Справа № 277/1269/25
Номер рядка звіту 17
іменем України
"12" грудня 2025 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Заполовського В.В.
за участю секретаря с/з Лук'янчук Т.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитними договорами в розмірі 47450,24 грн., судовий збір в сумі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Вимоги мотивує тим, що 02.01.2021 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено договір №555137414920. Згідно умов вказаного договору позики, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 3500,00 грн.
14.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір №2110456952038. Згідно п.1.1. Договору за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 2300,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
01.12.2021 року було укладено договір №1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2110456952038. 10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2110456952038.
28.08.2025 року було укладено договір №28-08/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2110456952038. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2110456952038.
18.12.2023 року було укладено договір №18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555137414920. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №555137414920.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами у нього наявна заборгованість за договором №555137414920 від 02.01.2021 року в розмірі 5940,30 грн., а за договором №2110456952038 від 14.04.2021 року в розмірі 41509,94 грн.
У зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду для захисту своїх прав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, а також вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, клопотань чи заяв до суду не подав, не повідомив суд про причини неявки.
Суд, виконуючи вимоги ст.280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Ухвалою суду від 12.12.2025 року постановлено здійснювати заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 02.01.2021 року між ОСОБА_1 «Позичальник» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (позикодавець) було укладено Договір позики №555137414920.
Відповідно до погоджених умов даного Договору позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти в розмірі 3500,00 грн. на строк 30 календарних днів під 365,00% річних, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційній анкеті клієнта. (а.с. 26-27).
Відповідно до квитанції №1523990672 на картку № НОМЕР_1 було зараховано грошові кошти в сумі 3500,00 грн (а.с.117).
18.12.2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу №18/12-2023. Відповідно умов вказаного договору та на підставі Реєстру боржників від 22.12.2023 року до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (а.с. 67-70, 82).
14.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання фінансових послуг №2110456952038 за яким товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 2300,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у розмірі 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту (16 днів). Починаючи з першого дня наступного за орієнтовного строку повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64%, починаючи з 15 дня збільшується на 1,38% та починаючи з 30 дня на 2,65%. (а.с. 9-12).
Довідкою ТОВ ФК «Вей фор пей» від 03.06.2025 року підтверджено здійснення переказу грошових коштів 14.04.2021 року на картку № НОМЕР_2 в сумі 2300,00 грн. згідно договору №2110456952038. (а.с. 21).
01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №1-12. Відповідно умов вказаного договору та на підставі Реєстру боржників від 03.12.2021 року до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №2110456952038 (а.с. 67-70, 82).
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого та на підставі Реєстру боржників до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №2110456952038. (а.с. 48-53, 63-66).
28.08.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір №28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого та на підставі Реєстру боржників до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №2110456952038. (а.с. 83-86, 99-102).
Як вбачається з розрахунків заборгованості заборгованість ОСОБА_1 за договором №555137414920 від 02.01.2021 року становить 5940,30 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 3500,00 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 2440,30 грн. та за договором №2110456952038 від 14.04.2021 року становить 41509,94 грн. з яких 2300,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 39209,94 грн. заборгованість за відсотками. (а.с. 29-30).
Вирішуючи спір, суд керується наступними нормами права.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.513 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до п.5 ч.3 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Відповідно до частин першої - третьої статті 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру (постанова від 23 жовтня 2024 року у справі №753/25081/21 провадження №61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду).
Таким чином матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договорів №555137414920 від 02.01.2021 року та №2110456952038 від 14.04.2021 року. Зазначені договори недійсними не визнані.
На підставі вище вказаного судом встановлено, що між первісними кредиторами та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання якого первісними кредиторами було надано відповідачу кошти. Натомість відповідач не дотримався умов кредитних договорів, не повернув надані йому кошти та не сплатив відповідні відсотки. Доказів належного виконання взятих зобов'язань перед первісними кредиторами чи позивачем за умовами Договору відповідачем суду не надано.
Таким чином права позивача, як правонаступника первісних кредиторів порушені та підлягають відновленню.
Таким чином суд вважає доведеною позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами №555137414920 від 02.01.2021 року та №2110456952038 від 14.04.2021 року.
Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості у загальній сумі 47450,24 грн. доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання згідно погоджених умов кредитування, заборгованість не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про повне задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір з врахуванням повного задоволення позовних вимог.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 16000 грн., розмір яких позивач обґрунтовує договором №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладеним з АО «Лігал Ассістанс» (а.с.110-112), заявкою на надання юридичної допомоги №1308 від 01.08.2025 (а.с. 115) та витягом з акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 (а.с. 116).
Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У статті 59 Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Верховний Суд у своїх постановах від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19, від 06.10.2022 у справі №824/294/21 сформував правову позицію, за якою попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності.
Верховний Суд за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 (справа №922/1964/21) зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до зазначених документів АО «Лігал Ассістанс» надано ТОВ «Факторинг Партнерс» наступні послуги:
- надання усної консультації з вивченням документів вартістю 2000 грн./год. тривалістю 2 години загальною вартістю 4000 грн.
- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду вартістю 3000 грн./год. тривалістю 4 години загальною вартістю 12000 грн.
При визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, суд виходить з реальності цих витрат (їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу суд звертає увагу на те, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності, а судова практика в аналогічних правовідносинах є сталою. Окрім цього, суд зауважує, що предмет спору в цій справі не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Тобто підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 16000 грн. не відповідає критерію обґрунтованості, пропорційності та розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
За таких обставин суд, дослідивши матеріали даної справи, вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн. підлягають зменшенню до 5000 грн. Саме така сума, на переконання суду, є співмірною до обставин цієї справи, відповідає критеріям розумності та пропорційності.
На підставі ст.ст.11, 212, 509, 525, 526, 549, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитними договорами №555137414920 від 02.01.2021 року та №2110456952038 від 14.04.2021 року в загальному розмірі 47450 (сорок сім тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 24 коп., сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Ємільчинським районним судом Житомирської області за заявою відповідача протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. В. Заполовський