16 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/2868/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 06.03.2025 № 254050011309 відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи позивача згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.04.1987, період навчання згідно атестату № 3833 від 16.07.1982 та повторно розглянути заяву позивача від 26.02.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці, можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці ..
Суд ухвалою від 03.04.2025 відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подано відзив на позов, в якому у задоволенні вимог просить відмовити, посилаючись на обставини, викладені у оскаржуваному рішенні. Також зазначає, у відповідності з п. 6 ч. 1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
26.02.2025 позивачем було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області заяву про призначення пенсії за віком, яку за екстериторіальним принципом розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням відповідача № 254050011309 від 06.03.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки за доданими документами до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи згідно із записами трудової книжки від 13.04.1987 НОМЕР_2 та період навчання згідно атестату від 16.07.1982 № 3833 з 01.09.1980 по 15.07.1982, оскільки ім'я не відповідає посвідці на постійне місце проживання в Україні від 16.12.2011 (у посвідці та свідоцтві про народження- ОСОБА_2 , згідно трудової книжки та атестату - ОСОБА_2 ).
Наявна розбіжність в написанні імені заявника зумовила прийняте Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, що у свою чергу позбавляє заявника можливості реалізувати гарантоване Конституцією України право на соціальний захист та призначення пенсії, за захистом якого він звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно з п.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (абз.1), страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Пункт 2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як передбачено ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.1993 №637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З наведеної норми вбачається, що додаткові дані для підтвердження трудового стажу вимагаються лише у випадках, коли трудова книжка відсутня або в ній відсутній запис, або записи про періоди роботи є неправильними або неточними.
Також, відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
На виконання вказаних вимог закону, позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 13.04.1987 та атестат № НОМЕР_3 від 16.07.1982, які видані на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно записів трудової книжки вбачається, що позивач працював на підприємствах України:
з 13.04.1987 по 20.04.1987 в експериментальному тарному комбінаті; з 20.05.1987 по 31.07.1991 в меблевому цеху; з 01.08.1991 по 17.12.1997 в малому підприємстві «Горизонт»; з 01.09.1980 по 15.07.1982 навчався згідно атестату столяром
Однак відповідач трудову книжку та атестат не бере до уваги, у зв'язку з тим, що у посвідці та свідоцтві про народження- ОСОБА_2 , згідно трудової книжки та атестату ОСОБА_2 .
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Згідно з п.2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Аналізуючи приписи Інструкції №162 та Інструкції №58, суд зазначає, що всі записи які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
При цьому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже й не може впливати на її особисті права.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Разом із тим, на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Водночас, суд звертає увагу, що що ОСОБА_3 , є громадянином Республіки Молдова. Відповідно до посвідки від 16 грудня 2011 року прізвище та ім'я позивача зазначено, як ОСОБА_3 та здійснено на підставі паспорта, відповідно до якого прізвище та ім'я позивача зазначені як « ОСОБА_4 ».
Відповідно до положень Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23.08.2011 №602 та Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 №681, якими врегульовано питання внесення даних до посвідок на постійне чи тимчасове проживання в України прізвище, ім'я, громадянство англійською мовою вказуються у повній відповідності до написання в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.
В той же час, в питаннях внесення даних до трудових книжок та атестатів таких вимог не містить. Також положення Інструкції №162 не регламентують порядок виправлення у трудових книжках імені.
З огляду на вказане, суд констатує, що переклад імені «VALERIU (молдавський)» на « ОСОБА_2 (укр)» жодних лінгвістичних порушень не має.
Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
З огляду на наведене, посилання відповідача у своєму рішенні на неврахування періодів роботи згідно трудової книжки та періоду навчання згідно атестату, оскільки запис про ім'я заявника не співпадає із записом у посвідці є протиправними, а рішення таким, що підлягає скасуванню.
Щодо посилань відповідача на те, що дані правовідносини підлягають вирішенню в цивільному судочинстві шляхом подання заяви про встановлення факту правовстановлюючого документа, суд звертає увагу, що належність трудової книжки від 13.04.1987 НОМЕР_2 та атестату від 16.07.1982 № 3833 позивачу під сумнів відповідачем не ставиться.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 968,96 грн, який має бути стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись статтями 241-246, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.03.2025 № 254050011309 відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.04.1987, період навчання згідно атестату № 3833 від 16.07.1982 та повторно розглянути заяву від 26.02.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., Одеський р-н, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Повне рішення суду складено 16.12.2025.
Суддя Л.О. Житняк