16 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/3428/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення коштів, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов'язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 209688,64 грн..
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідача відраховано з академії у зв'язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, а відтак він повинен відшкодувати витрати на його утримання.
Суд ухвалою від 15.04.2025 відкрив провадження у справі та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Одночасно, встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позов.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлений належним чином за адресою реєстрації, зазначеній відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області та у витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання (а.с.64, 70 на звороті). До суду повернуто конверт з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 проходив службу (навчання) у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Наказом начальника Національної академії від 26.07.2023 №22-КС позивача було зараховано на перший курс навчання до Військового коледжу сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Наказом від 26.07.2024 №237 позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Одночасно, 26.07.2023 між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та ОСОБА_1 укладено контракт.
У подальшому, 21.07.2024 солдат ОСОБА_1 до керівництва Академії подав рапорт про відрахування його з навчання у навчальному закладі та з числа курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) на підставі ч.11 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». З вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти» ознайомлений та зобов'язався відшкодувати витрати, про що також зазначив у рапорті.
З метою з'ясування ставлення відповідача до подальшого проходження служби (навчання), з ним проведено відповідні бесіди, що підтверджується аркушами бесід, з якими позивач ознайомився під власний підпис.
Відповідно до витягу з протоколу засідання педагогічної ради Військового коледжу сержантського складу ОСОБА_1 ухвалено рішення клопотати перед вченою радою Національної академії про відрахування позивача через небажання продовжувати навчання.
На підставі розглянутого протоколу засіданням педагогічної ради Військового коледжу сержантського складу, засіданням вченої ради Національної академії від 24.07.2024 №22 за результатами голосування вірішено клопотати перед начальником Національної академії про відрахування позивача через небажання продовжувати навчання.
На підставі вказаного протоколу згідно з наказом начальника Академії від 25.07.2024 №25-КВ прийнято рішення про дострокове розірвання контракту та подальше відрахування з вищого військового навчального закладу відповідно до ч.11 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» солдата ОСОБА_1 .
Наказом від 25.07.2024 №260 відповідача виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення. Визначено відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням відповідача в Національній академії за період з 26.07.2023 по 25.07.2024 в сумі 30 360,00 грн.
В подальшому, наказом начальника Національної академії від 28.07.2024 №28-КС та від 31.07.2024 №29-КС відповідача зараховано до списків особового складу Збройних Сил України та призначено курсантом факультету Сил підтримки Національної академії.
31.07.2024 наказом №266 відповідача зараховано дос писків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення.
31.07.2024 між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та ОСОБА_1 укладено контракт.
У зв'язку з поновленням на навчанні відшкодуванння витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 30360,00 грн не здійснювалось.
12.02.2025 відповідач подав рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії через небажання продовжувати навчання. У поданому рапорті зазначив про свою обізнаність із обов'язком відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі.
З метою з'ясування об'єктивного ставлення відповідача до подальшого проходження служби (навчання), з ним проведено відповідні бесіди, що підтверджується аркушами бесід, з якими позивач ознайомився під власний підпис.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Вченої ради факультету Сил підтримки Національної академії від 14.02.2025 №9 ухвалено рішення клопотати перед вченою радою Національної академії про відрахування позивача через небажання продовжувати навчання.
На підставі розглянутого протоколу засідання Вченої ради факультету Сил підтримки Національної академії, засіданням вченої ради Національної академії від 20.02.2025 №9 за результатами голосування вірішено клопотати перед начальником Національної академії про відрахування позивача через небажання продовжувати навчання.
На підставі вказаного протоколу згідно з наказом начальника Академії від 25.02.2025 №67-КВ прийнято рішення про дострокове розірвання контракту та подальше відрахування з вищого військового навчального закладу відповідно до ч.11 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» солдата ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення. Визначено відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням відповідача в Національній академії за період з 31.07.2024 по 25.02.2025 в сумі 179 328,64 грн.
В той же день відповідача ознайомлено під підпис із довідкою-розрахунком №6 про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням.
Згідно із довідкою розрахунком віл 25.07.2024 №36 витрати на утримання відповідача у сумі 30360,00 грн становлять: грошове забезпечення 30360,00 грн.
Згідно із довідкою розрахунком віл 25.02.2025 №6 витрати на утримання відповідача у сумі 179 328,64 грн становлять: грошове забезпечення - 141732,00 грн, продовольче забезпечення - 22976,52 грн, медичне забезпечення - 228,00 грн, спожиті комунальні послуги та енергоносії - 14392,12 грн.
Таким чином загальна сума витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі складає 209 688,64 грн. Підписом відповідача підтверджується погодження між сторонами вказаної суми витрат та визнання необхідності відшкодування вказаних коштів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII (далі - Закон №1934-XII), «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964), спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Службою безпеки України «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Наказ №419/831/240/605/537/219/534), Порядком та умовами надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 №975 (далі - Порядок №975).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 3 Закону №1934-XII організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Статтею 15 Закону №1934-XII визначено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з пунктом 3 частини першої, частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частинами першою, третьою, п'ятою та восьмою статті 25 Закону №2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, присвоюється військове звання рядового складу.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів “д», “е», “є», “з», “и» пункту 1 та підпунктів “д», “е», “є», “ж», “з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Згідно з пунктом 1 Порядку №964, цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів “д», “е», “є», “з», “и» пункту 1 та підпунктів “д», “е», “є», “ж», “з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти.
Пунктами 3, 4 Порядку №964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ №419/831/240/605/537/219/534.
Означеним Наказом затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно із пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат, витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
За змістом пункту 2.1.4 Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
Приписами пункту 2.1.5 Порядку розрахунку витрат встановлено, що витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо).
Відповідно до пункту 2.1.6 Порядку розрахунку витрат, до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством передбачено обов'язок курсантів вищих військових навчальних закладів відшкодувати витрати, пов'язані з їх утриманням, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.
При цьому до таких витрат входять, зокрема витрати на грошове, продовольче, речове, медичне забезпечення під час навчання.
Суд зазначає, що розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 у розмірі 209 688,64 грн, відповідають вимогам чинного законодавства, складені начальниками відповідальних служб забезпечення Академії, а отже є належними доказами, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на утримання відповідача у Національній академії та підлягають відшкодуванню.
Перевіряючи наведені представником позивача доводи, суд звертає увагу на те, що контракт із відповідачем як курсантом, двічі був розірваний через небажання останнього продовжувати навчання, а тому наведене є підставою для відшкодування витрат пов'язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, оскільки він не закінчив навчання в Академії, а контракт було розірвано з вказаних вище причин. Разом з тим, укладаючи означений контракт, відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ВНЗ у разі дострокового його розірвання через небажання продовжувати навчання.
Суд зазначає, що правильне вирішення спору цієї категорії залежить від того, чи було курсанта ознайомлено із розрахунком витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку №964 та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати, адже саме з відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов'язує можливість звернення Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Таким чином, оскільки як було встановлено судом, позивачем ознайомлено відповідача із відповідними розрахунками та надано йому час на добровільне відшкодування витрат на його утримання у ВНЗ, і до теперішнього часу, відповідач витрати пов'язані з його утриманням в Академії в добровільному порядку не відшкодував, позивач має законні підстави для їх відшкодування.
Так, у справі «Chitos проти Греції» (рішення від 04.06.2015, заява №51637/12) ЄСПЛ зазначав, що заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов'язання, яке він взяв на себе, обравши кар'єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов'язання служити у відповідному званні певну кількість років.
ЄСПЛ уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов'язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід'ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.
Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов'язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.
У справі «Lazaridis проти Греції» (рішення від 12.01.2016, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов'язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв'язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов'язався відслужити в армії дев'ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.
ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов'язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов'язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов'язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.
Обов'язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.
В аналогічній справі «Charalambos Pierrakos проти Греції» (рішення від 26.05.2020, заява №51743/17) суд постановив, що обов'язок медичних працівників, які хотіли б покинути збройні сили держави до закінчення терміну служби, виплачувати державі певні суми відшкодування витрат на навчання є повністю виправданим з урахуванням привілеїв, якими вони користуються в порівнянні зі студентами в галузі цивільної медицини. Особі, яка зараховується на навчання до військового закладу освіти, відомо, що у разі безкоштовного навчання, виплати винагороди за службу та у зв'язку з військовим статусом, вона зобов'язується служити в армії протягом відповідного періоду після закінчення навчання. Такий обов'язок відповідає загальновизнаній меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме військові абітурієнти, які вивчали медицину та здобували відповідну спеціалізацію мали можливість займатися приватною медичною практикою. Таким чином, принцип відшкодування (викупу) решти років служби не порушує принцип пропорційності (дивитись згадувану вище справу «Chitos проти Греції», п.п.92-100). Ці міркування застосовні і в даному випадку.
У справі «Yanaюэk проти Туреччини» (рішення від 06.01.1993 заява №14524/89) щодо права на освіту ЄСПЛ зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.
Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов'язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов'язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Тож, ураховуючи норми національного законодавства та усталену практику ЄСПЛ у розгляді подібних спорів можна дійти висновку, що обов'язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов'язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання умов контракту не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.
Увідповідності до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Судові витрати по справі згідно з статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення коштів, пов'язаних з утриманнм у вищому навчальному закліді - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов'язані з його утриманням в Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в розмірі 209688,64 грн. (двісті дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 64 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач: Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул..Героїв Майдану, 32, м.Львів, 79026, р/р UA758201720313271003201002931 в ДКСУ м.Києві, МФО 820172).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
Третя особа - Міністерство внутрішніх справ України (вул.А.Богомольця, буд.10, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684).
Повний текст рішення суду складено 16.12.2025.
Суддя Л.О. Житняк