Провадження №2/359/3180/2025
Справа №359/7227/25
18 грудня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
18 червня 2025 року представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просило стягнути заборгованість за послуги з постачання природнього газу у розмірі 14478, 66 грн. та судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем по об'єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з вересня 2022 року по квітень 2025 року (включно) було спожито природний газ на загальну суму 14478, 66 грн., вартість якого залишилась не оплаченою споживачем. Газифікованого об'єкта побутового споживача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу 125 від 18 січня 2020 року. Оскільки на даний час наявна заборгованість за споживання природнього газу, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та роз'яснено сторонам процесуальні права.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість від представника позивача надійшла заява, в якій зазначила, що не заперечує проти розгляду справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти заочного розгляду справи також не заперечує.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та оприлюднюється в установленому порядку. Відносини між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи, регулюю-ться Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП за № 2496 від 30 вересня 2015 року.
Згідно пункту 3 Розділу І Правил, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднює-ться в установленому порядку.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Правил визначено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633,634,641,ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Пунктом 1.3. Типового договору установлено, що він є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. Фактом згоди Споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої Споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за формою, встановленою у додатку 1 до цього Договору, та/або оплачений споживачем рахунок.
За змістом ст. 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно п. 2 ч. 2ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 . Наведене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 426921641 від 14 травня 2025 року.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснює постачання ОСОБА_1 природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , ЕІС код споживача 56XM18B9810901.
Згідно відомостей фінансового стану по особовому рахунку № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1 вбачається, що за період з вересня 2022 року по квітень 2025 року, було спожито природний газ на загальну суму 14 478, 66 грн., вартість якого залишилася не оплаченою споживачем.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» направило на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ в 7-денний строку з моменту отримання даної вимоги, але не пізніше 30 листопада 2024 року, однак за наявними матеріалами справи, відповідач вимогу не виконав, заборгованість не погасив.
Судом установлено, що позивач, як суб'єкт ринку газу, з 01 листопада 2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за № 880 від 04 липня 2017 року «Про видачу ліцензій постачання природного газу …» на території України.
Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року, та ст. 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Позивач зобов'язаний постачати природний газ Споживачам які використовують його (природний газ) для власних потреб, а Споживачі зобов'язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.
Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 4 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Пунктом 32 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно п. 2, 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу (п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу»).
За змістом ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» побутовим споживачам є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. 205, 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Відповідач приєднався до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (ТОВ «ГК «Нафтогаз України») шляхом акцептування договору із позивачем через факт споживання газу.
Відповідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
У поданій позовній заяві позивачем зазначено, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачав природний газ, а відповідач отримував його та використовував для власних потреб. Доказів протилежного суду сторонами не надано.
Оскільки відповідач не сплачував нараховані суми за спожитий природний газ, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, а тому порушує право ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений договором строк.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи, що споживач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання, а саме не сплачує нараховані суми за спожитий природний газ, чим порушує права ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суд вважає, що заявлена вимога про стягнення заборгованості в сумі 14478, 66 грн. підлягає задоволенню.
Крім цього, відповідно вимог ч. 1 ст. 133, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» необхідно стягнути судовий збір у заявленому розмірі 3028,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 10- 12, 76- 81, 133, 141, 223, 258 -259, 265, 268, 280-289, 353, 354 ЦПК України, ст. 526, 530, 633, 634, 641, 642 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , відомості про паспорт відсутні, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 40121452, місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, 1) заборгованість за спожитий газ в розмірі 14 478 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 66 (шістдесят шість) копійок на рахунок НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк» м. Києва, МФО 300465 та судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок на поточний рахунок НОМЕР_4 в АБ «Украгазбанк» м. Києва , МФО 320478.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 18 грудня 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва