Справа № 364/992/25
Провадження № 2/364/545/25
18.12.2025 , Володарський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Моргун Г. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, в селищі Володарка, справу за позовом
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , № тел: НОМЕР_2 ,)
до
ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: адреса: АДРЕСА_1 , № тел.: НОМЕР_4 )
про розірвання шлюбу,
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом та викладаючи обставини виниклих правовідносин, посилаючись на ст. ст. 104, 105, 110-112 СК України, ст. ст. 4, 28, 175-177 ЦПК України, просить суд:
- розірвати шлюб укладений 22 вересня 2015 року , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис№ 92;
- розгляд справи провести у спрощеному провадженні без виклику сторін.
17.11.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судовий розгляд справи по суті призначено на 18.12.2025.
Станом на 18.12.2025 сторони про відкриття провадження та про визначену судом дату розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення відповідних процесуальних документів на відому суду адресу зареєстрованого місця проживання про що вказують поштові відправлення долучені до матеріалів справи (а.с. 21, 22).
Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 року у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа суду адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку суду.
Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Сторонам роз'яснено їх права передбачені ст. 278 ЦПК України, щодо порядку та строків подання відзиву, заперечень тощо.
Станом на час розгляду справи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін до суду не надходило.
З огляду на зазначене суд, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторонам роз'яснено їх права передбачені ст. 278 ЦПК України, щодо порядку та строків подання відзиву, заперечень тощо.
Станом на час розгляду справи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін до суду не надходило.
З огляду на зазначене суд, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проходив за відсутності учасників справи.
Суд, ознайомившись із позовною заявою, розглянувши матеріали справи, взявши до уваги позицію позивачки викладену у позові, за відсутності відзиву, оскільки відповідач своїм правом про заперечення проти позову не скористався, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 22 вересня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 92 (а.с. 9). У шлюбі у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.10, 11).
В позовній заяві позивачка зазначила, що протягом останнього часу стосунки з відповідачем розладналися, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, загалом спільне життя не склалося через розходження поглядів на сімейні відносини і сімейні обов'язки. Спору щодо розподілу майна та місця проживання дітей не має. Примирення і збереження шлюбу вважає неможливим.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить із наступних міркувань.
Так, відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Ст. 112 ч. 2 СК України зазначає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Взявши до уваги викладене, обставини життя подружжя, наведені в позовній заяві, суд вважає, що позов слід задовольнити, оскільки добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Приймаючи до уваги відсутність заперечень відповідача проти розірвання шлюбу і ту обставину, що подружжя не підтримує сімейно-шлюбні стосунки, небажання сторін примиритися, суд вважає, що причини, що спонукають ОСОБА_1 наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам як дружини так і чоловіка.
Вирішуючи питання судових витрат, які в цій справі складаються з судового збору, суд виходить з того, що позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір, а отже за положеннями ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задовольняються, судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивачки.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб, що передбачено частиною другою статті 115 Сімейного кодексу України.
Керуючись ст. ст. 105, 110, 112, 115 СК України, ст. ст. 141, 247, 258, 263, 274-279 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: адреса: АДРЕСА_1 ), зареєстрований 22 вересня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 92 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати, судовий збір у розмірі - 1211, 20 гривень.
Рішення суду після набрання законної сили надіслати до Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ( 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 22) - для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Київського апеляційного суду.
Суддя Г. Л. Моргун