Справа № 361/9468/25
Провадження № 2/355/1221/25
20 листопада 2025 року Баришівський районний суд Київської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
До суду звернувся представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М .Е. з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №690105 від 25 серпня 2021 року у розмірі 19739,78 гривень, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору під час подачі позовної заяви до суду у сумі 2422,40 гривень, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 серпня 2021 року між ТОВ «Слон кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №69010. Підписанням договору відповідач ОСОБА_1 підтвердила тим, що вона ознайомилась з умовами Публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон кредит». Згідно договору про надання споживчого кредиту №690105 від 25 серпня 2021 року відповідачу надається кредит після чого він зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Мета отримання кредиту: споживчі потреби. Після укладення договору товариство із використанням даних відповідача зазначених у кредитному договорі, створює відповідачу особистий кабінет в своїй інформаційно-телекомунікаційній системі, доступ до якої забезпечується відповідачу через веб-сайт. Порядок повернення позики надається у вигляді графіку платежів, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №690105 від 25 серпня 2021 року та здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на зазначені у договорі та/абро веб-сайті поточні рахунки фінансової компанії в національній грошовій одиниці України-гривні Умови договору про споживчий кредит залежить від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача. Оцінка кредитоспроможності платоспроможності клієнта проводиться виходячи з оцінки впливу факторів ризику, виявлених в результаті аналізу даних щодо ідентифікації клієнта його фінансового стану. Відповідачка підписанням кредитного договору підтвердив, що перед укладення цього кредитного договору йому було чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) Отже, відповідачка уклала договір №690105 від 25 серпня 2021 року з ТОВ «Слон Кредит» та на підставі платіжного документу відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 12000,00 гривень.
Відповідачкою не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.
28 серпня 2023 року згідно умов Договору факторингу №2808-23 ТОВ «Слон Кредит» відступлено право вимоги за кредитним договором №690105 від 25 серпня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно до цього договору ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача. Борг перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 19739,78 гривень із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9830,72 гривень, заборгованість за відсотками становить 9909,06 гривень.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, однак повідомив про можливість розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує просить задовольнити. У разі неявки до суду відповідача не заперечує проти розгляду справи заочно.
Відповідачка ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, була належно повідомлена про час, місце розгляду справи на 04 листопада 2025 року о 09 годині 45 хвилин як слід з довідки про причину повернення поштового конверта з ухвалою суду про відкриття цивільного провадження та призначення справи до судового засідання слід, що адресат відсутній за вказаною адресою, далі повідомлялась через веб сайт Судової влади України на 20 листопада 2025 року о 09 годині 15 хвилин причину неявки не повідомила, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно позовних вимог надано не було.
Суд прийшов до такого висновку відповідно до п.п.3,4 ч.8, ч.11 ст.128 ЦПК України слід, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.
Відповідно до положень ч.1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі.
Судом досліджені матеріли справи у повному обсязі суд, а саме:
Копію паспорта відповідача ОСОБА_1 з якого слід, що вона є громадянкою України.(а.с.64)
Копію Заяви-Анкети стосовно якої відповідачка звернулась до первинного кредитора вказавши свої анкетні данні, місце проживання, засоби зв'язку про надання коштів у кредит.(а.с.57-58)
Копію заяви приєднання до публічної пропозиції ТОВ «Слон Кредит» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 25 серпня 2021 року, приєднання на умовах договору приєднання до умов Публічної пропозиції в повному обсязі.(а.с.58)
Копію паспорта споживчого кредиту з якого слід, що відповідач ознайомлена основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо орієнтованої реальної річної відсоткової ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживачів, порядком повернення кредиту.(а.с.59-61)
З копії договору №696105 про надання споживчого кредиту від 25 серпня 2021 року укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 з якого слід, що відповідно до п.1.2. На умовах встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки передбачені договором. Відповідно до п.1.3 сума кредиту складає 12000,00 гривень. Згідно п.1.4 строк кредиту 1096 днів з кінцевим терміном 25 серпня 2024 року включно. За п.1.5 тип процентної ставки-фіксована становить за перший день користування кредитом 8% в день (2920% річних) За всі наступні дні користування кредитом починаючи з другого дня и до кінця строку надання кредиту 90% річних. Відповідно до п.1.7 орієнтована річна процентна ставка на дату укладення договору складає 158,63% річних. Згідно п.1.8 орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 38808,70 гривень. Відповідно до п.2.1 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 12000,00 гривень на поточний рахунок споживача. (а.с.51-56)
Копію таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживання та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит з якого слід, що відповідач була ознайомлена з таблицею і її було відомо про реальні процентні ставки споживчого кредиту.(а.с.62-63)
Копію платіжного доручення №8093 від 25 серпня 2021 року з якої слід, що ТОВ «Слон кредит» перерахувало кошти у розмірі 12000,00 гривень на рахунок ОСОБА_1 згідно кредитного договору №690105 від 25 серпня 2021 року .(а.с.37)
Копію статуту ТОВ «Діджи Фінанс».(а.с.16-28)
Копію договору факторингу №2808-23 від 28 серпня 2023 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Слон кредит» стосовно якого клієнт зобов'язується передати фактору права вимоги зазначені у реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.4.1 перехід права вимоги від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в додатку №1 до цього Договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених розділом 3 договору.(а.с.39-45)
Копію акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №2808-23 від 28 серпня 2023 року з якого слід, що ТОВ «Слон Кредит» згідно договору факторингу як кредитор передав фактору (новий кредитор) ТОВ «Діджи Фінанс» реєстр прав вимог за договором, кількість боржників 3020 на загальну суму заборгованості 96976286 гривень 11 копійок.(а.с.80)
Копію досудової вимоги стосовно якої представник ТОВ «Діджи Фінанс» повідомила відповідача про зміну кредитора та пропозицією погасити заборгованість за кредитним договором.(а.с.33-34)
Копію платіжної інструкції №4565 від 28 серпня 2023 року згідно якої ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало ТОВ «Слон Кредит» 1648712,45 гривень згідно договору факторингу №2808-23 від 28 серпня 2023 року.(а.с.31)
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України , що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно п.п.5,6,7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» слід, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
За ч.1 ст. 526 ЦК України слід, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як слід з ст.536 ЦК України, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
У свою чергу відповідач використовуючи своє право згідно укладених договорів отримав кредитні кошти які використовував на свій розсуд. Сторона позивача уклала договори факторингу з кредитором відповідача ОСОБА_1 на підставі яких фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт (кредитори) відступлять факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за кредитом проценти.
Як слід за ст. 1077 ЦПК України, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За ст. 1078 ЦК України слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
З ст.514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст.1082 ЦК України слід, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Отже, сторона позивача яка має право на господарську діяльність з надання фінансових послуг, отримавши право на витребування кредитних коштів в праві вимагати від відповідача ОСОБА_1 їх повернення позовні вимоги сторони позивача законні та підлягають задоволенню.
Крім того сторона позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.
Стороною позивача були надані:
Договір №42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Лівак І.М..(а.с.68-72)
Додаткова угода №690105 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року датованої 30 травня 2025 року між адвокатом Лівак І.М. та ТОВ «Діджи Фінанс» .(а.с.38)
Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Лівак Іванни Миколаївни (а.с.19-20)
Акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 30 травня 2025 року, адвоката Лівак І.М. та ТОВ «Діджи Фінанс» (а.с.79)
Копію детального опису робіт виконаних адвокатом Лівак І.М. необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості. (а.с.73)
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
З правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 слід, що витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі№ 301/1894/17.Також, Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).
Спір, який є предметом розгляду у цій справі, для професійного правника є незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Позовна заява є типовою, не містить складних юридичних конструкцій аналізу законодавства чи практики Верховного Суду, не містить детальних пояснень розрахованих сум заборгованості, їх відповідності умовам укладених кредитних договорів , а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень є явно завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги необхідних та достатніх для підготовки та складання позовної заяви в таких категоріях справ. Представником позивача жодним чином не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених ним.
Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності витрат та розумності їх розміру, тобто відповідності понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої представником допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною позову, конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, є явно завищеним і непропорційним об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, обсяг наданих представником послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000,00 гривень.
Відповідно до ч.1 п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Отже сплачений судовий збір стороною позивача повинен бути стягнути з сторони відповідача, оскільки позовні вимоги позивача були задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13,81,141,229,263-265 ЦПК України, ст.ст.205, 207,512,514, ч.1ст.526, ч.1ст.610, ст.626, ст.ст.638, ст.639, ч.1ст.1048, ст.ст.1052,1054,1077,1078, ч.1 ст.1082 ЦК України.
Позовні вимоги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: Київська область, місто Бровари вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО:334851) заборгованість за кредитним договором №690105 від 25 серпня 2021 року у розмірі 19739 (дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень 78 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: Київська область, місто Бровари вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО:334851) судовий збір сплачений під час подачі позовної заяви до суду у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: Київська область, місто Бровари вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО:334851) 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок понесених витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача , поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року.
Суддя Баришівського
районного суду С. І. Чехов