16 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 333/9368/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2024 року (суддя Жукова О.Є.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови №738 за справою про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2024 № 738 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та провадження по справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.10.2024 групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 вручено позивачеві повістку про явку до зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15.10.2024, мета візиту позивачеві не зрозуміла та не обґрунтована, оскільки він не порушував правила військовогообліку, не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебуває у розшуку, а при цьому перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, позивачу видано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Більш того, позивач засобами поштового переказу на адресу листування ІНФОРМАЦІЯ_2 направив повідомлення про те, що він не зможе прибути 15.10.2024 о 09.00 год., так як перебуває на амбулаторному лікуванні у міській лікарні №1 ЗМР, починаючи з 14.10.2024 по 18.10.2024 включно з можливим продовженням лікування. Наступного дня після закриття лікарняного, тобто 19.10.2024, позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою врегулювати конфлікт, однак начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно нього було безпідставно складено протокол №738 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та винесено постанову №738 за справою про адміністративне правопорушення, згідно з якою на нього було накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 25500,00грн. Однак, як вважає позивач, дана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що він перебував на лікарняному та своєчасно повідомив про причину свого неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 та те, що військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 взагалі не мали права вручати йому повістку на території м.Запоріжжя, так як повістки мають вручати представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. При цьому позивач зазначає, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується його військовим квитком та мобілізаційним розпорядженням про призначення його до команди на особливий період.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмолено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи внаслідок залишення без уваги доводів, викладених у позовній заяві. Так, 10.07.2024 позивачем уточнено (оновлено) військово-облікові дані (номер в реєстрі оберіг №№070820241429108200018). Відповідно до інформації ВОД з застосунку Резерв +, позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наприкінці липня початку серпні 2024 року позивач з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого проживання. Після чого, 07.08.2024 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 видано позивачу військово-обліковий документ. Таким чином, позивачем виконані встановлені Законом обов'язки до військовозобов'язаних громадян України, уточнити облікові дані та з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого перебування або знаходження. Відтак, позивач дотримавшись вимог Закону, очікував що і Держава в особі ТЦК та СП буде відносно нього дотримуватись встановлених процедур призову на військову службу. На місті зупинки, та перевірки документів в діях позивача не було встановлено порушення правил військового обліку (позивач надав документи, які підтверджують перебування на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ), не було встановлено розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Більш того, поліцейським та представниками ТЦК під час перевірки документів встановлено, що позивач не перебуває у розшуку. Отже, не було підстав для примусової доставки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пунктом 28 Порядку №560 встановлено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування га соціальної підтримки чи їх відділів, відловідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1). На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою (абзац третій пункту 69 Порядку № 560). Таким чином, виклик громадян в тому числі і для проходження медичного огляду здійснюється повісткою, а не примусовою доставкою особа до ІНФОРМАЦІЯ_4 , та та обмеженням її волі. Згідно абз. 1 п. 31 Порядку №560, повістки мають право вручати представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За таких обставин повноваження відповідача обмежуються АДРЕСА_1 та Бердянським районом, які наразі перебувають в тимчасовій окупації рф. Матеріали справи не містять доказів делегування ІНФОРМАЦІЯ_2 повноважень на здійснення мобілізаційних заходів на території м. Запоріжжя та щодо осіб які перебувають на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого проживання, відмінним від м. Бердянськ та Бердянського району. Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції, про наявність законних підстав проводи заходи з оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 на території м. Запоріжжя, а також щодо осіб які стоять на обліку в іншій адміністративно-територіальної одиниці. ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав права затримувати Позивача, доставляти до РТЦК, вручати позивачеві повістку, оскільки порушення військового обліку встановлені не були, позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується його ВОД, яке було у них в розпорядженні. Разом з тим, в порушення зазначених вище норм Порядку, ІНФОРМАЦІЯ_2 примусово доставлено позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження медичного огляду. В постанові № 738 від 15.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, здійснено посилання на протокол від 12.10.2024 №950/1, який складено про нібито відмову позивачем від проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби. Відповідачем не надавався до суду протокол від 12.10.2024 №950/1, судом першої інстанції не надавалась правова оцінка протоколу, не встановлено чи оформлений протокол відповідно до вимог закону, чи відповідають викладена в ньому подія вчинення правопорушення, дійсним обставинам справи. Відповідачем не надано до матеріалів справи №333/9368/24 докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (додатки до протоколу). Судом не надано оцінку на предмет достовірності інформації викладеній в протоколі, чи відповідають докази вимогам законодавства та правилам діловодства. Протокол про адміністративне правопорушення від 12.10.2024 №950/1 позивач не отримував. Позивач має сумніви взагалі щодо його складання. Крім того, відповідач в постанові №738 від 15.10.2024 послався на акт про відмову від проходження військово-лікарської комісії. Зазначений акт також не надано до матеріалів судової справи. Судом даний акт не досліджувався та не оцінювався. Суд фактично за відсутністю доказів відмови позивача від проходження ВЛК, констатував що позивач відмовився від проходження ВЛК. Позивач не відмовлявся від проходження медичного огляду. Позивач доводив до відома ІНФОРМАЦІЯ_2 , що він пройде ВЛК за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки там стоїть на обліку. На обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 він не перебуває, тому відсутні підстави для направлення його на ВЛК саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . Що особа викликається для проходження ВЛК повістко. Позивач повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про неможливість наразі (саме в цей момент) проходити медичний огляд, через відсутність у нього документів, що засвідчують його стан здоров'я. Проходження медичного огляду без документів про стан здоров'я є неможливим, незаконним та не об'єктивним. Отже, позивач не відмовлявся від проходження медичного огляду як такого, а цілком правомірно наполягав на проходженні такого огляду після здійснення необхідної підготовки шляхом збору та надання комісії документів, що засвідчують його стан здоров'я, та за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 . Втім, співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , була висунута у грубій формі вимога, про необхідність проходження ВЛК саме сьогодні і зараз. Після чого, позивач зателефонував своєму адвокату, для отримання правової допомоги. Дізнавшись про виклик адвоката, представники ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомили, що позивач може бути вільним та відпустили. Крім того, матеріали справи не містять повістки, виписаної на ім'я позивача у встановленому порядку, формі. Матеріали справи не містять доказів, що позивач підлягав оповіщенню відповідно до розпорядження керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судом не встановлено для якої саме дії позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до постанови №738 за справою про адміністративне правопорушення від 15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був притягнутий до адміністративної відпоідальност за ч.3 ст.210-1 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про адміністративне правопорушення, вважаючи її незаконною, з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 і на даний час в Україні діє особливий період.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи зазначає, що вони не містять доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд зазначає, що відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з положеннями статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 1 цієї статті визначені обов'язки громадян, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до абзацу 3 пункту 69 вищезазначеного Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
Згідно з п. 74 Порядку №560 резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів встановила, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.
Однак, матеріали справи не містять повістки про виклик для проходження медичного огляду.
Так, в оскаржуваній постанові від 15.10.2024 № 738 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зазначено, що 12.10.2024 ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби, про що складено відповідний акт.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.10.2024 № 950/1 встановлено, що 12.10.2024 ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби, про що складено відповідний акт.
Уповноваженою особою було складено протокол про адміністративне правопорушення від 12.10.2024 № 950/1, в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи , а саме 15.10.2024 о 09:00.
В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що відмовився в зв'язку з тим, що відсутні медичні документи.
Водночас, матеріали справи не містять протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесена оскаржувана постанова.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.02.205 та повторно ухвалою від 05.05.2025 та від 13.10.2025 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 надати до Третього апеляційного адміністративного суду: протокол про адміністративне правопорушення від 12.10.2024 № 950/1; акт про відмову ОСОБА_1 від проходження медичної комісії від 12.10.2024; повістки про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На вимогу суду відповідачем будь-яких заяв та доказів не подано, а отже не спростовано факту неналежного повідомлення позивача про необхідність з'явитися до ТЦК та СП та факту тверджень, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії.
Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2024 № 738 винесена без участі позивача. При цьому, жодних доказів повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, колегія суддів констатує, що єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
З приписів п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Однак в порушення ст.ст. 251, 255 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП судом першої інстанції не досліджувалися будь-які докази, що не було спростовано відповідачем під час апеляційного перегляду.
Указане свідчить про формальне ставлення відповідача до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що імперативними положеннями частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів вважє, що відповідачем достатніми, належними та допустимими доказами не підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, а усі сумніви щодо доведеності вини позивача в силу приписів ст. 62 Конституції України тлумачаться на його користь.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення від 15.10.2024 № 738 є протиправною, а тому її необхідно скасувати.
Зважаючи на те, що відповідач не довів факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постанову в справі про адміністративне правопорушення 434 від 04.04.2025 необхідно скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції, внаслідок чого суд зробив неправильний висновок про відмову в задоволенні позову, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити.
Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив за подання позову 605,60 грн., а за подання апеляційної скарги 990,75 грн. Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1 641,35 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2024 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 738 від 15.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 1 641,35 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухваленню та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко