16 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23366/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року (суддя Н.Є. Калугіна) у справі № 160/23366/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.04.2025 №912040806757 про відмову у проведенні перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії позивачки по втраті годувальника, виходячи з розміру 50 % від пенсії, яку отримував померлий годувальник ОСОБА_2 на час настання смерті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивачки на пенсійне забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.04.2025 №912040806757 про відмову у проведенні перерахунку пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивачку на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з моменту звернення 22.04.2025 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні.
Суд з'ясував, що наданими позивачкою документами підтверджено факт її перебування на утриманні померлого чоловіка. Будь-яких інших зауважень до поданих документів у пенсійного органу не виникло.
Суд врахував, що позивачка є дружиною померлого годувальника, перебувала на його утриманні та отримує пенсію за віком, а також досягла віку 65 років, а отже у відповідності до вимог ч. 2 статті 36 Закону №1058 має право на переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
З цих підстав, суд вважав, що спірне рішення відповідача від 29.04.2025 №912040806757
не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, з метою належного захисту порушеного права позивачки, суд вважав за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як орган, який приймав спірне рішення, перевести позивачку на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону №1058-ІV з моменту звернення 22.04.2025 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що положеннями п.2.11 Порядку №22-1 визначено документи, що засвідчують факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї. Зазначає, що позивачка не долучила довідку про спільне проживання чи перебування на утриманні померлого годувальника ОСОБА_2 . Вважає, що жодного документа, який би підтвердив факт проживання позивачки із померлим чоловіком або документа на підтвердження факту перебування позивачки на утриманні померлого годувальника або документів щодо втрати засобів до існування позивачкою до пенсійного органу не подано. Відтак, скаржник вважає, що спірне рішення від 29.04.2025 №912040806757 є правомірним, а підстав для задоволення позовних вимог немає.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 09.02.2018 року позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Позивачка 22.04.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію у разі втрати годувальника.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №912040806757 від 29.04.2025 у переході на пенсію у разі втрати годувальника відмовлено.
У рішенні зазначено, зокрема: «До заяви не було долучено довідки про спільне проживання чи перебування на утриманні померлого годувальника ОСОБА_2 ..
Документом, що підтверджує факт перебування позивачки на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2 є довідка або інший документ про склад сім'ї, виданий відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема, органами місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У разі неможливості надати такі документи, факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Враховуючи вищенаведене прийнято рішення відмовити позивачці в перерахунку пенсії - перехід на пенсію по втраті годувальника в зв'язку з відсутністю правових підстав.».
Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Згідно ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
В силу положень ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
В силу положень ч.1 ст.36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування (абз. 2 ч.1 ст.36 Закону № 1058-IV).
Згідно ч.2 ст.36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст. 36 Закону №1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року.
Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також, надаються такі документи, зокрема: пп.3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником; пп.8) відомості про місце проживання; пп.9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Відповідно до п.2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Отже, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, зокрема дружині, яка досягла 65 років або пенсійного віку згідно ст.26 Закону №1058 та була на утримання годувальника, а перелік документів, що засвідчують факт перебування на утриманні наведено у п.2.11 розділу ІІ Порядку №22-1.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №912040806757 від 29.04.2025 позивачці у переході на пенсію у разі втрати годувальника відмовлено.
В свою чергу, відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 09.02.2018 року позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Разом з тим, як правильно з'ясував суд першої інстанції, з метою підтвердження факту проживання разом з годувальником за однією адресою, а отже й перебування на його утриманні, позивачка подала пенсійному органу акт обстеження домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 начальника дільниці АНД району КП «Жилсервіс-5» ДМР від 21.03.2025, яким підтверджено, що ОСОБА_2 та позивачка проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 2016 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що цей документ відноситься до визначених п. 2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 інших документів, адже приписи п.2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 не обмежують можливість видачі документів для засвідчення факту перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї лише органом місцевого самоврядування. Аргументи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
Апеляційний суд враховує, що жодних зауважень до змісту наданого позивачкою акту пенсійним органом не наведено.
За цих обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачка є дружиною померлого годувальника, перебувала на його утриманні, отримує пенсію за віком та досягла віку 65 років, а отже у відповідності до статті 36 Закону №1058 позивачка має право на переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що рішення пенсійного органу від 29.04.2025 №912040806757 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 160/23366/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст складено 16.12.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров