16 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/31910/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року (суддя Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_2 відносно ОСОБА_1 стосовно не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за період з 28 квітня 2022 року по 22 серпня 2024 року за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за період з 28 квітня 2022 року по 22 серпня 2024 року за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , 28.04.2022 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини отримав поранення, після якого проходив тривале лікування. При цьому, відповідачем не здійснено нарахування та виплату додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови №168. Лише 22.08.2024 відповідачем здійснено виплату додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови №168, однак без компенсації втрати частини доходів. Позивач зазначає, що основною умовою для виплати громадянину компенсації згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком №159 є порушенням встановлених строків виплати нарахованих доходів у випадку, якщо такі виплати не мають разового характеру. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, у даному випадку - військовою частиною, добровільно чи на виконання рішення суду, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник вказує, що додаткова винагорода є невід'ємною складовою місячного грошового забезпечення, а тому позивач має право на компенсацію передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №708 від 15.12.2021, молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 15.12.2021 №276-рс на посаду командира 3 розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_5 механізованого батальйону, з 15.12.2021 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види грошового забезпечення, вважати таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 3170,00грн. на місяць, шпш «молодший сержант».
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №345 від 22.12.2022, молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , командира бойової машини-командира відділення 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 02.12.2022 №217-рс призначено на посаду інструктора навчального взводу навчальної роти навчального батальйону НОМЕР_6 загальновійськового полігону, вважати таким, що здав справи та посаду 22.12.2022 та вибув до нового місця служби, з 22.12.2022 - виключено зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 23.12.2022.
Зі змісту акту службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 , 28 квітня 2022 року приблизно о 10:00 під час виконання бойового завдання з відбиття агресії окупаційних військ Російської Федерації поблизу населеного пункту Курулька Харківської області внаслідок артилерійського обстрілу сил Російської Федерації по позиціях 8 механізованої роти молодший сержант ОСОБА_1 отримав акубаротравму, був евакуйований з 8 механізованої роти силами медичного пункту батальону.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2022 №4922 «Про результати службового розслідування», 13 липня 2022 року приблизно об 11:00 під час виконання бойового завдання з відбиття агресії окупаційних військ Російської Федерації поблизу села Мазанівка Краматорського району Донецької області, під час обстрілу з артилерії сил Російської Федерації молодший сержант ОСОБА_1 отримав акубаротравму. 14.07.2022 у зв'язку із погіршенням стану був евакуйований силами медичного пункту 3 механізованого батальйону до Близнюківської ЦРЛ селища міського типу Близнюки Лозівського району Харківської області, де в подальшому переведений до КНП «Лозівське територіальне медичне об'єднання» Харківської області.
Згідно із Довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_7 від 03.04.2023 №2455, 03 квітня 2023 року проведено медичний огляд молодшого сержанта ОСОБА_1 та постановлено ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки повторних вибухових травм (від 28.04.2022, від 13.07.2022) акубаротравматичне ураження вух у вигляді хронічної лівобічної сенсоневральної приглухуватості, правобічної глухоти зі сприйняттям шепітної мови 5,0 м лівим та 0 м правим вухом, розмовної 6,0 м лівим вухом та 0 м правим вухом. Стан після повторних вибухових травм (від 28.04.2022, від 13.07.2022), закритих черепно-мозкових травм, струсів головного мозку, з астено-невротичним синдромом. Травми легкого ступеню. Травми, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Захворювання, ТАК, пов'язано з проходженням військової служби. Придатний до військової служби за контрактом.
Згідно із карткою особового рахунку військовослужбовця №135/ФЕС, позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду до грошового забезпечення у квітні 2022 року у сумі 100000,00 грн, у травні 2022 року - у сумі 100000,00 грн, червні 2022 року - у сумі 100000,00 грн, липні 2022 року - у сумі 100000,00 грн, серпні 2022 року - сумі 96774,19 грн, у вересні 2022 року - у сумі 30000,00 грн, у жовтні 2022 року - у сумі 30000,00 грн, у листопаді 2022 року - у сумі 30000,00 грн, у грудні 2022 року - у сумі 30000,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за весь час затримки за період з 28 квітня 2022 року по 22 серпня 2024 року, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Правове регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передбачене Законом № 2050-III.
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення);
- сума індексації грошових доходів громадян;
- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Порядок № 159 у порівнянні із Законом № 2050-III деталізував види соціальних виплат як доходів громадян, при цьому їх перелік не є виключним у цьому Порядку.
Положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 1540/3742/18, від 05 липня 2022 року у справі № 420/7633/20, від 04 грудня 2024 року у справі № 380/24300/23, вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, зокрема мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.
За висновком Конституційного Суду України кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов'язана, по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів; по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам; по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів. При цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід'ємно пов'язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати.
У питанні про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ключовим питанням є дохід. Законодавець в абзаці першому частини другої статті 2 Закону № 2050-III акцентував увагу саме на виді доходу, а не на його окремих складових чи ознаках такого доходу, при цьому підкресливши, що такі доходи не мають разового характеру.
Одним із доходів у розумінні Закону № 2050-III є заробітна плата (грошове забезпечення).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон № 2011-XII, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 9 Закону № 2011-XII врегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, відповідно до частин першої - четвертої вказаної статті держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає порядок, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Пунктом 2 Розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
- винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;
- допомоги.
Пунктами 16, 17 Розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Законом України від 28 червня 2023 року № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» доповнено Закон № 2011-XII статтею 9-2, відповідно до якої на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року постановою № 168 установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та постанови № 168 наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 затверджено зміни до Порядку № 260, а саме доповнено новим розділом XXXIV, який врегульовує питання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану (застосовується з 01 лютого 2023 року).
Згідно з пунктами 9, 10 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Отже, одним із видів додаткової винагороди на період дії воєнного стану є додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Виходячи зі змісту наведених положень Закону № 2011-XII, постанови № 168 та Порядку №260 винагорода, як вид виплат військовослужбовцям, є частиною їх грошового забезпечення та можуть належати як до групи щомісячних додаткових видів, так і до одноразових додаткових видів. Аналіз таких виплат та дослідження їх правової природи показує, що вони невід'ємно пов'язані з особливим характером та умовами служби військовослужбовця, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом.
Очевидно, що призначення та виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану у зв'язку з пораненням відбувається за настання особливого юридичного факту - поранення під час захисту Батьківщини, що зумовлює лікування (по тривалості часу воно може бути різним) або потребу у відпустці для лікування у зв'язку з отриманням тяжкого поранення. При цьому обидва наслідки поранення є обмеженими в часі, оскільки і лікування, і відпустка відбуваються упродовж певного (необхідного, визначеного) часу. Тому й зазначена винагорода повинна здійснюватися упродовж цього часу - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно з пунктом 14 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Зі змісту статті 2 Закону № 2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, а також у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 зауважено, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Відповідно до обставин справи, позивач проходив військову службу в Військовій
Відповідно до обставин справи, позивач проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 у період з 15.12.2021 по 22.12.2022.
Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №345 від 22.12.2022, молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 вважати таким, що здав справи та посаду 22.12.2022 та вибув до нового місця служби, з 22.12.2022 - виключено зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 23.12.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечено відповідачем, позивач 28.04.2022 та 13.07.2022 під час виконання бойового завдання з відбиття агресії окупаційних військ Російської Федерації отримав акубаротравму.
Згідно із Довідкою Військової частини НОМЕР_7 від 03.04.2023 №2455, складеної за наслідками медичного огляду військовослужбовця ОСОБА_1 , ВЛК визнана його стан після повторних вибухових травм (від 28.04.2022, від 13.07.2022), закритих черепно-мозкових травм, струсів головного мозку, з астено-невротичним синдромом, травми, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини, захворювання, ТАК, пов'язано з проходженням військової служби.
Згідно із карткою особового рахунку військовослужбовця №135/ФЕС, позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду до грошового забезпечення у квітні 2022 року у сумі 100000,00 грн, у травні 2022 року - у сумі 100000,00 грн, червні 2022 року - у сумі 100000,00 грн, липні 2022 року - у сумі 100000,00 грн, серпні 2022 року - сумі 96774,19 грн, у вересні 2022 року - у сумі 30000,00 грн, у жовтні 2022 року - у сумі 30000,00 грн, у листопаді 2022 року - у сумі 30000,00 грн, у грудні 2022 року - у сумі 30000,00 грн.
Обґрунтовуючи протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах, позивач наполягає, що поранення він отримав 28.04.2022, а остаточна виплата додаткової винагороди до грошового забезпечення відповідно до Постанови №168 була проведена лише - 22.08.2024, а відтак він має право на отримання компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку № 159.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року та потворно ухвалою від 13 жовтня 2025 року зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати до Третього апеляційного адміністративного суду: пояснення щодо нарахованого та фактично виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 22.08.2024 у сумі 671000,00 грн та 24.05.2024 у сумі 126892,28 грн; картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022-2024 роки.
На виконання вимог Третього апеляційного адміністративного суду, Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 15.12.2021 №708 позивач був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , тобто розпочав проходити службу у військовій частині НОМЕР_1 . В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 22.12.2022 №345 позивач був виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 в зв'язку з переведенням до іншої військової частини, а саме НОМЕР_6 загальновійськового полігону, тобто завершив проходити службу у військовій частині НОМЕР_1 , однак залишився військовослужбовцем Збройних сил України. Таким чином військова частина НОМЕР_1 припинила нараховувати позивачеві щомісячне грошове забезпечення з дня виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 . Також фінансово-економічній частині військової частини НОМЕР_1 нічого не відомо про зарахування на картковий рахунок позивача коштів 22.08.2024 у сумі 671000,00 грн та 24.05.2024 у сумі 126892,28 грн. Імовірно вказані кошти були зараховані позивачеві іншою військовою частиною та можуть бути разовою допомогою при пораненні, що однак є тільки припущенням відповідача. В зв'язку із наведеним подання витребуваних судом доказів не виявляється можливим.
Матеріалами справи встановлено, що згідно із карткою особового рахунку військовослужбовця №135/ФЕС, позивачу до грошового забезпечення нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 у квітні 2022 року в сумі 100000,00 грн, у травні 2022 року - в сумі 100000,00 грн, червні 2022 року - в сумі 100000,00 грн, липні 2022 року - в сумі 100000,00 грн, серпні 2022 року - в сумі 96774,19 грн, у вересні 2022 року - в сумі 30000,00 грн, у жовтні 2022 року - в сумі 30000,00 грн, у листопаді 2022 року - в сумі 30000,00 грн, у грудні 2022 року - в сумі 30000,00 грн.
Матеріал справи не підтверджено, що виплата вказаних сум додаткової винагороди відбулась несвоєчасно, тобто із затримкою, позивачем не надано, а матеріали справи не містять.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, доводи позивача про те, що лише 22.08.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено виплату в повному обсязі додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за поранення, отримане ним 28.04.2022, жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже відсутні правові підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159 у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за поранення, отримане 28.04.2022, що правомірно встановлено судом першої інстанції.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко