ЄУН 211/7472/25
Номер провадження 2/211/3523/25
18 грудня 2025 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Гонтар А.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Криворізькатеплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
встановив:
позивач акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, обґрунтовуючи свій позов тим, що надає послуги з централізованого опалення відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідач в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювала, в результаті чого виникла заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 у сумі 26243,23 грн., заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування в сумі 309,60 грн. Зазначені суми заборгованості позивач, а також інфляційні втрати в сумі 3103,11 грн., 3% річних у сумі 79,29 грн. та пеню в сумі 915,96 грн. просить стягнути на свою користь з відповідача.
На підставі ухвали суду від 23 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, не скористалась своїм правом та не направила до суду відзив на позовну заяву.
Згідно зі ст.279ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Згідно із статтею 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень статті 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Суд встановив, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тому є споживачем послуги з централізованого опалення, яка надається АТ «Криворізька теплоцентраль» за вказаною адресою (а.с. 13відповідь).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-IV (далі Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі Правила).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За положеннями частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У пункті 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається централізоване опалення до житла відповідача, однак відповідач зобов'язання по оплаті за надану послугу здійснює неналежним чином.
Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 у сумі 26247,23 грн., заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування в сумі 309,60 грн. (а.с.9).
Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачам послуг з опалення та гарячого водопостачання підтверджується: Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг».
Таким чином, судом було встановлено, що розмір несплачених відповідачами послуг з теплової енергії підтверджено відповідними тарифами та розрахунком позивача, дані не спростовані відповідачами.
Також суд зазначає, що за ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.
Так, на підставі розрахунків представника позивача з 3% річних та інфляційних витрат відповідно до ст. 625 ЦК України за період прострочення погашення заборгованості споживачів вбачається, що останні заборгували за спірний період позивачу інфляційні втрати в сумі 3103,11 грн., 3% річних у сумі 79,29 грн. та пеню в сумі 915,96 грн. (а. с. 10-11)
Суд зауважує, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Натомість, за ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Суд зазначає, що відповідач, зареєстрована за вище зазначеною адресою та користуюється житлово-комунальними послугами, несе відповідальність за зобов'язаннями з їх оплати, отже відповідає за пред'явленим АТ «Криворізька теплоцентраль» до неї позовом.
При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.
Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України згідно з Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
З огляду на наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимог за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 року строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК України щодо продовження строків за ст. 257 ЦК України на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Положеннями частини першої статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки належним чином повідомлені про слухання справи відповідач відзиву до суду та доказів на його підтвердження, суду не надала, беручі до уваги , що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у сумі 3028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
вирішив:
позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Електрична, 1, заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 у сумі 26247 (двадцять шість тисяч двісті сорок сім) грн. 23 коп.; заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування в сумі 309 (триста дев'ять) грн. 60 коп.; інфляційні втрати в сумі 3 103 (три тисячі сто три) грн.11 коп.; 3% річних у сумі 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн. 29 коп., пеню в сумі 915 (дев'ятсот п'ятнадцять ) грн. 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 18 грудня 2025 р.
Суддя А.Л.Гонтар