16 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30299/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровською митницею на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (суддя Дєєв М.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГІЯ» звернулося до суду із позовом до Дніпровської митниці, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товарів від 18.09.2024 № 24UA11000000060-КТ та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA110080/2024/000204;
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товару від 18.09.2024 № 24UA11000000061-КТ та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110080/2024/000203;
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товару від 30.08.2024 №24UA11000000053-КТ та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110080/2024/000189;
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товару від 30.08.2024 №24UA11000000054-КТ та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110080/2024/000186;
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товару від 01.10.2024 № 24UA11000000063-КТ та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110080/2024/000225;
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товару від 01.10.2024 №24UA11000000064-КТ та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110080/2024/000227;
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товару від 04.10.2024 №24UA11000000066-КТ та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110080/2024/000228;
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товару від 02.10.2024 №24UA11000000065-КТ та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110080/2024/000226.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін у справі №160/29967/24. Роз'єднано позовні вимоги у справі №160/29967/24 у 8 самостійних проваджень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу № 160/30299/24 та відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товару від 30.08.2024 року № 24UA11000000053-КТ та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110080/2024/000189.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року задоволено позовні вимоги.
Визнано протиправними та скасував рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товару від 30.08.2024 № 24UA11000000053-КТ та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110080/2024/000189.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГІЯ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, зокрема, що під час проведення контролю класифікації товарів посадові особи митниці відповідно до статті 356 МКУ мають право відбирати в установленому порядку проби (зразки) товарів для їх лабораторних досліджень в експертному підрозділі Держмитслужби з метою визначення характеристик (показників), які є визначальними для класифікації товарів відповідно до УКТ ЗЕД.
Рішення прийняте з урахуванням висновку управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 27.08.2024 №142000-3101-0469.
З урахуванням інформації щодо хімічного складу проб товару, їх фракційного складу при 250 град. С (переганяється більш як 65 об.%) та відсоткового співвідношення інгредієнтів у продукті «Промивна олива (WASH OIL)» даний товар розглядається як такий, що за хімічним та фракційним складом більш конкретно описується в товарній підпозиції 2707 50.
Тобто даний товар відповідно до правила 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД не може бути класифікований у товарних підпозиціях 2707 91 та 2707 99 рівня "- інші" (товарні підкатегорії 2707 99 11 00 - 2707 99 99 00) так як він за своїм хімічним складом, фракційним складом та відсотковим співвідношенням інгредієнтів вже був класифікований в попередній підпозиції з одним дефісом, а саме в 2707 50.
Таким чином суміші вуглеводнів, в яких домінують інші ароматичні складники, з яких 65 об.% або більше (включаючи втрати) переганяється при температурі до 250 °С та призначені для інших цілей більш конкретно описані в товарній категорії 27075000 та додаткових поясненнях до неї.
Суміші ароматичних вуглеводнів, з яких 65 об.% або більше (включаючи втрати) переганяється при температурі до 250 °С за методом ISO 3405 (еквівалентним методу ASTM D 86) призначені для інших цілей, ніж для використання як паливо повинні класифікуватись товарній підкатегорії 2707500090 згідно УКТЗЕД. .
Прийняте митницею рішення ґрунтувалось на повних та вичерпних доказах.
Заявник наголошує, що з урахуванням висновку СЛЕД та паспорту безпеки, товар є продуктом, у складі якого ароматичні складові переважають неароматичні, тому за правилом 1 ОПІ УКТЗЕД для класифікації товару розглядається товарна позиція 2707 «Масла та інші продукти високотемпературної перегонки кам'яновугільних смол; аналогічні продукти, в яких ароматичні складові переважають за масою неароматичні».
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що спірний товар скаржником, завезений на територію України, є готовою продукцію - маслом кам'яновугільним вбирним (Wash oil), яке відповідає ТУ У 20.1-00190443-117:2017 «Масло камяновугільне вбирне Технічні умови», має сертифікат якості виробника, паспорт безпеки, а це означає, що такий товар має чіткі фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо, що є самостійною підставою для віднесення його саме до групи товарів за кодом УКТЗЕД - 2707991900.
Також від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що надано правничу допомогу позивачу у суді апеляційної інстанції на підставі договору про надання правової допомоги від 11.12.2019 №51/2019, виходячи з розрахунку 3000,00 грн за годину роботи партнера (далі - Договір) у рамках судової справи №160/30299/24, а саме: підготовка відзиву на апеляційну скаргу Дніпровської митниці (7.4.25), витрачений час - 3 год, 9 0000 грн (з розрахунку вартості послуг 1 год. партнера АО «БІ ПІ ДЖІ» - 3 000,00 грн).
Прийняття Позивачем витрат на правову допомогу, надану АО «БІ ПІ ДЖІ» у рамках судової справи №160/30299/24, підтверджується: копією договору про надання правової допомоги від 11.12.2019 р. №51/2019 з додатком; копією акту приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11.4.2025 р.; копією рахунку на оплату від 11 квітня 2025 року №252-160/30299/24; паперовою копією електронного документу - платіжної інструкції від 11 квітня 2025 року № 5065.
Позивачем було сплачено за проведення судової експертизи 31 269,89 грн, з яких: 24 000,00 грн згідно з рахунком від 09.12.2024 №56 та 7 269,89 грн згідно з рахунком від 06.12.2024 №24-6563 (53) відповідні рахунки та платіжні інструкції надані позивачем до матеріалів справи разом з клопотанням про зупинення провадження у справі.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з міжнародним договором купівлі та продажу від 05.07.2024 №WO-05072024 ТОВ «А-ЕНЕРГІЯ» придбало у виробника «QUIMICA DEL NALON S/A» (Іспанія) масло кам'яновугільне поглинальне (Wash oil).
На виконання п.4.1 Договору виробником «QUIMICA DEL NALON S/A» було надіслано на адресу позивача інвойс-проформу від 09.07.2024 року № 20001421 на оплату 250 000 кг (250 т) Товару на загальну суму 161 250,00 євро.
Позивачем було здійснено часткову оплату за кожну поставлену виробником партію товару за Договором, що підтверджується наступним: - платіжна інструкція в іноземній валюті від 19 липня 2024 року №16, - платіжна інструкція в іноземній валюті від 25 липня 2024 року №17, - платіжна інструкція в іноземній валюті від 23 серпня 2024 року №20, - платіжна інструкція в іноземній валюті від 02 вересня 2024 року №26.
На виконання умов Договору, виробником «QUIMICA DEL NALON S/A» було поставлено на адресу позивача 4 партії товару (23.07.2024 - 2 машини, 30.07.2024 - 2 машини, 28.08.2024 - 2 машини, 03.09.2024 - 2 машини), який був пред'явлений позивачем до Дніпровської митниці для митного оформлення за митними деклараціями, зокрема №24UA110080004435U9.
Так, за митною декларацією №24UA110080003828U7 поставка Товару вагою 23 180 кг, зазначеного у митній декларації №24UA110080003828U7 супроводжувалась, у тому числі, наступними документами: - транспортна накладна - CMR від 30.07.2024 року №0001043582; - інвойс від 30.07.2024 року №2410000885/90004558; - сертифікат якості від виробника від 30.07.2024 року; - сертифікат походження товарів від 30.07.2024 року №А 1171130Т; - європейською накладною від 30.07.2024 року №24ES003341100277B1.
При оформленні митної декларації Товар був класифікований як виробником так і позивачем за кодом УКТЗЕД: 27079919 і визначений позивачем як масло кам'яновугільне вбирне. Декларування Товару за вказаним кодом здійснювалось на підставі документів, передбачених Договором, що надійшли разом з Товаром, зокрема сертифікатами якості з урахуванням вказаних у них фізико-хімічних властивостей Товару.
Під час проведення митного оформлення на підставі зазначеної митної декларації Дніпровською митницею 15.08.2024 року від ввезеного Товару було відібрано проби від 15.08.2024 №28-04-02/28-04-02/9618, які направлені на дослідження до СЛЕД ДЕРЖМИТСЛУЖБИ.
Крім того, сумісно позивачем та відповідачем було відібрано контрольні проби для позивача, відповідно до акту від 13.08.2024 року №1/13.08.2024.
СЛЕД ДЕРЖМИТСЛУЖБИ за результатами експертизи склало Висновок від 28.08.2024 №142000-3101-0470.
На підставі вказаного висновку, Дніпровською митницею винесено рішення щодо класифікації товару від 30.08.2024 № 24UA11000000054-КТ, у якому Товар був класифікований відповідачем за кодом УКТЗЕД 2707500090 як «інші суміші ароматичних вуглеводнів…»
Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110080/2024/000186.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи надані позивачем документи на спірний товар містили інформацію про масло поглинальне (wash oil); товар не є сировиною, а є готовим продуктом, готовим для використання, має сертифікат якості на готовий продукт, має чіткі фізико - хімічні характеристики масла поглинального, використовується як технологічний поглинач для уловлювання бензольних вуглеводнів, виготовлення технічних масел, флотореагенту, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав відносити його до товару за кодом 27075000, адже за таким кодом товар не має вищеописаних характеристик. Присвоївши невірний код товару, Дніпровська митниця допустила, окрім іншого, порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини, оскільки у зв'язку з неможливістю розмитнити Товар, Позивач позбавлений права на мирне володіння своїм майном.
За пунктом 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України), митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 4 статті 52 МК України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Відповідно до статті 67 МК України, українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.
В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.
Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.
Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Статтею 68 МК України установлено, що ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ведення УКТ ЗЕД передбачає: 1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією; 2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД; 3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; 4) забезпечення однакового застосування всіма митними органами правил класифікації товарів; 5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках; 6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування; 7) своєчасне ознайомлення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД; 8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД.
Отже, введення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності призначено для тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення митного оформлення товарів, та не містить характеристик продукції, властивостей, застережень щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами, не визначає порядку забезпечення відповідності продукції вимогам чинного законодавства, а тому визначення коду товару ввезеного на митну територію України не свідчить про відповідність чи не відповідність вимогам Технічного регламенту.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі №814/1256/17 та від 20 травня 2021 року у справі № 1840/2595/18.
Так, класифікацію товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснює декларант, а до повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю класифікації товару. Митний орган може самостійно визначити код задекларованого товару разі встановлення порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 814/1256/17, від 16 грудня 2024 року у справі № 160/24963/23.
З метою приведення класифікаційної роботи митних органів у відповідність до Митного кодексу України, удосконалення здійснення контролю правильності класифікації товарів відповідно до вимог УКТЗЕД під час проведення процедур митного контролю та митного оформлення, упорядкування процедури класифікації товарів і запобігання випадкам ухилення підприємствами та громадянами від сплати митних платежів у повному обсязі та від установлених заходів нетарифного регулювання розроблено Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650, зареєстрований в Мін'юсті України 02.07.2012 за № 1085/21397 (далі - Порядок № 650).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 650, посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:
опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу;
відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.
Згідно з п. 3, 4 розділу ІІ Порядку № 650 у разі якщо посадова особа ПМО не може однозначно перевірити правильність класифікації товарів на підставі задекларованих відомостей, така посадова особа у паперовій або електронній формі надсилає повідомлення декларанту або уповноваженій ним особі про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД. Строк надання додаткових документів та/або відомостей не має перевищувати 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.
У разі відмови у наданні або ненаданні додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, перевірка правильності класифікації товарів здійснюється за наявними документами та/або відомостями з використанням довідкової інформації.
Відповідно до п. 11 Порядку № 650 Рішення приймається у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для його класифікації.
Відповідно до п. 15 розділу ІІ Порядку №650 якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації).
Залучення спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення:
необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації;
складних випадків класифікації товарів, вирішення яких потребує проведення досліджень.
У такому разі Підрозділ або підрозділ митних компетенцій готує та надсилає запит про проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) із зазначенням переліку завдань та питань, що мають бути з'ясовані для встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.
Згідно підпункту 3 пункту 4 Положення про Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 29 травня 2013 року № 133, Спеціалізована лабораторія відповідно до покладених на неї завдань: проводить дослідження (аналізи, експертизи) проб (зразків) товарів у рамках процедур податкового, митного контролю та оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: ідентифікації (визначення складу, фізичних, фізико-хімічних характеристик тощо) товарів; класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; перевірки задекларованої митної вартості товарів; встановлення країни походження товарів; встановлення належності товарів до таких, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, прекурсори, сильнодіючі чи отруйні речовини; встановлення (перевірки) достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товару з України.
Так, спірний товар позивача, завезений на територію України, є готовою продукцію - маслом кам'яновугільним вбирним (Wash oil), про що зазначено виробником у супровідних документах на Товар; яке відповідає ТУ У 20.1-00190443-117:2017 “Масло камяновугільне вбирне Технічні умови», має сертифікат якості виробника, паспорт безпеки. Це означає, що такий товар має чіткі фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо, що є самостійною підставою для віднесення його саме до групи товарів за кодом УКТЗЕД - 2707991900.
Як зазначалось, характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТЗЕД.
Товар ввезений позивачем повністю відповідає коду товару 27079919 за походженням, призначенням та хімічним складом.
Отже, позивачем визначено код УКТЗЕД 27079919.
У межах цієї справи, СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи товару складено висновок від 27.08.2024 №142000-3101-0469, який враховано при винесенні митним органом спірного рішення щодо класифікації товару.
При цьому, у висновку СЛЕД не визначено (не ідентифіковано) конкретний вид товару, наданого на дослідження, його сферу використання, його властивості.
СЛЕД встановлено, що за своїм хімічним складом досліджений товар містив азото-, кисне- і сірковмісні гетероциклічні сполуки. При цьому зазначається, що визначити кількісний вміст кожного з компонентів (у тому числі ароматичних вуглеводнів, азото-, кисне- і сірковмісних ароматичних сполук) не видається можливим через відсутність експертних можливостей.
За позицією відповідача товар має кваліфікуватися за кодом УКТЗЕД 2707 50 00.
Ця товарна категорія охоплює - інші суміші ароматичних вуглеводнів, з яких 65 об.% або більше (включаючи втрати) переганяється при температурі до 250 °С за методом ІSO 3405 (еквівалентним методу АSTM 86).
Згідно з додатковими поясненнями до товарних категорій УКТЗЕД (розділ V група 27), які затвердженні наказом Держмитслужби України від 14 липня 2020 року №256, ця товарна категорія (27075000) охоплює суміші вуглеводнів, в яких домінують інші ароматичні складники, крім бензолу, толуолу, ксилолу або нафталіну, і з яких 65 об. % або більше (включаючи втрати) переганяється при температурі до 250 °C за методом ЕN ІSO 3405 (рівнозначний методу ASTM D 86).
Тобто, в товарній категорії 27075000 кваліфікуються товари, які за своїм хімічним складом є сумішами саме вуглеводнів. При цьому інша ознака цієї товарної категорії (з яких 65 об.% або більше (включаючи втрати) переганяється при температурі до 250 °С за методом ІSO 3405 (еквівалентним методу АSTM 86), стосується саме сумішей вуглеводнів.
Так, масло кам'яновугільне вбирне - технологічний поглинач, отриманий в процесі ректифікації кам'яновугільної смоли, і, згідно з його характеристиками, не є підакцизним товаром та ніколи не використовувалося і не може використовуватися у якості палива чи пального або будь-яких інших речовин, що відносяться до підакцизних товарів. Призначення масла - уловлювання бензольних вуглеводнів, виготовлення технічних масел, флотореагенту, що підтверджено також листом ДП “УХІН» від 26.05.2023 №08/293, який надавався позивачем відповідачу під час розмитнення спірного Товару.
Разом з цим, хімічний склад спірного товару не є сумішами вуглеводнів, відрізняється від товару за кодом УКТЗЕД 2707 50 00, та за своїм хімічним складом спірний товар не може бути віднесений до товарів з кодом УКТЗЕД 2707 50 00.
Відповідачем не враховано, що всі товари підкатегорії 2707 відносяться до ароматичних вуглеводнів, але кожна з підкатегорій має свої хімічні та фракційні характеристики, з урахуванням приміток та пояснень до УКТЗЕД.
Відповідачем не надано доказів того, що заявлений до митного оформлення товар за своїм хімічним складом є сумішами вуглеводнів.
Проведеним СЛЕД Держмитслужби дослідженням не підтверджено того, що проби являють собою суміші ароматичних вуглеводнів.
У висновку СЛЕД не визначено коду згідно з УКТ ЗЕД наданого на дослідження товару.
Крім того, Додатковими поясненнями до товарних категорій 2707 99 11 і 2707 99 19 УКТЗЕД (розділ V група 27) визначено, що до продуктів, що класифікуються за цими категоріями, відносяться продукти, одержувані:
1. первинною перегонкою високотемпературної кам'яновугільної смоли. Ці високотемпературні кам'яновугільні смоли, як правило, виробляються на коксових заводах ливарних підприємств за температури більше 900 C. Продукти перегонки цих смол містять не лише вуглеводні з переважним масовим вмістом ароматичних вуглеводнів, але також азото-, кисне- і сірковмісні сполуки і дуже часто домішки. Ці продукти, зазвичай, вимагають подальшого перероблення перед використанням;
2. відділенням бензолу (англ. debenzolіsatіon) методом промивання газу, який утворюється під час коксування вугілля; та
3. методом піролізу зношених, тобто непридатних до використання гумових шин та інших відходів та непридатних для використання гумових та пластикових товарів без подальшої обробки.
Крім того, ТОВ «А-ЕНЕРГІЯ» було направлено запит від 24.05.2024 №24-05/2 до ДП «УХІН», у якому товариство просило повідомити: - хімічні властивості масла поглинального (wash oil) та відсотковий вміст компонентів готового продукту, у тому числі азото-, кисне- та сірковмісних сполук. Надати посилання на стандарт, яким регулюється виробництво масла поглинального в Україні та кількісний вміст усіх хімічних сполук у готовому продукті; - чи відповідає за своїм хімічним складом та фракційними характеристиками масло поглинальне європейських виробників маслу поглинальному за українськими стандартами (ТУ У 20.1-00190443-117:2007 «Масло кам'яновугільне вбирне Технічні умови»)? - що є основним складовим компонентом готового продукту масла поглинального?
У відповідь на вищезазначений запит ДП «УХІН» було надано відповідь листом від 27.05.2024 №10/244, яким повідомлено, що за наданими супровідними документами від виробника «QUIMICA DEL NALON S/A» (Іспанія) поставлений товар відповідає за хімічними та фракційними характеристиками маслу поглинальному за ТУ У 20.1-00190443-117:2017 «Масло кам'яновугільне вбирне Технічні умови».
Також, виробником масла поглинального «QUIMICA DEL NALON S/A» (Іспанія) на електронну адресу ТОВ «А-ЕНЕРГІЯ» направлено інформаційний лист, до якого було надано повідомлення про експорт Європейського агентства хімічних речовин на експорт масла поглинального виробником «QUIMICA DEL NALON S/A» на адресу ТОВ «А-ЕНЕРГІЯ» згідно з контрактом на поставку 200 000 кг продукту.
Згідно з вищенаведеним повідомленням про експорт Європейського агентства хімічних речовин на експорт вбачається, що ідентифікація хімічної речовини (масла поглинального), на яку поширюється повідомлення, відбувається за номером CAS 90640-84-9 та кодом товару (CN) 2707 9919.
Зазначене повідомлення було направлено у відповідності до статті 12 Роттердамської конвенції про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі, до якої Україна приєдналась 26.09.2002 р.
Отже, відповідачем під час винесення спірних рішень не було взято до уваги: визначення підкатегорії товару європейським виробником: Код спірного товару був визначений виробником за кодом товару 27079919; походження спірного товару.
Таким чином, заявлений до митного оформлення товар міг бути кваліфікований позивачем або в товарній категорії 2707 99 11 або в товарній категорії 2707 99 19, та за умови того, що спірний товар не є легким маслом, як товар, передбачений товарною категорією 2707 99 11, то позивачем обґрунтовано кваліфіковано товар за кодом УКТЗЕД 27079919.
З огляду на викладене, митним органом не доведено правомірності рішення щодо класифікації товару.
Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №804/5227/17 та від 16 грудня 2024 року у справі №160/24963/23.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товару від 30.08.2024 року № 24UA11000000053-КТ та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110080/2024/000189, є протиправними та підлягають скасуванню.
З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують.
Щодо питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За частиною 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення частин 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України , кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17).
Так, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат, має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.11.2021 року у справі № 910/7586/19 щодо вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу у склад якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
У цій постанові Верховний Суд указував, що беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.
В обґрунтування понесених витрат позивачем зазначено, що представником було надано правничу допомогу позивачу у суді апеляційної інстанції, а саме: підготовка відзиву на апеляційну скаргу Дніпровської митниці на суму 9 000 грн.
Витрати підтверджуються: копією договору про надання правової допомоги від 11.12.2019 №51/2019 з додатком; копією акту приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11.4.2025; копією рахунку на оплату від 11 квітня 2025 року №252-160/30299/24; паперовою копією електронного документу - платіжної інструкції від 11 квітня 2025 року № 5065.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу є доведеними, наявні документи на підтвердження надання такої допомоги.
З огляду на вказані норми, колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявлена представником позивача сума понесених позивачем витрат на правову допомогу є завищеною.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
При цьому колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами 7, 8, 9 ст. 139 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02.09.2020 по справі №826/4959/16 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 по справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом адвокатом.
Дана справа є справою незначної складності, крім того справа була розглянута в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, отриманий за правничі послуги, колегія суддів вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги є явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Враховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за апеляційний перегляд судового рішення у розмірі 1000,00 грн.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Дніпровською митницею залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГІЯ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров