16 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/32716/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року (суддя Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду із адміністративним позовом до фізичної особи - ОСОБА_1 , в якому просить стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 83 818,66 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в інтегрованих картках платника податків фізичної особи ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 83818,66 грн, який виник у зв'язку з несплатою у встановлений термін сум грошових зобов'язань, які нараховані контролюючим органом, однак не сплачені в добровільному порядку, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати у повному обсязі рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що контролюючий орган, звертаючись до суду з позовом, просить стягнути заборгованість з відповідача, яка останнім фактично оскаржена не була. Правомірність нарахування та питання правомірності ППР не було предметом спору у цій справі.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на обліку у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Згідно із розрахунком за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 83 818,66 згідно, а саме:
- податкового повідомлення-рішення №8146-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 на суму 41 909,33 грн;
- податкового повідомлення-рішення №8147-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 на суму 41 909,33 грн.
Податковий борг, зазначений у розрахунку, відображений в інтегрованій картці платника податків.
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу боржника податкову вимогу форми «Ф» №0116107-1307-1307-0428 від 05.10.2021 на суму 42758,60 грн., яка надіслана їй засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_1 , поштове відправлення вручено адресату.
22.06.2011 П'ятихатською районною державною адміністрацією відповідачу, як фізичній особі по договору оренди від 22.06.2011 року строком на 49 років надана в оренду земельна ділянка, кадастровий номер 1224581700:01:001:0101 площею 47,3112 га для створення фермерського господарства.
Договір оренди 29.07.2011 зареєстровано у Відділі Держкомзему у П'ятихатському районі за № 12245000400056.
Відповідно до п. 14 Договору земельна ділянка передана в оренду для ведення фермерського господарства.
29.08.2011 реалізуючи своє право громадянина на створення фермерського господарства, яке безпосередньо пов'язано з наданням (передачею) земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства відповідач створила та зареєструвала Фермерське господарство «Мегапо лис-Агро» (ЄДРПОУ 36723250).
Відповідно до п. 1.1. Статуту Фермерського господарства від 29.08.2011 Фермерське господарство створене на підставі договору.
Рішенням засновника та голови Фермерського господарства від 29.08.2011 Земельна ділянка передана в користування Фермерському господарству.
Згідно акту приймання-передачі від 29.08.2011 майнових прав відповідач передала право оренди земельної ділянки Фермерському господарству.
Відповідно до довідки №46 від 20.03.2024 П'ятихатської міської ради, Фермерське господарство використовує Земель ну ділянку за період 2011 - 2024 років.
Фермерське господарство 29.08.2011 взяте на облік платника єдиного внеску.
Починаючи з 2011 року по даний час Фермерське господарство подає до позивача податкові декларації з орендної плати та сплачує до бюджету орендну плату.
Фермерське господарство подало податкові декларації з орендної плати від 16.02.2023 та від 17.01.2024, визначивши в кожній її розмір 41 909,33 грн. та повністю сплатило вказану суму до бюджету.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-1200592092024 від 02.08.2024 земельна ділянка має цільове призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства. У вказаному витягу зазначено орендаря Фермерське господарство «Мегаполис-Агро», зареєстрованого в ДЗК 29.07.2011.
Згідно з інформаційною довідкою № 399377359 від 15.10.2024 вбачається, що орендарем Земельної ділянки є також Фермерське господарство «Мега-полис-Агро», а не відповідач.
Отже, спір між сторонами виник з підстав несплати відповідачем податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб на загальну суму 83 818,66 грн.
Оскільки у добровільному порядку заборгованість відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України) у редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки і у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України установлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно із пункту 54.1, 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Якщо згідно із нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Положеннями статті 56 Податкового кодексу України установлено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
За положенням пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, яка оскаржується, вважається неузгодженою.
За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У свою чергу, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов'язання вважаються узгодженими.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 згаданої статті).
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Приписами пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України установлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З аналізу наведених норм слідує, що однією з визначальних умов виникнення у платника податків обов'язку щодо сплати податкового зобов'язання, визначеного податковим органом, є факт належним чином отримання таким платником відповідних податкових повідомлень-рішень, та лише після такого отримання, у разі не оскарження таких рішень в судовому або адміністративному порядку, податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням, вважається узгодженим та підлягає сплаті.
Як установлено апеляційним судом, згідно із розрахунком за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 83 818,66 грн згідно, а саме:
- податкового повідомлення-рішення №8146-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 на суму 41 909,33 грн;
- податкового повідомлення-рішення №8147-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 на суму 41 909,33 грн.
Податковий борг, зазначений у розрахунку, відображений в інтегрованій картці платника податків.
Колегія суддів наголошує, що доказів оскарження та скасування у судовому порядку прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №8146-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 та №8147-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 до суду першої та апеляційної інстанцій не надано, а матеріали справи таких відомостей не містять.
За таких обставин, грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями №8146-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 та №8147-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024, вважається узгодженими.
Відтак, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (за відсутності факту оскарження такого акту індивідуальної дії) визначених в такому рішенні грошових зобов'язань у податкового органу виникає право надіслати платнику податків податкову вимогу.
Як убачається з матеріалів справи відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу боржника податкову вимогу форми «Ф» №0116107-1307-1307-0428 від 05.10.2021 на суму 42758,60 грн, яка надіслана їй засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_1 , поштове відправлення вручено адресату.
Доказів оскарження вказаної податкової вимоги форми «Ф» №0116107-1307-1307-0428 від 05.10.2021 на суму 42758,60 грн матеріали справи не містять.
Згідно із розрахунком за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 83 818,66 грн.
Разом з тим, відповідних належних доказів в підтвердження сплати відповідачем, визначеної суми податкового боргу до суду першої та апеляційної інстанцій не надано.
У зв'язку з несплатою у добровільному порядку суми узгоджених грошових зобов'язань, що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів вважає наявні правові підстави для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС в Дніпропетровській області.
Разом з цим, колегія суддів уважає безпідставними доводи відповідача про те, що оскільки у відповідача немає у користуванні (в розумінні використання) земельної ділянки, за яку у податкового органу виникли підстави для нарахування орендної плати у розмірі 83 818,66 грн. ОСОБА_1 було надано земельну ділянку по договору оренди для ведення селянського (фермерського) господарства з кадастровим номером № 1224581700:01:001:0101 площею 47,3112 га на території Зорянської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, з огляду на таке.
Так, предметом позову у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або відсутності такого факту.
При цьому, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно із яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у даній справі.
В межах розгляду даної справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань.
У свою чергу, оцінка податкового правопорушення, на підставі якого контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту, а саме податкового повідомлення-рішення.
Сталою та послідовною є практика Верховного Суду (зокрема справи № 640/17763/21, №160/13436/22), відповідно до якої у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу установленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме:
- факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження;
- факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань;
- факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.01.2025 у справі №460/2820/24.
Як установлено апеляційним судом вище, податкові повідомлення-рішення №8146-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 та №8147-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 та податкова вимога форми «Ф» №0116107-1307-1307-0428 від 05.10.2021 надсилались контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою відповідача та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення, а тому сума заявленого до стягнення боргу є узгодженою та може бути стягнута в судовому порядку.
Отже, доводи відповідача, фактично зводяться до незгоди з податковим повідомленням-рішенням, внаслідок несплати зобов'язань за якими виник спір у цій справі.
Попри це, як вже неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема у наведених вище справах, у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковими повідомленнями-рішеннями.
Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Ця судова практика є сталою, чіткою та послідовною й підтверджується, крім наведених вище, постановами Верховного Суду у справах №440/18128/21, №300/2859/22, № №640/25601/20, №160/9696/22, №480/13804/21, №160/13436/22, №160/5021/19, № 160/10776/21, №160/7345/20.
Отже, у межах цього апеляційного провадження, з огляду на відповідну судову практику, передбачені процесуальним законодавством вимоги та повноваження, суд апеляційної інстанції не може надавати правову оцінку у контексті протиправності нарахування йому зобов'язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями №8146-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 та №8147-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 з дотриманням вимог, передбачених КАС України, не позбавлена права подати позов про визнання протиправними та скасування вказаних вище податкових повідомлень-рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що внаслідок неповного з'ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 83 818,66 гривень.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров