 24000,00 євро; ціна однієї одиниці транспортного засобу - 6000,00 євро (а. с. 17-21).
Відповідно до рахунку-фактури від 08.11.2023 № 10230874 вартість товару (автобус вживаний VDL Ambassador 200, vin № НОМЕР_3 ) становить 6000,00 євро (а. с. 22, переклад - а. с. 23). Вказаним рахунком-фактурою визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну.
Ціна товару в рахунку-фактурі від 08.11.2023 №10230874 (6000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205050073190U4 від 15.11.2023 (графа 22) (а. с. 27).
Окрім того, в матеріалах справи наявна платіжна інструкція в іноземній валюті від 09.11.2023 № 34 на суму оплати 24000,00 євро (а. с. 24), у графі «призначення платежу» вказано про оплату за Контрактом № 17102023 від 17.10.2023.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Банківський платіжний документ, якщо оплата здійснена, є основним документом, що підтверджує ціну товару, що є однією зі складових митної вартості товару.
Ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах (інвойсах). Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Водночас банківський платіжний документ підтверджує лише факт оплати за придбаний товар (-и). При цьому, сума оплати може не відповідати фактурній вартості, оскільки може підтверджувати також оплату за інші товари, які підлягають розмитненню за іншими інвойсами.
Щодо виявлених митним органом розбіжностей, а саме, що вартість товару згідно інвойсу від 08.11.2023 №10230874 не відповідає сумі оплати згідно платіжної інструкції від 09.11.2023 № 34, то суд першої інстанції вірно зазначив про те, що згідно платіжної інструкції в іноземній валюті від 09.11.2023 № 34 (а. с. 24) проведено оплату на суму 24000,00 євро за Контрактом № 17102023 від 17.10.2023 за поставку чотирьох транспортних засобів - автобусів VDL Ambassador SB 200 vin НОМЕР_4 , XMGDE02FSOH017576, XMGDE02FSOH017528, XMGDE02FSOH018065. Відповідно до умов контракту № 17102023 від 17.10.2023 загальна сума контракту становить 24000,00 євро, ціна однієї одиниці транспортного засобу становить 6000,00 євро (пункт 2); форма оплати - передоплата (пункт 5) (а. с. 17-18).
Зазначене спростовує наведені в оскаржуваному рішенні №UA205050/2023/000762/2 від 17.11.2023 відповідачем розбіжності, а саме: в проформі від 23.10.2023 б/н вказані умови оплати - 20% передоплата для резервації та повна оплата перед доставкою, а надана платіжна інструкція від 09.11.2023 № 34 не відповідає даним умовам оплати, при цьому в пункті 5 Контракту від 17.10.2023 №17102023 визначена форма оплати - передоплата.
Крім того, суд першої інстанції влучно наголосив на тому, що саме умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості (вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, наведеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20).
Разом з тим, факт оплати товару 09.11.2023 після оформлення товару на експорт 08.11.2023 не змінює вартості товару, яка визначена в інвойсі від 08.11.2023 №10230874.
З приводу покликання апелянта на те, що декларантом не надано жодних транспортних (перевізних) документів, а надана калькуляція транспортних витрат не підтверджує суму даних витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом шостим частини другої статті 53 МК України передбачено, що декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Таким чином суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.
Положення пункту шостого частини другої статті 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Тому, помилковими та безпідставними є висновки відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини десятої статті 58 МК України є складовою митної вартості.
Колегія суддів зазначає, що калькуляція витрат від 15.11.2023 (а. с. 36) підтверджує витрати по доставці автобуса VDL Ambassador SB 200, vin-№ НОМЕР_3 , відповідно до якої витрати по доставці автобуса за маршрутом Zevenbergen (Нідерланди) - Ягодин (Україна) становлять 30000,00 грн, в тому числі: витрати на ПМП 22000,00 грн; дохід та нарахування на дохід водія 6200,00 грн; інші витрати 1800,00 грн. Відповідно до цієї калькуляції страхування за рахунок ТОВ не здійснювалось, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводились.
Інформація, що міститься у калькуляції витрат по доставці автобуса від 15.11.2023 в розмірі 30000,00 грн, дає можливість ідентифікувати товар, що транспортувався. Тобто, вказана калькуляція містить числове значення витрат щодо транспортування товару до кордону України в розмірі 30000,00 грн та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України.
Крім того, додатково на вимогу митниці надано договір про надання послуг від 08.11.2023 № 04/11 (а. с. 37-39); акт прийому-передачі від 15.11.2023 № 15/11 (а. с. 40), якими підтверджено розмір витрат на транспортування товару, в тому числі до митного кордону України у сумі 30000,00 грн.
Також не впливає на митну вартість те, що поставка згідно з транспортними документами здійснюється з Нідерландів, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.11.2023 № A53295009 видане в Австрїї.
Більше того, суд зауважує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.
Апеляційний суд також вважає безпідставною вимогу митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, оскільки відповідач не вказав, яким чином такі висновки нададуть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Витребувавши виписку з бухгалтерської документації, митний орган не зазначив, які саме відомості вона має підтвердити, у зв'язку із якими недоліками у документах вимагаються та яким чином може усунути виниклі сумніви. Слід зауважити, що запитувані документи за своєю суттю не мають жодного стосунку до вищезгаданих сумнівів митного органу у правильності визначення декларантом митної вартості товару. Таким чином, вимога про надання виписки з бухгалтерської документації є необґрунтованою.
Тому, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Також судова колегія не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару та його транспортування підтверджена документально.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв'язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та не скасував оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Відтак, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Згідно пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім посилання на сторінку веб-сайту https://www.truck1.eu/buses/city-buses/vdl-berkhof-ambassador-200-a7135433.html, на підставі якого здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.
Верховний Суд у постановах від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) зазначив, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірних випадках митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №140/1712/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар