16 грудня 2025 року справа №200/9134/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 200/9134/24 (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Хомич Іван Олександрович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 262140014253 від 11.10.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 11.08.2024 року, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 06.08.1981 року по 12.10.1982 року, з 14.10.1982 року по 28.04.1993 року, з 03.05.1993 року по 29.11.1996 року, з 02.12.1996 року по 31.12.1997 року, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , а також період одержання допомоги по безробіттю з 24.10.2001 року по 18.10.2002 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262140014253 від 11.10.2024 про відмову в призначенні пенсії позивачу відповідно до вимог статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 04.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, із зарахуванням до її загального страхового стажу періодів роботи з 06.08.1981 по 12.10.1982, з 14.10.1982 по 28.04.1993, з 03.05.1993 по 29.11.1996, з 02.12.1996 по 31.12.1997 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 24.10.2001 по 18.10.2002;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідач 2 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що до страхового стажу позивачу правомірно не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 12.08.1983 серії НОМЕР_1 : з 06.08.1981 по 12.10.1982, з 14.10.1982 по 28.04.1993, з 03.05.1993 по 29.11.1996, з 02.12.1996 по 31.12.1997, період одержання допомоги по безробіттю з 24.10.2001 по 18.10.2002, оскільки на титульному аркуші трудової книжки запис про зміну дошлюбного прізвища російською мовою “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 » не засвідчений печаткою, свідоцтво про укладання шлюбу заявницею не надавалося, у наданому свідоцтві про розірванні шлюбу від 24.07.2003 серія НОМЕР_2 зміна дошлюбного прізвища російською мовою “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 » не прослідковується.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
04.10.2024 позивачка звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
До зазначеної заяви позивачкою долучено, зокрема, копії паспорта, рнокпп, трудової книжки, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262140014253 від 11.10.2024 відмовлено позивачці в призначенні за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу -31 рік.
В цьому рішенні зазначено наступне.
Необхідний страховий стаж відповідно до частини 1,2,3 статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: починаючи з 1 січня 2024 року після досягнення віку 60 років становить 31 рік; страховий стаж особи становить: 18 років 11 місяців 8 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви не зараховано згідно трудової книжки від 12.08.1983 серія НОМЕР_1 періоди роботи з 06.08.1981 по 12.10.1982, з 14.10.1982 по 28.04.1993, з 03.05.1993 по 29.11.1996, з 02.12.1996 по 31.12.1997, період одержання допомоги по безробіттю з 24.10.2001 по 18.10.2002, оскільки на титульному аркуші трудової книжки запис про зміну дошлюбного прізвища російською мовою “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 » не засвідчений печаткою, свідоцтво про укладання шлюбу заявницею не надавалося, у наданому свідоцтві про розірванні шлюбу від 24.07.2003 серія НОМЕР_2 зміна дошлюбного прізвища російською мовою “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 » не прослідковується.
Довідково: період з 13.11.1983 по 12.11.1986 зараховано здійсненням догляду за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження від 01.12.1983 серія НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що відповідно до записів №1-13, 18-19 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1981, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 06.08.1981 по 12.10.1982 - працювала на посаді учня оптика цех 5, присвоєно 2 розряд оптика цех 5, у Виробничому об'єднанні «Завод Арсенал»;
- з 14.10.1982 по 28.04.1993 - працювала на посадах прасувальниці пральні, прибиральниці сауни, покоївки, старшої покоївки в Готелі «Україна»;
- з 03.05.1993 по 29.11.1996 - працювала на посаді адміністратора в Малому державному підприємстві «Готель «Затишок»;
- з 02.12.1996 по 09.02.1998 - працювала на посаді покоївки в Колективному підприємстві «Готель «Україна»;
- з 24.10.2001 по 18.10.2002 - перебувала на обліку в Голосіївському районному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю.
На титульному аркуші трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1981 запис про зміну прізвища російською мовою « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » не засвідчений печаткою. Водночас, на зворотній стороні обкладинки трудової книжки здійснено запис «фамилия изменена на «Заярная», свидетельство о заключении брака НОМЕР_4 », вказаний запис також містить виправлення та завірено підписом.
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, періоди роботи з 06.08.1981 по 12.10.1982, з 14.10.1982 по 28.04.1993, з 03.05.1993 по 29.11.1996, з 02.12.1996 по 31.12.1997 та період отримання допомоги по безробіттю з 24.10.2001 по 18.10.2002 не зараховано до загального страхового стажу позивачки. Загальний страховий стаж позивачки складає 18 років 11 місяців 08 днів.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За ч. 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно з ч.1 статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За частиною третьою статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу періоду, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю.
За ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За ч. 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
За пунктами 2.2.-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6. цієї Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно із пунктами 2.8., 2.9. вказаної вище Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412, не застосовується.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
За пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
За пунктами 2.8, 2.9. Інструкції №58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Відповідно до підпункту “е» пункту 2.19 Інструкції №58 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів записи, зокрема, безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю - заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.
За пп. “а» пункту 1 статті 29 Закону України “Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року №803-XII (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) громадянам, зареєстрованим на загальних підставах у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, визнані у встановленому порядку безробітними і мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі не менше 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів.
Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного (підпункти “а» пункту 1 статті 30 цього Закону).
Позивачем надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1981.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1981 позивачка:
- з 06.08.1981 по 12.10.1982 - працювала на посаді учня оптика цех 5, присвоєно 2 розряд оптика цех 5, у Виробничому об'єднанні “Завод Арсенал»;
- з 14.10.1982 по 28.04.1993 - працювала на посадах прасувальниці пральні, прибиральниці сауни, покоївки, старшої покоївки в Готелі “Україна»;
- з 03.05.1993 по 29.11.1996 - працювала на посаді адміністратора в Малому державному підприємстві “Готель “Затишок»;
- з 02.12.1996 по 09.02.1998 - працювала на посаді покоївки в Колективному підприємстві “Готель “Україна»;
- з 24.10.2001 по 18.10.2002 - перебувала на обліку в Голосіївському районному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю.
Також, судом встановлено, що на титульному аркуші трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1981 запис про зміну прізвища російською мовою “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 » не засвідчений печаткою. Водночас, на зворотній стороні обкладинки трудової книжки здійснено запис “фамилия изменена на “Заярная», свидетельство о заключении брака НОМЕР_4 », вказаний запис також містить виправлення та завірено підписом.
Водночас, позивачка, як працівник, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини або адміністрації підприємства.
Суд враховує, що невиконання підприємством правил ведення трудових книжок не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Тобто, позивачка має відповідні записи у трудовій книжці щодо періоду її роботи, й ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.
За таких обставин, доводи відповідачів щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 06.08.1981 по 12.10.1982, з 14.10.1982 по 28.04.1993, з 03.05.1993 по 29.11.1996, з 02.12.1996 по 31.12.1997 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 24.10.2001 по 18.10.2002, оскільки запис про зміну прізвища російською мовою “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 » не засвідчений печаткою, спростовано встановленими вище обставинами.
Крім того, відповідач 2, у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивачки, має право на реалізацію повноважень, наданих їй частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV, зокрема, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень скористався таким правом.
Суд наголошує, що позивачка не може бути позбавлена права на пенсійне забезпечення через те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не отримало (не витребувало) та не перевірило підтверджуючі документи про страховий стаж позивачки. Відповідачем-2 не доведено вжиття всіх передбачених законодавством заходів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивачки.
Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачкою документів, незабезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивачки та передчасні висновки про недостатність у неї страхового стажу для призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при оформленні підтверджуючих документів.
За встановлених обставин відповідач 2 фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів на позивачку, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу позивачки), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач 2 неправомірно відмовив позивачці в зарахуванні до її страхового стажу періодів роботи з 06.08.1981 по 12.10.1982, з 14.10.1982 по 28.04.1993, з 03.05.1993 по 29.11.1996, з 02.12.1996 по 31.12.1997 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 24.10.2001 по 18.10.2002.
Незарахування спірного стажу позивачки буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, відповідач 2, приймаючи спірне рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці, не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення №262140014253 від 11.10.2024.
З огляду на зазначене, оскільки факт отримання позивачкою допомоги по безробіттю та перебування на роботах, що дають право на призначення пенсії підтверджується насамперед відповідними записами у її трудовій книжці, суд констатує, що рішення №262140014253 від 11.10.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, після скасування судом рішення, саме відповідач 2 зобов'язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового стажу позивача спірні періоди.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262140014253 від 11.10.2024 про відмову в призначенні пенсії позивачу відповідно до вимог статті 26 Закону №1058-IV.
Щодо зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV, суд враховує наступне.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Pedersen and Baadsgaard проти Данії» від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до пункту частин першої, п'ятої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
При цьому, згідно з частиною першою статті 58 Закону №1058-ІV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду.
Отже, у даному випадку, прийняття рішення про призначення позивачці пенсії за віком належить до дискреційних повноважень саме відповідача 2, оскільки останнім розглядалась заява позивачки від 04.10.2024 про призначення пенсії.
Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, вимоги про призначення та виплату пенсії, з огляду на наявність дискреційних повноважень відповідача-2, не підлягають задоволенню
У той же час, відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 04.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону №1058-IV, із зарахуванням до її загального страхового стажу періодів роботи з 06.08.1981 по 12.10.1982, з 14.10.1982 по 28.04.1993, з 03.05.1993 по 29.11.1996, з 02.12.1996 по 31.12.1997 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 24.10.2001 по 18.10.2002.
Судом врахована право позиція в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №233/330/17 та у постанові від 10.09.2020 у справі №221/6434/16-а.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 200/9134/24 за позовом Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 16 грудня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв