Справа № 347/2096/25
Провадження № 2/347/1107/25
(Заочне)
17 грудня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кіцули Ю.С.,
секретаря Сумарука І.П.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.
06.10.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 01.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №498638682, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти у розмірі 14646 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису та підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Саме Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Отже, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов?язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 14646 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника.
Позичальник зобов'язаний був повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Проте, відповідач всупереч умовам кредитного договору, не виконав свого обов'язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 30896,51 грн.
В ході укладеного договору факторингу, зобов?язання відповідача за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
Таким чином, позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Договір кредитної лінії №498638682 від 01.10.2024 року у розмірі 30896,51 грн., а також сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з?явився, однак в позовній заяві та додатково поданій заяві просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.
Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.101, 114).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 14.10.2025 року позовну заяву ТОВ «Таліон Плюс» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено до судового розгляду на 17.11.2025 року.
Також, ухвалою від 14.10.2025 року витребувано докази у АТ «Державний ощадний банк України».
17.11.2025 року у зв?язку із неявкою відповідача та відсутністю доказів його належного повідомлення, судове засідання відкладено на 17.12.2025 року.
Про судове засідання відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується трекінгом перевірки статусу поштового відправлення, в якому 05.12.2025 року Укрпоштою проставлена відмітка «Вручено одержувачу» (а.с.117).
Одночасно із цим, судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/2096/25 відповідача ОСОБА_1 (а.с.101, 114).
Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 з метою отримання коштів у кредит, подав 01.10.2024 року до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані та номер картки, на яку бажав отримати в кредит грошові кошти (а.с.39).
Окрім цього, згідно копії Паспорта споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №498638682 від 01.10.2024 року (а.с.40-43) та копії Договору кредитної лінії №498638682 від 01.10.2024 року (а.с.44-66) - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в особі директора та відповідач ОСОБА_1 - уклали Договір кредитної лінії №498638682 від 01.10.2024 року.
Згідно п.2.3 Договору, кредитодавець надає позичальнику перший Транш за Договором в сумі 2500 грн. Другий та решта Траншів за Договором надаються позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором - п.2.4 Договору.
Відповідно до п.7.3 Договору, кінцева дата повернення кредиту 31.10.2029 року.
Згідно копій Додаткових угод укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в період з 01.10.2024 року по 17.12.2024 року (а.с.67-79) та копій Підтверджень щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.80-82), позичальнику ОСОБА_1 надавались товариством Транші (50 траншів) на загальну суму 12146 грн. + 2500 грн. (сума першого траншу).
Таким чином, загальна сума кредиту отриманого відповідачем ОСОБА_1 - становить 14646 грн., яка також вказана у позовній заяві.
Згідно копії Повідомлення про відступлення права вимоги (а.с.84) та копії Повідомлення про дострокове розірвання Договору (зворот а.с.84), кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повідомила позичальнику ОСОБА_1 найменування нового кредитора та реквізити для сплати заборгованості по кредиту та про дострокове розірвання Договору.
Згідно копії Договору факторингу №МВ-ТП/26 від 11.03.2025 року - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) відступив ТОВ «Таліон Плюс» (фактору) право вимоги згідно Реєстрів прав вимоги (а.с.20-25), в тому числі і до боржника ОСОБА_1 , заборгованість якого становить 21097,29 грн., з яких 9998,60 грн. - тіло кредиту, 6099,39 грн. - проценти, 4999,30 грн. - неустойка, що підтверджується копією Реєстру прав вимоги від 11.03.2025 року (а.с.26-28).
Оплата за вказаним Договором факторингу підтверджується копією платіжної інструкції №1394 від 20.03.2025 року (а.с.29).
Відповідно до Розрахунку заборгованості наданої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість позичальника ОСОБА_1 по кредитному договору №498638682 від 01.10.2024 року - становить 35995,20 грн., в т.ч. 9998,60 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 20997,30 грн. - заборгованість по процентах, 4999,30 грн - неустойка (а.с.30-34).
Відповідно до Розрахунку заборгованості наданої ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість позичальника ОСОБА_1 по кредитному договору №498638682 від 01.10.2024 року - становить 35895,81 грн., в т.ч. 9998,60 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 20897,91 грн. - заборгованість по процентах, 4999,30 грн - неустойка (а.с.35-38).
Відповідно до копії інформації наданої АТ «Ощадбанк» на вимогу суду в порядку витребування доказів за №46/12-11/135524/2025/135 від 21.10.2025 (а.с.105) та копії Виписки за договором наданій в електронному вигляді на CD-R диску (а.с.106), - підтверджено, що на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку було здійснено зарахування коштів у сумі 14646 грн., а також встановлено інформацію про рух коштів за вказаний період.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_2 ) взятих на себе зобов'язань за договором кредиту, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «Таліон Плюс»).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
У відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачено ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку , а також, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно норм статей 628, 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Що ж до форми договору, то положеннями статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася .
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У відповідності до положень ч.1,2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053 ЦКУ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.3 ст.1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що передбачено ч.2 ст.1056-1 ЦК України.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).
Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».
Так, відповідно до ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором . Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ТОВ «Таліон Плюс» на підставі укладеного договору факторингу є новим кредитором у зобов?язаннях з відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до умов кредитного договору №498638682 від 01.10.2024 року.
Всупереч умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов?язання, і фактично отримані та використані ним грошові кошти у добровільному порядку кредитору в повному обсязі повернуті не були.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості по кредитному договору, ні на рахунки ТОВ «Таліон Плюс», ні на рахунки попереднього кредитора.
Однак, згідно наданого позивачем Розрахунку заборгованості, заборгованість позичальника ОСОБА_1 по кредитному договору №498638682 від 01.10.2024 року - становить 35895,81 грн., в т.ч. 9998,60 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 20897,91 грн. - заборгованість по процентах, 4999,30 грн - неустойка.
Проте, пред?явлена позивачем до стягнення з відповідача сума заборгованості складає 30896,51 грн., з яких: 9998,60 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 20897,91 грн. - заборгованість по процентах.
Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов?язання в строки, передбачені умовами договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості, обґрунтованими.
Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у виписці з особового рахунку боржника, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, відтак доходить переконання про обґрунтованість цієї суми.
Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені, в судове засідання відповідач не з'явився, відзив на позовну заяву не подавав.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 30896,51 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об?єнанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» про надання правової допомоги (а.с.86-88), копію Додаткової угоди №1518 від 02.09.2025 року до вказаного договору (а.с.88), копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2025 року на загальну суму 5000 гривень (а.с.88), копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордера (а.с.89) та копію платіжної інструкції від 02.09.2025 року про перерахування адвокатському об?єднанню 5000 грн. оплати за надання правової допомоги (зворот а.с.89).
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг). А тому такі підлягають стягненню в повному обсязі у розмірі 5000 грн.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача ТОВ «Таліон Плюс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 2422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, будинок 13, Чернігівська область, ЄДРПОУ 39700642) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» - заборгованість за Кредитним договором №498638682 від 01.10.2024 року у розмірі - 30 896 (тридцять тисяч вісімсот дев?яносто шість) грн. 51 коп., а також сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п?ять тисяч) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 грудня 2025 року.
Суддя Ю.С. Кіцула