Єдиний унікальний номер 341/2155/25
Номер провадження 2/341/1149/25
про залишення позовної заяви без руху
18 грудня 2025 року м. Галич
Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергель М. Р. вивчив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Бурштинської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності.
установив
Представник Раврик І. Д. в інтересах позивачки звернувся до суду з позовом до Бурштинської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності.
У позові просить визнати за позивачкою право власності в порядку спадкування на:
- дачний будинок АДРЕСА_1 ;
- гараж АДРЕСА_2 .
Зі змісту позовної заяви та долучених до неї матеріалів суд установив, зокрема, таке.
У масиві № 2 урочища «Касова гора» в. с. Коростовичі, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, окрім дачного будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 70,8 кв. м, на який претендує позивачка, знаходиться гараж 29,4 кв. м, та огорожа. Усі ці об'єкти матеріального світу є предметом спадкування.
Обгрунтовуючи у позовній заяві розмір судового збору, який підлягає сплаті, представник окремо розділяє необхідність сплати судового збору за кожну вимогу окремо, надалі сумуючи суми судового збору.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суддя дійшов висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 цього ж Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,0 грн) і не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (15140,0 грн).
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.
При цьому у пункті 10 ч. 1 статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Виходячи зі змісту ст. 176 ЦПК України ціна позову у цій справі повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості всього зазначеного нерухомого майна: дачного будинку АДРЕСА_3 , гаража та огорожі, що знаходяться в масиві АДРЕСА_4 та гаража АДРЕСА_5 .
Згідно з п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. (ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Відповідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Отже, саме звіт про оцінку майна є документом, що підтверджує вартість майна.
Постановою КМ України від 10 вересня 2003 року N 1440 затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі - Засади).
Відповідно до пункту 51 Засад незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:
укладення договору на проведення оцінки;
ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;
ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;
вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;
узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;
складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки;
доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Зі змісту пункту 56 Засад убачається, що Звіт про оцінку майна повинен містити, серед іншого, Висновок про вартість майна.
Пункт 60 Засад закріплює вимоги до Висновку про вартість майна.
Таким чином, суддя зазначає, що Висновок про вартість майна є одним зі складових елементів Звіту про оцінку майна як цілісного документа, підготовлено у передбаченому вище законодавством порядку.
Суддя зазначає, що всупереч вимогам п. 3 ч. 3 статті 175 ЦПК України позовна заява не містить ціни позову, тобто дійсної ринкової вартості всього нерухомого майна, право власності на яке просить визнати позивачка, та не містить обґрунтованого розрахунку такої вартості майна.
Так, представник позивачки на обгрунтування розміру судового збору, який підлягає сплаті у цій справі, долучив до позовної заяви копію висновку про вартість об'єкта оцінки, відповідно до якого оціночна вартість будинковолодіння АДРЕСА_1 , становить 144071,0 грн. Також, долучив копію висновку про вартість об'єкта оцінки - гаража № 287 А, площею 47,1 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_5 , згідно з яким вартість майна становить 198173,0 грн.
На переконання судді, визначена у наданих представником позивача Висновках вартість будинковолодіння та гаража, очевидно, не відповідає дійсній ринковій вартості цього майна і є значно заниженою.
Підсумовуючи викладене, суддя не визнає долучені до позову лише копії висновків про вартість об'єктів належними і достатніми доказами обгрунтованості визначення ціни позову - ринкової вартості спірного майна.
Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
При цьому судовий збір за подання до суду цієї позовної заяви взагалі не сплачено. В додатках до позовної заяви не зазначено про долучення доказів сплати судового збору.
З огляду на наведене, суддя дійшов висновку, що позовна заява не містить розрахунку на підставі належних доказів дійсної ринкової вартості спірного майна та ціни позову.
Таким чином, позивач має зазначити дійсну ринкову вартість усього спірного майна на момент звернення до суду із заявленим позовом, надати належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та, відповідно, докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Таким належним доказом підтвердження дійсної ринкової вартості спірного майна є саме звіт про оцінку майна, виконаний відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні», а не копія висновку про вартість об'єкта оцінки, який є лише складовою цілісного документа - звіту.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 185 ЦПК України).
За вказаних обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175-177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя
постановив
Позовну заяву ОСОБА_1 до Бурштинської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності залишити без руху.
Надати позивачці та/або її представнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом оформлення позовної заяви відповідно до вимог статей 175, 177 ЦПК України з урахуванням недоліків, викладених в мотивувальній частині цієї ухвали, зокрема шляхом:
- зазначення ціни позову з долученням належних доказів визначення такої ціни (дійсної вартості усього спірного майна);
- долучення документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Якщо позивачка не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачці.
Копію цієї ухвали надіслати до електронного кабінету представника позивачки - адвоката Раврика І. Д.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ