15 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8930/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року в адміністративній справі №160/8930/25 (головуючий суддя І-ї інстанції - Рябчук О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 26.03.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ГУ ПФУ в Рівненській області , в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо відмови у призначенні йому пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», викладеному у рішенні від 14.02.2025 року № 046350018657 та скасувати вказане рішення;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати йому до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч.3 ст.114 Закону №1058 період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.2001 року по 30.06.2005 року та періоди роботи з 25.07.2005 по 25.01.2006 та з 01.04.2019 по 30.01.2025;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути його заяву від 06.02.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч.3 ст.114 Закону №1058 з урахуванням висновків суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 14.02.2025 року №046350018657.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.2001 року по 30.06.2005 року та періоди роботи з 25.07.2005 по 25.01.2006 та з 01.04.2019 по 30.01.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ в Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, неналежно досліджено всі матеріали справи та не взято до уваги, що спірний період навчання частково з 01.09.2001 по 31.12.2003 зараховано до пільгового стажу як навчання за фахом. Разом з тим, до пільгового стажу не врахований період роботи на ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 25.07.2005 по 25.01.2006 та з 01.04.2019 по 31.12.2021 згідно довідки №14/6-361 від 05.02.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оскільки наявна розбіжність між пільговим періодом роботи та підсумку стажу. Також до пільгового стажу позивача не врахований період роботи на ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля ВСП Шахтоуправління імені Героїв Космосу» з 01.01.2022 по 30.01.2025 згідно довідки №164 від 30.01.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оскільки у довідці відсутнє посилання на Постанову КМУ №461 від 24.06.2016. Відповідач зазначає, що в трудовій книжці не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках без збереження заробітної плати, відомості про атестацію робочого місця тощо, а тому зарахування періодів роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах не може бути встановлено лише на підставі записів трудової книжки, а й підлягає підтвердженню уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, що передбачено Порядком № 637.
Позивач подав відзив на скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06.02.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву позивача направлено для розгляду за принципом екстериторіальності та 14.02.2025 року ГУ ПФУ в Рівненській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 046350018657, згідно якого:
Вік заявника 38 років 6 місяців 27 днів.
Пільговий стаж роботи згідно наданих документів складає 18 років 6 місяців 6 днів, з яких:
-підземні роботи за провідними професіями ( 20) - 2 роки 11 місяців 29 днів;
-підземні роботи, професії за пост. № 202 ( 25) - 13 років 2 місяці 7 днів;
-навчання за фахом - 2 роки 4 місяці.
За доданими документами до пільгового стажу не врахований
- період роботи на ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 25.07.2005 по 25.01.2006 та з 01.04.2019 по 31.12.2021 згідно довідки № 14/6-361 від 05.02.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оскільки наявна розбіжність між пільговими періодами роботи та підсумку стажу;
- період роботи на ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля ВСП Шахтоуправління імені Героїв Космосу» з 01.01.2022 по 30.01.2025 згідно довідки № 164 від 30.01.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутність трудової книжки або відповідних записів у ній, оскільки у довідці відсутнє посилання на Постанову КМУ № 461 від 24.06.2016.
Вважаючи протиправним вказане рішення, позивач оскаржив таке рішення до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок та умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Так, згідно із ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788) до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Рішення пенсійного органу не містить обґрунтування незарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання з 01.09.2001 року по 30.06.2005 року в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України.
Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, частина перша статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (в редакції чинній на період навчання позивача) визначала, що право на зарахування часу навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
В матеріалах справи міститься диплом молодшого спеціаліста серії НР №26967731 з додатками, згідно якого позивач з 01.09.2001 року по 30.06.2005 року навчався у Павлоградському технікумі Національного гірничого університету за напрямом підготовки - Технологія підземної розробки корисних копалин (а.с.9-10).
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить записи про прийняття його до філії Відкритого акціонерного товариства Державної холдингової компанії «Павлоградвугілля» «Шахта ім. Героїв космосу» учнем гірничого робітника з 14.05.2004 року.
Тобто, позивачем розпочато професійну діяльність за професією, що дає право на пільги, встановлені для відповідно категорії працівників у строк менше ніж три місяці після завершення навчання за фахом.
Таким чином, період навчання позивача має бути зарахований до пільгового стажу за Списком №1, оскільки період навчання зараховується лише за умови, коли перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, а позивачем вказана вимога дотримана.
Щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 25.07.2005 по 25.01.2006 та з 01.04.2019 по 30.01.2025, апеляційний суд зазначає про таке.
Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналогічні положення містить стаття 48 Кодексу законів про працю України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі по тексту - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 у спірні періоди позивач працював:
- Філія ВАТ «Павлоградвугілля» «Шахта «Павлоградська»;
- 25.07.2005 прийнятий гірником підземним 2 розряду на дільницю № 3 з повним робочим днем під землею. Розп. №89 від 25.007.2005;
- 08.11.2005 переведений гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею. Розп. №593 від 04.11.2005;
- за підсумками атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно Постанови КМУ № 36. Розпорядження про підсумки атестації від 21.01.2013р.;
- 01.04.2019 переведений помічника начальника дільниці № 3 з повним робочим днем під землею. Наказ № 768 від 29.03.2019р.;
- Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» Виробничий структурний підрозділ «Шахтоуправління імені Героїв космосу».
- 01.011.2022 переведений помічником начальника з повним робочим днем в шахті. Наказ «ПВ» № 267 від 23.12.2021.
Запис про звільнення у трудовій книжці відсутній.
Згідно довідки №164 «Про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_1 дійсно працює у ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «Дтек Павлоградвугілля» з 01.01.2022 року по теперішній час за професією, посадою, підземний помічник начальника дільниці з видобутку вугілля № 4 з повним робочим днем в шахті, відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Професія пройшла атестацію згідно наказу № 3067 від 03.08.2020 року по ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Відповідно до довідки від 05.02.2025 №14/6-361 ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» позивач працював повний робочий день в ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та за період з 25.07.2005р. ( розпорядження № 89 від 25.07.2005р.) по 25.01.2006р. виконував в гірничому виробництві ведення гірничих та інших видів робіт з метою видобутку вугілля з повним робочим днем в шахті ( під землею),професія, посада - гірник підземний на дільниці з видобутку вугілля. Дана професія дає право виходу на пенсію на пільгових умовах, що передбачена списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт а позиція 1.1.а, затверджена постановою КМУ від 16.01.2003р. № 36 відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дані професії підтверджені результатами атестації робочих місць відповідно до наказу №289 від 28.12.1994р. (атестація проведена вперше), лист № 15/2741 від 12.10.2007р. про продовження терміну дії наказу № 289 від 28.12.1994р. на півтора року.
Відповідач посилається на наявність розбіжності між пільговими періодами роботи та підсумку стажу, а також відсутність посилання на Постанову №461, як на підстави для незарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції передбачено, що до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 4.1 Інструкції №58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, трудова книжка серії НОМЕР_1 містить всі належні та необхідні записи для підтвердження наявного пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку № 1, при цьому основним документом для підтвердження наявного трудового стажу особи є трудова книжка, а подання уточнюючих характер роботи довідок необхідне лише у разі відсутності у ній належних записів.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно зі статтею 101 Закону №1788 органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Водночас, відповідач не скористався наявними у нього повноваженнями на витребування відповідних документів, підстав для такої правової поведінки не навів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.
Враховуючи дискреційні повноваження пенсійного органу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (як визначений суб'єкт розгляду заяви позивача про призначення пенсії) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, про зарахування до пільгового стажу по Списку № 1 спірних періодів.
З огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не переглядається.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року в адміністративній справі №160/8930/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року в адміністративній справі №160/8930/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко