16 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/10563/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Лукашової О.Б.,
за участю секретаря Костючок В.В.,
представника позивача Романенко О.Д.,
представників відповідача Пашко Л.М., Кашиної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО КАСА" до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО КАСА" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівська митниця, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Р) Чернігівської митниці від 10.04.2025 №UA10200020255 про збільшення грошового зобов'язання та штрафних санкцій на суму 2 630 282,27 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Р) Чернігівської митниці від 10.04.2025 №UA10200020256 про збільшення грошового зобов'язання та штрафних санкцій на суму 615 505,54 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не направив жодного запиту до митного органу країни-експортеру для перевірки дійсності сертифікатів EUR.1, водночас, підтвердження преференційного походження товару відповідно до ст. 32 Регіональної конвенції має здійснювати митний орган-експортера. Відсутність саме оригіналу сертифікату EUR.1 у Позивача жодним чином не є підставою для скасування тарифних пільг відповідачем, без надсилання та перевірки сертифікатів до митних органів-експортера. Дослідження саме дійсності сертифікатів EUR.1 не входить до компетенції Чернігівської митниці, а тому висновок Відповідача викладений в Акті перевірки про безпідставність застосування звільнення від сплати ввізного мита є неправомірним. Чернігівська митниця при перевірці правомірності застосування преференцій Позивачем, могла й іншими документами встановити країну походження товару, зокрема у всіх МД вказані VIN транспортних засобів, які ввозились на територію України Позивачем.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 23.10.2025 підготовче засідання у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує ,що перевіркою встановлено, що при митному оформленні товару за МД від 26.01.2022 № UA205050/2022/007756 декларантом надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару, а саме занижено ціну, яка була фактично сплачена на суму 625,00 EUR, що згідно з курсом Національного банку України, станом на дату переміщення товару через митний кордон України (26.01.2022) складає 20 188,81 грн. Також вказує, що наданий за МД від 27.12.2022 № 22UA205050082520U8 сертифікат з перевезення товару EUR.1 23.12.2022 №PL/MF/ASO456976 не підтверджує преференційне походження зазначеного у ньому товару та не може бути підставою для застосування преференції зі сплати ввізного мита « 410» в рамках Угоди, а ввізне мито на цей товар має нараховуватися за ставкою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 04.06.2020 № 674-IX (де за кодами 8701209000 згідно з УКТЗЕД встановлені повна ставка - 10%, пільгова ставка - 10%).
У відповіді на відзив позивач наполягає на задоволенні позову та зазначає, що Отже, враховуючи викладені обставини, позиція Чернігівської митниці щодо донарахування податкових зобов'язань на суму 2 934 237,71 грн є необґрунтованою та суперечить нормам чинного законодавства. Позивач, ТОВ «АВТО КАСА», надав усі необхідні документи, включаючи сертифікати EUR.1 та контракти, які підтверджують преференційне походження товарів із країн ЄС, а також правомірність застосування тарифних пільг (код 410) під час митного оформлення.
У запереченнях відповідач вказує на необґрунтованість доводів позивача та просить відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО КАСА» (до перейменування «ТІР ПАРК», ідентифікаційний код 41983671), зареєстроване з 06.03.2018 за основним видом господарської діяльності 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
На підставі норм пункту 7 частини першої статті 336, статті 345, частин першої шостої статті 346, статей 347, 349, 355, пунктів 9-12 та 9-34 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок, затвердженого наказом Державної митної служби України від 10.12.2024 № 1314, та наказу Чернігівської митниці від 13.01.2025 № 8 з 30.01.2025 по 12.03.2025 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР ПАК» за період з 06.02.2020 по 23.07.2024. (а.с.132-133 т.2)
Відповідач за результатом перевірки склав Акт від 26.03.2025 №2/25/19/41983671 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТІР ПАРК» (код 41983671) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 06.02.2020 по 23.07.2024, який 27.03.2025 був отриманий позивачем. (а.с.29-48 т.1)
Перевіркою встановлено порушення:
-вимог статті 29 (1) частини 2 глави 1 «Національний режим та доступ товарів на ринки», розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, статті 15(1), 24 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції ратифікованої Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII, Додатку ІІІа до Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції ратифікованої Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII, частин 1,3 та 10 статті 43 Митного кодексу України (надалі - МК України), (в редакції Закону України від 15.07.2021 №1661-IX, чинній з 01.01.2022) та частин 1,3 та 10 статті 41 Митного кодексу України (в редакції Закону України від 14.07.2023 №3261 - IX, чинній з 11.08.2023); частини 1 статті 44 (в редакції Закону України від 15.07.2021 №1661 - IX, чинній з 01.01.2022), частини першої статті 257, частин 4, 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 2 441 833,30 грн.
-вимог пункту 2 частини 2 статті 52 МК України, пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), у результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в періоді з 06.02.2020 по 23.07.2024 на загальну суму 492 404,41 грн.
На підставі висновку акта перевірки від 26.03.2025 №2/25/19/41983671 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
- №UA10200020255 від 10.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 2 630 282,27 грн, у тому числі, за основним зобов'язанням на суму 2 441 833,30 грн, за штрафними санкціями - 188 448,97 грн; (а.с.50-52т.1);
- №UA10200020256 від 10.04.2025 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 615 505,54 грн, у тому числі, за основним зобов'язанням на суму 492 404,41 грн, за штрафними санкціями - 123 101,13 грн; (а.с.53-55т.1);
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Митного кодексу України (далі МК України, у редакції на дату призначення та проведення перевірки) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, зокрема, шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (пункти 7 ч. 1 ст. 336 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. (частина 2 ст. 345 МК України)
Під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з'ясування питань перевірки. (частина 4 ст. 345 МК України)
Відповідно до частини 1 ст. 346 МК України, документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного митного органу з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.
Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані-графіку митного органу та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється. У разі відсутності на підприємстві належних умов для роботи посадових осіб митного органу перевірка такого підприємства, за згодою його керівника, може проводитися у приміщенні митного органу (ч.2 ст. 346 МК України).
Проведення документальних планових виїзних перевірок здійснюється митними органами на підставі квартальних планів, які формуються ними самостійно, виходячи з результатів аналізу зовнішньоекономічних операцій підприємств із застосуванням системи управління ризиками. Порядок планування митними органами виїзних перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (частина 3 ст. 346 МК України).
Згідно з частиною 6 статті 346 МК України право на проведення документальної планової перевірки підприємства надається лише за умови, що керівнику цього підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Відповідно до ч.9 ст.346 МК України строк проведення документальної виїзної перевірки може бути продовжений наказом відповідного митного органу, але не більше ніж на 15 робочих днів.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України. (частина 6 ст. 345 МК України)
У разі виявлення митним органом під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи митного органу вживають передбачених законом заходів. (частина 7 ст. 345 МК України)
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану, який діє по сьогоднішній день.
Відповідно до пункту 9-12 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, (станом на дату виникнення спірних правовідносин, в редакції Законом України від 20.03.2024 № 3613-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо особливостей здійснення митного контролю та митного оформлення окремих категорій товарів», що набрав чинності 16.05.2024) тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (крім випадків, передбачених підпунктами 1 і 2 цього пункту):
1) документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються до 1 травня 2024 року, акти (довідки) про результати документальних перевірок, зустрічних звірок, заперечення до актів перевірок та податкові повідомлення-рішення не надсилаються (не вручаються). З 1 травня 2024 року поновлюються на невикористаний строк документальні перевірки, зустрічні звірки, розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, крім документальних перевірок, зустрічних звірок, на які пунктом 9-34 цього розділу встановлено мораторій.
Особливості проведення митними органами документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, встановлені пунктом 9-34 цього розділу;
2) зупиняється перебіг строків, визначених:
частиною п'ятою статті 43, частиною другою статті 44, частиною четвертою статті 46, статтями 125, 204, частиною тринадцятою статті 264, частиною другою статті 269, частинами п'ятою і шостою статті 299, частиною дев'ятою статті 309, частиною четвертою статті 321, частиною шостою статті 334 цього Кодексу;
статтями 55, 240, частиною шостою статті 244 цього Кодексу, перебіг яких поновлюється з 1 січня 2024 року. У разі якщо перебіг таких строків розпочався до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" від 24 березня 2022 року № 2142-IX, їх перебіг поновлюється з 1 січня 2024 року на невикористаний строк.
Пунктом 9-34 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України установлено, що тимчасово, з 1 травня 2024 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням таких особливостей.
З 1 травня 2024 року документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи проводяться за наявності безпечних умов для їх проведення, а саме безпечного:
доступу, допуску до фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), декларацій, калькуляцій, інших документів, які можуть бути пов'язані з операціями із ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або території вільної митної зони;
доступу, допуску до виробничих, складських, торговельних та інших приміщень підприємства, що перевіряється, - у разі проведення документальних виїзних перевірок;
відбору проб та/або зразків товарів - у разі проведення документальних виїзних перевірок;
проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися підприємством, що перевіряється, разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим, - у разі проведення документальних виїзних перевірок.
Документальні перевірки, які були розпочаті (поновлені), але не можуть бути завершені у зв'язку з відсутністю визначених цим пунктом безпечних умов для їх проведення, зупиняються за рішенням керівника митного органу або особи, яка виконує його обов'язки, до відновлення безпечних умов та/або усунення перешкод для їх проведення. Таке рішення може бути прийнято у тому числі за вмотивованою заявою платника податків. На період до відновлення безпечних умов для проведення таких документальних перевірок та/або усунення перешкод для їх проведення зупиняється перебіг строку проведення перевірки з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.
До квартальних планів-графіків документальних планових виїзних перевірок митного органу в 2024 році можуть бути включені підприємства:
які здійснюють ввезення на митну територію України підакцизних товарів, товарів, подібних до тих, щодо яких застосовуються особливі види мита;
які здійснюють вивезення з митної території України товарів, на які законом встановлено вивізне мито;
які оформили митні декларації із звільненням від сплати митних платежів, використанням пільг, розстроченням сплати митних платежів;
щодо яких у митного органу наявна інформація про декларування складових митної вартості, визначених цим Кодексом, не в повному обсязі;
щодо яких у митного органу наявна інформація про порушення правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД;
щодо яких у митного органу наявна інформація щодо недостовірного декларування країни походження, що впливає на надходження митних платежів до бюджету.
Тимчасово, з 1 травня 2024 року, діє мораторій на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо платників податків:
з питань ввезення ними на митну територію України товарів, визнаних гуманітарною допомогою у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX;
місцезнаходженням яких станом на дату початку:
тимчасової окупації є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, - до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація відповідних територій, а в разі зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;
бойових дій є територія, на якій ведуться активні бойові дії, - до останнього числа місяця, в якому було завершено бойові дії на відповідній території, а в разі зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;
можливих бойових дій є територія можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідній території, а в разі зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
З урахуванням законодавчих змін та Наказу Чернігівської митниці від 13.01.2025 №8 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ «ТІП ПАРК» вимог законодавства України з питань митної справи», проведена документальна виїзна перевірка позивача за період за період з 06.02.2020 по 23.07.2024 відповідно до програми з переліком питань, затвердженої наказом про призначення перевірки.
Листом від 14.01.2025 № 7.11-2/19/13/238 позивачу направлено копію вищевказаного наказу та повідомлено про дату початку її проведення із зазначенням місця проведення та із зазначенням місця проведення та питань, які будуть перевірятись. Вказаний лист Підприємство отримало 17.01.2025, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0601101616383 з відміткою про отримання 17.01.2025, тобто . (а.с.134 т.2)
Позивач станом на дату призначення та проведення перевірки був зареєстрований у місті Чернігів та 10.04.2025 змінив місце реєстрації на місто Київ.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією Чернігівська міська територіальна громада була віднесена до території активний бойових дій у період з 24.02.2022 по 31.03.2022.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що при призначенні документальної планової виїзної перевірки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Предметом оскарження в цій справі, зокрема, є податкове повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020255, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 2 630 282,27 грн, у тому числі, за основним зобов'язанням на суму 2 441 833,30 грн, за штрафними санкціями - 188 448,97 грн.
Підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення слугували висновки контролюючого органу про:
не підтвердженням преференційне походження товару за 26 митними деклараціями (у тому числі і за митною декларацією від 27.12.2022 № 22UA205050082520U8), оскільки під час перевірки не надані оригінали сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та інвойсів (декларацій походження) для підтвердження заявленої країни походження та правомірного застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410. Вказане призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита на суму 2 441 833,30 грн та
відсутність підстав для звільнення від оподаткування ввізним митом товару за митною декларацією від 27.12.2022 № 22UA205050082520U8 та сертифікатом з перевезення товару EUR.1 від 23.12.2022 № PL/MF/ASO456976, так як за результатами перевірки уповноваженим митним органом Республіки Польща - сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 23.12.2022 № PL/MF/ASO456976 є автентичним, проте не підтверджено преференційне походження транспортного засобу, вказаного у даному сертифікаті відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Вказане призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита на суму 69 917,76 грн.
А також податкове повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020256, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 615 505,54 грн, у тому числі, за основним зобов'язанням на суму 492 404,41 грн, за штрафними санкціями - 123 101,13 грн.
Підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення слугували висновки контролюючого органу про:
не підтвердженням преференційне походження товару за 26 митними деклараціями (у тому числі і за митною декларацією від 27.12.2022 № 22UA205050082520U8), оскільки під час перевірки не надані оригінали сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та інвойсів (декларацій походження) для підтвердження заявленої країни походження та правомірного застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410. Вказане призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 488 366,65 грн та
відсутність підстав для звільнення від оподаткування ввізним митом товару за митною декларацією від 27.12.2022 №22UA205050082520U8 та сертифікатом з перевезення товару EUR.1 від 23.12.2022 № PL/MF/ASO456976, так як за результатами перевірки уповноваженим митним органом Республіки Польща - сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 23.12.2022 № PL/MF/ASO456976 є автентичним, проте не підтверджено преференційне походження транспортного засобу, вказаного у даному сертифікаті відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Вказане призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ПДВ на суму 13 983,55 грн.
заниження податкового зобов'язання з ПДВ за митною декларацією UA205050/2022/007756 на суму 4037,76 грн, оскільки, позивачем занижено ціну, яка була фактично сплачена на суму 625,00 EUR (за експортні номери на придбаний автомобіль), що згідно з курсом Національного банку України, станом на дату переміщення товару через митний кордон України (26.01.2022) складає 20 188,81 грн.
Суд встановив, що донарахування ввізного мита в сумі 2 441 833,30 грн та ПДВ у розмірі 488 366,65 грн відбулося, зокрема, у зв'язку з не наданням оригінали сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та інвойсів (декларацій походження) для підтвердження заявленої країни походження за 26 МД, поданими до митних органів, в режимі електронного декларування, а саме:
- UA305160/2022/042163 від 01.09.2022, товар - ROBUSTE KAIZER, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8716, сертифікат - EUR.1 №AF01164013 від 17.08.2022, орган митного оформлення - Закарпатська митниця. Заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.72, 77-79 т.1)
- UA305160/2022/042164 від 01.09.2022, товар - MAN TGX 18 400, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №A750634 від 31.08.2022, орган митного оформлення - Закарпатська митниця. Заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.80, 84-86 т.1)
- 22UA305160053023U0 від 12.11.2022, товар - Benalu, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8716, сертифікат - EUR.1 № A758886 від 11.11.2022, орган митного оформлення - Закарпатська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.87, 91-93 т.1)
- 22UA305160053018U1 від 12.11.2022, товар - DAF CF 75 250 FT, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №A758885 від 10.11.2022, орган митного оформлення - Закарпатська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.94, 97-99 т.1)
- 22UA305160056770U8 від 07.12.2022, товар - MAN TGX 18 440, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701,сертифікат - EUR.1 №A758097 від 05.12.2022, орган митного оформлення - Закарпатська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.100, 104-106т.1)
- 23UA305160006887U6 від 03.03.2023, товар - Volvo FM, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 № А756323 від 01.03.2023, орган митного оформлення - Закарпатська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.107, 111-113т.1)
- 23UA305160006889U4 від 03.03.2023, товар - ROHR TAL 44.0/11-27, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8716, сертифікат - EUR.1 №А756338 від 02.03.2023, орган митного оформлення - Закарпатська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.114,118-120 т.1)
- 23UA305160014624U1 від 05.05.2023, товар - Ford Transit, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8704, сертифікат - EUR.1 № А774668 від 03.05.2023, орган митного оформлення - Закарпатська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.121, 124-126т.1)
- 23UA305160025345U3 від 01.08.2023, товар - Mercedes- Benz Atego, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №D0463693 від 31.07.2023, орган митного оформлення - Закарпатська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.127, 130-132т.1)
- 22UA205050082370U6 від 26.12.2022, товар - Man TGX L.2007.46.001, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №PL/MF/AS0456975 від 23.12.2022, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - DE; (а.с.133, 137-140 т.1)
- 23UA205050014168U6 від 20.02.2023, товар - Man TGX 18.460, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №AF01184128 від 09.02.2023, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - DE; (а.с.141, 144-148 т.1)
- 23UA205140025189U3 від 30.03.2023, товар -ROHR TAL44.0/11-27, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8716, сертифікат - EUR.1 №PL/MF/AR0613369 від 21.03.2023, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.149, 153-157 т.1)
- 23UA205140025166U7 від 30.03.2023, товар - Man TGX 18.400, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №PL/MF/AR0613371 від 09.03.2023, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.158, 161-164 т.1)
- 23UA205140028998U8 від 12.04.2023, товар - Man TGX, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - PL/MF/AR 0613688 від 30.03.2023, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.165, 168-172 т.1)
- 23UA205140033911U1 від 29.04.2023, товар - STAS, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8716, сертифікат - EUR.1 № PL/MF/AR0621813 від 04.04.2023, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.173, 176-180 т.1)
- 23UA205140033915U8 від 29.04.2023, товар - MAN TGX18.440, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №PL/MF/AR 0621812 від 21.03.2023, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.181, 185-188 т.1)
- 23UA205050035994U9 від 20.05.2023, товар - Man TGX Truck 89ВНВ2, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №A 774682 від 05.05.2023, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - DE; (а.с.189, 193-197 т.1)
- 23UA205050051076U1 від 25.07.2023, товар - Volvo FNH 420, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №D 0463671 від 20.07.2023, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - SE; (а.с.198, 201-205 т.1)
- 23UA205050060418U0 від 05.09.2023, товар - Volovo FN 500, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №D0471311 від 23.08.2023, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.206, 209-212 т.1)
- 23UA205050073276U7 від 16.11.2023, товар - Volovo LKW/FE, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8704, сертифікат - EUR.1 №D0481014 від 13.11.2023, орган митного оформлення - Львівська митниця, заявлено країну походження - SE; (а.с.213, 216-221 т.1)
- 24UA205050011858U3 від 12.03.2024, товар - Man, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8704, сертифікат - EUR.1 №D0527687 від 04.03.2024, орган митного оформлення - Львівська митниця, заявлено країну походження - DE; (а.с.222, 225-230 т.1)
- 24UA205050012976U5 від 23.03.2024, товар - DAF 105, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №E 5.970.983 від 12.03.2024, орган митного оформлення - Львівська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.231, 234-237 т.1)
- 24UA205050020099U0 від 28.05.2024, товар - MAN TGX 500, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 № A847679 від 13.05.2024, орган митного оформлення -Львівська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.238, 241-244 т.1)
- 24UA205050020084U0 від 28.05.2024, товар - Schmitz Cargobull, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8716, сертифікат - EUR.1 №D0534193 від 24.05.2024, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - Європейський Союз EU; (а.с.245, 248-250 т.1, а.с.1-3 т.2)
- 24UA205050026212U7 від 23.07.2024, товар - MAN TGX18.460, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №А847720 від 11.07.2024, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - DE; (а.с.4, 7-11 т.2)
- 22UA205050082520U8 від 27.12.2022, товар - MAN TGX, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №PL/MF/AS0456976 від 23.12.2022, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - DE. (а.с.12, 16-20 т.2)
Під час митного оформлення товарів за вищевказаними МД декларантом самостійно заявлено та застосовано ставку ввізного мита у розмірі 10 % (СП 06 нараховано умовно) та сплачено податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 20%.
Підставою для умовного нарахування ввізного мита у всіх зазначених митних деклараціях було застосування коду пільги « 410», який передбачає звільнення від сплати ввізного мита для товарів, що походять з країн Європейського Союзу, відповідно до абзацу першого частини першої статті 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. (частина 2 статті 1 МК України)
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 МК України (у редакції станом на дату митного декларування товарів) декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури. (пункт 20 частини 1 статті 4 МК України, у редакції станом на дату митного декларування товарів)
Митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. (пункт 21 частини 1 статті 4 МК України, у редакції станом на дату митного декларування товарів)
Митні платежі: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції). (пункт 27 частини 1 статті 4 МК України, у редакції станом на дату митного декларування товарів)
Згідно із частиною першою статті 257 МК України (у редакції на дату декларування товару 01.09.2022) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (частина 2 статті 257 МК України у редакції на дату декларування товару 01.09.2022)
Законом України №2510-ІХ від 15.08.2022, що набрав чинності 01.10.2022 були внесені зміни в частини 1 та 2 статті 257 МК України, а саме: виключено слово «цифровим».
Декларант зобов'язаний, зокрема, 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи. (частина 1 статті 266 МК України у редакції на дату декларування товарів)
З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. (частина 8 статті 264 МК України у редакції на дату декларування товарів)
Митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи. (частина 1 статті 295 МК України у редакції на дату декларування товарів)
Мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (частина 1 статті 271 МК України, у редакції станом на дату декларування товарів
Датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. (статті 278 МК України у редакції на дату декларування товарів)
Згідно з ч.4 ст.280 МК України (у редакції на дату декларування товарів), ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
За приписами частини 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. (частина 1 статті 281 МК України)
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків податкові зобов'язання.
Отже, декларант самостійно вносить до митної декларації зазначені відомості та з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.
Підприємство, що перевіряється, зобов'язане не пізніше першого робочого дня, наступного за днем початку документальної перевірки, надати у повному обсязі посадовим особам митного органу, які проводять перевірку, всі документи, у тому числі в електронній формі, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним, можуть мати відношення до переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі до ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території. (частина 2 статті 353 МК України)
Під час проведення перевірки посадові особи митного органу, які проводять перевірку, для отримання документів (їх копій), пояснень, довідок подають керівнику підприємства або уповноваженій ним особі письмові запити під особистий підпис на другому примірнику таких запитів із зазначенням переліку документів (їх копій), пояснень, довідок, необхідних для перевірки, та строку їх надання. Такі запити можуть бути подані не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення строку перевірки (у тому числі продовженого). (частина 4 статті 353 МК України)
Згідно п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв'язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.
У відповідності до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем надано запити позивачу від 03.03.2025 № 3 щодо надання оригіналів сертифікатів по 67 МД. (а.с.116-117 т.2)
Відповідачем надано запити позивачу від 06.03.2025 № 4 щодо надання 26 оригіналів сертифікатів, інвойсів (декларацій походження) або надання письмових пояснень щодо їх відсутності. (а.с.118-119 т.2)
Позивач надав відповідь від 12.03.2025 про відсутність оригіналів сертифікатів, зазначених у запиті від 06.03.2025 № 4. (а.с.107 т.2)
Відповідачем направлено запити про наявність оригіналів сертифікатів з перевезення товару EUR.1 до митниць оформлення товарів, а саме: Закарпатської митниці (листи від 21.02.2025 №7.11-2/19/7/764, 26.02.2025 №7.11.-2/19/7/801), Волинської митниці (листи від 21.02.2025 №7.11.-2/19/7/763, 26.02.2025 №7.11-2/19/7/800), Київської митниці (лист від 21.02.2025 №7.11- 2/19/7/762). (а.с.127, 128, 130, 131, )
У відповідь на вказані запити надані відповіді митних органів, якими не підтверджено наявність оригіналів сертифікатів у митних органах.
Під час розгляду справи представник позивача підтвердив відсутність оригіналів сертифікатів, інвойсів (декларацій походження) та повідомив, що ці документи були надані брокеру для проведення митного оформлення.
Законом України від 08.11.2017 № 2187-VIII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція), яка набрала чинності з 01.02.2018.
З метою застосування положень зазначеної Регіональної конвенції Підкомітетом Україна-ЄС з питань митного співробітництва прийнято Рішення від 21.11.2018 № 1/2018 про заміну Протоколу I, яке набрало чинності з 01.01.2019. Відповідно до статті 1 даного Рішення Протокол I замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.
Доповненням І до Конвенції визначено порядок дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження чи достовірності відомостей, що в них містяться. Зокрема, пунктом 1 та пунктом 2 статті 32 встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши за необхідності причини запиту. Будь-які отримані документи і інформація , що вказують на недостовірність інформації наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.
Відповідно до частини 1 статті 15 Доповнення І Конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:
сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;
сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;
у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.
Відповідно до статті 16 Доповнення І Конвенції, сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони- експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. (частина 1 статті 43 МК України, у редакції станом на дату оформлення митних декларацій з 01.01.2022 по 11.08.2023)
Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару. (абзац 1 частини 1 статті 41 МК України, у редакції Закону України №3261-ІХ, що набрав чинності 11.08.2023)
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. (частина 2 статті 43 МК України, у редакції станом на дату оформлення митних декларацій з 01.01.2022 по 11.08.2023)
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов'язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (частина 2 статті 41 МК України, у редакції Закону України №3261-ІХ, що набрав чинності 11.08.2023)
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. (частина 3 статті 43 МК України, у редакції станом на дату оформлення митних декларацій з 01.01.2022 по 11.08.2023)
Аналогічна норма міститься у частині 3 статті 41 МК України, у редакції Закону України №3261-ІХ, що набрав чинності 11.08.2023.
Документи, що підтверджують походження товару, зберігаються в порядку та протягом строків, визначених статтею 355 цього Кодексу. (частина 10 статті 43 МК України, у редакції станом на дату оформлення митних декларацій з 01.01.2022 по 11.08.2023)
Аналогічна норма міститься у частині 10 статті 41 МК України, у редакції Закону України №3261-ІХ, що набрав чинності 11.08.2023.
Посадові особи підприємства, що перевіряється, зобов'язані, забезпечувати збереження документів, необхідних для з'ясування питань перевірки, протягом строків, передбачених пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, та їх відновлення у разі втрати чи передчасного знищення. (пункт 6 частини 2 статті 350 МК України)
Підприємства зобов'язані забезпечувати збереження митних декларацій, документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, необхідних для проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, протягом строків, передбачених пунктами 44.3 та 44.4 статті 44 Податкового кодексу України, та їх відновлення у строки і в порядку, визначені пунктом 44.5 зазначеної статті, у разі їх втрати чи передчасного знищення. У разі невиконання цього обов'язку до підприємств застосовуються норми статті 121 Податкового кодексу України. (частина 1 статті 355 МК України)
Положення частини першої цієї статті не стосуються документів на паперових носіях, що були надані підприємством митному органу для здійснення митних формальностей та не були повернені митним органом після їх виконання, а також документів та відомостей, які згідно з цим Кодексом та іншими законами України повинні надаватися митним органам державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі. (частина 2 статті 355 МК України)
Пунктом 7 частини 3 статті 335 МК України встановлено, що разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару.
Статтею 121 Податкового кодексу України визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару. (частина 1 статті 44 МК України, у редакції станом на дату оформлення митних декларацій з 01.01.2022 по 11.08.2023)
У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. (частина 1 статті 45 МК України, у редакції станом на дату оформлення митних декларацій з 01.01.2022 по 11.08.2023)
Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. (частина 2 статті 45 МК України, у редакції станом на дату оформлення митних декларацій з 01.01.2022 по 11.08.2023)
До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. (частина 3 статті 45 МК України, у редакції станом на дату оформлення митних декларацій з 01.01.2022 по 11.08.2023)
Перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення. (частина 1 статті 43 МК України, у редакції станом на дату проведення перевірки)
У разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом. (частина 2 статті 43 МК України, у редакції станом на дату проведення перевірки)
Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів щодо достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила щодо визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. (частина 3 статті 43 МК України, у редакції станом на дату проведення перевірки)
До запиту додається оригінал документа, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші документи та відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. (частина 4 статті 43 МК України, у редакції станом на дату проведення перевірки)
Посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані, зокрема, отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України. (стаття 352 МК України, у редакції станом на дату проведення перевірки)
З аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що приписи Митного кодексу України у редакції на дати митного оформлення товарів передбачали, що одним з документів, що підтверджує країну походження товару є сертифікат про походження товару.
Митний орган у передбачених законом випадках для підтвердження країни походження товару у період з 01.01.2022 по 11.08.2023 мав право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.
Проте після змін внесених Законом України №3261-ІХ до Митного кодексу України, які набрали чинності 11.08.2023, передбачено, що країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов'язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, на дату проведення перевірки обов'язок подання декларантом оригіналу сертифікату про походження товару виникає у декларанта лише у випадках передбачених законами України або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з нормами статті 355 МК України підприємство зобов'язано забезпечити збереження, окрім іншого, документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, зокрема, документа, що підтверджує країну походження товару.
Отже, після завершення митного оформлення зберігання сертифікатів з перевезення (походження) товарів EUR.1, що надавались для застосування тарифних преференцій (код пільги « 410») мав забезпечити позивач.
Проте, у разі невиконання обов'язку щодо зберігання документів до підприємств застосовуються відповідальність, передбачена норми статті 121 Податкового кодексу України, а саме, штраф.
Також, суд враховує, що статтею 43 МК України (в редакції на дату проведення перевірки) визначено порядок здійснення перевірки документів, що підтверджують країну походження товару після завершення митного оформлення, у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може:
- перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або
- звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.
Враховуючи, викладене суд дійшов висновку, що ненадання позивачем під час перевірки оригіналів сертифікатів з перевезення (походження) товарів EUR.1 не є достатньою підставою для висновку про не підтвердження преференційного походження товару та не правомірного застосування позивачем тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410, оскільки незабезпечення зберігання документів має наслідком застосування до позивача відповідальності, передбаченої норми статті 121 Податкового кодексу України, а саме, штрафу. А у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, відповідач міг перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару.
Щодо митної декларації № 22UA205050082520U8 від 27.12.2022, товар - MAN TGX, товарна позиція УКТ ЗЕД - 8701, сертифікат - EUR.1 №PL/MF/AS0456976 від 23.12.2022, орган митного оформлення - Волинська митниця, заявлено країну походження - DE. Митна вартість - 699 177,60 грн. Задекларовано ввізне мито (10% СП 06 нараховано умовно) у сумі - 69917,76 грн та ПДВ 20% - 139 835, 52 грн (а.с.12, 16-20 т.2), суд зазначає таке.
Листом Державної митної служби України від 02.09.2024-№15/15-03-01/7/4600 передано матеріали про результати перевірки уповноваженим митним органом Республіки Польща від 29.08.2024 №2601-ЮА.4331.110.2023, відповідно до якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 23.12.2022 №PL/MF/ASO456976 є автентичним, проте не підтверджено преференційне походження транспортного засобу, вказаного у даному сертифікаті відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року. (а.с.109, 123 т.2)
У проаналізованих листах компетентного митного органу іноземної держави на виконання положень статті 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції наявний однозначний та чіткий висновок про негативний результат перевірки щодо запитуваного сертифікату походження товару EUR.1 №PL/MF/AS0456976 від 23.12.2022.
Уповноваженим органом Республіки Польща підтверджено автентичність самого документа, що сертифікату походження товару є достовірним (справжнім), однак товар не має підтвердженого преференційного походження з Європейського Союзу відповідно до Додатка І до Регіональної конвенції.
Отже, після завершення митного оформлення контролюючий орган (відповідач у справі) звернувся до уповноваженого органу Республіки Польща щодо підтвердження автентичності та правильності декларацій інвойс, складених на інвойсах, та сертифікатів з перевезення товару EUR.1, поданих позивачем до митного оформлення. За результатами проведення перевірки цих документів про походження товару, уповноваженим органом Республіки Польща надано відповідь, у якій зазначено, що товари вказані в деклараціях про походження та сертифікатах з перевезення EUR.1 не підпадають під преференційний режим. В ході проведення перевірки експортер товарів не надав жодних доказів чи документів, що дозволяють застосувати преференційні правила походження товарів.
Угодою та, зокрема, Протоколом І до Угоди передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.
У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товарів та їх випуску.
Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 квітня 2022 року у справі № 260/2805/20, від 11 серпня 2022 року у справі № 460/8509/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 260/4347/20, від 05.06.2024 у справі №380/2397/22.
Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
За наведених обставин, оскільки у відповідь на запит митного органу листами уповноваженого органу Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товару, щодо якого виник спір, висновок відповідача про те, що у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при його розмитненні, є обґрунтованим.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. (пункт 190.1 статті 190 Податкового кодексу України)
За митною декларацією № 22UA205050082520U8 від 27.12.2022 задекларована митна вартість товару - 699 177,60 грн, ввізне мито (10% СП 06 нараховано умовно) у сумі - 69917,76 грн та ПДВ 20% - 139 835, 52 грн.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про безпідставність застосування позивачем преференцій під час декларування товару за митною декларацією № 22UA205050082520U8 від 27.12.2022 та умовного нарахування ввізного мита у зазначеній митній декларації, тому збільшення ввізного мита в сумі 69 917,76 грн та ПДВ - 13 983,55 грн ((699 177,60 + 69917,76)х20% - 139 835,52) є правомірним.
Отже, позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 №№UA10200020255 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем мито в сумі 69 917,76 грн та податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020256 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 13 983,55 грн задоволенню не підлягає.
Суд відхиляє доводи позивача, що відповідач перевіряючи правомірності застосування преференцій позивачем, міг використати й іншими документами та встановити країну походження товару для застосування тарифних преференцій до товарів, зокрема за VIN транспортних засобів, які ввозились на територію України Позивачем, оскільки, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що основним документом, що свідчить про країну походження товару, враховуючи обставини цієї справи, є саме сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення.
Враховуючи викладене, збільшення грошового зобов'язання за платежем мито податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2025 №UA10200020255 на суму 2 371 915,54 грн (2 441 833,30 -69 917,76) та податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2025 №UA10200020256 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 474 383,10 грн (488366,65 - 13 983,55) за ненадання оригіналів сертифікатів походження товару за 25 митними деклараціями, а саме: 23UA305160025345U3 від 01.08.2023, 22UA205050082370U6 від 26.12.2022, 23UA205050014168U6 від 20.02.2023, 23UA205140025189U3 від 30.03.2023, 23UA205140025166U7 від 30.03.2023, 23UA205140028998U8 від 12.04.2023, 23UA205140033911U1 від 29.04.2023, 23UA205140033915U8 від 29.04.2023, 23UA205050035994U9 від 20.05.2023, 23UA205050051076U1 від 25.07.2023, 23UA205050060418U0 від 05.09.2023, 23UA205050073276U7 від 16.11.2023, 24UA205050011858U3 від 12.03.2024, 24UA205050012976U5 від 23.03.2024, 24UA205050020099U0 від 28.05.2024, 24UA205050020084U0 від 28.05.2024, 24UA205050026212U7 від 23.07.2024, є протиправним, а позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо доводів відповідача, що сертифікати про походження товару EUR.1 від 09.03.2023 № PL/MF/AR 0613371, від 21.03.2025 № PL/MF/AR 0613369 та №PL/MF/AR 0621812, від 30.03.20230 № PL/MF/AR 0613688, від 04.04.2023 №PL/MF/AR 0621813 відповідно до листа митного органу Республіки Польща не видавалися та не завірялися митницею у Катовіце, суд звертає увагу, що по завершенню перевірки відповідач направлений лист від 02.07.2025 № 7.11-2/15-02/4/2598 до Держмитслужба стосовно перевірки вказаних сертифікатів про походження товару.
Листом від 21.08.2025 № 15/15-03-01/7/4951 Держмитслужба надіслала Відповідачу відповідь митного органу Республіки Польща від 19.08.2025 № 2401-25-210710 про результати перевірки вказаних сертифікатів. Відповідно до відповіді митного органу Республіки Польща вказані у запиті сертифікати, а саме: EUR.1 від 09.03.2023 № PL/MF/AR 0613371, 21.03.2025 № PL/MF/AR 0613369 та № PL/MF/AR 0621812, 30.03.20230 № PL/MF/AR 0613688, 04.04.2023 № PL/MF/AR 0621813, не видавалися та не завірялися митницею у Катовіце, тому не підтверджено автентичність сертифікату, а товари не підпадають під преференційний режим згідно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. (а.с.125, 90 т.2)
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що звернення до митного органу Республіки Польща та отримання відповіді відбулося після проведення перевірки та прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень, а тому отримання інформації про те, що не підтверджено автентичність сертифікатів EUR.1 від 09.03.2023 № PL/MF/AR 0613371, 21.03.2025 № PL/MF/AR 0613369 та № PL/MF/AR 0621812, 30.03.20230 № PL/MF/AR 0613688, 04.04.2023 № PL/MF/AR 0621813, а товари не підпадають під преференційний режим згідно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, не були підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а тому суд відхиляє посилання відповідача на вказані обставини.
Щодо заниження податкового зобов'язання з ПДВ за митною декларацією UA205050/2022/007756 на суму 4037,76 грн, суд зазначає таке.
Позивач подав до митного органу, в режимі електронного декларування, митну декларацію UA205050/2022/007756 від 26.01.2022, товар VOLVO, Сертифікат - EUR.1 № A737482 від 18.01.2022, орган митного оформлення- Волинська митниця. Заявлена митна вартість товару - 1 017 516,15 грн. ПДВ 20% - 203 503,23 грн. (а.с.65, 69-71 т.1)
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (стаття 49 МК України у редакції станом на падання декларації)
Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів. (пункт 1 частини 1 статті 50 МК України у редакції станом на падання декларації)
Нормами пункту 2 частини 2 статті 52 МК України (у редакції станом на падання декларації) передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 2 статті 53 МК України (у редакції станом на падання декларації) документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України (у редакції станом на падання декларації) митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються па експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. (частина 5 статті 58 МК України у редакції станом на падання декларації)
Відповідач під час перевірки встановив, що відповідно до договору від 15.12.2021 №006921, укладеного ТОВ «ТТР ПАРК» з Clean Mat Trucks (Wageningsestraat 17 6673 DB Andelst Netherlands), на підставі інвойсу від 13.01.2022 №1011596 за товар «VOLVO FM 410, номер об'єкта 41821, помер шасі YV2XZ22AOEB702388» були перераховані кошти в сумі 31500,00 EUR. Згідно з наданими при митному оформленні платіжними дорученнями від 12.01.2022 №63 на суму 12000,00 EUR, від 12.01.2022 №3 на суму 12000,00 EUR, від 14.01.2022 №5 на суму 7500,00 EUR. Загальна фактурна вартість задекларованого товару становить 31500,00 EUR, що відповідає інформації, зазначеній у МД від 26.01.2022 №UA205050/2022/007756. При цьому, згідно з наданою підприємством оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» ТОВ «ТІР ПАРК» сплатило на користь контрагента Clean Mat Trucks 32125,00 EUR. Перевіркою було встановлено, що на підставі інвойсу від 20.01.2022 №3073935 за товар «Експортні таблички ІР41821» (мовою оригінала «Export plates ІР41821») платіжним дорученням від 21.01.2022 №13 на користь контрагента Clean Mat Trucks було сплачено 625,00 EUR.
Таким чином, перевіркою встановлено, що при митному оформленні товару за МД від 26.01.2022 №UA205050/2022/007756 декларантом ТОВ «ТІР ПАРК-» надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару, а саме занижено ціну, яка була фактично сплачена на суму 625,00 EUR, що згідно з курсом Національного банку України, станом на дату переміщення товару через митний кордон України (26.01.2022) складає 20188,81 грн.
Представник позивача не заперечував про встановлених під час перевірки обставин та не навів жодного обґрунтування своїх вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020256 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 4037,76 грн (20188,81 х 20%) задоволенню не підлягає.
Отже, збільшення грошового зобов'язання за платежем ПДВ податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2025 №UA10200020256 на суму 470 345,34 грн (488366,65 - 13 983,55 -4037,76) є протиправним, а позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо застосування до позивача штрафних санкцій, суд зазначає таке.
Податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2025 №UA10200020256 до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 25% на суму 123 101,13 грн, на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, у зв'язку збільшенням грошових зобов'язань за платежем мито за такими митними деклараціями:
UA205050/2022/007756 від 26.01.2022, UA305160/2022/042163 від 01.09.2022, UA305160/2022/042164 від 01.09.2022, 22UA305160053023U0 від 12.11.2022, 22UA305160053018U1 від 12.11.2022, 22UA305160056770U8 від 07.12.2022, 23UA305160006887U6 від 03.03.2023, 23UA305160006889U4 від 03.03.2023, 23UA305160014624U1 від 05.05.2023, 23UA305160025345U3 від 01.08.2023, 22UA205050082370U6 від 26.12.2022, 23UA205050014168U6 від 20.02.2023, 23UA205140025189U3 від 30.03.2023, 23UA205140025166U7 від 30.03.2023, 23UA205140028998U8 від 12.04.2023, 23UA205140033911U1 від 29.04.2023, 23UA205140033915U8 від 29.04.2023, 23UA205050035994U9 від 20.05.2023, 23UA205050051076U1 від 25.07.2023, 23UA205050060418U0 від 05.09.2023, 23UA205050073276U7 від 16.11.2023, 24UA205050011858U3 від 12.03.2024, 24UA205050012976U5 від 23.03.2024, 24UA205050020099U0 від 28.05.2024, 24UA205050020084U0 від 28.05.2024, 24UA205050026212U7 від 23.07.2024, 22UA205050082520U8 від 27.12.2022.
Пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
В свою чергу, згідно з п. 123.2. ст. 123 ПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже застосування п. 123.2 та п. 123.3 ст. 123 ПК України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.
При цьому, згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто з системного аналізу викладених норм можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.
У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Положення п. 109.3 ст. 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.
Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.
Також Верховний Суд у постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21 та інші сформулював висновки, за змістом яких обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу в підвищених розмірах є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов'язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
В акті перевірки митний орган зазначив, що виявивши недостовірні відомості про характеристики товару (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноваженого митного органу Республіки Польща за МД від 27.12.2022 № 22UA205050082520U8, не надавши оригінали сертифікатів з перевезення товару EUR.1 за 26 МД та не забезпечивши зберігання оригіналів сертифікатів з перевезення товару EUR.1, що підтверджують походження товару в порядку та протягом строків, визначених законодавством України, платник податків ТОВ «ТІР ПАРК» удавано, цілеспрямовано не виконав (неналежно виконав) вимоги частини першої статті 15, 24 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції, Додатку ІІІа до Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції, частини першої статті 257 Митного кодексу України, частини десятої статті 41 Митного кодексу України (у редакції Закону України від 14.07.2023 №3261-ІХ, чинній з 11.08.2023), частини десятої статті 43 Митного кодексу України (у редакції Закону України від 15.07.2021 №166ЫХ, чинній з 01.01.2022), частини першої статті 44 Митного кодексу України (в редакції Закону України від 15.07.2021 №1661- IX, чинній з 01.01.2022), статті 355 Митного кодексу України. При цьому, він міг та мав можливість дотриматися правил та норм, за порушення яких Податковим кодексом України передбачена відповідальність, однак не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Таким чином, ТОВ «ТІР ПАРК» не дотримано обов'язку сплатити митні платежі в порядку і розмірах, встановлених законом, що вказує на умисні дії, які визначають вину у вчиненні податкового правопорушення.
Проте, у цій справі суд дійшов висновку про обґрунтованість збільшення митним органом грошового зобов'язання за платежем ПДВ лише за митними деклараціями UA205050/2022/007756 від 26.01.2022 на суму 4037,76 грн та 22UA205050082520U8 від 27.12.2022 на суму 13 983,55 грн.
Суд враховує, що донарахування грошового зобов'язання позивачу здійснено за митними деклараціями, що були подані у період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Також, у судовому засіданні представник позивача пояснила, що митне декларування товарів здійснювалось митним брокером згідно з договорами дорученнями на надання брокерських послуг та декларування товарів, що не спростовано відповідачем.
Суд зазначає, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника є встановлення обставин, які прямо стверджують, що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки, а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.
Матеріали справи не містить жодних належних доказів, які б підтверджували, що позивач удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених митного законодавства.
Оскільки відповідачем не надано доказів та не доведено факт умислу в діяннях позивача, суд вважає, що застосування пункту 123.2 статті 123 ПК України контролюючим органом, у цьому випадку є необґрунтованим.
У цій справі, суд зазначає, що митний орган правомірно збільшив грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 18 021,31 грн, у тому числі за митною декларацією UA205050/2022/007756 від 26.01.2022 на суму 4037,76 грн та митною декларацією 22UA205050082520U8 від 27.12.2022 на суму 13 983,55 грн, що є підставою для застосування пункту 123.1 статті 123 ПК України, яке тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
За висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 30.06.2025 (справа № 520/22016/21), від 3 вересня 2019 року (справа №806/2049/18), від 26 грудня 2018 року (справа № 2а/0370/3780/11), від 23 жовтня 2018 року (справа №808/3458/16), від 21 травня 2020 року (справ №824/257/18-а), враховуючи, що суми грошових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій, боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб'єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об'єкту оподаткування та його вартісне вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов'язань суму, яка збільшена правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.
Отже, у цьому випадку підлягає застосуванню штраф відповідно до п. 123.1 ПК України у розмірі 10 % суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, а саме, 1 802,14 грн (403,78 + 1398,36), у тому числі:
на суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ, визначеного митним органом, за митною декларацією UA205050/2022/007756 від 26.01.2022 в сумі 403,78 грн (4037,76 грн х 10%);
на суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ, визначеного митним органом, за митною декларацією 22UA205050082520U8 від 27.12.2022 в сумі 1398,36 грн (13 983,55 грн х 10%).
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020256 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 121 298,99 грн (123 101,13 - 1 802,14) є протиправним та підлягає скасуванню.
Податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2025 №UA10200020255 до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 25% на суму 188 448,97 грн, на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, у зв'язку збільшенням грошових зобов'язань за платежем мито за митними деклараціями, а саме: 23UA205050051076U1 від 25.07.2023, 23UA205050060418U0 від 05.09.2023, 23UA205050073276U7 від 16.11.2023, 24UA205050011858U3 від 12.03.2024, 24UA205050012976U5 від 23.03.2024, 24UA205050020099U0 від 28.05.2024, 24UA205050020084U0 від 28.05.2024, 24UA205050026212U7 від 23.07.2024.
Проте суд у цій справі дійшов висновку про протиправність збільшення грошових зобов'язань за платежем мито за вказаними митними деклараціями, а тому враховуючи викладене позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020255, яким застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі 188 448,97 грн підлягає задоволенню.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020255, в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем мита на суму 2 371 915,54 грн та нарахування штрафних санкцій в розмірі 188 448,97 грн та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020256 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 470 345,34 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 121 298,99 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 29 371,60 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО КАСА" до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020255, в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем мита на суму 2 371 915,54 грн та нарахування штрафних санкцій в розмірі 188 448,97 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020256 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 470 345,34 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 121 298,99 грн.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО КАСА" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 29 371,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО КАСА" (вул. Павлівська, 11, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 41983671).
Відповідач: Чернігівська митниця (просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43985581 ).
Повне судове рішення складено 16.12.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА