Справа № 357/20264/25
Провадження № 2/357/8365/25
17.12.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цуранов А.Ю., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені та заборгованості по сплаті аліментів,
У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить суд: 1) стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами у розмірі 259 872,75 грн; 2) стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату аліментів відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України, у розмірі 100% від суми боргу; 3) стягнути з відповідача суму 519 745,50 грн, які зарахувати на рахунок: отримувач ОСОБА_1 IBAN: НОМЕР_1 , ІПН/ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.
Вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Так, відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
При цьому, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві вказуються відомості необхідні для правильного вирішення спору (ч. 6 ст. 175 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, провадження № 14-144цс18).
За принципом диспозитивності сторона у справі вільно розпоряджається своїми правами та обов'язками, визначаючи зміст своїх вимог, а також впливаючи на хід судового процесу. Суть диспозитивності полягає у наданні учасникам правових відносин можливості самостійно вирішувати, як діяти у певних ситуаціях, в межах закону. При цьому суд не вправі виходити за межі вимог, які ставляться перед ним.
Частиною 1 ст. 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" (ч. 1 ст. 196 СК України).
Положеннями ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Прохальна частина позову не містить чіткості, оскільки не зовсім зрозуміло який саме спосіб захисту обрала заявник (позивач) звертаючись до суду з позовними вимогами, при цьому слід враховати заборону подвійної відповідальності та встановлений порядок примусового виконання рішення суду органом виконавчої служби у випадку задоволення позову.
Крім того, зміст позовної заяви та надані докази вказують на бажання позивача стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину, яка хворіє.
Тому, в порядку усунення недоліків позову, ОСОБА_1 слід подати заяву про уточнення позовних вимог, де слід конкретизувати спосіб захисту її прав з урахуванням зауважень.
Позовна заява також не містить: відомі адреси електронної пошти сторін та відомості про наявність або відсутність у них електронних кабінетів; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також варто звернути увагу, що заборгованість по сплаті аліментів виникла на виконання судового рішення про стягнення аліментів, отже питання про стягнення такої заборгованості стосується обов'язку та повноважень державного виконавця, який виконує рішення суду в примусовому порядку, при цьому у справі відсутні докази на підтвердження того, що між сторонами існує спір щодо розміру цієї заборгованості.
Слід роз'яснити, що у разі бездіяльності державного виконавця щодо невиконання рішення суду, позивач як стягувач має право звернутися до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) такого державного виконавця.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Вказані недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження, тому вказану заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків. У разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Також слід роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.
Керуючись ст. 13, 175, 185, 260, 353 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати строк для усунення вказаних недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Цуранов