Справа №295/17620/25
1-кс/295/6427/25
17.12.2025 року м. Житомир
слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу - ОСОБА_3 на постанову прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 від 03.12.2025 р. про відмову в проведенні додаткового допиту потерпілого,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 від 03.12.2025 р. про відмову в проведенні додаткового допиту потерпілого у кримінальному провадженні №120140600200005156 від 20.09.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 356 України.
Скаржник стверджує, що постанова є незаконною, суперечить ст..91-93 КПК України, оскільки допит не є виключною компетенцією прокурора за власним переконанням.
В судовому засіданні скаржник вимоги скарги підтримав. Прокурор надіслав заперечення на скаргу.
Заслухавши скаржника, дослідивши скаргу та додані матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
У пункті 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України. Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначений ст. 306 КПК України.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, передбачену ч. 2 ст. 307 КПК України.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Статтею 223 КПК України встановлено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Зі змісту ч. 6 ст. 223 КПК України вбачається, що слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.
Одним із видів слідчих дій є допит потерпілого. (ст. 224 КПК України).
У пункті 6 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017) зазначено, що правова природа такого виду проваджень (скарг за п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України), передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, а й оцінки таких клопотань на предмет доцільності здійснення слідчих (розшукових) дій, що порушуються перед слідчим, зокрема це стосується доцільності проведення допиту.
Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Частиною 1 ст. 36 КПК України встановлено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до засад законності (ч. 2 ст. 9 КПК України) прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Пунктом 3 частини 1 статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У статті 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
У частині першій ст. 95 КПК України визначено, що показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Враховуючи співвідношення наведених вище правил статей 36,40, 95, 220, 224 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство не покладає на прокурора обов'язку проводити самостійно усі слідчі (розшукові) дії, які ініціює потерпілий, сторона захисту, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути неможливими, недоцільними, передчасними або ж перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
КПК України пов'язує проведення певної слідчої дії із тим, що наявні такі відомості, які вказують на можливість досягнення її мети, а не із самим фактом звернення потерпілого, сторони захисту із клопотанням щодо такої слідчої дії.
Отже, на підставі наведеного вище слідчий суддя дійшов висновку, що відмова прокурора у задоволенні клопотання скаржника про його додатковий допит саме прокурором у таких слідчих діях на даному етапі досудового розслідування, є виправданою та узгоджується із наведеними вище нормами КПК України щодо процесуальних повноважень прокурора і підстав проведення слідчих дій у кримінальному провадженні. У зв'язку із зазначеним, постанова прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 від 03.12.2025 р. про відмову в проведенні додаткового допиту потерпілого не підлягає скасуванню, та в задоволенні скарги на дану постанову слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 94, 303, 306, 307 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
В задоволенні скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде виготовлено 18.12.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1